Постімпресіонізм. Живопис постімпресіонізму

Теоретичні матеріали до уроку мистецтва на тему: Постімпресіонізм. Живопис постімпресіонізму (9 клас)

Коментарі до презентації

«Постімпресіонізм. Живопис постімпресіонізму

Слайд 2

Постімпресіонізм (французькою postimpressionisme, від латинського post — «після» та французького impression — «враження») — напрям в образотворчому мистецтві (переважно у французькому живописі), починаючи з другої половини 1880-х рр. до початку XX ст. Художники цього напряму не дотримувалися основного стильового прийому імпресіоністів — зображення не самого предмету, а враження від нього. Прихильники нового напряму прагнули вільно та узагальнено передавати матеріальний світ.

Слайд 3

Постімпресіонізм прийшов на зміну двох напрямів: імпресіонізму і реалізму.

Імпресіоністи прагнули зображати на полотні мить, яка справляла б сильне враження від чого-небудь.

Реалісти прагнули зображати тільки зриму реальність,

художники-постімпресіоністи — основні, закономірні елементи реальності, тривалий стан навколишнього світу, сутність життя, при цьому часом вдаючись до декоративної стилізації. Вони відмовилися від тривимірності, замінивши її площиною, стали приділяти увагу ідейності картини, деформували форми.

Слайд 4

Термін «постімпресіонізм» ввів у вживання англійський критик Роджер Фрай, який був враженний виставкою сучасного французького мистецтва, влаштованої ним у Лондоні, у 1910р. На виставці були представлені роботи Вінсента Ван Гога, Поля Гогена,  Поля Сезанна та інших художників. Вони і стали згодом найвідомішими і найяскравішими представниками нового напряму.

Слайд 5

 П.Сезан

Поль Сезанн (1839-1906) — французький художник. Імпресіоніст і постімпресіоніст.  Художня спадщина Сезанна становить більше 800 робіт маслом, не рахуючи акварелей та інших творів. Ніхто не може підрахувати кількості робіт, знищених, як недосконалі, самим художником Інтерес до його картин  виник тільки в останні роки життя їх творця.

Слайди 6,7,8.9

«Картярі»

Полотно Сезанна «Картярі» (1892) стоїть у ряду робіт, які прославили художника як майстра, здатного передати саму сутність буття, тобто такі його складові як зосередженість, рух, спокій. Не просто буденна, нудна сцена з провінційної життя пересічного трактиру, а почуття і емоції людей – те, що словами не передається.

Ще в молодості, Сезанн пильно вивчав картину Луї Ленена «Гравці в карти», при цьому кажуть, що було чути його вигук, що він бажав би малювати так само, який стане зрозумілим лише набагато пізніше. Вже після смерті Сезанна, сутність його внутрішнього світу, що змушує висловлювати свій задум шляхом деформації реальної дійсності, буде названа експресіонізмом.

Образи не виділяються чіткими контурами, так і завдання точно зафіксувати обстановку і достовірно зобразити людей, тут явно не ставилася, головне – передати через «власне бачення» цілісність натури, їх індивідуальність.

Сезанн не один раз зображував картярів (збереглися 5 варіантів), змінюючи кількість людей, та й саму атмосферу сюжету;

Слайд  10 

Цей варіант вважається не таким яскравим, але найбільш спокійним. Легко відчути, що ці французи віддавалися грі в карти кожен день, причому ставилися до процесу не менш серйозно, ніж до повсякденних селянських турбот.

Ціна: $250.0 млн.

Автор: Поль Сезанн

Рік: 1892—1993

Дата продажу: 2012

Покупець: королівська сім’я Катара

До 2017 року вона вважалася найдорожчою з проданих на офіційних мистецьких аукціонах до 2017 року,  у якому картина Леонардо да Вінчі «Рятівник світу» була продана на торгах аукціонного дому Christie's в Нью-Йорку за неймовірні 450 мільйонів 312 тисяч 500 доларів. Так, картина великого художника побила всі раніше відомі рекорди.

