Презентація "Пісня над піснями" 7 клас

“Пісня над піснями”Підготувала вчитель Травневської школи І-ІІ ст. ім. Н. Войтовича Збаразького району. Тернопільської обл. Губич Г.І.

“Пісня над піснями”, “Пісня Пісень”, “Книга Пісень” – видатний ліро-епічний твір Старого Заповіту. Назва означає: найкраща пісня, пісня над піснями. Авторство цього твору приписують цареві Соломону (970-931 рр. до Р. Хр).

Ім'я Шломо (Соломон) в івриті походить від кореня «שלום» (шалом — «мир»), а також «שלם» (шалем — «досконалий», «цілісний»).

Соломон, син Давида й Вірсавії, був одинадцятим з сімнадцяти синів Давида і, згідно традиції, не міг претендувати на батьківський престол. Але на його стороні були його мати — Вірсавія — улюблена дружина царя Давида, один із двох первосвящеників — Садок — і пророк Нафан. Давид розумів, що Соломону буде складно посісти престол після його смерті, тому ще за життя проголосив його царем.. Так Соломон стає третім ізраїльським царем і править з 965 по 927 рр. до н.е. 

Біля 966 року до н. е. Соломон почав будувати один із найвеличніших Єрусалимських храмів. Саме будівництво тривало цілих 7 років. А повністю готовий храм був у восьмому місяці 11 року від дня царювання Соломона. Під час царювання Соломона Ізраїль переживав мир та розквіт.

Соломону приписують авторство таких творів Біблії, як Книга приповістей Соломонових, Книга Екклезіястова (або Проповідника), Пісня над піснями, а також декількох псалмів.

Біблійна «Пісня над піснями» складається з окремих любовних і весільних пісень давніх іудеїв (дослідники налічують їх близько 25-28). Це справжній гімн коханню та красі людини. У поемі 117 віршів, канонічно поділених на 8 розділів, кожен з яких містить кілька фрагментів. 1. “Туга молодої за своїм молодим”; “Взаємне оспівування краси”; 2. “Глибоке взаємне кохання”; 3. “Поривання до свого молодого”, “Соломон і його лицарі”; 4. “Краса молодої”, “Взаємне прагнення”; 5. “Молода з томлінням шукає свого молодого”; 6. “Молодий знову оспівує красу своєї молодої”; 7. “Іще про красу молодої”, “Молода кличе молодого”; 8. “Вічна взаємна любов молодого й молодої”.

Сюжету, строго підпорядкованого композиції, у творі немає, та в сукупності пісень він постає досить виразно. Ліричні герої поеми – цар Соломон і юна пастушка Суламіф – сповнені пристрасті. Та мати й брати дівчини не дозволяють їй увести коханого до свого дому, про що вона скаржиться подругам – єрусалимським дівчатам. Почуття любові бореться в душі юнки зі страхом, образ коханого повсякчас перед її очима, притягує, тривожить, не дає спокою. Суламіф хворіє, слабне, їй здається, що коханий стоїть на порозі, і юнка поспішає відчинити йому: “Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців... Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!..”

І тоді Суламіф іде в ніч на пошуки Соломона. Сторожа міських воріт побила її. Дівчина просить подруг розповісти принагідно її коханому, що вона знемагає від любові. І на їхнє запитання, чим він кращий від інших, із захопленням описує красу Соломона: “Коханий мій білий і рум’яний. Голова його – щиреє золото, його кучері – пальмове віття, чорні, як ворон... Його очі – немов голубки над джерелами водними… Його личко – як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи – лілеї, з яких капає мирра текуча! Його руки – стовпці золоті”.

Опис краси Соломона – типова народна весільна пісня, “величання женихові”. У “Пісні пісень” Соломона називають царем і пастухом, а Суламіф - пастушкою і царицею. Красу Суламіф також змальовано в дусі народнопісенної традиції: “Ти прекрасна, моя ти подруженько, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами! Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси – немов стадо кіз. Твої зуби – немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної! Мов частина гранатового яблука – скроня твоя за серпанком твоїм!

Суламіф врешті знаходить коханого і, сповнена сором’язливості і чуттєвого захоплення, кличе його в поля.

Автор знаходить у піснях всі найяскравіші та найсильніші засоби для опису кохання: воно сильніше від смерті, його не залити ріками, втіхи кохання кращі від вина.

На противагу інтерпретації “Пісні Пісень” як збірки пісень про кохання, існує алегорична інтерпретація. У Молодому вбачають Бога Ягве - Господа, у Молодій - Ізраїль, або Церкву чи Богоматір, або врешті душу людини У “Пісні Пісень” відтворено любов Ягве - Господа до свого народу Ізраїля, а також щиру подружню любов. Йдеться, отже, про віковічну Божу любов до народу й кожної окремої душі.

Біблійна “Пісня пісень” - це. Ніжні почуття. Чудова природа. Краса життя. Відчуття рівноваги. Джерело натхнення. Внутрішня гармонія. Спокій. Омріяне майбутнє

Чого сьогодні можуть навчитися Божі люди з цієї пісні кохання? Вірності, відданості та непорушного дотримання Божих принципів. “Пісня пісень” показує красу чесноти та невинність того, хто дійсно кохає. Вона вчить, що справжня любов непереможна, невгасима і непідкупна.

