Презентація " Персько - таджицька література. Гафіз, Рудакі. Урок позакласного читання 8 клас"

Абу Абдаллах Джафар Рудакі — засновник поезії східного гуманізму З уст моїх злітають перлини - Тому весь світ захоплюється мною. РУДАКІ

Місце народження (858 рік) і смерті (941рік) поета– село Панджрудак (нині Таджикистан)Чотири речі нам потрібні, щоб невеселих збутись дум:здорове тіло, добра вдача, ім'я хороше, світлий ум. Рудакі

1. Справжнє ім'я Абуабдулло́ Джафа́р Ібн Мухаммад 2. Псевдонім Рудакі походить від назви селища й означає «струмок»3. За легендою народився незрячим4. Як поет уславився при дворі Саманідів5. На старості літ прогнали з палацу, а можливо, що при цьому й осліпили

ЖАНРИ ПОЕЗІЇ РУДАКІБейти – двовірші. Рубаї – чотиривірш (римується 1, 2 і 4 рядок), що виражає певну думку, яка особливо підкреслюється в останньому рядку. Касида – урочистий жанр араб., тюрк. та перської класичної поезії, де римуються між собою лише перші два рядки (бейт), в інших рима повторюється через рядок за схемою: аа ба ва га і т.д., мала 100 – 150 рядків. Газель – ліричний вірш, що складається з 3-12 бейтів, пов'язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га і т.п. Кита –це невеликий вірш філософського змісту, частина газелі

Три цикли, укладені поетом у різні роки інтимна лірика повчання і настанови поезії розчарування

Бейти Рудакі Хто мудрих слухає, у того мир на думці. Війною й чварами втішаються безумці. Знання – це скарб, йому й ціни не зложиш. Визбируй же його, де тільки можеш!“Що доброго сказав той гість хазяїнові дому?”“Якщо собі не хочеш зла, то не роби нікому!”Без діла не дармуй, життя свого не гай,Живи роботою, за неї вболівай!

Газель. Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха. Адже на світі так: де радість, там і скруха. Провина доброго тяжкою не буває,Од ласки першої забудеться наруга. Чи сто хороших діл одне недобре згасить?Хто терня знищує, той солов’їв не слуха. Якщо він сердиться, перепросить не бійся: Не випада шукать щодня нового друга. Відколи сонце сяє серед неба,Не жив такий, кому знання не треба. Які б віки прадавні не взяли ми –Розумні люди мовами усіми. Знання шукали, сил не шкодувалиІ речення у скелю вкарбували:“Знання для серця – світоч найясніший,Знання для тіла – панцир найміцніший”.

ВХІД ДО МАВЗОЛЕЮ РУДАКІ

МАВЗОЛЕЙ РУДАКІ

Могила поетаstyle.colorfill. Colorfill.typefill.on

Пам’ятник Рудакі у Панджруді

Скульптор О. Рукавішніков, художник-архітектор С. Шаров, народний художник Таджикистану С. Шарипов, а також головний архітектор проекту Сіроджиддін. Душанбе. Пам'ятник Рудакі, відкритий 25 серпня 2008 р.

Самарканд. Пам’ятник поету Абу Абдулло РудакіВ Самарканді демонтували пам’ятник РудакіДушанбе. 6 липня 2010 р. «Азія - Плюс» - В узбецькому місті Самарканді, що історично вважалося перлиною таджицької культури, демонтували поблизу Державного музею історії культури народів Середньої Азії пам’ятник класику таджицької літератури Абуабдулло Рудакі. За повідомленням інформагентства «Фергана.ру», через капітальне архітектурне перепланування своїх звичних місць позбулися два пам’ятники класикам східної літератури.

Худжанд, Таджикистан. Пам’ятник Абу Абдулло Рудакі

Ця найстаріша споруда міста (близько 905 р. до н.е.) забезпечивала блиск Ісмаїла Самані, засновника великої Саманідської династії. Він побудував її для свого батька. Дехто вважає Мавзолей найкрасивішою спорудою у Средній Азії, хоча доволі простою за дизайном. Вишукана теракотова цегляна будівля все ще зберігає святі знаки й символи релігії доісламського зороастризму. Мавзолей Ісмаїла Самані, крім його власного праху, містить мощі його батька й онука. Привабливий зовнішній вигляд і актуальна старовина роблять Мавзолей головною принадою Бухари. МАВЗОЛЕЙ ІСМАЇЛА САМАНІБухараrr

