Ранкова або Вечірня зірка. Мандруючи по зоряному небу, Венера, однак, ніколи не відходить далеко від Сонця, і тому її завжди можна спостерігати тільки на тлі ранкових або вечірніх зірок. Ось чому у планети Венери є ще два неофіційних, швидше поетичних імені – Ранкова або Вечірня зірка.
Дослідження Галілея. У жовтні 1610 року Галілей помітив і зафіксував у Венери фази, схожі на фази Місяця. Для людського ока Венера є добре помітною навіть без телескопа, особливо через годину після заходу Сонця і приблизно за годину до його сходу, оскільки щільна атмосфера планети добре відбиває світло.
ФАЗИ Венери Спостерігаючи в телескоп чи бінокль, не важко помітити, що Венера, як і Місяць, має фази. В точках найбільшої елонгації планета виглядає, як маленький Місяць у фазі півдиска. По мірі наближення Венери до Землі її видимий розмір з кожним днем дещо збільшується, а форма поступово змінюється до вузького серпа. Але ніякі особливості планети розгледіти неможливо з-за густої туманності.
Дослідження Венери. Проводяться за допомогою космічних зондів і автоматичних міжпланетних станцій (АМС), а також за допомогою телескопів із Землі. Першим космічним апаратом, призначеним для вивчення Венери, був «Венера-1» (1961).1975 року космічні апарати «Венера-9» і «Венера-10» передали на Землю перші фотографії поверхні Венери; 1982 року «Венера-13» і «Венера-14» передали з поверхні Венери кольорові зображення. Втім, умови на поверхні Венери такі, що жоден з космічних апаратів не пропрацював на планеті більше двох годин.