Презентація"Пам'ятки образотворчого мистецтва"

XІ-XІX століття. Пам'ятки образотворчого мистецтва

Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя в Софійському соборіСеред внутрішнього декору Софійського собору особливу цінність становлять мозаїки XI ст., які прикрашають головні частини храму. Палітра мозаїк собору налічує 177 відтінків кольорів.

Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056 – 1057 Остромирове Євангеліє — найдавніший східнослов'янський рукопис, написаний 1056-1057 рр. Із мініатюр Євангелія краще за інші збереглося зображення євангеліста Луки, який, за церковним переказом, був першим іконописцем.

Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосією Печерськими. Початок ХІІ ст. Свенська ікона Божої Матері була написана преподобним Алімпієм Печерським. Це найдавніша оригінальна українська ікона з монастиря поблизу Брянська. На іконі зображена Божа Матір, що сидить на престолі, на колінах у неї Ісус. Праворуч від трону стоїть преподобний Феодосій, а ліворуч — преподобний Антоній Печерський.

Вишгородська ікона Богородиці (візантійська традиція). Перша пол. ХІІ ст. Справжня назва цієї ікони не Володимирська, а Вишгородська. За переказами, на Русь ікону було привезено з Візантії в середині XII ст. як подарунок Юрієві Долгорукому від константинопольського Патріарха. Вона прикрашала храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді неподалік Києва, звідки Андрій Боголюбський вивіз її до Володимира-на-Клязьмі, де вона й була перейменована на Володимирську.

Родина князя Святослава Ярославовича«Ізборник Святослава» — одна з найдавніших пам'яток писемності Київської Русі. Це чудово оформлений рукопис, який відзначається високою якістю пергаменту, ретельним кирилівським письмом та мистецтвом оздоблення. На другому аркуші цієї книги вміщено мініатюру, на якій зображено Святослава Ярославича з родиною. Це один з перших давньоруських групових портретів реальних людей.

Холмська ікона Богородиці2000 р. на Волині було віднайдено шедевр константинопольського малярства XI—XII ст. — Холмську ікону Богородиці. Вона написана олійними фарбами на кипарисових дошках у візантійському стилі. На іконі збережено 70 % авторського живопису.

Дорогобузька ікона БогородиціЦя ікона є найвидатнішою і найхарактернішою пам'яткою малярської культури Княжої доби. її було знайдено в середині 80-х рр. XX ст. в Успенській церкві в с. Дорогобужі на Волині. Ця ікона, яку датовано орієнтовно 1300 р., на сьогодні є найбільш раннім твором волинського малярства з усіма властивими йому прикметами. Найбільшою разючою відмінністю в усіх типах і видах таких ікон є композиційне розміщення постаті Божої Матері. Вона зображена прямо, гордовито, велично. Погляд великих очей спрямований на глядача, обличчя спокійне, врівноважене. Постать Дитини має фронтальне зображення голови з легким по­воротом очей до Матері. Збережена візантійська манера письма.

Ікона Богородиці з пророками з церкви у Підгородцях

Мініатюри Пересопницького Євангелія. Пересопницьке Євангеліє — визначна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст.

Євангеліст Лука. Гравюра зі львівського «Апостола» Із поширенням друкарства мініатюри заступає граверство. Однією з найдавніших вважається гравюра «Апостол Лука», авто­ром якої, як припускають деякі дослідники, є Л. Пилипович. Гравюра була вміщена в книзі «Апостол» 1574р. — першому надрукованому в українських землях творі. Видав «Апостола» визначний російський та український першодрукар Іван Федоров (Федорович) у власній, організованій близько 1572 р. друкарні у Львові.

Ікона «Успіння Богородиці»ХІУ-ХУ ст. були часом розквіту української ікони, періодом найвищих досягнень в іконописанні. Перші ікони з авторським підписом дійшли до нас із XVI ст. Це ікони перемишльського маляра Олексія Горошковича від 1547 р. «Богородиця Одигітрія з пророками» та «Успіння» з церкви Собору архангела Михаїла у Смільнику.

Портрет князя Криштофа Збаразького Криштоф Збаразький (1580-1627) — будівничий замку в м. Збараж, кременецький староста, коронний конюший. Його портрет — один з найдавніших портретів в історії українського живопису.

Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного У першій половині XVII ст. були популярними поетичні твори, що створювали на смерть і похорони будького зі знатних людей. 1622 р. у Києво-Печерській друкарні було видано твір ректора Київської братської школи Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного», у яких він уславив заслуги гетьмана у захисті батьківщини. «Вірші» містять портрет гетьмана та картину про взяття козацькими чайками Кафи. Обидві гравюри засвідчують про відхід від візантійської іконографії і поширення західноєвропейських впливів.

