Презентація "Підсумковий урок з української літератури в 10 класі"

ПРОБЛЕМА ДОБРА І ЗЛА У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ (урок повторення і узагальнення)

Мета уроку: - підвести підсумки вивченого за семестр; - розвивати в учнів інтерес до української літератури, читацькі навички; - виховувати в дітей на прикладі життя літературних героїв доброту, почуття справедливості, порядність, бажання боротися зі злом, очищати свою душу від злих думок, контролювати себе, самовиховуватися.

Один у другого питає, Нащо нас мати привела? Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм. І покидаємо діла... Тарас Шевченко

Навіщо я живу на світі? Яке моє призначення? Яка я людина – добра чи зла? Як розпізнати зло? Чому воно існує? Як з ним боротися?

Назва твору М о т р я. Карпе, візьми налигача та прив’яжи на три дні свою матір серед вигону коло стовпа, мов скажену собаку, нехай на неї три дні вся громада плює! Вона мене або отруїть, або зарубає. К а й д а ш и х а. Що ти кажеш? Щоб мене мій син, моя кров, та прив’язував налигачем серед вигону на сміх людям? Ось я візьму мішка та напну тобі на голову, мов скаженій собаці, бо ти нас усіх покусаєш. Ти злодійка! Ти покрала в нас яйця! М о т р я. Брешеш, не докажеш! Ти сама злодюга, бо обкрадала мене, мою працю цілий рік. Я на тебе робила, як на пана панщину. К а й д а ш и х а. А чом же ти мене не кидала, коли тобі було в мене погано? Чом тебе чорти не понесли на Бесарабію або за границю? М о т р я. Овва, через таке паскудство та оце б тікала за границю! Тікай сама хоч під шум, під греблю! Ти злодюга, ти відьма! К а й д а ш и х а. Хто? Я? я відьма? Я злодюга? Ось тобі на. (Дає дулю) М о т р я (тикає Кайдашиці межи очі деркачем). К а й д а ш и х а. Ой лишенько! Виколола проклята зміюка мені око! В волость її, розбишаку! В тюрму її!

Жадібність, егоїзм, темнота і бездуховність героїв призводять до таких ганебних стосунків, роблять їх не тільки смішними, а й страшними. Й нині вдосталь сварок, вульгарщини, брутальної лайки, низької культури взаємин між людьми. Дівчина, жінка своєю поведінкою може чимало зробити для очищення нашої мови від словесного бруду, якщо сама буде шляхетною.

Г а л я. Проклятий! Каторжний! Обороняючись? Лізеш у чужу хату красти та хочеш, щоб хазяїн не ловив тебе? Злодюго! Ч і п к а. А вони? Вони хіба кращі? Нажилися на нашій праці та й панують. А тут хата валиться, мати стара, сам – копи не заробиш у день. Треба їсти, треба й одягтися. Як же його жити, Галю? Та хіба ми крадемо? Ми своє одбираємо. Г а л я. Чіпко, голубе мій! Не буде щастя, не буде добра. Ти прийдеш уночі з побоїща… Ляжеш коло жінки… Та тими руками, що недавно людей давили, будеш жінку пригортати. Ч і п к а. Ох, Галю! Не знаю, що буде. Я – отаман… як почує товариство, що кинув, – не животіти тоді мені. Поклялися ми так один одному…

Зло бумерангом повертається до Чіпки– кінчає життя самогубством Галя; приречена на самотність і смерть у чужих людей стара мати; занапащена, віддана сатані власна душа. Який же був вихід? Треба було боротися за правду розумним словом і добрими ділами, а не ножем і кров’ю.

П у з и р. Боже мій! І харчуєте?! То це вийде по сорок п’ять копійок. Робочі все заберуть, а нам же що зостанеться? А чим же я буду вам жалування платить? Так не можна, ви не вмієте зробити дешевого робітника! З е л е н с ь к и й. Околиця до околиці не приходиться! У Мануйлівці люди більш зажиточні, ніж де: окрім своїх наділів, держать оброчну казенну землі в оренді, артілі почали заводить. А робочий, самі знаєте, тільки там дешевий, де землі нема, де нема за що рук зачепити, де бідність. П у з и р. Так ви зробіть у Мануйлівці бідність! З е л е н с ь к и й. Попробую! П у з и р. Це тобі не борщ, тут пробувати нічого, треба взять! Ти розумієш? Взять! Казенну оброчну статтю взять! Наділи мужицькі на десять років в аренду взять! А як мужик зостанеться без землі, роби з ним що хочеш; а поки при землі, мужики все одно, що бури, нічого з ними не зробиш! З е л е н с ь к и й. Я вже пробував. П у з и р. Ви ніколи не пробуйте, а просто – їжте!

