Презентація: "Подвійний (варіантний) наголос

Подвійний (варіантний) наголос

Наголос надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Його також можна визначити як якісну характеристику (коли якість голосного є засобом вираження наголошення) і, також, як кількісну характеристику (відносно збільшена тривалість наголошеного голосного).

Функції наголосу: Видільна — наголос виділяє склад в межах слова, синтагми, фрази. Конститутивна — наголос організовує послідовність складів, об'єднуючи їх в єдине ціле й остаточно надаючи цій єдності рис слова. Змісто- й форморозрізнювальна — функція властива вільному наголосові й полягає в розрізненні значення слова:за́пал-запа́л, ша́баш-шаба́ш, веро́ніка-Вероні́ка, ви́рок-виро́к, на́голос-наго́лос

Наголос: Може падати на один склад. Бути подвійним

Наголошення слів і їхніх форм пов’язане передусім з усною формою побутування мови, отже, із просторіччям і з діалектами, а оскільки унормування усного мовлення порівняно з писемним завжди відстає, вагання щодо наголосу в українській мові постають досить часто.

Іменники з подвійним наголосом

Прикметники з подвійним наголосом

Дієслова з подвійним наголосом

Дієприкметники

Прислівники

Висновокв українській літературній мові нормативним став переважно той наголос, який засвідчується більшістю діалектів.