Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації

Дніпропетровське територіальне відділення МАН України

ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В ТЕРМІНАХ ЖУРНАЛІСТИКИ

Роботу виконала:

Кравченко Валерія Сергіївна,

учениця 10 класу

гуманітарної гімназії

імені Лесі Українки

Науковий керівник:

Орлова Тетяна Михайлівна,

вчитель української мови й літератури

гуманітарної гімназії

імені Лесі Українки

Жовті Води – 2020

                                                         ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ЛЕКСИЧНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ..... 6

1.1. Поняття запозичення ……………………………………..……………….... 6

1.2. Запозичена лексика …………………………………………………..…….. 7

1.3. Причини запозичення іншомовних слів ……………………..................... 12

1.4. Освоєння запозичених слів  в українській мові ………………………….14

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ

НА СТОРІНКАХ  ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»………………………………………….. 16

2.1. Реалізація значення лексичних запозичень на рівні тексту ……………. 16

2.2. Аналіз вживання іншомовної лексики на сторінках газети «День» …… 24

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. 26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        ………………………………….28

ВСТУП

Сучасній людині важко уявити, що колись в українському лексиконі були відсутні такі слова, як «журналіст» і «кінематограф». Зараз, вимовляючи їх, ми не замислюємося, з якої мови вони до нас перейшли, а вважаємо "нашими", рідними.

Тим не менш, запозичення іншомовних слів - один з найбільш живих і соціально значущих процесів, що відбуваються в українській мові. Не варто говорити, що сьогодні цей процес призупинено: з розширенням сфер діяльності потрібна нова термінологія, яка і переходить з різних мов в українську. Якщо явище, яке і позначають новим терміном, досить актуально, то слово перестає уживатися тільки в професійній сфері, а широко використовується у пресі, на радіо і телебаченні.

Ставлення до запозичень неоднозначне: хтось вважає, що це загрожує самобутності української мови, при цьому часто забуваючи про відсутність еквівалента, тоді іншомовне слово є єдиним найменуванням відповідного предмета або явища, інші ж невиправдано звертаються до "чужої" лексики, намагаючись у кожну фразу вклинити не українське слівце. Однак іншомовні слова анітрохи не шкодять «нашим», оскільки основний словник і граматичний лад зберігаються. І наявність запозичень ніяк не доводять його бідність. Раз вже нове слово приходить, видозмінюється і закріплюється в новій лексичній системі, то це свідчить якраз про активність мови-наступника.

Сучасні ЗМІ виявилися осередком тих явищ, які відбуваються в мові. Нові терміни та назви ми найчастіше чуємо саме на радіо і в телепередачах, бачимо на сторінках газет і журналів. Саме вони і є розповсюджувачами запозиченої лексики серед народу.

Актуальність теми визначається інтенсифікацією процесу запозичень в останні два десятиліття і необхідністю всебічного вивчення цього питання, тому що нові запозичення входять в українську мову досить часто.

Мета наукової роботи - виявити особливості вживання запозичених слів на сторінках сучасного періодичного видання.

Для досягнення мети необхідно розв’язати такі завдання:

- вивчити теоретичний матеріал з запозиченої лексики;

- виявити випадки вживання запозичених слів у публікаціях   авторів газети;

- проаналізувати походження і значення запозичень;

- визначити призначення запозичень у текстах різних авторів.

Предмет дослідження - особливості використання запозичень у журналістських публікаціях газети «День».

У якості об'єкта дослідження виступають тексти періодичного видання.

Тeмa лeкcичниx зaпoзичeнь бyлa прeдмeтoм дocлiджeння як вітчизняних, тaк i зaрyбiжниx учeниx. Причини й тeндeнцiї, щo зyмoвлюють прoцec запозичення, вивчають мовознавці М.У. Каранська, Л.П. Киcлюк, В.М. Рycaнiвcький, O.C. Cтишoв. Оcoбливocтям фyнкцioнyвaння iншoмoвнoї лeкcики y мoвi ЗМІ присвячено роботи відомих мовознавців В.В. Божко, Л.М. Пoлюги, O.Д. Пoнoмaрiва, С.А. Федорець, Ш. Бaллi, E. Xayгeнa.

