Презентація " Паралімпіада: історія, види, досягнення"

ПАРАЛІМПІАДАІСТОРІЯ, ВИДИ, ДОСЯГНЕННЯ

Перші змагання спортсменів-інвалідів пройшли в 1948 році Перемоги паралімпійців починалися з реабілітації солдатів Великобританії, поранених на фронтах Другої світової. Експеримент нейрохірурга Людвіга Гуттмана почав ланцюг подій, яка змінила не тільки медицину і реабілітаційну практику людей з важкими травмами, а й долі багатьох людей світу. НАРОДЖЕННЯ ПАРАЛІМПІАДИЛюдвіг Гуттман, засновник паралімпійського руху

Сток-Мандевільский госпіталь в англійському місті Ейлсбері став базою для Центру лікування спинних травм, заснованого Гуттманом в 1944 році, а одним з методів реабілітації, які випробував лікар, стала стрільба з лука. Гуттман був переконаний, що регулярні заняття спортом сприяють не тільки зміцненню м'язів рук, які необхідні для самостійного керування коляскою, але і психологічній реабілітації пацієнтів. І роки майбутньої практики підтвердили його правоту. Перші змагання спортсменів госпіталю провели в рік лондонської Олімпіади-1948, символічно зв'язавши обидві події. Це сталося 28 липня 1948 року, у змаганні взяла участь група інвалідів, яка складалася з 16 паралізованих чоловіків і жінок, колишніх військовослужбовців. ПЕРШІ ЗМАГАННЯ І ПОДАЛЬШИЙ ШЛЯХПерші Сток-Мандевільскі ігри 1948 р.

Сток-Мандевільскі ігри (за назвою госпіталю, - ред.) проводили щороку, а коли в 1952 році до змагань приєдналися колишні військові з Голландії - вони стали міжнародними. Тоді у змаганнях вже брали участь 130 спортсменів. Ще через 4 роки Гуттман розробив хартію спортсменів, яка зафіксувала основні принципи, на яких в подальшому розвивався спорт інвалідів. А в 1960 році Сток-Мандевільскі ігри, в яких дозволили брати участь не тільки колишнім військовим, провели в Римі. У них взяли участь 400 спортсменів на інвалідних візках. Ці змагання вважають першими Паралімпійськими іграми в історії. Відкриття перших Паралімпійських ігор в Римі в 1960 році

В 1964 році була створена Міжнародна спортивна організація інвалідів, до якої приєдналися 16 країн, а в тому ж році змагання паралімпійців пройшли в Токіо і вже в 7 видах спорту. У той рік перед початком Ігор вперше підняли прапор Паралімпіади, зазвучав гімн і з'явилася емблема паралімпійських змагань. З тих пір розвиток спорту для інвалідів полетів запаморочливими темпами, в 1972 році в Торонто в Паралімпіаді взяло участь більше тисячі інвалідів з 44 країн. Брали участь тільки візочники, а з 1976 року до них приєдналися спортсмени інших груп ушкоджень - інваліди по зору і люди, які перенесли ампутацію кінцівок. До 1982 році метушні навколо організації ігор та кількості спортсменів і країн стало так багато, що паралімпійський рух став потребувати в спеціальному координаційному органі – так з'явився Міжнародний координаційний комітет Всесвітньої організації спорту інвалідів. Через 10 років, у 1992 році, його правонаступником став Міжнародний Параолімпійський Комітет (МПК), в нього зараз входять 162 країни.

У 1988 році на Іграх в Сеулі спортсмени-інваліди одержали право доступу до спортивних споруд міста-організатора Олімпіади. Саме з цього часу змагання стали проводитися на тих же аренах, на яких змагаються здорові олімпійці, регулярно кожні чотири роки, після проведення Олімпійських ігор. У 2001 році Міжнародний олімпійський комітет і Міжнародний паралімпійський комітет підписали угоду, за якою Паралімпійські ігри повинні проходити в той же рік, в тій же країні і використовувати ті ж об'єкти, що й Олімпійські ігри. Вона офіційно застосовується і при виборі місця проведення олімпійських ігор, починаючи з 2012 року. Паралімпіади проводять літні і зимові. Літні ігри набагато більш насичені і різноманітні по видах спорту, в яких проводять змагання – їх 21, крім того в кожному виді спорту є свої категорії і умови участі. Взимку паралімпійці змагатимуться у 6 видах спорту. Відкриття паралімпійських ігор в сеулі