Портрет Богдана Хмельницького Гравюру голландця Вільгельма Гондіуса (бл. 1602 — р. с. невід.) другої половини XVII ст. вважають одним з головних портретів гетьмана Богдана Хмельницького, виконаним з картини невідомого художника 1651 р.

Ікона «Покрова Богородиці»із зображенням Богдана Хмельницького На іконах Козацької доби Богородицю зображують в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавали реалістичні зображення представників козацької старшини, отаманів, гетьманів. Збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького. Походить із Покровської церкви с. Дешки Канівського повіту (тепер Богуславський район Київської обл.).

Гравюра «Іван Мазепа серед своїх добрих справ» Івана Мігури Іван Детесович Мігура (р. н. і см. невід.) визначний український гравер кінця XVII — початку XVIII ст. Навчався у Києво-Могилянській колегії, був архідияконом Києво-Печерської лаври, ігуменом Миколаївського Крупицько-Батуринського монастиря на Чернігівщині. Вважають, що на гравюрі Івана Мігури зображено прижиттєвий портрет Мазепи. Гетьман перебуває в оточенні муз, святих і церков, зведених або відреставрованих його коштом. Іван Мазепа доклав значних зусиль для відродження Києва як духовної столиці України, спрямував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Чернігові, Батурині, Переяславі та Глухові.

«Дівчина з Поділля» В. Тропініна На початку XIX ст. однією з найголовніших тем у мистецтві було зображення народного життя. Важливу роль у цьому відіграв Василь Тропінін, який багато писав українських селян. Про це він згадував на схилі літ: «Я мало вчився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без перепочинку писав з натури...» Саме до таких картин належить «Дівчина з Поділля». Твір вражає не лише своєю майстерністю, але, насамперед, тим теплим почуттям у ставленні до моделі, що загалом не властиве тогочасному мистецтву, у якому панівною була естетика класицизму. Художник уважно змальовує типову подільську сорочку, корали на шиї, дівочий головний убір, при цьому фарби добре відтворюють фактуру зображеного. Але увага митця далека від захоплення етнографічною екзотикою вбрання, він бачить у ньому високохудожні атрибути народного побуту.

У творі поєднані безпосередні прояви людських переживань, властивих романтизму, з глибоким відтворенням внутрішнього світу. «Автопортрет» було створено Шевченком в академічній майстерні художника Ф. Пономарьова, з яким він товаришував в академії.«Автопортрет» Т. Шевченка (1840 р.)

«Катерина» Картина виконана Шевченком за темою однойменної його поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі. «... Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сер­дешна, тіль не плаче..., а москаль дере собі, тільки курява ляга; По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина».

Офорт «Дари в Чигирині» Цей офорт Т. Шевченко написав до альбому «Мальовнича Україна». Поет двічі — у 1843 і 1845 роках — відвідав Чигирин. Він зробив тут кілька малюнків на місцеві теми. Широковідомий офорт «Дари в Чигирині», присвячено козацькій раді 1649 р. Офорт «Судня рада» Офорт з альбому «Мальовнича Україна». Виконаний 1844 року. Автор відтворив волосний суд («судню раду»), зробивши такий підпис: «Отаман сбира на село громаду, колы що трапытця незвичайне, на раду и суд. Громада, порадывши и посудивши добре, расходится».

«Ворожіння» М. Пимоненка. Академік живопису Микола Пимоненко (1862-1912) походив з родини іконописця. Навчався іконопису в Києво-Печерському монастирі, закінчив школу художника М. Мурашка, Петербурзьку академію мистецтв. Є автором близько 715 картин і малюнків. Майстер реалістичного живопису, він один з перших у вітчизняному малярстві поєднав побутовий жанр і поетичний український пейзаж.

Картина “Козаки в степу» С. Васильківського Втілення національної ідеї в мистецтві виразно засвідчує творчість Сергія Василь­ківського (1854-1909). Свій талант він при­свячує Україні: пише пейзажі Подніпров'я, Поділля, рідної Слобожанщини, архітектур­ні пам'ятники, жанрові картини, історичні полотна. Картину «Сторожа Запорозьких Вольностей» (або «Козаки в степу») вважають най­більш значним твором митця на історичну тему. Два вершники, зупинивши коней, прислухаються до тиші знелюднілого, випа­леного сонцем степу. Спрямований вглиб, до горизонту, рух хмар, плавні, спокійні ритми просторових планів відтворюють епічність пейзажу.

Родом з мальовничого Чугуєва (Харківська обл.) був всесвітньо відомий портретист Ілля Рєпін. У родинній садибі Тарновських — Качанівці — Рєпін створив перші етюди до знаменитої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» І. Рєпіна 1878-1891