Презентація "Планети-гіганти. Юпітер"

Астрономія Планети-гіганти ЮПІТЕР

Юпітер Юпітер - найбільша планета в нашій Сонячній системі, і завдяки своїм розмірам він вважається королем усіх планет. Через це його назвали на честь царя всіх римських богів.

Юпітер – п’ята планета від Сонця Юпітер – п’ята планета від Сонця, яка знаходиться між Марсом і Сатурном.  Маса Юпітера в 318 разів більша, ніж Землі. Насправді Юпітер у 2,5 рази масивніший, ніж усі інші планети Сонячної системи разом взяті. 

Спостереження Галілея Юпітер - газовий гігант. Переважно він складається з водню та гелію, у нього немає твердої поверхні. Середня густина планети становить 1,3 г/смі, що лише на третину більше за густину води (1 г/смі) Першими хто описав свої спостереження за Юпітером були стародавні вавилоняни приблизно в VII столітті до нашої ери. Галілео Галілей проводив спостереження за Юпітером у власноруч зроблений телескоп. Це було у 1610 року.

Рух Юпітера Юпітер – найшвидша планета Сонячної системи. На те, щоб зробити один оберт навколо своєї осі, Юпітеру потрібно 10 годин. Швидкість обертання навколо власної осі у Юпітера найбільша з поміж усіх планет Сонячної системи. На Юпітері найкоротший день в Сонячній системі. Таке швидке обертання і нещільна будова надають планеті злегка сплюснуту форму. Навколо Сонця Юпітер обертається раз в 11,8 земних років. На Юпітері відсутні пори року.

Атмосфера Юпітера Атмосфера Юпітера величезна, втім, як і сам Юпітер. Хімічний склад атмосфери Юпітера на 90% складається з водню і на 10% з гелію, також до складу атмосфери входять і деякі інші хімічні елементи: аміак, метан, сірководень. А так як Юпітер є газовим гігантом без твердої поверхні, то межа між його атмосферою і власне поверхнею відсутня. Різні хімічні елементи, що входять до складу атмосфери планети вносять свій внесок у формування барвистих хмар Юпітера, які ми можемо спостерігати в телескоп. Саме аміачні хмари відповідають за рудо-білий в смужку колір планети Юпітер.

Магнітне поле Юпітер має найпотужніше магнітне поле серед усіх планет Сонячної системи. Воно приблизно в 20 000 разів сильніше, ніж у Землі.  Юпітер має магнітне поле, що складається з двох компонетних полів: дипольного (як поле Землі), що простягається на 1,5 млн. км від Юпітера, і недипольного, що займає іншу частину магнітосфери. Напруженість магнітного поля 10-15 Е (ерстед), тобто в 20 разів більше, ніж на Землі. Магнітосфера Юпітера простягається на 650 млн. км (за орбіту Сатурна!). А в напрямку Сонця вона майже в 40 разів менше. Магнітне поле захоплює заряджені частки, що летять від Сонця, утворюючи на відстані 177000 км від планети радіаційний пояс, приблизно в 10 разів потужніший земного, розташований між кільцями Юпітера і верхніми атмосферними шарами.

Магнітосфера Юпітера Юпітер має найбільшу магнітосферу серед усіх планет Сонячної системи та найпотужніші радіаційні пояси, які становлять серйозну загрозу для всіх космічних апаратів, які відвідують околиці газового гіганта. Наприклад, щоб захистити електроніку зонда Juno від юпітеріанської радіації, інженери помістили її в титановий куб зі стінами завтовшки 1 см.

Полярне сяйво Навколо обох полюсів Юпітера є полярні сяйва. На відмінну від земних полярних сяйв, юпітеріанські є постійними, а не періодичними (на Землі сяйва з’являються тільки в періоди підвищеної сонячної активності).

Велика червона пляма Велика червона пляма (ВЧП) на Юпітері – велетенський шторм, в діаметрі більший за планету Земля. Він безперервно триває вже щонайменше 350 років. Швидкість вітру у середині цього шторму перевищує 500 км/год. Однак велика червона пляма поступово зменшується, ще 100 років назад вона була удвічі більшою ніж сьогодні.

Кільця Юпітера У Юпітера, так як і у Сатурна, є так звані кільця. Правда, вони зовсім не такі вражаючі, як у його сусіда. Здебільшого його кільця складаються з темних частинок пилу, вибитих метеоритами з поверхні зовнішніх супутників планети. На сьогоднішній день у Юпітера налічують 5 кілець. Основне кільце Юпітера - Рівне. У довжину воно досягає 30 кілометрів, а в ширину 6400 кілометрів. Третє кільце Юпітера ще називають павутинкою, так як воно має прозору структуру. Воно складається з найдрібніших уламків супутників Юпітера. Наявність кілець у Юпітера було встановлено в 1979 році, а виявлені вони були космічним апаратом Вояджер-1.

