Презентація "Перші європейські середньовічні університети"

Підготувала заступник директора з виховної роботи. Кременчуцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів–ліцей» №4 Кременчуцької міської ради Полтавської областіПроцько Т. М. Перші європейські середньовічні університети: історія виникнення, структура, освітні, наукові та культурні традиції

Університет - це давня (перші університети виникли у XI столітті) і водночас сучасна форма навчального закладу вищої якості, що дає людині високий рівень освіти, практичних вмінь і навичок з опанованого фаху Разом з тим університет - це творчий дух, дух гуманізму, освіченості і культури, це новаторство, об'єднання педагогіки з науковими досягненнями сучасного.

Перші університети Середньовіччя виникли самі собою як співтовариства відомих викладачів та їхніх учнів. Почувши, що в якомусь місті читає лекції славетний учений, «спудеї», котрі втомилися від гнітючої дисципліни церковних шкіл, юрбами вирушали туди. На початку своєї історії практично всі університети мали релігійне спрямування. В Західній Європі засновниками їх були релігійні ордени. Університети тоді зосереджувалися в монастирях, де навчання поєднувалося з молитвою.

Молоді люди у пошуках найкращих викладачів перебиралися з одного міста в інше і навіть їхали в сусідню європейську країну. Європейські середньовічні університети вели навчання на латини, яка вважалася мовою науки і церкви. Серед студентів були чудові поети, твори яких до цього часу викликають у сучасників великий інтерес. Разом з постійним тренуванням пам'яті в університетах Середньовіччя величезну увагу приділяли і вмінню сперечатися. Цей навик відпрацьовувався під час щоденних диспутів. 

Щоб отримати статус освітнього, заклад повинен був мати папську буллу, що схвалювала його створення. Права навчального закладу підтверджувалися також одержуваними привілеями. Це були особливі документи, підписаними або татами, або царюючих осіб. Привілеями закріплювалася автономія даного освітнього закладу - форма управління, дозвіл мати власний суд, а також право дарувати вчених ступенів і звільнення студентів від військової повинності. Таким чином, середньовічні університети ставали повністю незалежною організацією. Професори, студенти та службовці навчального закладу, одним словом, все, підпорядковувалися вже не міської влади, а виключно обраного ректора та деканам. І якщо учні допускали якісь провини, то керівництво даного населеного пункту могло лише просити їх засудити або покарати винних.

Після глибокого навчання 15-16-річними молодими людьми латини в початковій школі, їх переводили на підготовчий рівень. Тут вони вивчали «сім вільних мистецтв» двома циклами. Це були «тривіум» (граматика, а також риторика і діалектика) і «квадріум» (арифметика, музика, астрономія і геометрія). Але лише після вивчення курсу філософії учень мав право вступати на старший факультет юридичної, медичної або богословської спеціальності. У Середні століття не існувало розділення вищої та середньої освіти, тому структура середньовічного університету включала в себе як старші, так і молодші факультети.

І сьогодні у сучасних вузах використовуються традиції середньовічних університетів. Навчальні плани складалися на рік, який в ті часи ділився на дві нерівні частини. Великий ординарний період тривав з жовтня до Великодня, а малий - до кінця червня. Підрозділ навчального року на семестри з'явилося тільки до кінця Середньовіччя в деяких німецьких університетах. Існували три основні форми викладання. Lectio, або лекції, представляли собою повне і систематичне виклад у певні години конкретного навчального предмета за заздалегідь викладеної в статуті або в статуті даного університету. Вони поділялися на ординарні, або обов'язкові, курси і на екстраординарні, або додаткові. Наприклад, обов'язкові лекції зазвичай призначали на ранкові години - з самого світанку і до дев'ятої ранку. Це час вважалося більш зручним і розрахованим на свіжі сили студентів. У свою чергу екстраординарні лекції читали слухачам в пообідні години. Вони починалися в шість і закінчувалися о десятій вечора.

