Палестина – Свята Земля
Єрусалим ще називають містом Давида. Тут стояв Перший Храм, зведений царем Соломоном і зруйнований в 587 році до н.е., а потім відновлений в 445 році до н.е. За 40 років до народження Ісуса Ірод розширив межі Другого храму. Храм зруйнували римляни у 70 році. Від нього залишилася лише західна стіна, яка тепер носить назву Стіна плачу – на сьогодні головна святиня юдаїзму. У 632 році Єрусалим захопили мусульмани, які побудували мечеть на тому самому місці, де колись стояв Храм. Тепер золоту баню мечеті видно з усіх куточків панорами Єрусалима.
Стіна Плачу - це унікальна святиня Ізраїлю та всього єврейського народу. Вона є вцілілою західною частиною стіни, що оточувала Другий Єрусалимський Храм, зруйнований під час Іудейської війни.
Торкаючись кам'яного муру древньої стіни, відчуваєш урочистість і, водночас, невимовну скорботу за чимось важливим і давно минулим. Біля стіни звучить шепіт і благання віруючих, що, здається, аж повітря навколо стіни Плачу «загусло» від кількості молитовних слів та думок! У шпаринки між камінням люди вставляють свої записки, адресовані... Богу з надією, що їхні благання будуть почуті.
Золотистий купол мечеті Аль-Акса височить над Стіною Плачу. Аль-Акса вражає своєю величністюв А всередині - знаходиться камінь, на якому Авраам був готовий принести в жертву свого сина Ісака.
Тут ростуть вісім дуже старих олив, вік яких, за деякими даними, перевищує 2000 років.
Це мовчазні свідки Ісусових часів. Саме тут він пережив зраду і був арештований.
У Гетсиманському саду красується базиліка Усіх Націй.
Всередині церкви можна побачити герби 12 країн, які пожертвували гроші на її будівництво. Перед її вівтарем терновий вінок обіймає камінь, на якому Христос молився після Таємної вечері. А темні вітражі створюють всередині храму сутінки, що символізують останню земну ніч Спасителя.
Біля Гетсиманського саду, в долині Кедрона, розміщена церква Могили святого Сімейства. Півпідвальне приміщення могили збудоване в ХII ст. Вхід у храм вимощений сходами, які досить стрімко опускаються вниз. З двох боків є дві ніші. Перша – вівтар, присвячений захороненню батьків Марії, Йоакима та Анни. Ліва – вівтар захоронення Йосифа.
Могила Марії знаходиться в самому низу, в печері в скалі і закрита мармуровою плитою.
Вулиця (віа Долороса) , якою Ісус йшов хресною дорогою розташована у Старому місті і тягнеться впродовж півтора кілометра. Дорога поволі піднімається вверх: вона йде від фортеці Антонії, де Ісусу Понтій Пилат виніс вирок, і веде на Голгофу. Ніби й некрута, але, коли уявляєш, що виснажена людина з терновим вінцем на голові несе ще й важкий хрест, на якому має бути розіп’ята, то важко до кінця усвідомити весь трагізм цієї страшної події. «Важко усвідомити» – це надто легко сказано…
На самій Голгофі, споруджено храм Гробу Господнього. У четвертому столітті Єрусалим відвідала цариця Єлена. Вона віднайшла місця, пов’язані з життям Ісуса, і звеліла збудувати на них храми. Так виник Храм Гробу Господнього, в якому розміщена Кувуклія. Приміщення Кувуклії, де розміщений сам Гріб, невеличке. У ньому заледве вміщається двоє-троє людей. Сам гріб прикритий мармуровою
плитою, на якій стоїть ікона і свічка з благодатним вогнем.
Історія міста почалася дуже давно – у XVII-XVI ст. до Різдва Христового. У
Старому Завіті згадки про Вифлеєм сягають книги Буття (на околиці міста знаходиться поховання Рахилі – улюбленої жінки Якова). У Вифлеємі народився та був помазаний на правління цар Давид. Саме тому євангелісти неодноразово називають це поселення "містом Давидовим".