Матеріал дослідження зібрано методом суцільної вибірки із текстів періодичного видання. При написанні роботи використовувалися загальнонаукові методи - аналіз, узагальнення, спостереження і класифікація.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що на прикладі журналістських публікацій послідовно вивчаються особливості вживання запозичень, їх походження, тлумачення і призначення в контексті. До опису залучено лексичний матеріал сучасного україномовного періодичного видання, який ще не отримав належного вивчення у мовознавчій науці.

        Дослідження стане у нагоді студентам філологічних факультетів для написання рефератів, курсових чи дипломних робіт. Результати можуть бути використані у майбутній учительській роботі при вивченні лексикології.

Науково-дослідницька робота складається зі вступу, двох розділів, висновків.

РОЗДІЛ 1

 РОЛЬ ЛЕКСИЧНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

1.1. Поняття запозичення

Запозичення - процес, у результаті якого в мові з'являється і закріплюється певний іншомовний елемент. Це один з основних джерел поповнення словникового запасу. Ті, хто вивчають запозичення, здатні побачити всю історію розвитку мови, економічні, соціальні та культурні контакти між народами.

Найчастіше слово запозичується з мови-джерела лише з деякими змінами, що пристосовують їх до нової  вимови. Але існують ще два способи:

1) коли запозичується не саме слово, а те, як воно побудоване (чистописання - грец. Kali - graphie - чисто-писання), такі слова називаються кальками;

2)  синтаксичні кальки, найскладніший випадок запозичення.

«Відповідного синоніма не знайти. А назвати це явище треба, оскільки воно існує. ... Потреба в номінації та відсутність у мові слова, яке досить добре задовольнило б цю потребу», [2] - це найчастіша причина запозичення іншомовних слів. Але нерідко в мові співіснують два слова-синоніма: один - запозичений, а інший - український.

Для того щоб стати запозиченням, слово має міцно закріпитися в мові, увійти в його словниковий склад. Фонетичне і графічне освоєння, включення його в систему граматичних форм, стабілізація лексичного значення, більш-менш широка і, головне, регулярно  вживана в мові - в сукупності становлять умови повної адаптації іншомовного слова. Так, у нашій мові існують такі запозичення, які ми вже вважаємо українськими. Тільки лінгвісти знають про їх дійсне походження.

Існує кілька класифікацій запозичень. Є.І. Діброва пропонує наступні критерії:

1) джерела запозичення;

2) усне / письмове;

3) пряме / опосередковане;

4) древнє / пізніше / нове / новітнє;

5) рівневе / міжрівневе [4].

Джерелом запозичення є мова, з якого приходить слово. Відповідно до цієї класифікації існують споконвічно українська лексика, яка, у свою чергу, складається з декількох нашарувань, запозичення з слов'янських і неслов'янських мов. Поділ на усні та письмові запозичення за принципом включення нових слів у мову: або через письмові джерела, або «з вуст у вуста». «Пряме і опосередковане запозичення визначається способом входження в мову; пряме: мова-джерело → мова-наступник; опосередковане: мова-джерело → мова (мови) - посередник (посередники) → мова-наступник».

Розподіл запозичень на древнє, пізніше, нове і новітнє залежить від часу входження слова в  мову: стародавнє - до VI ст. нашої ери, пізніше - VI - XVIII ст.; нове - 50 - 70-ті роки XX ст.; новітнє - 80 - 90-ті роки XX ст. «Рівневе  і міжрівневе запозичення визначається характером адаптації: асимілюється чи слово тільки фонетично, семантично і т.д., або входить, узгоджуючи «з графікою, фонетикою (акцентологією, орфоепією), семантикою, морфологією мови-наступника» [9] .

Таким чином, запозичення - це досить складний компонент мовної структури, який наочно демонструє зміни, що відбуваються в мові. Розглядаючи час проникнення іноземних слів в українську мову, можна стежити за історією країни.  

1.2. Запозичена лексика

Наш народ з найдавніших часів вступав у політичні, торгові, культурні відносини з іншими державами, що сприяло проникненню в українську лексику іншомовних слів. За різними даними в складі сучасної української мови міститься від 10 до 35% запозичень. Серед них виділяють:

1) слов'янські, родинні - старослов'янські, російські, польські, 2) іншомовні запозичення - грецькі, латинські, тюркські, фінно-угорські, німецькі, англійські, італійські і т.д. [15].

