Презентація “Особливості психічного розвитку дітей з моторною алалією.”

Презентація на тему: “Особливості психічного розвитку дітей з моторною алалією. ”Виканала. Чернявська Тетяна Дніпро 2022 р.

К. Платонов вважає, що психологічний клімат – це взаємодія фізичного і соціального середовища особистості, яка формує психічний стан людини. Причому соціально-психологічний клімат для кожного члена родини – об’єктивна реальність, яку він відображає, приєднуючись до цієї групи

Психічний розвиток Психічний розвиток дитини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна й передбачувана. Кожен період (вік) - своєрідний ступінь психічного розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями. Відомо, що вікові психологічні особливості зумовлені конкретно-історичними умовами розвитку, спадковістю, певною мірою - характером виховання, особливостями діяльності та стосунків з іншими людьми, що впливає передусім на специфіку переходу від одного вікового періоду до іншого. Власне тому, що навчання й виховання організовує діяльність дітей поетапно, керує нею на основі накопиченого досвіду, прагнучи враховувати наявні психофізіологічні можливості, періоди психічного розвитку дитини виявляються тісно пов'язаними із ступенями навчання й виховання.

Психологічний розвиток. У вітчизняній психології прийнято визначати основні періоди психічного розвитку підростаючого покоління за психолого-педагогічними критеріями, що включають характерну для кожного віку соціальну ситуацію розвитку, передусім зміст і форми навчання й виховання, провідну діяльність у її співвідношенні з іншими видами діяльності, відповідний рівень розвитку свідомості й самосвідомості особистості (центральне вікове новоутворення).

Такими періодами є:ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік;молодший шкільний вік (з семи до десяти років);середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п'ятнадцяти);старший шкільний, або ж юнацький вік (із п'ятнадцяти років і до досягнення зрілості).

Таким чином психологічний розвиток – це  процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлюють формування особистості. Таким чином, психічний розвиток є процесом, так як має динамічний характер - розпочавшись ще до народження дитини, розгортається та триває, за думкою більшості вчених, все життя людини. В ході психічного розвитку відбувається накопичення кількісних та якісних перетворень психіки, які забезпечують формування і функціонування особистості.

Хоча темпи і результати онтогенетичного становлення особистості є дещо різними, варіативними, та сам процес психічного розвитку індивіда характеризується рядом типових особливостей:1) суперечності як основа психічного розвитку. В основі психічного розвитку, як і будь-якого іншого, лежать суперечності, які бувають внутрішніми (між складовими психіки самого індивіда) та зовнішніми (між індивідом та соціумом). Між цими видами суперечностей існує стійкий взаємозв'язок, зовнішні є первинними, виникаючими внаслідок контактів індивіда з соціумом, однак саме ці суперечності трансформуються у внутрішні, активізуючи людину до дій та зумовлюючи прогрес психіки;2) неперервність психічного розвитку. Розпочавшись ще до народження дитини і бурхливо розгортаючись після її народження, психічний розвиток триває кожного дня без перерв, "відпусток" чи відпочинку. Навіть уночі мозок продовжує переробляти інформацію, що надійшла вдень. Виняток становить лише явище затримки психічного розвитку, спричинене тяжкими фізичними або психічними травмами мозку, але воно досить рідкісне і відноситься до відхилень;

3) дискретність - розподіл онтогенезу людини на окремі вікові періоди зі специфікою психічного розвитку у кожному. Розподіл цей умовний, так як, хоча межі вікових періодів і визначені науковцями чітко, але психіка переходить від одного періоду до іншого поступово;4) незворотність. Ті прогресивні зміни, які сформувались внаслідок психічного розвитку, вже не зникають, а залишаються надбанням особистості і впливають на подальше психічне функціонування. Регресивні тенденції можна помітити лише як окремі форми захисної поведінки людини, що досліджувались З. Фрейдом;

