Презентація " Освіта і література на українських землях у 17-18 століттях

Освіта та література XVII-XVIII століття

Національно-визвольна війна в середині XVII ст. відродження Української держави сприяло піднесенню творчого духу українського народу. Культурницька політика українських гетьманів була спрямована на підтримку Української православної церкви, національної освіти, книгодрукування, мистецтва. Водночас розвиток української культури спрямувався розчленуванням українських земель та неоднаковими умовами їхнього розвитку.Історико-культурні умови

Прагнення встановити контроль над культурним життям українців - характерна риса колоніальної політики будь-якої з держав, що володіли землями України. Підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові (1687 р.). Цензурні утиски українського книгодрукування. Суворий цензурний контроль Синоду над Київською та Чернігівською друкарнями. Заборона друкувати книги українською мовою. Царський уряд усіляко заохочував відплив діячів української культури до Москви. За Петра І таке зманювання еліти набуло значного поширення. Найвищі церковні достойники Російської імперії були українцями (Стефан Яворський, Феофан Прокопович). Був час, коли всі єпископські кафедри в Росії обіймали українці.

ОСВІТА І ЛІТЕРАТУРА На кінець XVII ст. загальний рівень грамотності населення України був досить високим. Його забезпечували українські народні школи. Школи утримувались коштом парафіяльного братства. У другій половині XVIII ст. працювало 866 українських народних шкіл.

До першої половини XVIII ст. на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини діяли колегіуми - Чернігівський (1700 р.), Харківський (1726 р.) та Переяславський (1738 р.).

Центром розвитку культури і освіти залишався Київ. Києво-Могилянський колегіум від середини ХVII століття отримав статус академії. Підтримка гетьмана Івана Мазепи сприяла розквітові цього навчального закладу: до 1709 р. в ньому навчалося до 2 тис. студентів із різних регіонів України, а також із сусідніх країн.

Після Полтавської битви справи української освіти потрапили під суворий контроль царського уряду: за царським указом було скорочено кількість студентів Києво-Могилянської академії (з двох тисяч вихованців залишилось тільки 165 осіб); Від викладання усунули осіб, які, на думку російських воєначальників, були недостатньо відданими цареві. Києво-Могилянська академія(сучасний вигляд)

Розвиток освіти перебував у безпосередньому зв'язку з книговиданням. Найбільшим видавничим центром залишалася друкарня Києво-Печерської лаври. Друкарня Києво-Печерської лаври, гравюра 1758 р«Требник» Петра Могили

Чимало книжкової продукції виходило й у Чернігівській друкарні. Діяли друкарні також у Львові, Луцьку, Кременчуці, Уневі, Почаєві."Псалтир" 1702 видання Львівського братства. Гравюра Григорія Левицького. «Діяння і послання Cв. Апостолів». Київ, друкарня Киево-Печерської лаври, 1738

Українські майстри у видавничій справі не використовували пергамент, книги друкувалися на папері. Папір був частково привізним, але переважна більшість його виготовлялась на вітчизняних фабриках (папірнях). Папір був особливим, з філігранями — водяними знаками.

Поряд зі стаціонарними друкарнями також були пересувні. До середини XVII ст. нараховувалося вже близько 40 різних друкарень. Найбільш питому вагу у друкарській продукції мали книги релігійного характеру, але видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, підручники. 

Найвідомішим явищем історичної літератури першої половини XVIII ст. стали козацькі літописи. Літопис Самійла Величка. Твір Величка є найвизначнішим явищем козацького літописання. Мова літопису - книжна українська. Літопис складався з двох частин: опису подій від 1648 р. по 1660 р. та від 1660 р. по 1700 р. Дійшов до нас пошкоджений, без закінчення і з прогалинами, особливо в першій частині. Рукопис Самійла Величка супроводжено десятьма портретами гетьманів, містить безліч документів, поетичних текстів.

Автором вважають Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Найдавніший з-поміж великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 р. по 1702 р. Твір написаний українською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).

Літопис Григорія Грабянки. Створено в Гадячі 1710 р. Другий з-поміж великих козацьких літописів. Написаний церковнослов'янською мовою. Розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. - поразки Івана Мазепи та обрання гетьманом Івана Скоропадського. Головна увага приділена перебігові Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.