Презентація “Практичний матеріал для проведення логопедичних занять з дітьми, які мають ІІ рівень мовленнєвого розвитку”

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара Факультет психології та спеціальної освіти. Кафедра педагогіки та спеціальної освіти Презентація на тему: “Практичний матеріал для проведення логопедичних занять з дітьми, які мають ІІ рівень мовленнєвого розвитку”Виканала студентка 3 курсу групи ДК-18-2 Чернявська Тетяна Дніпро 2021 р.

ЗНМ ІІ рівеня ЗНМ у дітей із нормальним слухом і первиннно збереженим інтелектом розуміється таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування усіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до системної сторони мовлення. Вперше теоретичне обгрунтування ЗНМ було введене професоркою Р.Є. Левіною та співробітниками НДІ дефектології Г. О. Каше, Г. І. Жаренкова, Н. А. Нікашина, Л. Ф. Спірова та інші) у 50-90 роках ХХ ст.

Отже, „ЗНМ – це системне мовленнєве порушення, що проявляється у недостатній чи повній несформованості всіх складових мовленнєвої діяльності (фонетико-фонематичної, лексичної, граматичної) на імпресивному та / чи експресивному рівні, а також тих функцій та операцій, які забезпечують засвоєння мови (зокрема, мисленнєвих функцій і операцій, функцій сприймання, уваги, пам’яті та контролю різних модальностей), внаслідок дії шкідливих екзогенних і / чи ендогенних факторів на різних етапах розвитку (пренатальному, натальному, постнатальному)”

Вправи на розвиток фонематичного сприйняття1. Хто що робить?Хто ловить? ( дівчинка)Чим дівчинка ловить метелика? (сачком)Скільки метеликів ти бачещ? (1,2,3….)

Слова омоніми Лист Ручка

Робота над узагальненим значенням слова представлена лише на рівні формування значення збірних понять “Овочі”, “Взуття”, “Тварини” тощо. У роботі над практичним оволодінням лексико-семантичних явищ (синонімія, антонімія, омонімія, багатозначність, переносне значення) недостатньо враховані специфічні особливості засвоєння лексики дітьми середнього дошкільного віку із ЗНМ.

Для слів - стимулів, виражених іменником. 1. Синтагматичні: а) умовно названі синтаксичними (бабуся - спить, дощ - крапає, м'яч – котиться). Ці зв’язки мають ситуативний, мотивований характер і притаманні дітям із ЗНМ. 2. Парадигматичні: а) асоціації, що виражають відношення “ціле – частина” (машина - колеса); б) категоріальні, що виражають належність до одного семантичного поля (бабуся - онук, дощ - сонце). Такі реакції переважають у дітей з нормальним мовленнєвим розвитком. Для слів-стимулів, виражених прикметником. 1. Синтагматичні: а) асоціації, що виражають відношення ознаки та об’єкта, мають оцінку (зелений - дерево, жадібний - хлопчик, твердий - ліжко); б) поодинокі, неадекватні реакції (зелений - дівчинка). Відповіді а) та б) переважають у дітей із ЗНМ. 2. Парадигматичні: а) асоціації, що виражають протилежне значення (твердий – м’який, веселий - серйозний); б) асоціації, що відносяться до однієї, подібної ознаки (червоний -голубий). Відповіді а) та б) характерні здебільшого для дітей із нормальним мовленням.

Для слів - стимулів, виражених дієсловом. 1. Синтагматичні: а) реакції, що називають об’єкт дії та складають словосполучення, частіше узгоджене (біжить – собачка, співає - хлопчик, росте - квітка);б) що вказують на спосіб виконання дії (спить - на подушці); в) причинно-наслідкові відношення (біжить - квіти. Дядя поспішає, щоб віднести квіти.)

При розрізненні картинок, на яких дівчинка співає – дівчатка співають, показують все підряд (Мені ось ця і ця дівчинка подобається) і відповідають: “І ті, і ті співають”. Використовувати відмінкові форми іменників, педагог ставить дитині запитання до різних ситуацій, зображених на картинці. Наприклад: “Кому дівчинка дарує квіти? З ким діти ідуть до лісу? Кого діти бачать у зоопарку?” Таким чином дитину підводять до того, що для правильної відповіді їй необхідно зрозуміти смисл поставленого запитання, дібрати потрібне слово, граматично правильно його оформити у відповідності до відмінкових значень.

