Презентація "Павло Тичина.Всі ми родом з дитинства"

ВСІ МИ РОДОМ З ДИТИНСТВА: ПАВЛО ТИЧИНА

Домашня наука. Павло Григорович Тичина народився 27 (за іншими свідченнями — 23) січня 1891 року в селі Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя «школи грамоти». Батько майбутнього поета, Григорій Тимофійович, не був схожий на тих дяків, які вчили дітей по селах. Він мав талант педагога. Годинами сидів маленький Павлусь на печі і слухав, як батько розповідає дітям урок. Від нього вперше дізнався хлопчик, що таке поїзд, пароплав; чому сонце велике, а зорі маленькі. Так, сидячи на печі, він читати і навчився.

Марія василівна –мати павла тичини Багато казок і пісень знала мати – добра, мила Марія Василівна, яку так любив Павлусь. Вона також мала гарний голос. Вечорами збиралась сім’я, батько грав на гармонії, а всі співали.

.

Мав Павло і неабиякий хист до малювання, водночас цікавився театром. Усі захоплювалися талантом Павла. Де б він не був – на уроках малювання які іноді проходили під його керівництвом на репетиціях оркестру чи хору – всюди був повний порядок. І так усе життя.

Вірші Павла Тичини для дітей

Дорогами рідного краю Гортаючи сторінки дитячих поезій Павла Тичини ми ніколи не назвемо їх спадщиною, бо палають вони вічно живим полум’ям любові до рідного краю, народу, в серці з якими пройшов поет півстоліття свого життя.

Павло Тичина ВИЙШЛИ ВРАНЦІ МИ Вийшли вранці ми, вірш про зиму. Вийшли вранці ми. Дивне місто проти сонця!Всі взолочено віконця... Ні, такої ще зими. Не стрічали ми. Проти сонця дим,Проти зимнього патлатий,Що з труби зверта від хати,Й понад садом молодим. Тане, тане дим... Ох, яка ж краса!Сад увесь убрався в іній,Проти сонця він - як синій. Гілля до землі звиса, -Ох, яка ж краса!..

Павло Тичина«А я у гай ходила»А я у гай ходила. По квітку ось яку!А там дерева — люліІ все отак зозулі:— Ку-ку!Я зайчика зустріла. Дрімав він на горбку. Була б його спіймала,Зозуля ізлякала:— Ку-ку!

Павло Тичина «Хор лісових дзвіночків

Павло Тичина «Гаї шумлять. Гаї шумлять —я слухаю. Хмарки біжать —милуюся. Милуюся-дивуюся,чого душі моїйтак весело. Гей, дзвін гуде —іздалеку. Думки пряде —над нивами. Над нивами-приливами,купаючи мене,мов ластівку.. Я йду, іду —зворушений. Когось все жду —співаючи. Співаючи-кохаючипід тихий шепіт травголублячий. Щось мріє гай —над річкою. Ген неба край —як золото. Мов золото-поколото,горить-тремтить ріка,як музика.

Павло тичина «Осінь така мила»Осінь така мила,Осінь. Славна. Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику,Кашка у жменьці,Скибка у пазусі,Грушки у фартушку.