Запозичення зі слов’янських мов. Більшу частину запозичень із споріднених мов становлять старослов'янізми (церковнослов'янізми), які отримали широке поширення на Русі наприкінці X століття. Старослов'янська мова богослужбових книг була досить далекою від розмовної мови, що, однак, не перешкодило її елементам проникнути і закріпитися в складі української лексики.

Запозичення із старослов'янської мови. З прийняттям християнства 988 року в Україну-Русь прийшла тодішня болгарська мова, яка пізніше дістала назву «старослов'янська», або «церковнослов'янська». Вона стала мовою богослужінь, богослужбових книг, мовою навчання, тобто на довгий час, аж до появи творів Івана Котляревського, набула статусу літературної мови в Україні. Нею (з невеликими домішками українських елементів) написані «Повість врем'яних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Руська правда», «Слово о законі і благодаті» Іларіона, «Повчання» Володимира Мономаха тощо.

Болящий, грядущий, сущий, неопалимий, незримий; ці суфікси використовуються і в незапозичених словах: роботящий, невмирущий, загребущий, невловимий.

Запозичення з польської мови почалися ще в доісторичні часи. Але помітними вони стали тільки після 1569 pоку, коли внаслідок Люблінської унії більша частина території України опинилася під владою Польщі.

З польської мови в українську ввійшли такі слова, як уряд, тесля, хлопець, в'язень, блазень, міщанин, мешкання, достаток, збруя, забавка, ковадло, залога, поєдинок, вирок, хвороба, скарга, прагнення, необачність, шаленство, дідизна, зичити, квапитися, гарцювати, шикувати, керувати, пильнувати, бавитися, обіцяти, вельможний, досконалий, прикрий, розмаїтий, кепський.

Через польську українською мовою було засвоєно низку чеських слів: влада, праця, брама, табір, бавовна, гасло, ганьба, вагатися, власний, огидний, наглий, смутний. Таким же шляхом прийшли в українську мову й деякі німецькі слова (щоправда, їх поширювали переважно євреї, переселені в XVI— XVIІІ ст. із Німеччини в Україну): кушнір, бровар, слюсар, дріт, дратва, кельма, дах, верстат, стамеска, фуганок, цукор, цибуля, крам, коштувати, рахувати, друкувати, трапитися тощо.

У свою чергу, чимало українських слів потрапило в польську мову: жнива, гречка, крашанка, розлука, галас, яр, череда, табун, ватага, черемха, черешня, чуприна, хата, садиба, гуляти.

Українсько-російські мовні контакти стали регулярними після укладення Б. Хмельницьким 1654 року договору з Росією. Проте аж до початку XIX ст. запозичення з російської мови в українську були рідкісні, оскільки Україна в культурному відношенні стояла вище від Росії. На той час припадають запозичення через російську мову німецьких та голландських слів, пов'язаних із військовою справою та мореплавством: артилерія, фельдфебель, капітан, бруствер, флот, адмірал, бот, гавань, порт, мортира, бомба та інші.

Вплив російської мови став помітним, починаючи з XIX ст., і особливо посилився у 20—80-х pp. XX ст. З російської мови запозичено слова самовар, лящ, нагідки, мужик, чиновник, начальник, община, артіль, указ, завод, рудник, підрядчик, більшовик, меншовик тощо. Багато слів російської мови було засвоєно у вигляді кальок: гучномовець (рос. громкоговоритель), книгосховище, вогнегасник, місяцехід, висуванець, відмінник, обліковець, п'ятирічка, виконком, колгосп, радгосп, виконроб та інші. Більшість цих слів тепер сприймаються як застарілі. Також старослов'янізмам властиві різні семантико-стилістичні функції:

Фонетичні ознаки:

1) звукосполучення [ра], [ла], [ре], [ле] між приголосними, які відповідають українським повноголосним звукосполученням [оро], [оло], [ере], [еле]: злáто – золото, здрáвий – здоровий, влас – волос, среда – середа, або [ра], [ла] відповідають українському [ро], [ло] перед приголосними на початку слова: разум – розум, работа – робота;

2) звукосполучення [жд] на місці українського [ж]: одежда – одежа, между – між;

3) початкове звукосполучення [йе], якому відповідає український звук [о] єдиний, єдність – один, одинокий;

4) початкове звукосполучення [йу] (на місці староруського [у]) вживається в словах юродивий, юнак.