Назва спочатку була пов'язана з терміном paraplegia - параліч нижніх кінцівок, оскільки ці змагання проводилися серед людей із захворюваннями хребта, проте з початком участі в іграх спортсменів і з іншими захворюваннями була переосмислена як "поруч, поза (παρά) Олімпіади"; мається на увазі паралелізм і рівноправність параолімпійських змагань з олімпійськими. Назва ігор Паралімпійський вогонь

Символ Паралімпійських ігор (емблема) складений з трьох півмісяців "agitos", забарвлених у червоний, синій і зелений кольори, що оточують одну точку на білому полі. Слово "agitos" в перекладі з латинської означає — рухати, скеровувати, спрямовувати. Вибір кольорів кожного агітоса обумовлений колірними комбінаціями, що часто зустрічаються в державних прапорах різних країн і означають Розум, Тіло і Дух. Сучасний паралімпійський символ був створений Європейським рекламним агентством Scholz & Friends та затверджений у квітні 2003 року. Паралімпійська емблема

В центрі білого полотнища зображений головний символ ігор – емблема МПК (Міжнародного паралімпійського комітету) Паралімпійський прапор

Девізом змагань є фраза "Spirit in Motion" ("Дух у русі"). Девіз лаконічно і яскраво передає бачення Паралімпійського руху - необхідність надавати спортсменам-паралімпійцям будь-якого рівня і походження можливості для того, щоб надихати і захоплювати світ завдяки спортивним досягненням. Гімном Паралімпійських ігор є музична п'єса "Hymn de l Avenir" ("Гімн майбутнього"), створена композитором Тьєррі Дарнісом, комітет затвердив її в 1996 році."Spirit in Motion"

стали справжнім втіленням контрасту та гармонії. Разом вони символізують ту силу, яка робить можливим все, ще раз доводячи всім людям на Землі, що неможливого не існує!Паралімпійські талісмани

Паралімпіади проводять літні і зимові. Літні ігри більш насичені і більш різноманітні за видами спорту, в яких проводять змагання – їх 21. Крім того, у кожному виді спорту є свої категорії та умови участі. Взимку паралімпійці змагатимуться у 6 видах спорту. Змагання з ручних перегонів на велосипедах на Паралімпіаді в Лондоні в 2012 році

 Стрільба з лука Легка атлетика Бочче Параканое Велоспорт Шосейні гонки Трекові гонки Кінний спорт Футбол (5 x 5) Футбол (7 x 7) Голбол Дзюдо     Паратріатлон Пауерліфтинг Гребля Вітрильний спорт Стрільба Плавання Настільний теніс Волейбол Баскетбол Фехтування Регбі Теніс. Літні види спорту

 Біатлон Лижні перегони Керлінг Хокей Гірськолижний спорт Сноубординг. Зимові види спорту

Паравеслування і параканое. Змагання з веслування були представлені в Паралімпійській програмі у 2005 році і вперше проводилися на Паралімпійських іграх 2008 року в Пекіні. Програми з адаптивного веслування розроблялися в різних країнах світу, починаючи з 1975 року. Термін "адаптивне" передбачає, що відповідне обладнання "адаптоване" для спортсменів, а не сам вид спорту "адаптований" для спортсменів. У змаганнях з паравеслування можуть брати участь спортсмени з розумовою відсталістю, порушенням зору або ураженнями опорно-рухового апарату (втрата мінімум 10% однієї кінцівки або 15% двох кінцівок при оцінці за допомогою функціональних класифікаційних тестів)Види спорту. Роман Полянський на Чемпіонаті світу в 2015 році(срібний призер)

Велоспорт Велогонки для людей з обмеженими фізичними можливостями почали проводити в 1980-х роках, в 1984 році цей вид спорту з'явився в програму Паралімпійських ігор, але тільки для спортсменів з ДЦП, ще через 4 роки дозволили змагання для людей з паралічем, парезом та іншими порушеннями локомоторних функцій. З 1992 року ввели змагання для людей з вадами зору в тандемах, з 1996 року, крім шосейних змагань, спортсмени виїжджають і на трек. На Паралімпіаді в Афінах були представлені гонки на велосипедах з ручним приводом, що дозволило представити велоспорт всіма категоріями паралімпійців. Зараз медалі розігруються на треку в таких категоріях: тандем, коротка дистанція (чоловіки), командна гонка спринт (чоловіки), 500 м гонка на час (жінки), індивідуальна гонка на час на дистанцію 1000 м (чоловіки та жінки), індивідуальна гонка переслідування (чоловіки і жінки). Проводяться два види шосейних гонок: індивідуальна гонка на час з роздільним стартом (чоловіки і жінки) і групова гонка.

