Василь Барка (талановитий український письменник) сказав:«Мова кожного народу повинна розвинутися до найвищого життя: до славлення Творця, для виразу любові до ближнього і ближніх, як і для всякого життєвого вжитку. З нею поезія мусить стати при серцях, щоб очисною силою готувати їх світлицями Божого перебування в людях».