У літературі існують так звані вічні теми. Це й сенс людського буття, і пошук моральних цінностей, і кохання. У різні епохи існування людства різні покоління відчували схожу необхідність вирішити для себе ці важливі питання, бо і зневірювалися, і закохувалися люди відтоді, як уперше усвідомили себе людьми. З часом багато що змінюється, але ці теми не даремно названо «вічними». Звичайно, вони не могли не порушуватися у найвидатнішій пам'ятці світового мистецтва — Біблії, за моральними засадами якої жила і досі живе значна частина людства.

Багато письменників зверталися у своїй творчості до цього джерела. Серед них і видатний єврейський письменник Шолом - Алейхем, який до того ж виріс у релігійній родині та здобув релігійну освіту.

У 1909-1911 рр. Шолом - Алейхем працював над повістю «Пісня над піснями», публікував її по частинах під окремими назвами. Перші дві частини були надруковані у варшавському журналі «Дер Фрайнд» у 1909 році — «Сторінка Пісні пісень» і «Ще одна сторінка Пісні пісень». Третя і четверта частини — «Ця Пасхальна ніч» і «Субота після П'ятидесятниці» з'явилися в 1911 р. у різних нью-йоркських періодичних виданнях.1859 - 1916

У підзаголовку «Пісні над піснями» Шолом – Алейхем визначив жанр свого твору як «юнацький роман». «Пісня над піснями» — поетична розповідь про перше чисте кохання. Почуття головного героя твору, Шимека, наскільки цнотливе та світле, що в ньому самому є щось від релігійності, асоціації з однойменним біблійним гімном кохання виникають природно, й цей паралелізм проходить крізь усю оповідь. Поетичне сприйняття світу Шимека дозволяє йому побачити, що «Я — принц. Бузя — принцеса. Колоди, понакидані біля хати, — кедри й буки, що згадуються в «Пісні над піснями». Кішка, яка лежить коло дверей і гріється на сонці, — одна з польових, ланей, що згадуються в «Пісні над піснями»...

Бузя нагадує Шимеку біблійну Суламіф. ЇЇ життя — життя звичайної дівчини, що знає про несправедливість світу: друге заміжжя матері вона сприймає як зраду. Порівняно із Шимеком вона більша реалістка. Естер-Люба (Бузя) не вірить у чаклунство, здатна плекати плани помсти новому чоловікові матері, але кохання спочатку переселяє у світ «Пісні над піснями» й її. Різниця у світосприйнятті вийде назовні пізніше. Шимек і Бузя обмінюються цитатами, й ті звучать у них дуже природно, «Пісня над піснями» дозволяє їм ніби розуміти думки одне одного. Невинність кохання цих двох молодят така, що навіть батьки, які дотримуються суворої моралі, дозволяють їм гуляти вдвох і вибачають, коли ті забувають під час спілкування про справи. Можливо, батьки теж відчувають поетично-релігійне забарвлення стосунків Шимека та Бузі.

Але дійсність втручається у казку. Все ж таки Шимек - Бузя живуть у реальному світі, й от уже він їде вчитися, порушивши завіти батька, який обіцяв ніколи не пробачити Шимекові. Повною несподіванкою стає для юнака звістка про заручини Бузі. Шимек не зважив, що життя не стоїть на місці: повернувшись додому, він бачить містечко таким самим, як він його залишив, «Бракувало тільки «Пісні над піснями», але й вона ніби повертається до нього при зустрічі з Бузею. Тільки це вже не та пісня. Глибоке розчарування чекає на Шимека. Саме подорослішавши, він розуміє, що його кохання до Бузі було справжнім і взаємним. На нього чекає страшне відкриття: «Невже я проґавив своє щастя, проґавив навік? Невже я власними руками спалив свій дивовижний палац і випустив гарну божественну царівну, яку я колись зачарував?» Марно він намагається повернути минуле. Щастя, яке було поруч, вже втрачено, рядки з «Пісні над піснями» не знаходять відгуку. «Надто пізно я схаменувся, згадав, що є Бузя на світі... Бузя, яка має серце, що сумує, і душу, що геть поривається звідси в інший світ...»

Шукаючи успіху, Шимек втратив цінність значно більшу: саме кохання, що надихало його життя. Тут можна згадати біблійну тезу, що не належить до «Пісні над піснями»: нічого не варті всі земні скарби, якщо за них людина втрачає душу. Уже й кар'єра стає Шимекові не потрібною, йому лишається тільки згадувати про колишнє щастя, втрачене у гонитві за приземленими успіхами... А скільки людей протягом існування людства робили ту саму фатальну помилку? Так було в біблійні часи. Так сталося із Шимеком! Таке може статися з будь-ким, хто необачно міняє вічне на тимчасове, духовне на матеріальне. Може, варто, нарешті, прислухатися до мудрості минулого, щоб не повторювати в майбутньому ті самі помилки? Обрана Шоломом - Алейхємом форма твору лише підкреслює неминущу актуальність вибору цінностей. Які радощі і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам'яті.

. “Любов найважливіша”! — проголошує й твір єврейського письменника Шолома - Алейхема“Любов найважливіша”! — стверджує пісня Соломона.