Слайд 11

 «Натюрморт із драпіруванням і глечиком»

Це полотно входить в серію з шести картин, на кожній з яких зображені одні і ті ж предмети, зібрані в різному порядку: візерункове драпірування, білий розписний глечик, викладені на страви яблука і апельсини, світла скатертину.

Висить строката фіранка ділить задній план картини на дві частини. Складки на тканині утворюють трикутники, які гармонують з композицією на столі – вона також вписується у форму трикутника і виглядає майже симетрично. Стіл здається опуклим і піднесеним за один край. Сезанн навмисно допускає подібне порушення в перспективі на знак відмови від звичного академічного натюрморту, де всі предмети розглядаються під одним кутом. Для додання форми використані тіні, виписані контрастними до основного кольору тонами.

На картині можна помітити кілька цікавих візуальних ефектів. Наприклад, незрозуміло, що саме зображено зліва від глечика – обідок тарілки або складка серветки. Таким чином Сезанн вводив у свої роботи елемент гри для розуму і уяви глядача.

Слайд 12

Образотворчий світ Поля Сезанна надзвичайно барвистий і мудрий. Багато критиків того часу не розуміли суті його творчості і вважали його картини недоробленими, а художника – ганьбою живопису. Сезанн завжди мріяв досягти успіху в живописі, із-за цього йому доводилося вступати в безліч конфліктом буквально з усіма. Його дружина не вірила в його здібності, батько вважав його невдахою, а друзі і зовсім з часом відверталися від нього. Цей затяжний конфлікт і було покладено у суть  картини “П’єро і Арлекін” – одне з найзагадковіших творів Сезанна.

На картині зображена невелика частина святкового карнавалу “Марді Гра”. В деяких джерелах дане полотно має назву “Марді Гра”  іноді використовується назва “Масниця”. На картині зображені Арлекін і П’єро, які виходять із-за куліс до глядачів, щоб показати свій виступ, але вони ще не вжилися в роль.

П’єро часто горює, він нещасний і багато мріє. Арлекін ж є його протилежністю, він завжди веселий і задерикуватий, готовий до пригод. Але Сезанн зобразив їх по-своєму: Арлекін сповнений гордості і зарозумілості, а П’єро дуже замкнутий. Арлекін має негарні і грубі риси обличчя, він дивиться на глядача зверхньо, посміхається, він виглядає занадто самовпевненим. Рухається він владної ходою. П’єро виглядає зовсім по-іншому, він засмучений, чогось боїться, у нього дуже сумне обличчя. У нього безглузда хода, він ніби не хоче входити на сцену, але за всім його сумом глядач може помітити, що він нишком штовхає в бік Арлекіна.

Характер героїв так само можна простежити і в їх костюмах. Арлекін одягнений в яскраво-червоний обтягуючий костюм, який підкреслює його граціозність, а П’єро одягнений в мішкуватий білий балахон, який тільки додає йому ще більше зніяковіння. Арлекін виглядає войовничо, на голові його треуголка, в руках рукавички. П’єро і Арлекін не схожі на людей, вони більше схожі на маріонеток.

В кінці 19 століття Сезанн займався написанням картин з театральної тематикою, причиною цьому послужило те, що його син тоді захопився акторською майстерністю. З нього художник і написав образ Арлекіна, а моделлю для П’єро був друг його сина. У цьому полотні немає яких-небудь дій, герої абсолютно протилежні один одному, вони йдуть порізно, але все ж їх щось пов’язує.

Слайд 13

П. Сезанн. «Гора Сент-Віктуа»

Серед об’єктів, неодноразово написаних Сезанном, була гора Сент-Віктуар Гора Святої Вікторії: скеляста маса, яка домінує над рівниною Екс-ан-Провансу. Картина Гора Сент-Віктуар була намальована приблизно в 1885-1887. Ніщо не вказує ні часу дня, ні пори року. Не йде дощ, немає снігу в цьому пейзажі. Час переможений постійністю. На цій картині не ясно, куди Сезанн поміщає глядача. Не ясно, звідки виростає дерево. Деякі об'єкти можна впізнати як Будинки, Дерева, поля, але поріг візуалізації високий, і нижче цього рівня немає нічого визначеного.