Паратріатлон Паратріатлон включає змагання в трьох дисциплінах: плавання на дистанції 750 м, за яким слідує велосипедна гонка на 20 км і 5 км біг. Спортсмени-паратріатлонисти діляться на три категорії: сидячі (клас TRI 1), стоячі (класи TRI 2, TRI 3, TRI 4, TRI 5) та слабкозрячі (TRI 6). У велосипедній гонці спортсмени можуть використовувати хендбайк - в категорії сидячих, велосипед - в категорії стоячих, тандем - у категорії слабкозрячих. Крім того, на біговому етапі паратріатлонної гонки сидячі спортсмени змагаються на візках, стоячі за необхідності користуються протезами, а слабкозрячі виступають в парі з гідом.

Вітрильний спорт. Вітрильний спорт увійшов до програми Паралімпійських ігор з 1996 року, спочатку як демонстраційний в Атланті, а вже через 4 роки як повноцінна частина програми. У цьому виді спорту можуть брати участь спортсмени з фізичними (але не розумовими) вадами, у тому числі з порушенням опорно-рухового апарату, ДЦП, слабкозорі. Функціональна класифікаційна система цього виду спорту ґрунтується на чотирьох факторах: стійкість, функціональність рук, здатність пересуватися і зір. Парусні гонки складаються з декількох заїздів, кожен з яких проводиться за принципом "туди - назад", при цьому яхта проходить кілька етапів - за вітром (downwind) і проти вітру (upwind). Кожен вид змагань складається з 11 гонок, всі учасники одного класу стартують одночасно. Бали присуджуються за кожну гонку згідно з позицією в таблиці результатів: переможець гонки отримує 1 очко, другий човен - 2 очки і т. д. Потім найгірший результат виключається, інші очки підсумовуються. Яхта, яка набрала найменшу кількість балів, оголошується переможцем.

У літній програмі Паралімпійських ігор нараховується 7 видів спорту, в яких задіяно м'ячі в тому чи іншому вигляді. Частина цих видів спорту повторює ті, що є в програмі Олімпійських ігор, але модифіковані під людей з особливими потребами, а частина – абсолютно унікальна частина паралімпійської програми. Гра жіночих збірних Великобританії та Німеччини на Паралімпіаді в Лондоні

Футбол 7х7, або ДЦП-футбол. Це гра для спортсменів з ДЦП та іншими неврологічними захворюваннями, включаючи інсульт і наслідки травми мозку. Вперше її визнали самостійним видом спорту в 1978 році, і з тих пір вона поширилася по світу, а в 1984 році увійшла в програму Паралімпійських ігор. Майданчик для гри в футбол 7х7 має розміри 75 м х 55 м, ворота - 5 м у ширину і 2 м у висоту. Матч триває 60 хв і розділений на дві половини, допускається нічийний результат на всіх етапах, крім півфіналу і фіналу, тоді грають два додаткових періоди по 10 хвилин. Під час гри на полі перебуває не більше 7 гравців команди. Гравцям надається один з чотирьох класів C5-С8, причому клас C5 включає спортсменів з найбільшою інвалідністю. Для забезпечення справедливої гри між двома командами кожна команда в будь-який момент гри повинна мати на полі одного гравця класу C5 або C6 і не більше двох гравців класу С8. У футболі 7х7 відсутнє правило положення поза грою, а вкидання може здійснюватися вкочуванням м'яча на полі однією рукою. В іншому гра проводиться у відповідності з правилами FIFA. Фінальний футбольний матч між збірними України та Росії на Паралімпіаді 2014

Футбол 5х5 Фінальний футбольний матч між збірними Бразилії та Франції на Паралімпіаді-2012 Цей вид змагань відомий також як футзал, або сліпий футбол, вперше чемпіонат відбувся в 1986 році в Іспанії, а в програму Параолімпіади він включений у 2004 році на іграх в Афінах. У ньому беруть участь спортсмени з різним ступенем втрати зору, 4 гравців на полі зобов'язані мати світлонепроникні пов'язки, а ось у воротаря нормальний зір. Під час руху футзальний м'яч видає звуки, які допомагають футболістам орієнтуватися в просторі, глядачі повинні дотримуватися тиші. Поле ділять на три частини, на кожній з яких знаходиться гід, він інструктує гравців, поле захищене, оскільки гра ведетсся без вкидання м'яча, відсутнє правило положення "поза грою". В іншому правила повторюють регламентовані FIFA. Матч складається з двох таймів по 25 хвилин, між ними 10-хвилинна перерва.

