Презентація "Петриківський розпис у творчості українських ілюстраторів"

Петриківський розпис у творчості українських ілюстраторів. Підготувала: Здражевська Тетяна Вікторівна,вчитель української мови і літератури та зарубіжної літератури Юріївського НВК

В 2013 році унікальне мистецтво петриківського розпису внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.Історія виникнення петриківського розпису цікава та захоплююча. Традиція прикрашати оселю та одяг декоративними петриківськими розписами зародилася в Україні задовго до появи християнства. Люди вірили, що в красивих орнаментах криється магічна сила, яка захищає господарів від злих сил та негараздів. Ось чому петриківськими розписами у якості оберегів часто розписували зброю та курені запорозькі козаки.

Самобутній петриківський розпис. Сучасна техніка самобутнього петриківського розпису виникла у ХVII ст. разом з приходом у Петриківку, що на Дніпропетровщині, перших поселенців. З того часу петриківський розпис став невід’ємною частиною українського побуту. Люди, будуючи світлі хати-мазанки, розписували їх пишними квітковими малюнками, створюючи цілий художній ансамбль, адже прикрашався не лише інтер’єр будинку (стіни, піч), але й зовнішній фасад, а ще посуд, весільні скрині, меблі та інше хатнє начиння. Господарів, чиї оселі не були розписані яскравими орнаментами, в селі не поважали, вважаючи їх морально убогими та не гідними навіть вітань односельців.

Засновники школи петриківського розпису. Тетяна Пата. Орина Пилипенко. Надія Білокінь. Поліна Глущенко. Ганна Ісаєва. Надія Тимошенко

В 1936 році було відкрито в Петриківці школу декоративного малювання, яка почала готувати художників-виконавців та інструкторів для роботи в різних галузях художньої промисловості

Марфа Ксенофонтівна Тимченко – українська художниця, майстриня

25 березня 1922 року народилася Марфа Ксенофонтівна Тимченко. Художниця з великої літери. Її картини вражають самобутністю, а життя достойне роману. Жінка малювала завжди, скільки себе пам'ятала. Робила фарби з буряку, ягід, а мама майструвала для неї «кошачки»…

Кудіш Тамара Григорівна (13. 01. 1948, с. Петриківка, нині смт Дніпроп. обл.) – майстриня художнього розпису, графік. Навч. петриків. декор. розпису у матері. Закінчила філіал Дніпропетровської художньої дитячої школи у Петриківці (1963; викл. Ф. Панко) і Дніпропетровське художнє уч-ще (1968; викл. А. Кудрявцев, М. Родзін, В. Шпиганович). Відтоді – художниця Синельниківського фарфорового заводу (Дніпроп. обл.); 1971–86 – Дніпропетровського художньо-виробничого комбінату. Учасниця республіканських (від 1964), міжнародних (від 1978) мистецьких виставок. Від 1991 – викладач малювання та гуртка петриківського розпису у середній школі м. Бреди (Челябін. обл., РФ). Окремі роботи зберігаються у Дніпропетровському Художньому Музеї.

Тв.: панно – «Т. Шевченко» (1964), «Ювілейне» (1967), «Букет», «Калина» (обидва – 1970), «Честь і хвала працьо­витим рукам» (1976), «Весняна весел­ка» (1977), «Квіти Батьківщини» (1982), «Під мирним небом» (1985); чайні сервізи – «Осіння павутина» (1970), «Жар-птиця» (1980), «Святковий» (із самоваром, 1987), чайно-кавовий «Червона квітка» (1984), кавовий «Соняшники» (1970); декор. таріль «Ювілейна» (1972); настінні рельєфні кахлі – «Квіти», «Пта­­хи» (обидві – 1970); декор. ваза «Яблу­­ка» (1971); ескіз розпису на металі «Рід­­на земля» (1981); іл. – до укр. нар. каз­­ки «Колобок», зб. поезій «Дивень» С. Бур­­лакова (обидві – 1974), зб. віршів поетів Придніпров’я «Повноліття» (1975), повістей «Пора цветения» С. Завгород­­нього (1987), «Вои­ны в белых халатах» Т. Гусарової (1989), «Малый кобзарь» Т. Шевченка (1990; усі – Дніпропетровськ), зб. укр. нар. пісень «Струни серця» (К., 1985).

Валентина Мельниченко – українська художниця, книжковий ілюстратор

Петриківський розпис – не лише народне мистецтво, що зберігає традиції оздоблення українського житла, але й сучасний живопис, який розвивається та набуває нових рис.