Автентична ж його назва звучить як Бет-Лехем. З івриту це перекладається як Дім Хліба. Християни вбачають у цьому місткий символ: Месія, "Хліб життя", прийшов у світ саме в такому місці. Котре відтоді міцно пов'язане з іменем Ісуса Христа.
Єдиною пам'яткою Вифлеєма був і залишається храм Різдва. В IV столітті імператриця Олена знайшла печеру і вирішила, що це та сама, де народився Ісус Христос. Над печерою вона і побудувала храм. Щорічно це місце відвідують мільйони паломників. Заповітна мрія доторкнутися до срібної зірки, що має 14 променів, та вказує на місце народження Христа. Поруч у печері знаходяться висічені в камені, і обкладені білим мармуром Ясла, в яких спав Ісус після народження.
Третю частину Палестини називали Галілея. Тут немає гір, а навпаки переважає рівнина, де багато полів і лугів. В Галілеї знаходиться місто Назарет. Місто Назарет дуже шанують як місто, де зростав Ісус до відкритого служіння і куди повернулися з Єгипту Йосип, Марія з Ісусом, у ньому дуже багато церков, включаючи католицький храм Благовіщення, найбільший храм на Близькому Сході, який височить у центрі міста. Цей храм стоїть на тому місці, де було трикімнатне житло Богородиці у гроті, і як вважають християни, ангел Гавриїл з'явився перед Марією та розповів про народження Христа. У Назареті також збереглася теслярська майстерня святого Йосипа (в якій навчався Ісус працювати) та руїни синагоги, де Ісус читав пророцтва Ісаї про Себе Самого.
Місто Назарет дуже шанують як
місто, де зростав Ісус до відкритого служіння і куди повернулися з Єгипту Йосип, Марія з Ісусом, у ньому дуже багато церков, включаючи католицький храм Благовіщення, найбільший храм на Близькому Сході, який височить у центрі міста. Цей храм стоїть на тому місці, де було трикімнатне житло Богородиці у гроті, і як вважають християни, ангел Гавриїл з'явився перед Марією та розповів про народження Христа. У Назареті також збереглася теслярська майстерня святого Йосипа (в якій навчався Ісус працювати) та руїни синагоги, де Ісус читав пророцтва Ісаї про Себе Самого.
Це місце де за переказами, відбулося благовіщення, цебто зустріч Марії з Архангелом Гавриїлом,
У нижній Галилеї, на західному березі Галилейського моря, розташоване мальовниче місто Тверія (Тиверія). Ісус тут побував, і не один раз.
У верхній частині Галилеї надзвичайно мальовнича округа. Тут розташована Гора Блаженств і храм, звідки Ісус промовив Нагірну проповідь.
На вершині гори Блаженств возвишається церква Блаженств, побудована 1937 року.
Капернаум –центральне місце
діяння Ісуса в Галилеї. Він жив тут досить довгий час, зцілюючи хворих, читаючи проповіді в синагозі і здійснюючи чудеса (Євангеліє від Мат. 4:13, 9:1). Тут знаходиться мармурова біла синагога, яка датується другимчетвертим століттям.
Біля неї збереглися автентичні сходи Ісусових часів, якими в синагозі для читання Тори піднімався і опускався Христос. На той час читання уривків Тори було обов’язковим елементом будь-якого юдейського свята.
Нова римо-католицька церква свято Петра, яка розташована поруч з синагогою, височіє над розкопками міста, де колись жив Ісус. Підлога у модерному храмі скляна, тому внизу чудово видно старовинне каміння від древнього міста.