Волейбол сидячи Перші ігри з волейболу сидячи почали проводити в середині 50-х років минулого століття в Нідерландах, гра була комбінацією традиційного волейболу та німецької гри зитцбаль, а в 60-х його популярність зросла. Перші змагання з жіночого волейболу сидячи у рамках Параолімпіади пройшли в Афінах у 2004 році. У грі бере участь дві команди по 6 осіб, під час удару чи спроби удару по м'ячу яка-небудь частина тіла спортсмена від сідниць до плечей повинна знаходитися в контакті з майданчиком. Кожній команді дозволяється зробити не більше трьох торкань м'яча до того, як м'яч перейде через сітку на половину команди суперників. Переможця визначають в п'яти сетах, у перших чотирьох сетах рахунок ведеться до 25 очок, а в п'ятому – до 15. Всі сети повинні бути виграні з перевагою не менше ніж у два очки. Майданчик для гри в волейбол сидячи має розміри 10 м х 6 м. Він розділений на дві половини сіткою висотою 1,15 м для чоловіків і 1,05 м для жінок. Гра збірної України з волейболу сидячи на Паралімпіаді-2012

ГОЛБОЛТренування української жіночої команди з голболу в Ріо У цьому році Україна дебютує у змаганнях з жіночого голболу. Так що ж це за гра?Цей вид спорту засновано в 1946 році зусиллями слабозорих ветеранів, які повернулися з Другої світової війни, а на Паралімпійських іграх його вперше представили в Торонто в 1976 році. Голбол призначено виключно для людей з порушеннями зору і складається з двох таймів по 12 хвилин кожен. Спортсмени обов'язково повинні бути в затемнених масках на ігровому майданчику. Мета гри полягає в тому, щоб кинути м'яч з дзвіночком всередині в протилежну ціль, у той час як суперники намагаються цей м'яч закрити своїми тілами. Дзвіночок ж допомагає суперникам вгадати можливий напрямок м'яча, тому в залі під час гри потрібна повна тиша, щоб дозволити гравцям миттєво реагувати на м'яч.

Баскетбол на візках. У баскетбол на візках паралімпійці грають з 1960 року, в 1968 році в Тель-Авіві відбулися перші матчі серед жінок, а зародився цей вид спорту 1946 в США. Колишні баскетболісти (і не тільки баскетболісти), які під час Другої світової війни отримали серйозні поранення та каліцтва на полях битв, не захотіли розлучатися з улюбленою грою і придумали "свій" баскетбол. Баскетболісти-візочники користуються візками, зробленими за спецзамовленням, і, незважаючи на їхню високу міцність, при активному використанні візки треба міняти раз на 6 місяців. Правила гри в баскетбол на візках аналогічні до правил звичайного баскетболу. Використовується майданчик того ж розміру, кошик знаходиться на тій же висоті. Гравець повинен передати м'яч або вдарити ним об підлогу після кожних двох поштовхів коліс. Для допуску до гри в баскетбол на візках спортсмени повинні відповідати таким критеріям: не може бігати, управляти обертаннями або стрибками на швидкості і безпечно, стабільно та з витривалістю здорового гравця, у нього має бути постійне фізичне ураження в нижніх кінцівках, яке може бути об'єктивно перевірено визнаними медичними та/або парамедичними обстеженнями, такими як вимірювання, рентген тощо. Гра команд з Японії і Великобританії на Паралімпіаді в Лондоні

Бочча вимагає від гравців точності, зібраності і концентрації. Назва гри, яка прийшла з Італії, походить від латинського слова bottia - "м'яч". У 1984 році гра стала параолімпійським видом спорту. Спеціально розмічений майданчик для гри в бочча має розміри 2,5 x 6 м і з усіх боків оточений вільним простором шириною два метри. Поверхня майданчика плоска і рівна. У грі використовуються шкіряні м'ячі двох кольорів - червоні та сині, діаметр - 27 см, вага - 275 м, а також одна біла куля меншого розміру, яка зветься джеком. У певних випадках допускається використання пристосувань для кидання куль, а також допомога асистентів, що обумовлюється в правилах. Бочча