5) взаємозв'язок психічного з іншими напрямками розвитку - фізичним, соціальним, фізіологічним. Так, у немовлячому віці психіка дитини розвивається на основі фізичних надбань - наприклад, коли немовля навчається самостійно сидіти, то значно розширюється коло його сприймання дійсності, і також руки дитини використовуються для дослідження предметів. У підлітків процес статевого дозрівання зумовлює зміни образу "Я", починається усвідомлення себе як дорослого - це є підтвердженням зв'язку фізіологічного та психічного розвитку. Взаємозумовленість психічного та соціального розвитку легко простежити на прикладі вступу 6-річної дитини до школи - новий соціальний статус школяра спричинює суттєві зміни психіки. Отже, коли науковці хочуть підкреслити взаємозв'язок даних напрямків розвитку індивіда, то згадують про його зростання, дозрівання та соціалізацію;6) нерівномірність. В певному віковому періоді одні компоненти психіки розвиваються прискорено, а інші - уповільнено, а в наступному віковому періоді вони чергуються (ті функції, що розвивались повільно, прискорюються, а ті, що прискорено - уповільнюються). Так, щодо розвитку пізнавальної сфери дитини можна простежити наступну динаміку: впродовж немовлячого періоду інтенсивно розвиваються відчуття та сприймання, активізується пам'ять, а мислення та уява лише зароджуються, в наступному - ранньому віці найпотужніше розвивається пам'ять і мислення, в дошкільному на перше місце за темпами розвитку виходить уява тощо.

Вікові та ііндивідуальні особливості психічного розвитку Вікові особливості психічного розвитку - типові ознаки розвитку психіки в певному віковому періоді, що виступають нормативами для визначення темпів психічного розвитку індивіда.Індивідуальні особливості психічного розвитку - специфічні для конкретного індивіда темпи та особливості розвитку його психіки.Індивідуальні особливості психічного розвитку співвідносно з віковими поділяються на адекватні (ті, які відповідають віковим) та неадекватні (невідповідні віковим). Останні, в свою чергу, можуть характеризуватися прискореними темпами розвитку компонентів психіки дитини, випереджанням та відображати відставання, повільні темпи розвитку певних проявів психіки індивіда.

Алалія. Алалíя (від грец. ἄλαλος — німий) — відсутність або недорозвинення мовлення, спричинене органічним ураженням мовленнєвих зон кори головного мозку внутрішньоутробно чи в ранньому віці. Моторна алалія – це сестемне недорозвинення експресивного мовлення центрального органічного характеру, обумовлене не сформованістю мовленнєвихоперацій і процесу породження мовленнєвих висловлень за відносної збереженої системних і сенсомоторних операцій.

Класифікація. У клініко-педагогічній класифікації порушень мовленнєвого розвитку алалія належить до групи порушень структурно-семантичного (внутрішнього) оформлення вислову. У психолого-педагогічній класифікації алалія входить до групи порушень засобів спілкування. Залежно від глибини порушення може бути співвіднесена з загальним недорозвиненням мовлення та, зрідка, з фонетико-фонематичним недорозвиненням мовлення (у випадках, коли дефект проявляється лише на рівні звукового боку мовлення).

Виділяють моторну і сенсорну алалію. Моторна алалія — це первинне недорозвинення експресивного (зовнішнього) мовлення. Її поділяють на моторну аферентну (кінестетичну) та моторну еферентну (кінетичну). Моторна аферентна (кінестетична) алалія виникає під час ураження постцентральних відділів кори головного мозку: у нижній третині задньої центральної звивини та нижній частині тім’яної частки. Її центральним симптомоутворювальним механізмом є оральна (кінестетична) апраксія, пропріоцептивної (кінестетичної) чутливості. У результаті втрачається контроль за рухами органів артикуляційного апарату. Це значно ускладнює процес оволодіння правильними артикуляційними укладами та утруднює їх відтворення. Моторна еферентна алалія виникає у разі ураження прецентральних моторних зон кори головного мозку, розміщених у нижніх задніх відділах лобової частки (центр Брока). Симптомоутворювальним механізмом цієї форми алалії є кінетична (динамічна) апраксія, що виявляється порушенням механізмів відтворення серійно організованих артикуляційних рухів. Сенсорна алалія — це первинне недорозвинення імпресивного (рецептивного) мовлення в дітей із достатнім рівнем сформованості тонального слуху. Вона настає в результаті ураження гностичних полів слухової, скроневої частки кори домінантної півкулі головного мозку. Зазвичай ураженим виявляється центр Верніке та ділянки кори, що прилягають до нього. У разі значного ураження патологічний процес може зачепити негностичні поля в центрі та задніх ділянках скроневої частки, що забезпечують запам’ятовування та відтворення фонологічних і лексичних одиниць мови.