Слайд 14

 Вінсент Ван Гог

Нідерландський художник-постімпресіоніст, чиї роботи мали  позачасовий вплив на живопис 20 століття. За десять із невеликим років він створив понад 2100 творів, включаючи близько 860 картин маслом. Серед них - портрети, автопортрети, пейзажі, натюрморти із зображенням оливкових дерев, кипарисів, полів пшениці та соняшника. Більшість критиків не помічало Ван Гога до його самогубства у віці 37 років, якому передували роки тривог, злиднів і розладів розуму

Вінсент Ван Гог не прагнув довести оточуючим, що він справжній художник,  він не був марнославним. Єдиною людиною, кому він хотів це довести, був він сам.

Зараз полотна Ван Гога є одними з найдорожчих творів сучасного мистецтва і прикрашають собою найзнаменитіші музеї світу.

Слайд 15

 «Портрет доктора Гаше»

Опис картини

«Портрет доктора Гаше»  Ван Гог написав у 1890 році, незадовго до смерті. Гаше був другом художника. Як лікар він підтримував до кінця життя і стежив за його станом. Але, як і сам Ван Гог, Гаше теж був схильний тузі і меланхолії. Художник був вражений тим, що, будучи лікарем, його друг не міг впоратися з хворобою серця, і страждав від неї, незважаючи на всі свої знання.

Гаше зображений сидячим в сумній позі, повною туги. Підпираючи голову правою рукою, в лівій він тримає букет наперстянок. Ці квіти завжди вважалися символом проблем серця. Його фігура в темному пальті, здається, повністю позбавлена тонусу. Тонкі зап'ястя, худе, зморшкувате обличчя – все вказує на стан доктора. Але найбільше про це свідчить його погляд, у якому виражена печаль. У той же час, він уважно дивиться на художника, і його очі випромінюють щире тепло і участь.

Меланхолія виражається і в кольорах картини. Для фону художник вибрав синій колір, що є символом печалі. Картина написана у звичній для Ван Гога манері, з допомогою накладення довгих мазків. Це одна з найвідоміших картин Ван Гога. Душевність і проникливість роблять її шедевром світового живопису.

Слайд 16

В. Ван Гог  «Їдці картоплі»

Картина довгий час не давалася художникові. Відомо, що було створено не менше 12 етюдів до роботи, які були знищені автором безжально. Кожен день майстер відвідував селянську хату сім’ї де Гроот, і спостерігав,коли все сімейство сідало за вечерю і намагався "схопити" саму атмосферу селянської убогогої вечері - заслуженою трапези людей важкої фізичної праці.

Важка праця і скромна винагорода - ось дві складові селянського життя. Картопля - найдешевша їжа, а саме слово "картопле їди " розповість про людей більше, ніж багато томів соціологічних досліджень.

Сімейство де Гроот, в один з вечорів, бачачи, що художнику ніяк не вдається робота, закінчивши вечерю не розходилися, а продовжували позувати ще дві години, незважаючи на втому. Майстру нелегко було розлучатися з добрим і гостинним сімейством. Картина в результаті була закінчена за одну ніч. На наступний день художник залишив село назавжди, взявши з собою одну з найбільш вдалих своїх робіт

Слайд 17

В. Ван Гог «Соняшники»

Картину «Соняшники» вважають візиткою художника. Одним із творчих досягнень живописця стало опанування секретами колірного контрасту. Численні варіанти соняшників, які він малював 11 разів, змінюючи їхню кількість, розташування та кольори тла, свідчать про пошуки митцем досконалості. На картині з домінуванням у палітрі насичених відтінків жовтої фарби цей колір набуває особливого сяйва, а квіти наче живі. Улюблений художником жовтий колір був втіленням радості й сонячної енергії.

У роботі над циклами Ван Гог застосував особливу техніку письма - імпасто. Її суть в тому, що фарби наносяться дуже густим шаром і застосовуються не тільки традиційні кисті, але ще й ніж. Так створювалася особлива шорстка поверхня, рельєфний малюнок.

