Презентація по темі "Кінематограф"

КІНЕМАТОГРАФ 20-30х років ХХ століття. ВИДАТНІ РЕЖИСЕРИ ЕПОХИ

Розвиток звукового кіно. До 1927 р. практично всі фільми були “німими”, вони містили лише зображення, без звуку. На початку 1920-х з’являється перша система, здатна записувати і відтворювати звукове кіно, проте кіновиробники довго були обережними, побоюючись значного подорожчання виробництва і прокату фільмів. Першою на експеримент вирішується американська фірма “Уорнер Бразерс”, в 1927 р. вона випускає перший фільм, в якому персонаж на екрані розмовляє – “Співак джазу”. «Привид Опери» (англ. The Phantom of the Opera, 1925) — німий фільм жахів, знятий за однойменним романом Ґастона Леру. Стрічка знаходиться в суспільному надбанні в США та внесена до Національного реєстру фільмів. У цій стрічці деякі репліки озвучені.

«Співак джазу» (англ. The Jazz Singer) — американський мюзикл 1927 року режисера Алана Кросленда. Сюжет ґрунтується на п'єсі Самсона Рефелсона. Жанр мюзикл, драма, мелодрама. Режисер Алан Кросленд. Продюсер Дерріл Занук. Сценарист Самсон Рефелсон. Джек Джармут. Альфред А. Кон. На основі The Jazz Singerd. У головнихролях Ел Джолсон. Мей Мак. Евой. Оператор Гел Мор. Композитор Луїс Сільверс. Монтаж Гарольд Мак. Корд. Кінокомпанія Warner Bros. Pictures. Тривалість 88 хв. Мова англійська Країна США

«Ентузіазм (Симфонія Донбасу)» — перший український звуковий кінофільм. Знятий 1930 року метром світового кіноавангарду Дзиґою Вертовим, він був першим кінотвором, в якому реальні промислові та буденні звуки слугували створенню музичного образу, а не лише ілюстрації візуального ряду. Присвячений першому п'ятирічному плану, фільм оспівує індустріалізацію, колективізацію, пропагує боротьбу з неписьменністю та релігією. «Ентузіазм» було знято в рік початку згортання програми українізації, ознаки якої на Донбасі ще рясно фіксує камера оператора Бориса Цейтліна. Жанр документальний фільм. Режисер Дзиґа Вертов. Сценарист Дзиґа Вертов. Кінокомпанія Українфільм. Мова російська. Країна СРСРРік 1930

Розвиток кольорового кіно. Впровадження кольору в кіно відбувалося повільніше, ніж запровадження звуку. Технічні можливості створення задовільного кольорового кіно з’явилися ще в 30-ті, а в 1939 р. в США був знятий один з перших кольорових фільмів, що завоював величезну популярність – “Віднесені вітром”, але стійка перевага кольорових фільмів перед чорно-білими стала складатися лише в 60-70 роках. Крім цього, поступово поліпшуються характеристики плівки – підвищується її світлочутливість, що дозволяє в багатьох випадках обходитися без додаткових підсвічувань, знімати в більш складних умовах.

Премьера: 13 июня 1935 г. (Нью-Йорк)Режиссер: Рубен Мамулян. Автор идеи: Уильям Мейкпис Теккерей, Лэнгдон Элвин Митчелл. Продюсеры: Рубен Мамулян, Кеннет Макгоуэн. Номинации: Премия «Оскар» за лучшую женскую роль. Бекки и Амелия — школьные подруги. Бекки из очень бедной семьи и дружба с такой девочкой как Амелия для первой — большая роскошь. Всё же Бекки удается втереться в доверие к более богатой подруге, став на короткой ноге не только с ней, но и многими её друзьями и родственниками. Девочка из не богатой семьи пытается пробиться в «свет» общества, используя многие попавшиеся под руку средства. Это приводит её к весьма печальному финалу.

«Звіяні вітром» або «Віднесені вітром» (англ. Gone with the Wind) — американська епічна мелодрама 1939 року. Екранізація однойменного роману американської письменниці Марґарет Мітчелл. Режисер — Віктор Флемінг. Фільм одержав 10 нагород Оскар. На 18 вересня 2018 року фільм займав 159-у позицію у списку "250 кращих фільмів за версією IMDb. Жанр Мелодрама. Продюсер Девід О. Селзнік. Сценарист Сідні Говард. У головнихролях Вів'єн ЛіКларк Гейбл. Леслі Говард. Олівія де Гевіленд. Оператор Ернест Галлер. Композитор Макс Штайнер. Кінокомпанія Metro-Goldwyn-Mayer. Мова Англійська. Країна СШАРік 1939

Девід Ворк Гріффіт Дата народження: 22 січня 1875 (zodiac водолій)Дата смерті: 23 липня 1948 Місце народження: Ла-Гранж, Кентуккі, СШАДосягнення: У 1935 році, на заході творчої кар'єри, Гріффіту присуджено почесний "Оскар" за "внесок у розвиток мистецтва кіно". Відкриття монтажу. Монтаж в цілому існував уже в перші роки кінематографу. Монтажери просто обрізали і склеювали шматки плівки. Д. Гріффіт відкрив монтаж як творчий процес. Великі, далекі, середні плани, зйомка руху, різкі напливи — все це заслуга батька кінематографу. У 1935, на завершення творчої кар'єри, Гріффіту присуджений почесний "Оскар" за "внесок у розвиток мистецтва кіно". Вважається, що він ввів в кінематограф систему культури, визначив формування всієї подальшої кіноіндустрії.