Заміни: − форма одного відмінка формою іншого. Родовий: у лисичках, у їжак, склянка молочко, кошик ягоди (діти з нормою: у слона, у хлопчика, кошик ягід, грибів); давальний: по море, по снігам (діти з нормою: по морю, по стежці, по снігу, по дорозі); знахідний: ведмідь, лисичка (замість ведмедя, лисичку); орудний: ложкам, квіточкам, розчіскам (діти з нормою: голкою з ниткою, ложкою і виделкою, зі своїми родичами і друзями). Використання ненормативних форм: – шляпка грибока, із залізи, іс яблочком, іс собаком, іс тряпком.

Викривлення звуко-складової структури слова: – вотьком (ложкою), тябаком (з собакою), лябукома (з яблуками), а той (під столом), на сипеда, посеби (на велосипеді), хлопчикаму (хлопчикам). Неправильне вживання відмінково-прийменникових конструкцій (опускання, заміни прийменників): – ліс, сумку, кульочок (в ліс, в сумку, в кульочок), а той (під столом).

Нерозуміння смислу запитання, неточна чи ситуативна відповідь: – З чого (звідки) виходять люди? – Тому що вони не хочуть їхати кудись. – З чого варять варення? – Їсти. – Над чим летить літак? – На небі. – Чим одягаються весною дерева? – Листочок падає на землю. – З ким дід тягне ріпку? – Не знаю, тягне і все. – Куди прийшла мама? – Купити хліб.

Формування різних рівнів лексичних узагальнень1 етап. Уточнення категоріального значення слова Метою цього етапу є уточнення і накопичення елементарного словника дітей. Для досягнення зазначеної мети використовуються вправи на уточнення, розуміння та використання слів із конкретним значенням (іменники, прикметники, дієслова), що позначають ряди однорідних предметів чи явищ. Наприклад. – Вибрати картинки, на яких намальовані м’ячі (різного кольору, розміру). – На картинці зображені різні предмети: великі та маленькі. Показати, що велике (що маленьке). – Назвати, які це предмети – великі або маленькі. – Показати, хто (що) пливе (іде, їсть, лежить). – Сказати, хто що робить (іде, їсть, лежить).

Формування різних рівнів лексичних узагальнень2 етап. Засвоєння контекстуально зумовленого значення слова. У процесі розвитку розуміння і засвоєння лексичного значення слова, особливо з абстрактним значенням типу бідний, добрий, злий, хоробрий, дітям пропонується послухати ряд текстів (казки, вірші, фрази), у яких розкривається значення слова (або відтінки значення певного слова). Наприклад, бідний, тому що в нього нічого немає; бідний, тому що голодний; бідний, тому що потрапив у неприємну історію тощо. Після читання кожного тексту педагог виявляє розуміння дітьми його змісту за допомогою питань і просить пояснити значення заданого слова, виходячи зі змісту прочитаного тексту, дібрати слово близьке чи протилежне за значенням тощо.

Формування різних рівнів лексичних узагальнень3 етап. Кумуляція значень слова. Діти згадують і запам’ятовують прочитані їм напередодні тексти. Наприклад, педагог ставить питання: “Про кого ви слухали вірш (казку)? Які вони були всі? Що означає бідна лисичка, бідний зайчик, бідна дівчинка? Кого ви ще можете так назвати?”4 етап. Перенос засвоєного значення. Після того, як діти засвоїли різні відтінки слова у контекстах, їм пропонується послухати інші тексти, що не містять такого слова, але ситуація припускає використання саме цього слова для її позначення. На основі проведеної роботи діти підводяться до засвоєння інваріантного узагальненого лексичного значення слова, оволодіння яким відбувається в старшому дошкільному віці.

Визначення спільного в значенні слів. Визначення спільного в значенні похідних слів відбувається шляхом порівняння похідних і основних слів за звучанням та значенням (послухати слова і визначити, які предмети вони позначають: великі або маленькі (з опорою на наочність), наприклад: вазон – вазончик, помідор – помідорчик, барабан – барабанчик. Якщо дитина розуміє значення цих слів, то на практичному рівні вона може зіставити пред’явлені слова і за звучанням.

Визначення загального звучання словотворчих афіксів. На цьому етапі відбувається підготовка дітей до морфологічного аналізу на практичному рівні. Наприклад, доповнити слова, початі педагогом (з опорою на наочність:). паль – чик, зай – чик, стіль – чик, м’я – чик, хліб – чик. Присвоєння значення виділеній морфемі. Це сприяє розвиткові у дітей уміння визначати значення морфеми, виділеної на попередньому етапі, а також спрямованості уваги на морфологічний склад слова, виділення словоутворюючої морфеми на практичному рівні. Наприклад: зайчик, пальчик, хлопчик, перчик – це щось велике, чи маленьке? Що тобі про це підказало, яка частинка слова? (Хлібниця, цукорниця, цукерниця означає те, що їдять, чи те, куди кладуть хліб, цукор, цукерки? Що тобі про це підказало?).

