Презентація "Особливості розвитку літератури кінця ХІХ - початку ХХ століття"

Підготувала вчитель світової літератури Богодухівського ліцею №3 Луценко М. М. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Кожна епоха, набуваючи нових ідей, дивиться на світ по-новому. Г. Гейне

Історико-літературний процеск. XIX — п. XX століття Революції та війни; Соціально-політичні протиріччя; Науково-технічний прогрес; Пошук нового світобачення; Духовна криза

У сфері соціально-політичного розвитку:активізація національно-визвольного руху в країнах Європи, Америки, Азії та Африки;падіння великих європейських імперій та монархій;ствердження соціалістичної і комуністичної ідеології;боротьба між провідними державами світу за перерозподіл сфер політичного впливу; поява могутніх тоталітарних режимів — комуністичного в СРСР та націонал-соціалістичного у фашистській Німеччині; світові війни.

У сфері науково-технічного розвитку: Практична реалізація теоретичних наукових знань(промисловість, транспорт, зв'язок, озброєння, медицина тощо); Стрімкий розвиток нових сфер наукового знання (генетика, психіатрія, біофізика, біохімія,геохімія, хімічна фізика, ядерна фізика, математична логіка тощо).

У духовній і власне літературній сферах: Загострення уваги до пошуку нових форм художнього відображення дійсності ;Перевага ірраціональних чинників мислення над раціональними і суб'єктивних форм сприйняття над об'єктивними;Виникнення великої кількості ідеалістичних філософських та естетичних шкіл і напрямів; Ствердження модернізму та авангардизму в мистецтві.

Філософські концепції Філософська концепція Артура Шопенгауера (1788 — 1860) тлумачила світ як творіння вищої духовної сили, «світової волі». Один із її проявів — притаманна людині «воля до життя». Фрідріх Ніцше (1844 — 1900) створив теорію елітарної винятковості окремих особистостей, яких назвав «надлюдьми». Вони були носіями «волі до влади», стояли «по той бік добра і зла» й покликані керувати натовпом.

Філософські концепції Герберт Спенсер (1820 — 1903)закликав до пошуку біологічних причин поділу суспільства на класи, відкидав класову боротьбу як протиприродну і визнавав боротьбу за існування, про яку писав Чарльз Дарвін (1809 — 1882), наявною і в людському суспільстві. Зигмунд Фрейд (1856 — 1931) розглядав людину як поєднання трьох елементів: природне «я» » — це носій плотських бажань та інстинктів, тобто підсвідомість людини; раціоналістичне «я» — розважлива, суха й фальшива свідомість, моральне «я», «над-я», — це надсвідомість, яку суспільство нав'язувало людині. Між усіма елементами особистості точилася боротьба. Придушення підсвідомих потягів надсвідомістю породило різноманітні комплекси, тобто психози.

Літературний процес к. XIX — п. XX ст. Розчарування в життєвій дійсності та художньому реалістичному способі її відтворення спричинило зацікавлення новітніми філософськими теоріями та появу нових художніх напрямів:декадентських («декаданс» означає занепад) , авангардистських («авангард» — передова охорона), модерністських («модерн» — сучасний, найновіший). Цими термінами почали позначати якісно нові явища в літературному процесі, ті, що стояли на передових позиціях та були пов'язані із кризою суспільної думки, з пошуками позитивних ідеалів, звертанням у цих пошуках до містичного та ірраціонального.

Модернізм. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер. Модернізм — загальна назва напрямів мистецтва та літератури кінця XIX — поч. XX ст., що відображували кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого.

Загальні риси модернізму:• особлива увага до внутрішнього світу особистості;• надання переваги творчій інтуїції;• розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтимніші глибини існування особистості і одухотворити світ;• пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);• прагнення відкрити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси і мистецтва.

Імпресіонізм Клод Моне «Враження, схід сонця»Імпресіонізм (від фр. «враження») вів свій початок з кінця XIX ст.Імпресіоністи описували власні враження від побаченого — зорові й чуттєві, що були мінливими, як і самий світ, їхні уявлення та асоціації були часто фантастичними ізавжди суб'єктивними.

Художній твір імпресіоніста — це не об'єктивна картина світу, а система складних суб'єктивних вражень про нього, яскраво забарвлена творчою індивідуальністю митця. Особливо вразливі імпресіоністи до чуттєвої краси світу; вони чудово відтворювали природу, її красу, розмаїтість і мінливість життя, єдність природи з людською душею. Поль Верлен Іван Бунін. Коцюбинський М. Брати ГонкуриІмпресіонізм

Символізм. Символізм (фр. symbolisme— знак, прикмета, символ) — літературно-мистецький напрям кінця ХІХ — початку ХХ ст., основоположники якого, базуючись на філософії А. Шопенгауера і Ф. Ніцше, проголосили основою мистецької творчості символ — таємну ідею, приховану у глибині всіх навколишніх, а також і потойбічних явищ, що її можна розкрити, збагнути й відобразити тільки з допомогою мистецтва, зокрема музики й поезії.