Словотвірні ознаки:

1) префікси воз-/вос- (возвеличити, вознесіння, воскресити); пре- (премудрий, преславний, преображатися); пред- (предстати, предтеча);

2) іменникові суфікси -тель (учитель, повелитель, мислитель); -знь (приязнь, боязнь); -ств- (братство, благоденствіє); -ин- (богиня, гординя); -тв- (битва, молитва);

3) дієприкметникові суфікси -ящ-, -ущ- (-ющ-) уживаються в прикметниках сучасної української мови: трудящий, невмирущий, значущий, цілющий;

4) складні слова з першими компонентами благо-, добро-, зло-, веле-: благовісний, благоволити, доброчесний, добродій, зловіщий, зловорожий, велемудрий, велелюдний, велемовний.

Деякі слова є старослов’янізмами за семантикою. Вони називають релігійні поняття, є словами з абстрактним значенням чи відзначаються урочисто-піднесеним характером: істина, чоло, святий, челядь.

Запозичення із неслов’янських мов. Поряд із запозиченнями з споріднених мов в українську лексику проникали й неслов'янські запозичення, наприклад, латинські, тюркські, грецькі, скандинавські, західноєвропейські.

Грецькі слова почали проникати в споконвічну лексику ще під час загальнослов'янської єдності. До них відносять такі слова, як палата, ліжко, діалект, ангел. У зв'язку з хрещенням східних слов'ян і зв'язками з Візантією з IX по XI ст. потік запозичень посилився. Багато найменувань побуту, науки, релігії мають грецьке походження (лава, алфавіт, вівтар, синтаксис). Є і такі грецизми, які проникли в лексику через інші європейські мови, найчастіше це наукова термінологія (логіка, психологія).

Запозичення з латинської мови були пов'язані, перш за все, з науково-технічною та суспільно-політичною термінологією. Найінтенсивніше ці слова потрапляли в мову в період з XVI по XVIII ст. Багато латинських запозичень входять до складу міжнародної термінологічної лексики (конституція, революція).

У наш час терміни часто створюються шляхом злиття латинських і грецьких коренів (футурологія - лат. Futurum + грец. Logos). Розуміння таких засад у різних мовах досить високе, тому що вони мають інтернаціональний характер.

Слова з тюркських мов проникали в результаті торговельних і культурних зв'язків, внаслідок військових конфліктів. Ці запозичення відносять до ключового побуту аварів, хозар, печенігів та ін. (курінь, пояс). Серед тюркізмів найбільше слів з татарської мови, що пояснюється багаторічною татаро-монгольською навалою. До цих запозичень відносять елементи військової, торговельної та побутової мови (сагайдак, бакалія, кожух).

Скандинавських запозичень в українській мові порівняно небагато. Велика їх частина пов'язана з атрибутами морського промислу (якір, багор).

Чималу роль у XVII-XVIII ст. зіграли слова з германських (німецької, англійської, голландської) і романських мов (французької, італійської, іспанської).

До німецьких відносять ряд торгових, військових термінів, побутової лексики, слів з галузі мистецтва, науки (краватка, верстак, мольберт). З Голландії до нас прийшли деякі морехідні терміни (верф, матрос). З англійської мови також увійшли деякі морські терміни (мічман, бриг), але слів, пов'язаних з громадським життям, технікою і спортом, куди більше (тунель, футбол, спорт). У 90-ті роки XX століття процес входження англіцизмів в українську мову різко збільшився. Запозичувалися слова технічної (комп'ютер), фінансової (лізинг), мистецтва (андеграунд) та суспільно-політичної сфери (імпічмент). До французьких запозичень відносяться окремі слова XVIII - XIX ст., побутові поняття (гардероб, пальто). Також серед інших західноєвропейських запозичень виділяється італійська та іспанська музична термінологія (арія, тенор, гітара, серенада – з іспанської.).

В українську мову приходили не тільки іншомовні слова, але і їх частини (префікси а-, анти-, архі-, суфікси -ист, -ізм, -ер,). Ці морфеми отримали міжнародне поширення.