Мета гри - розташувати свої кулі ближче до джека порівняно з кулями ворога, причому дозволяється вибивати своїм м'ячем м'ячі суперника. Коли всі м'ячі викинуто на корт, рефері оголошує кінець партії і нараховує очки тій команді (гравцю), чия куля (кулі) виявляється ближчою до джека. При цьому кількість нарахованих очок дорівнює кількості куль, які знаходяться ближче до джека, ніж найближча до нього куля супротивника. Після закінчення всіх партій очки кожного гравця (команди) підсумовуються, перемагає команда з найбільшою кількістю очок. При рівній сумі балів призначається додаткова партія, за результатами якої визначається переможець. Для участі в змаганнях з бочча допускаються спортсмени, які вимушені пересуватися у візку, що обумовлено наявністю важкої форми ДЦП або інших неврологічних захворювань. Змагання проходять серед спортсменів одного класу, що мають подібний рівень фізичних можливостей.

Регбі на візках. Для гри в регбі в учасників повинна бути часткова втрата функцій хоча б трьох кінцівок, у більшості гравців травми спинного мозку, однак допускаються й ампутанти, і люди з неврологічними розладами. Так само, як і в баскетболі, гравці класифікуються за системою балів і загальна сума балів 6 спортсменів у команді не повинна перевищувати 8 очок. Ігри проводять в закритих приміщеннях, а фізичний контакт між візками є обов'язковою умовою. У правилах вказано не тільки вимоги до гравців, але і до візків. Вони виготовляються на замовлення.

Плавання є однією з головних дисциплін Паралімпіади. Заняття у воді широко застосовують в реабілітаційній медицині, а категорій для змагань дуже багато. Паралімпійці змагаються в плаванні, починаючи з перших Ігор 1960 року у Римі. Змагання проходять у таких дисциплінах: вільний стиль, плавання на спині, батерфляй, брас і комплексне плавання. Для цього використовується 50-метровий басейн, в якому 8 доріжок, а правила запливів модифіковані. У всіх видах змагань, крім плавання на спині, стартують плавці, пірнаючи зі стартової тумби. В паралімпійських змаганнях можна стартувати з використанням допомоги асистента для слабкозорих, як, наприклад, стоячи біля тумби, з положення сидячи, з води зі спеціальних платформ або з допомогою асистента, який допомагає тримати баланс на тумбі. При цьому виключається будь-яка перевага. Слабкозорі спортсмени зобов'язані змагатися в непрозорих плавальних окулярах, іншим плавцям заборонено використання протезів та інших допоміжних засобів. В українській збірній 45 плавців, і багато з них претендують на медалі у своїх класах. Паралімпійські види спорту: Плавання

Результати України на Паралімпіадах. Українська паралімпійська збірна вважається однією з найсильніших у світі, а її результати на двох останніх змаганнях перевершували успіхи олімпійців в рази. Україна бере участь в Паралімпійських іграх з 1996 року. В Атланті країна зайняла 44 місце зі скромним результатом у 7 медалей. З того часу розширювався перелік паралімпійських видів спорту, змінювалися правила участі і зростала кількість наборів медалей, що розігруються. З ігор в Сіднеї в 2000 році українці повернулися з 37 медалями і на 35-му місці в загальному медальному заліку. Вже у 2004 році українці викликали фурор – 55 медалей, з яких 24 – золоті і шосте місце в загальному медальному заліку. У Пекіні і Лондоні наші паралімпійці посіли четверті місця, завоювавши 74 і 84 медалі відповідно. При цьому в 2008 році в скарбничці нашої паралімпійської збірної було 24 золота, а в 2012 вже 32. Український стрибун Руслан Катишев, паралімпійський чемпіон

XV літні Параолімпійські ігри (2016) відбувалися в Ріо-де-Жанейро. Українська збірна на цих змаганнях була представлена найчисленнішим складом – 172 спортсмени. Проте рекордними ці Ігри стали не лише за кількістю українських учасників, але й здобутих нагород. «Синьо-жовті» паралімпійці завоювали 117 медалей – 41 золоту, 37 срібних та 39 бронзових. Україна вперше посіла третє місце за кількістю золотих медалей та в командному заліку.2020 – Токіо. За дванадцять змагальних днів наша збірна здобула 98 медалей і посіла шосте місце у медальному заліку. Наші спортсмени завоювали 27 бронзових, 47 срібних та 24 золотих медалей. Тож у медальному заліку — де місце залежить від кількості золота — Україна стала 6-ю. Але за загальною кількістю медалей наша збірна — 5-а у світі. Гра української збірної по ДЦП-футболу на Паралімпіаді в Лондоні