Презентація "Письмові інформаційні джерела. Давні книги України."

Письмові інформаційні джерела. Давні книги України. Поліщук Марина Віталіївна Комунальний заклад “Кам’янський ліцей №1 Кам’янської міської ради Черкаської області”

Письмові інформаційні джерела  зафіксовані на камені, кераміці, папірусі, пергаменті, папері та інших матеріалах  літописи, хроніки, документи, мемуари, щоденники, листи. Перші окремі писемні згадки про українські землі, які залишили нам сусіди, мають вік у 3 тисячі років. Поширення писемності на території України розпочалося лише після запровадження християнства в X ст. Проте давніх писемних джерел збереглося мало. Наука, що вивчає писемні джерела, має назву палеографія.

Оригінальну систему передачі інформації винайшов народ інків — вузликове письмо. Однак воно не знайшло свого продовження.   Основним джерелом походження писемності став малюнок. Проте малюнок стає писемністю лише тоді, коли він не просто зображує, наприклад, сонце, а позначає слово «сонце». Письмо малюнками називається піктографічним. Зараз цей вид письма не використовується, але піктограми мають значне поширення в дорожніх знаках, комп'ютерах, телефонах тощо. Згодом малюнки перетворювалися на письмові символи, що не завжди були схожими на той предмет, який позначали. Так виникло ієрогліфічне письмо.

Ізборник Святослава Ізборнік Святослава датується 1073 роком, створений для чернігівського князя Святослава Ярославича. Умовно рукопис можна поділити на дві частини. В одній із них представлено роз’яснення засад християнства, філософії та етики, друга частина — світська.   Дано відповіді на теми християнсько-етичного вчення. По суті, Ізборник став своєрідним довідником, де людина середньовіччя шукала відповідей на важливі питання.

Києво-Печерський патерик збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст. Патерик складено в XIII столітті на основі листування  єпископа Володимиро-Суздальського Симона (помер 1226) і ченця Печерського монастиря Полікарпа.

Ініціатором і меценатом створення Острозької Біблії був український князь, Костянтин Острозький. Біблія в Острозі надрукована у друкарні Івана Федорова 1581-го року. Острозька біблія

Пересопницьке Євангеліє Пересопницьке  Євангеліє було написано в 1556–1561 роках у монастирі князів Заславських при церкві Святої Троїці та в Пересопницькому монастирі на Волині. Із тексту Євангелія дізнаємося, що ця величезна робота була виконана двома ченцями: протопопом Михайлом Васильовичем Саноцьким і архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм. 

Повість временних літ   Літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття ченцем Нестором та іншими літописцями.  Перша в Київській Русі пам'ятка, яка висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди

«Поученіє» Володимира Мономаха Точна дата написання 1117 рік.  Оригінальний твір, у якому Володимир Мономах висловлює думки загальнодержавного, політичного та морального характеру, повчає своїх дітей бути розумними правителями, захищати інтереси Русі, боротися з князівськими міжусобицями, самим учитися й поширювати освіту, власною поведінкою подавати приклад іншим. 

Руська правда збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права.  Руська Правда містить норми кримінального, спадкового, торгового, процесуального законодавства.  В частині карного права характеризується заміною норм кровної помсти— грошовими викупами та державними карами — вирами. Відповідальність за невідомого вбивцю поширюється на всю громаду (верв), на території якої сталося вбивство (дика вира); за поранення, образу честі, поряд відшкодування покривдженому, треба було платити державну кару (продаж); за найважчі злочини (розбій, підпал загороди, конокрадство) була встановлена кара «поток і розграбленіє», яка торкалася не лише майна, але і дружини, дітей та самого злочинця. 

Слово о полку Ігоревім   В основі сюжету — невдалий похід  руського новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців у 1185 році. «Слово» було написане в кінці XII століття, невдовзі після описуваної події, датується 1187 роком.

Слово про Закон і Благодать Визначний твір Київської Русі. Написаний між 1037 - 1050 рр.  священиком Іларіоном. Це «Слово» стверджує самостійність  Київської держави і церкви, заперечує повноваження Візантії   щодо Києва. «Слово» підкреслює протилежність «закону»  (давньої іудейської релігії) і «благодаті» (нової - християнської).