Педагогічна практика В. О. Сухомлинського. Доповідьпідготувала П. В. Мокрушина

Якщо вчитель став другом для дитини, якщо ця дружба осяяна шляхетним потягом, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло. В. О. Сухомлинський

Періоди педагогічної творчостіВ. О. Сухомлинського

«ПЕДАГОГIКА ГУМАНIЗМУ»Одне з найважливіших завдань школи, вказував В. Сухомлинський, − «навчити користуватися знаннями. Якщо набуті уміння і навички тільки засвоюються й не застосовуються на практиці, навчання поступово виходить зі сфери духовного життя дитини, неначе відділяється від її інтересів, захоплень». Педагог наголошував, що секрет розумового виховання полягає в тому, щоб виховувати у дитини здатність зосереджувати думку на одному об’єкті і переносити її на інший, тобто розвивати дискретність мислення. У своїй теоретичній і практичній діяльності педагог відштовхувався від школи навчання (зубріння) і спрямовував всю виховну роботу на формування особистості. Така позиція дала поштовх до розвитку педагогіки співробітництва, яка спиралася на принципи гуманізму (урахуванні психологічних, фізіологічних та культурних особливостей розвитку дитини) і творчого підходу до розвитку дитини. Фактично В. Сухомлинський сповідував педагогічні позиції, близькі до ідеї особистісно зорієнтованого навчання.

О. Савченко до суттєвих ознак дидактико-методичної системи розвитку дитини В. Сухомлинського відносить такі.

В. Сухомлинський був прибічником класичної форми організації навчання – класно-урочної системи: «Уроки – обов’язкова для всіх розумова праця». Принципи побудови уроку

Методи, що забезпечують первинне сприйняття знань і вмінь учнями

Методи усвідомлення, розвитку і поглиблення знань

Методи навчання, структура та тип уроку, організаційні та педагогічні елементи, навчальна і виховна мета матеріалу в авторській школі Сухомлинського завжди відповідали меті і завданням розробленої ним педагогічної системи. Знання і вміння учнів перевірялись на практиці. Наприклад, під час походів потрібно було «визначити сторони світу без сонця і зірок, здобути вогонь без сірників, розпалити багаття у дощову погоду…». Вчитель не повинен проводити щодня буденних традиційних уроків, відірваних від життя, насичених одноманітним матеріалом. Кожний урок, момент спілкування з дитиною повинен дивувати, наповнювати позитивними емоціями вчителя і учня. Доцільно, на думку педагога, використовувати міжпредметні зв’язки, які «лежать не стільки в змісті фактичного матеріалу, скільки в характері розумової праці».

1. Павко А.  Педагогічні ідеї В. О. Сухомлинського в інтелектуальних вимірах історії та сучасності / А. Павко, Л. Курило // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – 2016. – Вип. 30. – С. 199–206.2. Бугай В. П. Педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського в умовах загальноосвітнього навчального закладу [Електронний ресурс] / В. П. Бугай. – Режим доступу : http://visnyk.chnpu.edu.ua/?wpfb_dl=7503. Сараєва О. В. Педагогічна система В. Сухомлинського: дидактичний аспект / О. В. Сараєва // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Вип. ХХХХІІІ. – Херсон, 2006. – С. 60 – 64. Використані джерела