Образ Пузиря дуже актуальний нині. Подивіться на скороспечених наших мільйонерів. Хіба це не новітні Пузирі, які довели до крайньої межі бідності народ, а самі безсоромно розкошують? Правда, з тією різницею, що герой Карпенка - Карого працював від зорі до зорі, а наші багачі просто злочинно ошукували довірливих земляків, будуючи примарні фінансові піраміди. Отже, через сто років знову з’явилися в нас Пузирі в гіршому своєму варіанті. Це ще одне підтвердження прозірливості й талановитості Карпенка - Карого та вічності проблеми боротьби добра і зла в суспільстві.

А н н а. А хіба ти не знав, що Михайло у наших сторонах? М и к о л а. Та відки я мав знати? Я був певнісінький, що він давно вже зогнив у Боснії. Адже ж твій брат присягався передо мною, що його нема на світі, навіть карту з війська показував. Тілько то біда, що я неписьменний, то й не міг прочитати. А н н а. Значить, і тебе так само одурили, як і мене. М и к о л а. Не знаю, пощо їм так конечно забаглося випхати тебе на десяте село. А н н а. А я знаю не хотіли мені нічого дати з вітцівщини. Ну а якби я була пішла за Гурмана, той би їм був з горла видер. Ти знаєш, який він був чоловік. Боялися його, то й постаралися разом з війтом, що його, одинака у матері, випхано на війну, а потом скористалися з часу, щоб мене також випхати в інший бік. От і вся мудрість.

Жадібність заполонила душі братів Анни. Вони намагаються позбутися сестри, щоб не ділити з нею батьківське майно, і чинять зло – нівечать долі відразу трьом людям: Анні, Михайлові та Миколі. А зло породжує зло. Воно охоплює й душі потерпілих. Як наслідок– зневіра, розчарування, спустошення, духовна смерть, а в Михайла – й фізична.

Іван. Ага! Се, певно, Гутенюкова дівка! (Штовхає дівчину, видирає з рук кісники і викидає.) Марічка (зігнута вся, дивиться на нього і спокійно говорить). Нічьо… В мене є другі… Май ліпші. Мені неня купили нову запаску… І мережані капчурі… Я си обую файно та й буду дівка. Іван. А я вже вмію грати в денцівку. Марічка. Наш Федір зробив си файну флояру… та як заграє… Іван (надувся). А я вже щезника бачив. Марічка (здивовано дивиться на нього). А нащо ж ти б’єш си? Іван. А ти нащо кола воза стояла? Марічка (подумавши трохи, дістає із-за пазухи цукерку, половину відламує, а другу половину дає Іванкові). Ади! На!

Душі членів обох сімей охопила помста – одне з найстрашніших і найруйнівніших почуттів. Дорослі не в силі розірвати коло зла, вони тільки його розширюють. Марічка розриває це коло – відповідає Іванкові на зло добром. І ненависть переростає згодом у любов.

Яка причина злих вчинків персонажів літературних творів, які щойно пройшли перед нашими очима? Зло, яке має багато облич: жадібність, егоїзм, помста, зрада, невміння поєднати духовне і матеріальне. Хто з літературних героїв вам імпонує? Чим? Кого ви осуджуєте? За що?

Чому зло панує в сучасному житті? Що, на вашу думку, може перемогти зло? Як позбутися зла, коли воно вже поселилося в душі? Що треба робити, щоб його стало менше?

Яке зло панує в сучасному житті? У чому, на вашу думку, причина зла? Що може перемогти зло? Як позбутися зла, коли воно вже поселилося в душі?

Треба починати виховування самого себе, контролювати свої вчинки й поведінку і сміливо протистояти злу.