В нас клятва єдина і воля єдина Єдиний в нас клич і порив: Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою фашистських катів! Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо вщент ворогів, Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою фашистських катів!.. Вкладає меча в руки вірного сина Наш край, щоб цей меч пломенів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою фашистських катів!.. Історична Бажанова «Клятва» пролунала вже на другий день після того, як ворог напав на нашу рідну землю. Вона кликала і вселяла віру в перемогу. Немає більшого покликання, як захищати рідну землю.
Внесок українців у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Зазнавши в Другій світовій війні величезних людських втрат і руйнувань, Україна зробила гідний внесок у розгром Німеччини та її союзників. Тому свято Перемоги 9 травня 1945 р. — це також свято її народу. Це свято загальнонаціональної гордості, а разом з тим загальнонаціональної скорботи. Гордість за великий історичний подвиг, скорбота за втраченими долями, за нездійсненними надіями.
Україна під час Другої світової війни. Розвиток подій. Після нападу 22 червня 1941 р. Німеччини на СРСР Україна перетворилася на один із найважливіших театрів бойових дій між військами Німеччини та її союзників і радянською армією. Воєнні дії на території України тривали з першого дня Великої Вітчизняної війни і до 28 жовтня 1944 p., коли було остаточно звільнено територію України, — тобто 1225 днів. Саме відчайдушний опір радянської армії на території України в 1941 р. призвів до фактичного зриву планів "блискавичної війни" Німеччини проти СРСР. Хоча територія України 22 липня 1942 р. була повністю окупована ворогом, українці продовжували битися у лавах радянської армії, в партизанських загонах і підпіллі, працювали на воєнному виробництві в тилу. Україна сповна відчула, що таке нацистський "новий порядок". Мільйони мешканців України стали його жертвами: хто загинув або був вивезений на примусові «роботи, хто залишився в живих, але сповна переніс всі тяготи окупації. Жертвами окупаційного режиму стали близько 4 млн. мирних громадян України.
Визволення території України розпочалося 18 грудня 1942 р. Ворог чинив завзятий опір, розгорілися кровопролитні бої. На території України було зосереджено понад 60% сил гітлерівської Німеччини. Середньодобові втрати радянської армії під час звільнення України складали 68 тис. чол. Загальні втрати за 1943-1944 pp. склали 3,5 млн. чол. Не менше 50% особового складу військ, які билися з гітлерівцями в Україні, були її мешканці. Але тут слід сказати, що жертви могли бути і меншими, якби не сталінський режим, для якого людське життя нічого не значило і якому перемога була потрібна любою ціною. Боротьба за визволення України носила загальнонародний характер. Український народ боровся за існування себе як етносу, за збереження України як своєї Батьківщини.
У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Українці складали в радянській армії другу за чисельністю національну групу. Серед вищих офіцерів, зокрема командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін.
Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах Другої світової війни відзначений найвищими нагородами. Серед них — 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці — двічі. А льотчик-винищувач Іван Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Багато представників української землі стали і повними кавалерами ордену Слави. З 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.
Також 120 тис. українців воювали в армія Антигітлерівської коаліції (США, Канади, Франції, Польщі, Чехословаччини). На відзнаку мужності і героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання "Місто-герой" було присвоєно Києву, Одесі, Керчі і Севастополю. Перемогу над гітлерівською Німеччиною українці наближали також своєю героїчною працею в радянському тилу: на заводах, копальнях, в колгоспах, лабораторіях, навчальних закладах тощо. 28 жовтня 1944 р. - визволення території України.
В Жорнищі свято бережуть пам'ять про земляка. Старше покоління розповідає молоді про мужність, безстрашність героя. В місцевій школі працює музей, який відвідують учні з усіх шкіл району. В селі встановлено погруддя двічі Героя Радянського Союзу І.Н.Бойка. Біля нього проходять урочисті лінійки, біля нього зупиняються молодята в щасливий день одруження, до нього приходять ветерани, щоб згадати і пом'янути. (Фото з архіву редакції: І.Н.Бойко серед фронтових побратимів).
В Україні до кінця 1942 р. діяли 5 партизанських з'єднань і майже 900 окремих загонів. Протягом 1943 р. партизанський рух перетворився на масову силу. Фактично радянський уряд створив ще одну армію, яка діяла в тилу ворога. Друга половина 1943р. стала періодом найширшого розгортання партизанського руху в Україні, коли він охопив понад 50 тис. чоловік.
Порівняльна таблиця підсумків і наслідків Першої та Другої світових воєн Показник Перша світова війна Друга світова війна Тривалість 4 роки 3,5 місяця 6 років Кількість держав, що воювали 36 61 Населення держав, які воювали 1 млрд 1,7 млрд Територія, охоплена воєнними діями майже 4 млн км2 понад 22 млн км2 Кількість мобілізованих до збройних сил 74 млн 110 млн Загиблі та померлі від ран 13,6 млн 65-67 млн Матеріальні витрати: у тому числі прямі воєнні витрати 360 млрддол. 180,5 млрд дол. 4000 млрддол. 1384 млрддол. Вироблено: літаків артилерійських гармат і мінометів 181,9 тис. 169,8 тис. 667,0 тис. 2529,0 тис.
На руїни було перетворено 720 великих і малих міст, та 28 тисяч сіл України (близько 250 сіл зазнало долі Хатині), 6 тисяч промислових підприємств, 18 тисяч лікувальних установ, 33 тисячі шкіл, технікумів, вузів , 19 тисяч бібліотек, понад 30 тисяч колгоспів, радгоспів, МТС. Десятки мільйонів людей залишилися без даху над головою.