Пiсля служби в армii повернувся на Сумщину, певний час працював учителем украiнськоi мови та лiтератури, а 1937 року вступив до Лiтературного iнституту. 1939 року Платона Воронька довго не вiдпускала вiйна, де вiн був командиром пiдроздiлу. Пiсля вiйни займався вже винятково лiтературною творчiстю.
На кораблику. Всеумійко майстер Павликзмайстрував швидкий кораблик,збіг до річки він, до броду,та й пустив його на воду. У кораблику спочаткулюбо плавало качатко,потім жабка в нього сіла,синя бабка прилетіла,і метелик, склавши крила,притулився до вітрила. Так пливуть вони, малі,до зеленої землі.І за руки золотіхвалять Павлика в путі.
Картина. В мене є така картина — краща від усіх!Не картина — дивинà. Над горою — низинà. Спіють яблука, малина,зверху валить сніг. На гілкàх сидять зайчата,по ставку пливуть курчата.Їжаки летять. Світить сонце, сяють зорі. Жолуді на осокорігронами висять.— От картина так картина!Що малюнок, то й новина. Хто ж її подарував?— Це я сам намалював.