По сути, с фильма Гриффита- «Рождение нации», началось полнометражное американское кино, отсюда явно берёт свои корни «Большой Голливудский стиль». Забавно, но по большому счёту, на этом же фильме, кино США и закончилось, не дав после, ничего более революционней и величественнее данного экранного полотна. Влияние этой картины на всё последующее кино переоценить очень сложно, почти каждый первый американский фильм(и каждый второй не голливудский) невольно заимствует технические и стилистические нюансы «Рождения нации». От «Унесённых ветром» и «Округа Рэйнтри» до например японских «Семи самураев» Куросавы- зритель ощущает немое присутствие глыбы Гриффита. Даже сейчас спустя сто лет после создания и выхода на экраны мира «Рождения нации» при просмотре ленты бросается в глаза мастерство при постановке батальных и массовых сцен, в которых участвовало до 1000 статистов. Гриффита и раньше манили сцены битв, ну а в этой картине он достиг вершины своих возможностей — битва между северянами и южанами на тот момент была самой грандиозной батальной сценой мирового кино и ещё долго оставалась на этой высокой позиции. Даже современному зрителю будет несложно это оценить, так как законы съёмки таких сцен практически не изменились и в наши дни.

Ейзенштейн Сергій Михайлович. Сергі́й Миха́йлович Ейзенште́йн (нар. 10 (22) січня 1898, Рига, Ліфляндська губернія Російської імперія, тепер Латвія — пом. 11 лютого 1948, Москва, СРСР) — радянський режисер, сценарист, теоретик кіно і педагог. Комісія Президії ЦВК СРСР доручає Ейзенштейну постановку епопеї «1905 рік» про події 1905—1907 років. У зв'язку зі стислими термінами Ейзенштейн скорочує задум до епізоду повстання моряків на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський». Коли через два десятиліття після подій Ейзенштейн знімав фільм в Одесі, він сконцентрував на Потьомкінських сходах те, що відбувалося в різних частинах міста. Хоч картина не зовсім конкретно відібражає історичні факти, Ейзенштейн створив узагальнену картину тупого насильства і безнадійного людського відчаю. Картину показали 24 грудня 1925 року у Большому театрі на урочистому засіданні на честь 20-річчя революції 1905 року. У 1952 році у списку десяти найкращих фільмів усіх часів і народів, складеному 58 кінорежисерами Європи й Америки за пропозицією Бельгійської синематеки «Броненосець „Потьомкін“» посів перше місце.

Броненосець «Потьомкін»Фільм Сергія Ейзенштейна, що став класикою світового кінематографу. Дія фільму розгортається в Одесі на початку XX століття. Матроси одного з суден, що стоять в Одеському порту, підняли бунт, адже їх годували їжею з хробаками. Бунт був придушений, а його ідейний ватажок, Вакуленчук, убитий. На похорон Вакуленчука збираються мешканці міста, але по них відкривають вогонь. Знамениті кадри на Потьомкінських сходах. Для придушення повстання викликається Чорноморська ескадра. Та матроси відмовляються стріляти по мирних жителях. Сценарій, за яким знімався фільм, був створений його автором, Ніною Агаджановою, на основі реальних подій, що відбулися у червні 1905 року, коли на броненосці «Князь Потьомкін-Таврійський» команда підняла повстання і захопила корабель. Фільм знятий до 20-річчя першої російської революції 1905 року. Прем'єра відбулася у Москві 18 січня 1926 року у 1-м Держкінотеатрі

Довженко Олександр Петрович Олекса́ндр Петро́вич Довже́нко (29 серпня [10 вересня] 1894, хутір В'юнище, нині у межах смт Сосниця — 25 листопада 1956, Передєлкіно, Московська область) — український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.1925 року Довженко — стажист у агітфільмі «Червона Армія» А. Строєва. Режисура почала цікавити його під час роботи в кіногрупі Арнольда Кордюма при постановці картини «За лісом» (про класову боротьбу на селі). Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». Дванадцять пісень цієї стрічки відтворюють легенди скіфів і варягів, запорізьких козаків, громадянської війни, петлюрівців, більшовиків та білогвардійців. Усі вони поєднані одним персонажем — дідом, який уособлює патріархальне селянство, прив'язане до цінностей минулого.

Звенигора«Звенигора» — український (часів окупації СРСР) чорно-білий, німий художній кінофільм. Перша кінострічка трилогії Олександра Довженка: («Звенигора», «Арсенал», «Земля»). Це останній фільм Довженка, знятий за чужим сценарієм. Кінопрем'єра відбулася у Києві 13 квітня 1928 року. Оцінки «Звенигори» радянських часів з плином часу змінилися. З однобокої оцінки фільму як тріумфального зображення будівництва нової соціалістичної держави він постає тепер як зображення міфічної України, сила і вічність якої, як гайдамацький скарб, заховані у історичній пам'яті народу. Цікаво, що саме молодшому онукові розкриває дід таємницю старої гробниці, яку мистецтвознавці ототожнюють з метафоричною скарбницею культурно-історичної пам'яті народу. Але скарб не знайдений, щасливе майбутнє нездійснене. С. Ейзенштейн писав про цей фільм: «Фільм усе більше починає звучати невимовною чарівністю. Чарівністю своєрідної манери мислення. Дивним переплетенням реального з глибоко національною поетичною вигадкою. Гостросучасного і разом з тим міфологічного. Гумористичного і патетичного. Чогось гоголівського. В повітрі носилося: серед нас нова людина кіно, майстер з власним обличчям.»