Виділяють дві форми сенсорної алалії:1) з переважним порушенням сенсорного рівня слухового сприймання;2) з переважним порушенням перцептивного рівня слухосприймання.

Категорія дітей-алаліків є різнорідною як за ступенем вираженості дефекту, так і за рівнем продуктивності проведення корекційно-розвивальної роботи. Крім того, у таких дітей яскраво простежується схожість симптомів із іншими мовленнєвими та немовленнєвими порушеннями, що підкреслює актуальність потреби у визначенні чітких діагностичних критеріїв. Саме тому нами зроблені порівняльні таблиці з розмежування моторної алалії та афонії, дислалії, дизартрії, дитячої афазії, сенсорної алалії, затримки мовленнєвого розвитку, розумової відсталості, синдрому Каннера.

Питання вивчення алалій займалися такі вчені: Спостереження за динамікою наукових досліджень з проблем мовленнєвої діяльності дітей із порушенням мовлення дають можливість стверджувати, що вченими приділяється велика увага до зазначеної проблеми. Проблема корекції мовленнєвих порушень у дітей присвячено праці таких вчених, як: Л. Волкової, В. Воробьйової, Г. Гуцмана, Р. Коена, В. Ковшикова, Ю. Коломієць, С. Кондукової, А. Кусмаула, Р. Левіної, А. Левіна, О. Маслюкова, Н. Січарчук, Є. Соботович, Ю. Сорочан, Н. Трауготт, М. Хварцева, М. Шеремет та інші. А питанням вивчення алалії займалися такі вчені: Л. Волкова, В. Воробьйова, М. Єгорова, О. Захаров, П. Гуровець, В. Ковшаков, А. Колєснікова, Ю. Коломієць, С. Кондукова, Р. Левіна, В. Левченкова, О. Маслюкова, Є. Мустаєва, В. Орфінська, Г. Парфьонова, Н. Січарчук, Є. Соботович, Ю. Сорочан, М. Шеремет та інші.

При моторній алалії у дитини проводиться робота над стимулюванням мовленнєвої активності, по формуванню активного та пасивного словника, фразового мовлення, граматики, розвитку зв’язного мовлення, звуковимови. В логопедичні заняття включають логоритміку та логопедичний масаж.

Методика логопедичної роботи при моторній алалії. Досвід практичної діяльності доводить, що логопедичну роботу слід розпочинати з вирішення завдань з формування психологічних передумов мовленнєвої діяльності, подолання мовленнєвого негативізму, розвитку загальної і мовленнєвої моторики, формування ігрової діяльності, корекції зорового, слухового, тактильного сприймання, розвитку вмінь, спрямованих на сприймання, осмислення і розуміння мовленнєвої інформації.

Етапи корекційної роботи. На пгдготовчому етапі з метою подолання мовленнєвого негативізму учитель-логопед створює ігрові ситуації, залучає дитину до спільних продуктивних видів діяльності (малювання, ліплення, конструювання тощо), які стимулюють у дитини бажання говорити, що є основним на підготовчому етапі. Слідь зазначити, що робота з подолання мовленнєвого негативізму проводиться паралельно із збагаченням словникового запасу. Важливим моментом в роботі учителя-логопеда є використання завдань, спрямованих на розвиток розуміння мовлення. Робота з розвитку предикативної функції мовлення та попередження проявів аграматизмів здійснюється шляхом оволодіння дитиною з алалією елементами граматичної будови мовлення. Робота проводиться поетапно в такій послідовності: формування однослівної фрази; формування речень з двох слів на базі однослівних речень; формування моделей речень з двох головних членів – підмета і присудка.