З Капернауму Ісус вийшов і направився в Табху – місце умноження хлібів: причащання 5-тьма хлібами і 2 рибами. Це те місце, де Ісус виголошував свої проповіді. Саме на цьому місці Ісус з’явився після воскресіння (Єванг. від Мат. 14:14-21; Єванг. від Мат. 16:18-19). В 1932 році тут віднайшли церкву раннього візантійського періоду. Через півстоліття її перебудували, і сьогодні вона відома як храм умноження хлібів і риб. Біля храму є старовинні сходи, які колись вели до причалу човнів. Цими сходами також ступав Ісус і саме тут він тричі питав Петра, чи той любить Його, знаючи, що невдовзі буде зраджений. Камінь, на якому Господь розкладав хліб, тепер використовується як вівтар, довкола якого й збудований францисканський храм.
Місто
місто, в якому Ісус здійснив своє перше чудо, перетиворивши воду у вино на весільному застіллі, потім і чудо зцілення (Єванг. від Іоанна 2:1011, 4:46-54). Сьогодні це звичайне місто, де живуть араби, Тут вирує життя, можна зустріти чимало паломників, яким місцеві мешканці радо продають розмаїті сувеніри.
Гора Тавор виділяється з південнозахідного ландшафту від Галилейського моря. Це саме та гора, на яку зійшов Ісус, і де його лик преобразився перед взором Петра, Якова і Йоана. Це досить висока гора, де розташовані римокатолицька церква Преображення. Неподалік від неї видніється грецький православний монастир.
Зараз Гора Тавор служить також місцем, де можна стрибнути з парашутом і насолоджуватися краєвидами цієї краси згори. З вершини відкривається захоплююча панорама Галилеї – до Назарета на півночі і до
Галилейського моря на сході.
Мінеральна вода Мертвого моря прозора, масляниста, в'язка рідина температурою приблизно 30 градусів. Занурення у воду доставляє чимале задоволення, через високу щільності води людина в ній не тоне, а відчуває відчуття невагомості. Хоча солоність води добре "тримає" на поверхні, власне пірнати або плавати в Мертвому морі буде дуже складно. Простіше буде всістися у воді, як в гамаку. При зануренні у воду виникає відчуття, що це не вода, а масло.
За Біблією, Мертве море служило притулком для царя Давида. До того ж, воно є першим курортом в світі (створеним для Ірода Великого), і саме тут добували велику кількість речовин, починаючи від бальзамів для муміфікації в Давньому Єгипті до найрізноманітніших добрив. Незвичайною особливістю Мертвого моря є те, що в ньому утворюється природний асфальт у вигляді дрібної гальки і камінчиків чорного кольору. У стародавні часи цей «іудейський асфальт» - бітумну рідина, спливаючу на поверхню озера використовували в промисловості та медицині.
З одним із таких стовпів пов'язана давня легенда. В Біблії згадуються міста Содом і Гоморра, які загрузли в пороках і гріхах. Лот, людина доброчесна і богобоязлива був попереджений, що ці міста в спокутування гріхів будуть знищені, а він і його родина мають залишити ці місця. Але ніхто з його близьких ні в якому разі не повинен обертатися. До нещастя, жінка Лота не змогла втриматися від бажання востаннє поглянути на місто і, за легендою, в той момент вона перетворилася на величезний соляний стовп, який до цього часу стоїть неподалік від сучасного міста Содом.
Також легенда свідчить, що біля Мертвого моря Лот і його дочки знайшли притулок після того, як був знищений Содом. Печера, в якій сховався Лот, знаходиться біля містечка Сафі, Йорданія.
Соляний стовп, в який на думку місцевих жителів перетворилася дружина Лота:
1.5 кілометра від північного узбережжя Галилейського моря розташовані руїни знаменитого поселення Бесаїда (Ветсаїда), звідки були родом апостоли Петро, Андрій і Пилип. Саме слово Бесаїда означає «дім рибалок». Це було поселення людей, які займалися риболовством. Зараз лише купа старовинного каміння свідчить про те, що тут 2 тисячоліття тому вирувало життя. Тут рибалки залишили свої сім’ї і пішли за Ісусом, обравши для себе місію нести Його слово людям.
Дякую за увагу!