Головним завданням викладачів середньовічних університетів було те, щоб, звіряючи різні варіанти текстів, по ходу давати необхідні роз'яснення. Статутами студентам заборонялося вимагати повторення матеріалу або навіть повільного прочитання. Вони повинні були приходити на лекції з книгами, які в ті часи були дуже дорогими, тому школяри брали їх напрокат. Вже з вісімнадцятого століття університети стали накопичувати рукописи, копіюючи їх і створюючи власного зразка тексти. Аудиторій досить довго не існувало. Перший середньовічний університет, в якому професори стали влаштовувати шкільні приміщення - Болонський, - вже з чотирнадцятого століття почав створювати громадські будівлі для розміщення в ньому кімнат для лекцій.. Наприклад, в Парижі це було авеню Foir, або вулиця Соломи, названа цим ім'ям тому, що слухачі сідали на підлогу, на солому біля ніг свого вчителя. Пізніше стали з'являтися подібності парт - довгі столи, за якими могло вміститися до двадцяти осіб. Кафедри ж стали влаштовувати на узвишші.

Боло́нський університе́т — найстаріший університет Європи, в місті Болонья (Північна Італія, заснований в 1088 році як юридичний навчальний заклад. Медичний, філософський та теологічний факультети створені в 14 столітті. Серед викладачів Болонського університету були видатні анатоми — Везалій і Мальпігі. В Болонському університеті зробив своє знамените відкриття Луїджі Гальвані. До Болонського університету приймали вчитися жінок, а в 14 — 15 століття почали з'являтися і жінки-професори. Одним із ректорів університету був українець-русин за походженням Юрій Дрогобич.

 У 1117 р. В Англії був створений університет, що мав за мету дати священнослужителям повнішу освіту. Вибір впав на Оксфорд, одне з найбільших міст королівства. Але тільки за правління Генріха II Оксфорд став справжнім університетським містом. Якщо з часом через Оксфорд майже в обов'язковому порядку проходили члени вищого світу, то в середні віки до цього було ще далеко. Там навчались тільки священнослужителі, вони знімали кімнати у місцевих жителів і часто були бідними. В XIII ст. через сутичку між студентами та міським населенням із Оксфорда втекла група студентів і професорів, які незабаром заснували Кембриджський університет.

Університет засновано у 1209 році у місті Кембридж, графство Кембриджшир студентами та викладачами Оксфордського університету, які вимушені були залишити Оксфорд через збройні сутички з місцевим населенням. Кембриджський університет виник за зразком Паризького університету і, мабуть, розвинувся з тієї системи викладання, яку вже в XII ст. ввело тут духівництво єпархії Елі (Ely). Перший коледж у Кембриджі відкрився в 1284 році. Клер коледж і каплиця Королівського коледжу (центр), зведена у 1446–1515. Він будувався майже сто років: з 1446 року — і став найбільшою архітектурною спорудою.

Засновником Сорбонни, як одного з колегіумів Паризького університету, вважається Робер де Сорбон (1201–1274), французький теолог, духівник Людовика IX. Проте сам Паризький університет був заснований ще до 1200 року. Заснування Сорбонни було підтверджене папською булою папи Климента IV в 1268 році. Спершу Сорбонна існувала як інтернат для незаможніх студентів теології, проте завдяки великим пожертвам та відомими вченими, що тут викладали Сорбонна ставала дедалі престижнішим науково-освітнім закладом. У Сорбонні проходили засідання теологічного факультету Паризького університету, тож з XV століття сам теологічний факультет стали називати Сорбонною. З Сорбонною пов'язують численні рішення, що визначили характер католицизму у Франції та інших країнах Європи.

Гайдельберзький університет — найдавніший в Німеччині, заснований в 1386 р. курфюрстом Рупрехтом I. Його перший блискучий період відноситься до часу правління курфюрста Філіппа Відвертого (1476—1518), канцлер якого, Іоан фон Дольберг, єпископ Вормсський, запросив в Гайдельберг ряд видатних учених і зробив його одним з центрів гуманізму.

У́ппсальський університет  — найстаріший і один з найбільших університетів Швеції. Заснований у 1477 році архієпископом Якобом Ульфсоном у місті Уппсалі. Король Густав-Адольф пожертвував закладу всі свої фамільні багатства. Університети поширились по всьому світу — в цьому можна угледіти європейську експансію. Якщо порівнювати з цим інші соціальні та політичні інститути, які експортуються Європою (європейський парламентаризм, свобода слова, доктрина прав людини) і приживаються далеко не скрізь, то тріумфальний хід університетів по світу виглядає більш ніж переконливо. Не існує сьогодні такої країни, де немає свого університету. Тобто університет виявився напрочуд живучою формою, винайденою в велику епоху XII — XIII століть, ймовірно, золотий час для європейської цивілізації.