Презентація "Освіта-це релігія XXI ст" Далай-лама IV Лауреат Нобелівської премії миру

Далай-лама XIV  Лауреат Нобелівської премії миру в 1989 році.Ім’я при народженні Тенцзін Ґ'яцо   — 14-й Далай-лама та духовний лідер Тибету, голова Тибетського уряду в екзилі (вигнанні), що розташований в Дгарамсалі (Індія). «Освіта – це релігія XXI століття»Підготувала: Петруненко С. В.

Народився 6 липня 1935 року в родині селянина у Тибеті. У віці 2 років був оголошений реінкарнацією минулого Далай-лами XIII. У віці 15 років повністю взяв на себе обов’язки Далай-лами — духовного і політичного лідера країни. В 1950, вступив до Тибетського війська народно-визвольної армії Китаю і в 16 років став керівником держави і уряду. Після Тибетського повстання 1959 року був вимушений покинути Тибет, як і тисячі його співвітчизників й оселитися у місті Дармсала на півночі Індії.

З 1959 року Далай-лама продовжує бути лідером буддійського світу та до 2011 року був головою Уряду Тибету у Вигнанні. Далай-лама XIV ніколи не закликав до насильницького повернення незалежності Тибету, але використовує всі можливості мирного вирішення ситуації. Поки що офіційний Китай не приймає пропозицію Далай-лами щодо мирного врегулюванню тибето-китайського конфлікту . За свій внесок у розбудову миру і гуманізм, захист прав людини в усьому світі у 1989 році отримав Нобелівську премію миру.

Далай-лама в своїй боротьбі за звільнення Тибету неухильно виступає проти застосування насильства. Він закликає до пошуку мирного рішення, заснованого на терпимості і взаємній пошані, з метою збереження історичної і культурної спадщини свого народу».нагороди останніх років Премія миру землі Хессе Парламент землі Хессе (Вісбаден, Німеччина) Премія миру фонду «Манхай» Фонд «Манхай» (Південна Корея) Премія «Співчуття і натхнення» Американський гімалайський фонд (Сан-Франциско, США) Почесне громадянство Канади (Канада)

Про освіту Останні 15 років Далай-лама по всьому світу проповідує не тільки вчення буддизму, а й популяризує світські програми милосердя у школах.«Освіта – це релігія XXI століття». З 2004 року Фундація Далай-лами розробила десятки програм "соціально-емоційного та етичного навчання" (SEE – Soсial, Emotional, and Ethical Learning). Перші такі програми були введені в школах канадської провінції Британська Колумбія: 90% тамтешніх шкіл долучені до цієї виховної роботи. Програми , що були розроблені науковцями і педагогами американського університету, навчають школярів керувати увагою та емоціями, проявляти емпатію, співпрацювати та вирішувати конфлікти ненасильницькими методами. Апробація цієї методики вже відбулася, зокрема, у США і Німеччині. Тому в Дхарамсалу їдуть не тільки буддисти, але й провідні вчителі з усього світу, щоб подивитися на те, як влаштована тибетська система освіти, мета якої – виховати хороших людей.

В лютому 2023 року до Дхарамсалу на зустріч з Далай-ламою прибула перша офіційна група освітян з України у складі 16 осіб. Експедиція була організована  у рамках програми обміну кращими освітніми практиками "Ед. Мандри". Далай-лама щиро цікавиться та співпереживає всьому, що відбувається з Україною та українцями.«Особисте життя дуже залежить від решти спільноти. І найперше – від родини. Якщо в ній є більше щирих посмішок, щирої дружби, кожен і кожна (у тому числі дитина), почувають себе щасливішими».«Релігію сповідують різні групи людей. А от освіта є універсальною. Цінність співчуття є універсальною. В освітній сфері це певне пояснення про щиросердність. Це дуже важливо».«Якщо ви хочете зберегти свою культуру, мову, традицію, то вам в першу чергу потрібна сучасна освіта. Цю роботу ніхто за вас не зробить. Бережіть свою унікальність!»«Сучасна освіта сильно орієнтована на матеріальних цінностях, духовним цінностям не вчать. Необхідно ввести окремі уроки про духовні цінності і суспільство стане іншим. Думаю, цілком очевидно, що діти надають перевагу вчителям, які завжди посміхаються. Природно, що дитина любить посмішку, співчуття. Але як посміхатися щиро? Не дипломатично, а щиро? У президента Росії Володимира Путіна, на мій погляд, штучна посмішка».

Яку роль відіграє освіта під час війни? Чи може вона сприяти тому, щоб зупинити війну? «Це дуже складне питання. ХХ століття стало епохою насильства. Україна страждає через менталітет російських лідерів, які вважають, що все треба контролювати. Якщо ми почнемо працювати зараз, я думаю, що за 30-40 років наш світ може стати більш мирним. І сприятимуть цьому галузі освіти і мас-медіа. Але в основному – освіта. Нашою метою має бути демілітаризований світ. Аби досягти миру, ХХІ століття має стати століттям діалогу. Про корупцію і гендерну нерівність. Як ми можемо вирішувати ці проблеми через освіту?«Через позицію правди, чесності і довіри. Зброя приносить страх, а не довіру. Тому через освіту через якийсь час нам вдасться змінити спосіб мислення людей. В світи було б менше конфліктів, якщо на керівних посадах були б жінки, вони гостріше чують біль іншої людини, стане менше насилля. Не думайте, що ви маленька нація, на вашому боці правда.»Ви сказали, що нам, українцям, треба відстоювати свої права. Але як боротися і водночас зберігати мир у серці?«Ваше майбутнє залежить від вашого сусіда. Україна і Росія, хочете ви цього чи ні, будуть жити поруч. На цій планеті вам доведеться жити поряд. Боріться, але з любов’ю в серці. У близькій перспективі сила зброї перемагає. Але в далекій – правда сильніша»

-Зараз відбувається зміна ролей освіти та вчителя. Коли вчитель усміхається, ми відчуваємо себе набагато краще і вчимося швидше, з великим інтересом. Настав час вчитися вчити заново. -Настав час будувати освіту, щоб відчувати радість і створювати діалоги. Шукати можливості рівності, єднання, співчуття. -Наше людське та вчительське завдання – вчитися гігієни емоцій, робити свій розум жвавішим, рухатися до гармонійного діалогу , жити в мирі та злагоді, єдиним суспільством, спрямованим на творення людей, яким важливо жити в злагоді та мирі без зброї. “Ми з тобою однієї крові, ти і я” – ось, якою має бути філософія людства ХХI століття.-Соціально-емоційна освіта – це про те, як виростити хорошу людину. Зараз бути хорошою людиною нібито немодно і не головне. Але насправді – це ключ.

Останні 30 років я веду серйозну дискусію з вченими. Мені цікавий діалог між буддійською наукою і наукою сучасною. Я думаю ніхто такої дискусії не починав, можу сказати, що це одне із моїх досягнень». Чим Ви пишаєтеся?