Гафіз (Ходжа Мохаммед Шемс ед Дін Гафіз Шіразі) — персько-таджицький поет. Народився Гафіз у місті Шіразі на початку XIV ст. Точна дата народження поета невідома. Сучасні дослідники творчості Гафіза вважають, що народження Гафіза слід датувати 1325—1326 рр., а не початком XIV ст., як це було донедавна. Про життя поета ми знаємо дуже мало. Відомо тільки, що він мав братів, був одруженим, що один із його синів помер 24 грудня 1362 р. Цій події Гафіз присвятив дві невеличкі елегії, в яких збереглася ця єдина точно фіксована дата його біографії. Помер у Шіразі - 1380 або 1389,1390

Треба взяти до уваги приналежність поета до суфізму. Суфізм (етимологія цього слова достеменно невідома) — своєрідне містично-пантеїстичне вчення — зародився в перші віки ісламу. Більшість суфійських сект та шкіл сходилися в тому, що складна мусульманська обрядність не є шляхом до пізнання Бога. Справжнього єднання з Богом, на думку суфіїв, можна досягти через екстатичне пізнання. Суфії вважали, що людська душа, в якій є нібито частина Бога, прагне розчинитися в ньому, «як крапля води в океані», Спонукує душу до цього не страх перед пеклом і не надія на вічне блаженство у раю, а любов до Бога. 

Чи всі твори Гафіза написані в дусі суфійського вчення і як розуміти ті газелі, що їх аж ніяк не можна тлумачити на суфійський копил, сказати важко. І за життя поета, і після його смерті широкі маси іранців та інших персомовних народів сприймають поезію Гафіза як волелюбну, любовну, інтимну. Поет цим самим переріс і випередив свій час — його газелі з насолодою читають нинішні читачі, милуючись яскравими описами природи, тонкими переживаннями закоханих, образом розумної і незалежної людини, яка протиставляє себе обмеженості та неуцтву: Не стало вірності і дружби на землі,Немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом,В скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити,Йому судилися печалі та жалі. Зате невігласи, що виросли в розкошах,Щодня купаються у золоті й сріблі...(«Не стало вірності...», пер. В. Мисика)

Гафіз зажив слави ще за життя. На Сході переказують, як одного разу поет пристав до гурту людей, котрі його не знали в лице, і почав критикувати перед ними себе самого. Скінчилося тим, що шанувальники поезії Гафіза добряче відлупцювали його за ту критику. По смерті Гафіза ортодоксальна мусульманська церква заборонила ховати його тіло в околицях Шіраза. Тільки втручання друзів залагодило справу. Перші відомості про Гафіза проникли в Європу через чотири століття після його смерті. У 1677 р. побачила світ перша газель Гафіза в перекладі латинською мовою. Значно пізніше, десь наприкінці XVII століття, в Європі з’явився науковий інтерес до поета.  Вперше українською мовою перекладати поезію Гафіза з оригіналу почав А. Кримський. Переклади трьох поезій і статтю «Дещиця про Гафіза. Три його пісні» він надіслав І. Франкові, котрий опублікував вірші у журналі «Житє і слово» (1895. — №3).

Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянду,ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності і дружби на землі,немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом,в скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити,йому судилися печалі та жалі. Зате невігласи , що виросли в розкошах,Щодня купаються у золоті й сріблі. Рядки поетові, що душу освіжають,як ранній вітерець у юному гіллі,Ячменю пригоряй в скупих не заслужили,хоч будь їх автором безсмертний Санаї. Мені на вухо так сказала вчора мудрість: Терпи всі злигодні, великі і малі.І завжди пам'ятай мої слова, Гафізе:"як не впадеш у прах, то будеш на чолі".

З мого пораненого серця твої уста пили доволі. Щоб жив я, хай у серці в тебе не гасне пам'ять хліба-солі!Ти та перлина найчистіша, що й у небесній кущі часто. На чотках згадують зичливо про неї в ангельському колі. Коли ти щирості не віриш, то перевір мене, благаю!На пробі злото відрізняють від камінця, що скніє долі. Коли Гафізові своєму на серце пробу не поставиш,Тоді побудь із ним, дозорцю, іще день-два в земному долі!