Слайд 18

Автопортрет з відрізаним вухом і трубкою  1889 р

Приватна колекція в Чикаго. Продано в кінці 1990-х років за $ 80-90 млн.

Ван Гог мріяв створити школу-майстерню для однодумців, головним в якій буде Гоген. Два майстри стали працювати разом під одним дахом. Але ужитися не змогли. Занадто емоційний Ван Гог постійно сперечався. Самовпевненого Гогена це дратувало. Не витримавши щоденних сварок, він поїхав. Знавіснілий Ван Гог відрізав собі мочку вуха. Цей вчинок не такий вже дивний, як може здатися. В Арлі, де тоді жив художник, під час кориди биків не вбивали, як в Іспанії, а відрізали вухо і вручали трофей тореадора. Сенс жесту Ван Гога - я програв. А мочку він відніс і вручив повії, яка вважала за краще йому "переможця" Гогена. Після того нервового зриву і був написаний автопортрет.

Слайд 19

"Зоряна ніч", 1889

Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку.

Картина створена в лікарні для душевнохворих в Сен-Ремі, де Ван Гог лікувався після історії з відрізаним вухом. Робота, одна з небагатьох, написана не з натури. Адже вночі пацієнтів на вулицю не випускали, тільки вдень. З вікна своєї палати Ван Гог бачив шматок неба і зірки. Останнє "домалювала" уява. Художник вважав, що і квітка, і камінь, і навіть космос - все в світі має душу. Ось і його "Зоряна ніч" як ніби "дихає". До слова, вихори на небі Ван Гога, вважають деякі дослідники, не що інше як турбулентність. Подібні завихрення зображував ще один геній - Леонардо да Вінчі.

Роботи художника-постімпресіоніста надали позачасовий вплив на живопис XX століття. Хоча творче життя В. Ван Гога тривало всього 10 років, він створив понад 2100 творів, написавши близько 860 картин олією. Але за життя художника була продана лише одна його картина.

Поль Гоген Слайд 20, 21, 22

Ежен Анрі Поль Гоген (1848—1903 рр.) народився у Парижі (Франція), в родині журналіста

Коли у середині 1880-х років почалася криза імпресіонізму, П. Гоген почав шукати свій шлях у мистецтві. Він відійшов від імпресіонізму і виробив власний стиль — синтетізм. Цьому стилю властиве спрощення зображення, переданого яскравими, незвично сяючими фарбами, і навмисно надмірна декоративність. П. Гоген намагався зрозуміти внутрішній дух кожної картини. Багато його картин мають подвійні назви (його власна і рядок із будь-якого твору). Він використовував поширене порівняння мистецтва з дзеркалом, стверджуючи, що в його творах відбивається не зовнішній вигляд зображуваних фігур і предметів, а духовний стан художника. Митець говорив, що зображує не реальне життя, а свої мрії про нього, що він хотів звернутися в своєму мистецтві до тем вічних, позачасових, утілити мрію про гармонійність навколишнього світу, злиття людини з природою, фактично проклав шлях символізму і модерну.

Поль Гоген, поряд із П. Сезанном і Ван Гогом став найбільшим представником постімпресіонізму. Живописець, скульптор-кераміст і графік, творець нового напряму в живописі — примітивізму, працював в напрямках постімпресіонізму, символізму, примітивізму.

Слайди 23, 24, 25

Д/З

Створіть марину в техніці пуантилізму

Майстер-клас по ознайомленню з пуантилізм «Золота рибка»

Мета майстер-класу: ознайомити з особливостями створення зображення в техніці «пуантилізм».

Опис техніки «пуантилізм».

Назва течії в живопису пуантилізм походить від французького слова pointiller, що означає «писати крапками». Художники, які працювали в стилі пуантилізм, наносили на полотно чисті, не змішані попередньо на палітрі фарби. Оптичне змішання фарб відбувалося вже на етапі сприйняття картини глядачем.

Ми пропонуємо Вам освоїти техніку «пуантилізм» з використанням не зовсім традиційних для неї матеріалів - кольорових маркерів (фломастерів).

Слайди 26, 26

Приклади робіт у техніці пуантилізму