Презентація "Письменники Полтавщини: Володимир Підпалий"

Письменники полтавщини: Володимир Підпалий

Біографія Володимира Підпалого. Володи́мир Олексі́йович Підпа́лий (народився 9 травня 1936 в селі Лазірках, на той час районному центрі Полтавської області — помер 24 листопада 1973) — український поет, прозаїк, перекладач. Батько українського поета Андрія Підпалого. Мати Ольга Власенко — козачка з хутора Макарівщини, батько Олексій Лукович — виходець з-під Великої Багачки. Батько працював на залізниці, захоплювався садівництвом та бджільництвом. На дев’ятому році мати була вже круглою сиротою і наймитувала в Лубнах. Батько Володимира Підпалого загинув у 1943 році під Києвом. Мати померла 21 січня 1957 року на час служби сина на флоті. Володимир Підпалий навчався у Величанській семирічній та Лазірківській середній школах. За власним свідченням, любив історію, літературу та не розумів точних наук. В школі багато читав. У 1953 році закінчив 10 класів. Працював у МТС, колгоспі. 1955 року був мобілізований на флот. У 1957 році демобілізувався (через хворобу ніг) та поступив до Київського університету на філологічний факультет (український відділ), який закінчив 1962 року.

Творчість Володимира Підпалого в прижиттєвих збірках «В дорогу за ластівками» , «Вишневий світ» запропонувала іншу до попередньої поетичну пропозицію, розпочавши «тиху лірику», суть якої у медитаційних роздумах єдності людини, живого, світу і народу, гармонійності глибини і співмірності людини з найменшим у світі і самим світом, ціннісній орієнтації в медитативному осягненні незнищенних вартостей і сенсу життя, пейзажності і гармонії з природною стихією, зверненням до історичної пам’яті. Створення іншого непов’язаного з пропагованим «мистецтвом прогресу» смислом, відповідно апеляція до людської гідності і гармонії як суті світу. В укладеній поетом рукописній збірці «Синя птиця», поезії з якої були опубліковані в посмертній зб. «Сині троянди», а в авторському варіанті в книжці «Золоті джмелі» посилилась екзестенційна медитативність та філософічність з поглибленням елегійності та усвідомленням єдності поетичної культурної спадщини. Смерть Володимира Підпалого обірвала розвиток “тихої поезії” в українській літературі. Подібне сталось одночасно в російській поезії: загадкові смерті Алексєя Прасолова і Ніколая Рубцова зупинили розвиток цього стилю, варто згадати публічний донос російського поета Євгенія Євтушенка “Тихая поэзия”(1971), особи надзвичайно близької до верхівки КГБ СССР. Зрозумілим, в цьому контексті стає метафоричний протест Івана Драча проголошений на похороні Володимира Підпалого, протест проти смертельної брутальності радянської влади до митців і зокрема щодо Володимира Підпалого. Володимир Підпалий помер 24 листопада 1973 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

БАЧИШ: МІЖ ТРАВ ЗЕЛЕНИХ… Бачиш: між трав зелених,як грудочки, пташата…Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти. Може, не зможу батьком –стану їм старшим братом;будь їм, маленьким, сірим,просто сестрою ти…Кажеш, що не зумієш,не маєм любові й хисту…Що ти?! А руки?! Серце?!Куди заховати їх?!Яструб-розбійник свисне раптом над беззахисними,ляже на нашу совістьза нашу байдужість гріх…Треба в житті любити гаряче і багато:сонце, дощі зернисті,дороги в пилу,траву!… Бачиш: в гнізді малому,як грудочки, пташенята,немічні ще, невміло ворушаться і живуть!

“Бачиш: між трав зелених” Рік публікації – 1963 Збірка – “Зелена Гілка”Літературний рід — лірика. Жанр — вірш. Вид лірики — пейзажна. Тема: зображення  природи у всій її красі, заклик до бережного стану, до всього живого на землі.Ідея: ідея гуманізму, людяності, бережливого ставлення до природи та всього живого. Основна думка: » Треба в житті любити гаряче і багато…»Провідний мотив — заклик бути людяними, жити в гармонії з природою, любити та оберігати її. Ліричний герой — щира, добра людина, яка дбає про природу рідного краю. Віршовий розмір – верлібр (вільний вірш). Проблемні питання: Чи складно в житті бути уважним до природи? Чи важко любити навколишній світ? Що заважає сучасним людям бережно ставитися до оточуючого середовища?