Символи вважалися найдосконалішим утіленням ідей. Образи — символи відтворювали таємничу та ірраціональну суть людської душі та її життя, величний поступ невідворотної долі, зобразили потойбічне життя, метафізичний світ «інобуття», натякали на містичну сутність явищ життя. Артюр Рембо Моріс Метерлінк. Павло Тичина. Символізм

Експресіонізм. Експресіонізм (від фр. «виразність, вираження») започаткований теж у к. XIX ст. Експресіоністи були тісно пов'язані з реальністю — саме вона їх сформувала і глибоко хвилювала. Вони засуджували потворні явища життя, жорстокість світу, протестували проти війни і кровопролить, були сповнені людинолюбства, стверджували позитивні ідеали. Едвард Мунк "Крик"

Але бачення світу експресіоністами було своєрідним: світ уявлявся їм хаотичною системою, якою керували незбагненні сили, незрозумілі, непізнанні, таємничі, і від них не було порятунку. Єдино справжнім був лише внутрішній світ людини і митця, їх почуття і думки. М. Хвильовий. Франц Кафка. Експресіонізм

Футуризм Футуризм (від лат. «майбутнє») виник 1909 р, в Італії, звідти поширився по всій Європі, отримавши назву кубізму у Франції (М. Жакоб, Б. Сандрар), егофутуризму і кубофутуризму в Росії (І. Сєверянін, брати Бурдюки, В. Хлебніков та ін.)Ігор Северянин. Ф. Марінетті

Футуристи проголошували, що вони створили мистецтво майбутнього, яке було співзвучним ритмам нової епохи «хмарочосно-машинно-автомобільної» культури, і закликали відкинути традиції старої культури, яку вони називали зневажливо «плювальницею». Футуристи співали гімни технічному прогресові, «механічній» красі, наголошували на необхідності створення людини нового складу душі. Футуризм

Сюрреалізм. Сюрреалізм (від фр. «сюр» — над, тобто надреалізм), що виник у Франції у 1920-х роках. Його засновником був французький письменник Андре Бретон, який закликав «зруйнувати існуюче донині протиріччя між мрією та реальністю». Він заявив, що єдиною сферою, де людина може повністю виявити себе, є підсвідомі акти: сон, марення тощо, і вимагав від письменників-сюрреалістів «автоматичного письма», тобто на рівні підсвідомості Сальвадор Дали Искушение святого Антония. Андре Бретон

Дадаїзм«Дадаїзм у принципі відкидав будь-яку позитивну естетичну програму і пропонував „антиестетику"» А. Якимович Дадаїзм - авангардистська літературно- мистецька те­чія, в якій заперечувалися будь-які авторитети. Підкреслювалась безглуздість на­вколишньої дійсності та будь-яких проявів людської твор­чості, активно насаджував культ абсурду. Дадаїсти обіцяють «публічно підстригтися на сцені», влаштовують експозиції власних картин у зовсім темних приміщеннях і осипають лайкою відвідувачів цих експозицій, ставлять власні абсурдні комедії та скетчі.

«Магічний реалізм» «Магічний реалізм» - особливе світосприйняття, поєднання та переплетіння фантастики та реальності, коли за допомогою «очуднення» створюється дивний ефект: чим фантастичнішими здаються події в творі, тим точніше «проявляється» реальність.

Д. Джойс М. Пруст«Потік свідомості»Школа «потоку свідомості» — це засіб зображення психіки людини безпосередньо, «зсередини», заглиблення у внутрішній світ. Для таких творів було характерне використання спогадів, внутрішніх монологів, асоціацій, ліричних відступів та інших художніх прийомів.

«Драма абсурду» У «драмі абсурду» дійсність зображувалися через призму песимізму. Безвихідь, постійне передчуття краху, відмежованість від реального світу — характерні риси твору. Поведінка, мова персонажів алогічна, фабула зруйнована. Е. Іонеско

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮЯким чином література на межі XIX—XX століть тісно пов'язана з усіма перипетіями свого часу?Назвіть найбільш прикметні чинники літературного розвитку в першій половині XX ст. Дайте загальну характеристику модерністської літератури. Які течії і напрями належать до авангардистських? Дайте їх загальну характеристику.