Утворення слів за аналогією. 4.1. Утворення слів без зміни звукової структури кореня похідного слова (слон – слоник, ваза – вазочка). 4.2. Утворення слів зі зміною звуків у корені слова (кіт – котик, нога – ніжка). 4.3. Утворення асемантичних (безглуздих) слів. Цей етап необхідний для того, щоб закріпити вміння дитини переносити сформоване значення на нові ситуації дійсності навіть у тих випадках, коли наведені слова не існують у мові, або дитина не знає значення слів (вутина – вутиночка, сутим – сутимчик).

ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯФормування різних рівнів лексичних узагальнень. Вправа 1. Показати на картинці усі яблука (різного кольору, форми, розміру) серед інших предметів. Вправа 2. Вибрати картинки, на яких зображені м’ячі (різного кольору, розміру). Вправа 3. На малюнку зображені різні предмети: великі та маленькі. Показати, що велике (що маленьке). Назвати, які це предмети – великі чи маленькі. Вправа 4. Показати, хто пливе (іде, їсть, лежить). Вправа 5. Сказати, хто що робить (іде, їсть, лежить).

Дітям читається уривок з Бурятської народної казки “Дівчинка і місяць”, у якій вираз “бідна дівчинка” розуміється як “сирота, нічого не має, багато трудиться”. Після читання дітей запитують, що в цій казці означає “бідна дівчинка”? Дівчина і місяць Була колись дівчина-сирота. Люта мачуха цілісінький день лаяла її, ганяла, зітхнути не давала. Тільки й чула сирітка: – Ану, біжи туди! Ану, зроби оце! І так з раннього ранку до пізнього вечора. Якось послала мачуха бідну сирітку на річку по воду. Прийшла дівчина до річки, набрала повні відра й пішла назад. А сили в неї немає. Ступить крок, поставить повні відра на землю й стоїть… Довго додому йшла. А мачуха бігає по юрті, лютує: – Де ж вона ділася? Чом так довго не вертається? Нарешті вибігла з юрти, побачила вдалині сироту й ну галасувати й лаятись: – А щоб тебе сонце й місяць ухопили та до себе забрали…

Вправа 5. У ході виконання цієї вправи діти згадують і запам’ятовують прочитані їм напередодні тексти. Педагог ставить питання: “Про кого ви слухали вірш (казку)? Що означає бідний зайчик, бідна лисичка, бідна дівчина? Які вони були всі? Кого ви ще можете так назвати? Що це означає?”

Засвоєння різних лексико-семантичних мовних явищ. Вправа 6. Педагог: “Ось два м’ячі: один великий, інший маленький. Покажи, де великий м’яч, а де маленький. Ось два будинки: один високий, інший низький. Покажи, де високий будинок, а де низький”. Потім педагог просить дитину назвати, які це предмети. Вправа 7. Відповісти на запитання педагога за картинкою. Наприклад. – Що товсте, а що тонке? (Олівець товстий, а голка тонка). – Що широке, а що вузьке? (Рушник широкий, а бант вузький). – Хто сміється, а хто плаче? (Хлопчик сміється, а дівчинка плаче). – Коли темно, а коли світло? (Уночі темно, а вдень світло).

Засвоєння синонімії1. Диференціація слів, близьких за значенням, але не синонімів Вправа Показати на картинці: – хто спить, а хто лежить; – хто миє, а хто купає; – хто миє, а хто пере; – хто везе, а хто несе. Вправа Гра “Що ми будемо робити?” Діти вибирають картинки, на яких зображені предмети, необхідні для названої педагогом дії: – різати – пиляти (хліб, дрова); – мити – прати (вікно, речі); – підмітати – чистити (віник, взуттєва щітка); – сапати – копати (сапка, лопата). Варіант гри “Чим ми будемо робити?” – шити – в’язати (голка, спиці); – різати – пиляти (ніж, пилка).

Засвоєння синонімії2. Уточнення та диференціація значень відносних синонімів і їх вживання на практичному рівні Вправа 13. Діти називають картинки, використовуючи словосполучення: – дівчинка стрибає; заєць скаче; – хлопчик худий; дерево тонке; – рум’яне яблуко; рожева стрічка; – м’яка подушка; пухнаста кішка. Вправа 8. Добір слів за картинками. Про що можна сказати рум’яний, а про що червоний (пиріжок, помідор), пухнаста, м’яка (ялинка, подушка), що тече, а що ллється (річка, дощ).