Супутники Юпітера Юпітер має 79 супутників, які на сьогодні зареєстровані. Вчені вважають, що їх не менше 100. Найбільшим супутником Юпітера є Ганімед, який також є найбільшим і у Сонячній системі. Його діаметр на 8% більший, ніж діаметр Меркурія.

Галілеєві супутники Галілеєві супутники - це 4 найбільші супутники Юпітера: Іо, Європа, Ганімед та Каллісто (в порядку віддаленості від Юпітера), що були відкриті Галілео Галілеєм у січні 1610 року. Супутники входять до числа найбільших супутників Сонячної системи і є більшими за всі карликові планети. Їх можна спостерігатися в невеликий телескоп.  Всі найбільші супутники Юпітера завжди повернені до нього однією і тією ж стороною, як Місяць до Землі.

Ганімед Ганімед найбільший супутник в Сонячній системі, за своїми розмірами він навіть перевищує Меркурій. Існує припущення, що він значною мірою складається з силікатних порід і водяного льоду. Його поверхня відбиває дл 40 % сонячного світла і має температуру 140 К (-133єС) Ганімед також єдиний відомий супутник в Сонячній системі який має магнітосферу. Вчені вважають що Ганімед утворився в результаті зіткнення кількох менших супутників Юпітера на ранніх етапах формування Сонячної системи. Ганімед має власну тонку атмосферу, в якій навіть міститься кисень.

Іо Діаметр Іо на 5% перевищує місячний, а маса – на 21% . Іо є найбільш геологічно активним небесним тілом з відомих нам. На його поверхні знаходиться близько 400 діючих вулканів і безліч гір. Так, вершина Південна Боосавла вдвічі вище Евересту. Іо - різнокольоровий супутник. Пояснюється це тим, що на ньому є безліч активно діючих вулканів, які вивергають чорну, червону, жовту, коричневу, помаранчеву лаву. На жодних інших небесних тілах, що входять до Сонячної системи, крім Землі, діючих вулканів немає. Тому Іо носить титул найбільш вулканічно активного небесного тіла. А в іоносфері цього супутника під впливом магнітного поля Юпітера безперервно спалахують полярні сяйва високої інтенсивності.

Європа Крижаний супутник Юпітера Європа - володар самої рівною в нашій системі поверхні, так як лід швидко згладжує ударні кратери від метеоритів. Височини на поверхні супутника не перевищують 1 метра. Кратери від астероїдів теж неглибокі і практично невидні. Пояснення цього явища полягає в тому, що вся поверхня вкрита товстим шаром льоду, під яким вчені припускають наявність величезного солоного океану. Коли на поверхні Європи утворюються тріщини і розломи, туди надходить вода і одразу ж замерзає, заповнюючи нерівності. Крім того, у водах «підлідного» океану може існувати примітивне життя. Правда, все ускладнюється дуже високим рівнем радіації на небесному тілі. Але вчені розраховують вирішити всі науково-технічні проблеми та з допомогою зондів ретельно дослідити цей загадковий супутник Юпітера. Близький до природного колір поверхні (ліворуч) і штучно підсилений колір (праворуч). Фото АМС «Галілео» 

Каллісто Каллісто – це четвертий галілеєвий супутник, цікавий тим, що його відвернена від Юпітера сторона вкрита кратерами. Каллісто – темний супутник, бо його поверхня – лід, забруднений пилом, - відбиває лише 20 % сонячного світла. Через це і температура на його поверхні найвища серед галілеєвих супутників та становить 150 К (-123єС).

Юпітер на небі Юпітер видно неозброєним оком як один з найяскравіших об’єктів на нічному небі (після Місяця й Венери). А у любительський телескоп можна спостерігати не лише саму планету, а й її найбільший супутник.

Дослідження Юпітера Першим космічним апаратом, який відвідав Юпітер, був Pioneer 10 у 1973 році. Він надіслав перші великі знімки планети і її галілеєвих супутників, відкрив наявність магнітосфери. Юпітер досліджували 9-ма космічними апаратами, 7 з них тільки пролітали поблизу планети. Найновіша інформація про Юпітер отримується з апарату Juno, який вийшов на орбіту навколо газового гіганта у 2016 році і буде працюватиме там декілька років.