Етапи корекційної роботи. Другий етапі корекційної роботи спрямований на формування у дітей початкових мовленнєвих умінь у ситуаціях діалогічного спілкування. На цьому етапі триває робота з розвитку загальної і мовленнєвої моторики, всіх психічних процесів. Основним напрямком другого етапу є активізація пасивного словника та практичне оволодіння найпростішими формами словотворення, словозміни. Паралельно проводиться робота з формування зв’язного мовлення: поширення речень, її граматичне оформлення, створення ситуацій діалогу, складання розповіді описового характеру тощо.

Етапи корекційної роботи. На третьому етапі корекційної роботи відбувається формування висловлювання як основної одиниці мовлення. Основними напрямами даного етапу є: формування експресивного мовлення; формування системи значень слів, формування словотворення, граматичного структурування; подальший розвиток фразового мовлення; збагачення словника дітей; формування фразового мовлення; практичне оволодіння формами словотворення і словозміни. Робота з формування вміння структурувати речення починається з вправ у практичному складанні простих непоширених речень за картинкою і наочною ситуацією. На заняттях дитина вправляється в поширенні речень шляхом їх нарощування за зразком, поданому педагогом, і самостійно. Робота з формування та розвитку діалогічного мовлення передує формуванню зв’язного монологічного висловлювання, що включає формування у дітей уміння відповідати на поставлені запитання (вміти давати короткі і повні відповіді); вміння ставити запитання; вміння вільно і невимушено вести бесіду.

Четвертий етап корекційної роботи при моторній алалії спрямований на формування комунікативних умінь і навичок зв’язного мовлення. Від діалогу в міжособистісному спілкуванні поступово переходять до монологічного мовлення, спираючись на інтерес дитини до навколишнього. При цьому використовуються серії сюжетних картинок, символічні зображення, опорні слова та схеми тощо.

Список використаних джерел. Социально-психологический климат коллектива / Ред. Евсеева В. И. – М., 1980.https://ru.osvita.ua/vnz/reports/psychology/29424/ https://pidru4niki.com/10561127/psihologiya/psihichniy_rozvitok_lyudini_yogo_osoblivosti. Гриншпун Б. М. Классификация нарушений речи. Логопедия / Под ред. Л. С. Волковой, С. Н. Шаховской. Москва : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. 680 с. Шеремет М. К., Тарасун В. В., Конопляста С. Ю. та ін. Логопедія / За ред. М. К. Шеремет. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ : Видавничий Дім «Слово», 2010. 678 с. Долганюк Е. и др. Моторная алалия: коррекционно-развивающая работа с детьми дошкольного возраста. Санкт-Петербург : Детство-пресс, 2017. 144 с. Рібцун Ю. В. Розмежування алалій та інших мовленнєвих і немовленнєвих вад [Електронний ресурс] / Юлія Рібцун // Народна освіта. – 2012. – Вип. № 3 (18). – Режим доступу до вид. : www.kristti.com.uafile:///C:/Users/Dell/Desktop/%D0%9 C%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0/logoped_2017_10_3.pdf. Ковшиков А. В. Экспресивная алалия и методы ее приодаления / А. В Ковшиков – СПБ.: КАРО, 2006. – 304 с.

Список використаних джерел10. Логопедђя: Навчальний посђбник для студентђв педагогђчних ђнститутђв за спецђальнђстю «Дефектологђя» / Л. С. Волкова, Р. І. Лалаева, Є. М. Мастюкова та ђн; Пђд ред. Л. С. Волковоѓ – М : Просвещение, 1989.11. Маркова А. К. Особливостђ засвоєння складовоѓ структури слова у дђтей, якђ страждають на алалђю / А. К. Маркова. – М., 1961.12.https://repository.sspu.sumy.ua/bitstream/123456789/4342/1/ilovepdf_com-134-138.pdf