Отже, можна зробити висновок, що українська мова охоче «переймає» лексику інших народів. Не варто боятися, що це якимось чином зашкодить самобутності нашого словника, звичайно ж, якщо слово запозичується виправдано, а не тільки для того, щоб «блиснути» перед оточуючими знанням іноземної мови.

1.3. Причини запозичення іншомовних слів

Поява великої кількості запозичень в українській мові є виправданою. Якщо з термінами все зрозуміло, то як бути з найменуваннями побутових реалій? Виявленням причин запозичень люди займаються досить давно. З початку XX століття вчені вивели мовні, соціальні, психічні, естетичні та інші підстави.

М.А. Брейтер виділяє наступні причини:

1) відсутність відповідного поняття в когнітивній базі мови-рецептора;

2) відсутність відповідного найменування в мові-рецепторі;

3) забезпечення стилістичного ефекту;

4) вираз позитивних або негативних конотацій, якими не володіє еквівалентна одиниця в мові-рецепторі[12].

У першому випадку в українській мові відсутнє саме поняття, що позначається запозиченням. Нове поняття приходить вже разом з найменуванням частіше з тієї мови, в якій і з'являється (чай - китайський, тютюн - з мов американських індіанців).

Про другий випадок ішлося в параграфі 1.1., коли в мові відсутнє прийнятне найменування (спонсор, спрей). Між першою і другою групою кордон дуже розмитий.

Третя група запозичень зустрічається не так часто, як дві попередні, і розрахована, перш за все, на людей, компетентних у цій галузі. Такі запозичення при вмілому використанні надають тексту експресивне забарвлення (прикладом може служити рецензія на одну з книг, яка мала назву «Аптека. Street. Ліхтар»).

Четвертий вид запозичень часто зустрічається в молодіжному середовищі та рекламі («кльово» замість «добре», «паб» замість «бар»). В основі цього типу лежать соціально-психологічні причини. Багато людей вважають іноземне слово більш престижним: «презентація» виглядає «респектабельніше», ніж звичне «уявлення», «ексклюзивний» - краще, ніж «винятковий».

У кінці 80-х - 90-ті роки минулого століття спостерігається інтенсифікація процесу запозичення і активізація вживання в мові раніше запозичених слів: «особливо сильно збільшився приплив іноземних слів в українську мову у зв'язку із змінами у сфері політичного життя, економіки, культури і моральної орієнтації суспільства»[10]. Це легко показати на прикладі зміни назв у структурах влади. На початку 90-х років Верховна рада стала іменуватися парламентом, рада міністрів - кабінетом міністрів, його голова - прем'єр-міністром, а його заступники - віце-прем'єрами. Також іншомовні терміни стали панівними в самих передових галузях науки і техніки - комп'ютер, дисплей, плеєр; в економічній діяльності - аудитор, бартер, брокер; у культурному середовищі - трилери, бестселери, а побутова мова насичується іншомовними назвами – «Дірол», «Твікс», «Баунті» і т.д.

Нерідко іншомовне слово стає модним і часто вживаним під час якихось подій міжнародного характеру (олімпіад, чемпіонатів). Зараз, у період поширення комп'ютерів та комп'ютерних мереж, лексика цієї сфери, що була колись виключно професійною, увійшла до загального вжитку. Це ще одна причина запозичень.

Таким чином, слід сказати, що запозичення мають величезний вплив на склад української мови: якісь засмічують його, а якісь збагачують. Враховуючи, що в останні десятиліття XX століття потік іншомовних слів зріс, слід замислитися над реальними цілями цих дій: слово запозичується через відсутність у мові еквівалента або тільки через те, що іноземне слово виглядає престижніше, ніж український синонім.

1.4. Освоєння запозичених слів  в українській мові

Найчастіше слово не запозичується саме таким, яким воно представлене в мові-джерелі. Потрапляючи в нашу мову, слова змінюються фонетично, морфологічно і семантично.

До морфологічних змін відносяться трансформації у закінченнях, суфіксах, а також зміни граматичного роду. Для того, щоб слово сприймалося носіями української лексики краще, іншомовні закінчення замінюються частіше вживаними (декорація - з фр. Decoration), суфікси більш поширеними (генерація - від лат. Generatio), змінюється рід запозичених іменників (шрифт - нім. Die Schrift - жіночий рід). Нерідко слово втрачає і своє первинне значення (маляр від нім. Der Maler - живописець).