Актуалізація та добір синонімів до заданого домінуючого слова з пари слів-синонімів. Дітям читаються тексти, що містять два слова, які мають однакове значення, але звучать по-різному. Педагог називає головне, домінуюче слово з тексту, діти добирають інше слово із синонімічної пари (наприклад, хворий – нездоровий, добрий – гарний у значенні смачний). Наприклад: Хворий бичок Зажурилася корова: – Ох, синочок нездоровий! Третій день хворіє в ліжку, Бо прорізуються ріжки. Л. Пшенична.

Формування лексичної системностіФормування синтагматичних зв’язків слів. Добір прикметників до іменників. Вправа 9. “Хто більше пригадає слів?” Дібрати якнайбільше слів з опорою на картинки і питання педагога: – Яке сонце? (жовте, кругле, велике). – Яка трава? (зелена, висока, низька, м’яка). – Який помідор? (круглий, червоний, великий, солодкий, м’який). Вправа 39. “Який предмет?” За допомогою предметів і малюнків дібрати слова за зразком: “Стіл дерев’яний”.  М’яч... (гумовий).  Ваза... (скляна).  Комір... (хутряний).  Ніж…(залізний).  Кораблик…(паперовий).

Формування парадигматичних зв’язків слів. Вправа 10. Кільком дітям дається завдання: із запропонованих малюнків кожному вибрати свої. “Ти вибери те, що літає, ти – те, що росте на дереві тощо” Після цього кожній дитині ставиться запитання: “Чому ти вибрав саме ці малюнки?” Для ускладнення завдання з метою розвитку мислення, уваги можна додати декілька малюнків, які не відносяться ні до однієї з вищеназваних тематичних груп, і наприкінці гри залишаються. При цьому діти можуть пояснити, чому ці картинки залишилися. Вправа 11. Закріплення сформованих смислових зв’язків між словами. Педагог називає слова однієї тематичної групи, наприклад, слива, вишня, абрикос, персик. Дітям пропонується у відповідь на кожне слово педагога називати овочі (що росте на городі).

Розвиток вільних асоціацій. Вправа 12. Гра в слова. Для цього дитині потрібно назвати слово у відповідь на будь-яке пред’явлене. Орієнтовний перелік слів-стимулів, які називає педагог, виражених іменниками з конкретним та абстрактним значенням, дієсловами, прикметниками, прислівниками. Будинок, собака, стіл, дерево, сонце, посуд, дощ, заєць, трава, зима. Іде, росте, спить, їсть, пливе, співає, плаче, заходить, падає, поливає. Зелений, великий, низький, дерев’яний, твердий, веселий, мамин, котячий. Високо, швидко, темно, холодно, весело, далеко. Після цього можна поставити запитання: “Чому ти згадав (назвав) саме це слово?”

ФОРМУВАННЯ ГРАМАТИЧНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯФормування системи морфологічної словозміни. Категорія числа Вправа 13. Покажи, де кубик, а де кубики; де шапка, а де шапки; де листочок зелений, де листочки зелені; де хлопчик іде, де хлопчики йдуть. Категорія виду Вправа 14. Покажи, де хлопчик малює, де хлопчик намалював, де мама шиє, де мама пошила. Покажи, хто з дітей складає пірамідку, а хто вже склав. Категорія часу Розуміння дієслів теперішнього, минулого та майбутнього часу. Вправа 15. Показати на малюнку, де хлопчик читає, де читав, де дівчинка мила, а де миє? Покажи, де хлопчик будує, збудував, буде будувати?

Категорія роду Вправа 64. Співвіднесення іменників жіночого і чоловічого роду з займенниками він, вона, воно. Дітям пропонується послухати вірші. Метелик Я біжу, біжу по гаю, Я метелика впіймаю. А метелик не схотів – Геть від мене полетів. Полетів він на лужок, Заховався між квіток, Я іду, іду, іду І метелика знайду.

Список використаних джерел Трофименко Л.І. Корекційне навчання з розвитку мовлення дітей серднього дошкільного віку із ЗНМ: Програмно-методичний комплекс / За ред. Є. Ф. Соботович. – К.: „Актуальна освіта”, 2007. – 120 с. М. К. Шеремет Логопедія: підручник, вид. 5-те,- Київ: Видавничий Дім “Слово”, 2018, - 449 с. Основы теории и практики логопедии / под ред. Р. Е. Левиной. – М. : Просвещение,1968. – 367 с. Рібцун Ю. В. Формування усного мовлення у дітей молодшого дошкільного віку із загальним мовленнєвим недорозвитком: дис. ... канд. пед. наук : 13.00.03 : у 2 т. / Рібцун Юлія Валентинівна. – К., 2010. – Т. 1. – 18 с. Борищук Г. С. Прислухайтесь, як говорить ваша дитина. Альбом обстеження мовлення дітей: Посібник для логопеда. — Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2010. — 48 с. 7-8.