Презентація "В.Сухомлинський "Глуха дівчинка"

Василь Сухомлинський“Глуха дівчинка”

Сухомлинський Василь Олександрович(1918-1970)педагогпубліцистписьменник

Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Кіровоградської області у незаможній селянській родині. Мама була домогосподарка, а тато працював столяром. Василь Сухомлинський з мамою

Василь Сухомлинський у школі був одним із кращих учнів. Потім став студентом педагогічних інститутів. З 17 років викладав українську мову та літературу у сільських школах свого району.

Почалась війна. У свої 22 роки Василь пішов на фронт добровольцем. Він двічі отримував поранення під час боїв. Не отримавши дозволу повернутися на війну, Сухомлинський продовжив працювати педагогом.

Влаштувався на роботу директором школи і вчителем мови й літератури, але не в Україні. Коли війна закінчилась, Василь повернувся на Батьківщину.

У 1948-му році Сухомлинський став директором та вчителем у селі Павлиш. Уся школа – чотири маленькі класи. Через таку тісноту дітей вчили у три зміни, а ввечері на усі класи була лише одна лампа.

Василь Олександрович зітхнув і крок за кроком почав все перероблювати. Педагоги разом з учнями будували нові шкільні корпуси школи. Навколо новозбудованої школи висадили сад, виноградник, облаштували голуб’ятню, теплицю, пасіку, кролеферму, зробили майстерні та свою власну маленьку метеостанцію.

Маленьких школярів вчили за допомогою гри та казки. Сухомлинський написав півтори тисячі повчальних казок та оповідань.

Василь Сухомлинський пропрацював у Павлиській школі 23 роки, і дійсно віддав її учням своє серце. Помер вчитель 2 вересня 1970 року, коли йому був 51 один рік.

Нагрудний знак «Василь Сухомлинський» — заохочувальна відзнака Міністерства освіти і науки України. Має третій (найвищий) ступінь серед відзнак. З 2005 року цією відзнакою нагороджуються наукові та педагогічні працівники.

У лікарні є дитяча палата. У ній лежало семеро дівчаток, у кожної — своя хвороба. Усі вони одужували, і їм було нудно. Старшою в палаті була тринадцятирічна Таня, почувала вона себе ніби керівником маленького дитячого колективу.“Глуха дівчинка”Лікарня

Відчинивши вікно, Таня дивилася на квітучий сад.— Уже й бузок цвіте, — задумливо сказала дівчинка. І тюльпани скоро зацвітуть. Дівчатка, давайте принесемо в палату квітку й поставимо у склянку. Як це буде добре!— Добре, ой, як добре, — зраділи всі.

Мовчала лише одна дівчинка — восьмирічна Ніна. Вона була глуха. Ніна добре розуміла, про що йдеться. Їй тежбуло радісно: в палаті — квітка! Їй теж захотілося кивнутиголовою й радісно усміхнутися, але вона відчула, що Таняїї не питає.

— А яку ж квітку поставимо — бузок чи тюльпан? — знову запитала Таня.— Бузок! — хотілося одним дівчаткам.— Тюльпан! — хотілося іншим. Ні Тані, ні іншим дівчаткам чомусь і на думку не спало, що можна поставити дві квітки — і бузок, і тюльпан. Їх захопила гра, грати було цікаво.

— Немає згоди, — зітхнула Таня, — спитаємо кожного. Яку квітку поставимо на стіл — бузок чи тюльпан?Трьом хотілося, щоб у кімнаті був тюльпан, трьом —бузок.— Що ж тепер робити? — задумливо запитала Таня. В її очах грала радісна усмішка: Таню найбільше захопила гра. Захопилися грою й інші дівчатка.— Що ж робити — троє за тюльпан, троє за бузок… —ще раз промовила Таня, ніби розмірковуючи вголос.

Раптом вона глянула на Ніну. Глуха дівчинка сиділа білявікна, на її очах тремтіли сльози. Це були сльози обрàзи,несправедливості. Про неї забули, її не питали, якої квіткихочеться їй.

Ніна усміхнулася й тоненьким пальчиком намалювала в повітрі квітку тюльпана. Таня пішла по тюльпан. Ніна, посміхаючись, дивилася у вікно.— Ой! — вигукнула Таня. — А про Ніну ми й забули. Яку тобі квітку хочеться — бузок чи тюльпан?

Які почуття викликає у вас оповідання?Де відбувся описаний випадок? Хто був у палаті?Чи запитували дівчатка Ніну про її бажання? Які почуття вона переживала?Чому дівчатка забули про Ніну? Як Таня виправила помилку?

Розглянь малюнок. Що нового можна дізнатися про Ніну?

Слухати требане тільки вухами, а й серцем.