Архіви. Архіви — це наукові установи де зберігають історичні джерела Співробітники архівів — архіваріуси — вивчають походження і достовірність документів, систематизують їх для полегшення досліджень, порівнюють інформацію з різних джерел. Історик-дослідник не може написати історію без допомоги архіваріусів.
Будинок державних архівних установ у м. КиєвіПисьмові джерела, як і речові, також недовговічні: вони псуються, згорають у пожежах, їх викрадають чи навмисно знищують. Тому важливо зберігати усі письмові свідчення, що дійшли до нас з минулого. Сховищем документів різних часів є архіви.
Для сучасних архівів будують спеціальні приміщення з вузькими вікнами, що не пропускають прямих сонячних променів: від сонячного світла тло й друкарська фарба вигасають, линяють, а папір жовтіє та псується. Вадить документам і забруднене повітря, тому в архівах його очищають за допомогою спеціальних фільтрів. Щоб документи краще зберігалися, їх укладають у щільно закриті коробки й розміщують на полицях-стелажах. У великих архівах загальна довжина стелажів сягає десятків кілометрів.
Найбагатшими в Україні є сховища документів Центральних державних історичних архівів у Києві та Львові. Так, фонди першого з них нараховують понад 1,5 млн документів. Документи ретельно досліджують учені різних галузей знань і на основі їхніх свідчень пишуть наукові праці. Архіви України. Центральний державний історичний архів України, м. Львів. Фото О. Пилипенка
Національний музей історії України у Другій світовій війні. Музе́й ( «дім Муз») заклад, що збирає, вивчає, зберігає та виставляє для огляду речові пам’ятки історії та культури. Експонат — предмет, виставлений для огляду в музеї або на виставці. Експозиція — розміщення експонатів у певному порядку.
Музей Пирогова у ВінниціМузей був відкритий 9 вересня 1947 року у колишній садибі М.І. Пирогова Об’єктами музейного комплексу є півтораповерховий будинок і аптека, які споруджені М.І. Пироговим у 1866 році, та церква-некрополь, будівництво якої завершено у 1885 році. З 1882 року тут спочиває набальзамоване тіло М.І. Пирогова.
На місці Новомиколаївського кар’єру дайвери облаштували на дні озера та його карнизах музей. Стягнули сюди багато речей – кабіну від камаза, покришки, дерева, іграшки. Затопили цистерну, запорожець та жигулі, мотоцикл. На дні можна побачити сад із дерев з мідіями на гілках. Підводний музей для дайверів в Ново-миколаївці
Найбільш стародавні бібліотеки були виявлені8 тисяч років тому в Ніппурі, древньому місті в Месопотамії. Саме тут археологи знайшли понад 30 тисяч глиняних дощечок з різними текстами – адміністративними, юридичними, літературними, історичними, медичними та іншими. Для цієї бібліотеки відводилось 62 приміщення. Також бібліотеки були популярні і у стародавньому Світі. Найбільша з них – Александрійська, III століття до нашої ери. Тут були зібрані рукописні книги античного світу. У цій бібліотеці зберігалось понад 700 000 сувоїв (стародавніх рукописів) на папірусі, що були класифіковані на 120 тем та описані в каталогах.
Перші бібліотеки складалися з архівів найдавнішої форми письма — глиняні таблички у клинописній писемності, виявлені в Шумері, деякі датуються 2600 рр. до н. е. Приватні або особисті бібліотеки, що складаються з писемних книг, з'явилися в Стародавній Греції в V столітті до н. е. У VI столітті, в самому кінці класичного періоду, великими бібліотеками середземноморського світу залишалися бібліотеки Константинополя та Александрії.
Що стосується публічних бібліотек, то першими їх збудували римляни. До IV століття у Римі функціонувало 28 таких закладів. Уже на початку нашої ери бібліотеки були невід’ємною частиною храмів та монастирів. А наприкінці Середньовіччя вони почали з’являтися в університетах та при соборах.
Со. Бібліотека Софійського Собору у Києві – перша бібліотека Київської Держави. Вона була заснована у 1037 році Ярославом Мудрим. Князь дуже любив книги, колекціонував їх, привозив з різних країн, перекладав та переписував. За підрахунками фахівців, бібліотека нараховувала 950 томів. Софійський Собор