Обростаючи новими афіксами, змінюючись і підкоряючись системі української мови, запозичення міцно осідають в ній і беруть участь у процесі словотворення.

Однак не всі іншомовні слова змінюються. Нерідко вони зберігаються й у своєму первісному вигляді (генезис - гр. Genesis). Також серед запозичень зустрічаються не освоєні українською мовою слова. До них відносять екзотизми, які характеризують особливості життя різних народів (аул, сакля), і варваризми – «перенесені на український грунт іноземні слова, вживання яких носить індивідуальний характер [7]» (happy end). Такі слова, не закріплені в українському словнику, часто зберігають неукраїнське написання.

Таким чином, формування української лексики відбувалося не за одне століття й не тільки з допомогою запозичення «чужої» лексики. Наша лексична система - це величезний комплекс сукупних частин, які й допомагають збагачувати нашу мову. Запозичення представляють лише частину цієї системи, але їх вплив так само великий, як і будь-якого іншого елемента.

РОЗДІЛ 2

 ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»

2.1. Реалізація значення лексичних запозичень на рівні тексту

Тематика статей україномовної газети «День» різноманітна. У виданні детально розглядаються проблеми освіти, культури, політики, міжнародних відносин, спорту, і в кожній з рубрик не обходиться без іншомовних слів.       

Вони вживані у правильному контексті, грамотно та доречно. Деякі були запозичені кілька століть тому (гараж, ювілей) та вже пройшли процес адаптації, деякі увійшли до складу української мови нещодавно (бізнес, мітинг), але вже набули поширення.

Дуже популярним в останні роки стало слово «медіа».

У комунікації ме́діа (англ. media — засоби, способи) — це канали та інструменти; їх використовують, щоб зберігати, передавати й подавати інформацію. За словником іншомовних слів походить з англійської мови (англ. mass media — преса для загалу): 1. Засоби інформації, яким властиві звернення до масової аудиторії, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. 2. Організації, які контролюють подібні засоби масової інформації.

Газета «День» пропонує такі контексти слова: «Розмови про потребу вивчення медіаграмотності в публічному просторі ведуться регулярно, але мало хто знає, що насправді такий курс уже активно включають у навчання школярів». «Пізніше, упродовж 2006—2010 років науковці розробили експериментальну соціально-психологічну модель медіаосвіти. Вона передбачала інтегрований курс для молодшої та середньої школи (де медіаосвіта включена до програми вивчення інших предметів, наприклад історії чи української мови) та окрему дисципліну «медіакультура» — для старшокласників». «Тому разом з Академією української преси започаткували медіаосвітні школи, Український медіаосвітній консорціум, низку інших проєктів, які допомогли сформувати кістяк медіаосвітянської спільноти фахівців». «…зараз ситуація краща і українці стали більш медіаосвіченими».  [День – 2019. – № 235-236. – С. 1].

«Але чому наші медіаменеджери цього не розуміють? Тому що вважають: документальне кіно має отримувати саме такий рейтинг, який дають інші формати, скажімо, серіали, гумористичні програми або «жовті» розслідування». «Існували медіамайданчики, які належали олігархічним або державно-олігархічним силам…» [День – 2019. – № 235-236. – С. 2]. «…проводяться медіакампанії, просуваються вигідні Кремлю меседжі, транслюються кремлівські наративи». «Представники нової влади анонсувала багато кроків у напрямі оздоровлення вітчизняного медіапростору, але поки що всі ці ідеї та плани так і залишаються проєктами,..» «Уже розроблений та розглядається в профільному комітеті Верховної Ради проєкт закону «Про медіа»».

Заголовок статті: «Негативні та позитивні медіапідсумки 2019 року».

[День – 2019. – № 238-239. – С. 1].

«На фото працівниця наносить патину на статуетку «Актор» під час медіа-події з виготовлення статуеток на 26-й щорічній нагороді Гільдії кіноакторів». «Нове розважально-інформаційне медіа матиме і нову назву, але поки що вона не розголошується». «…серіали та кінофільми виробництва провідних українських медіагруп..,» «В принципі, будь-який медіапродукт для того, щоб він якось впливав на суспільну думку, має бути достатньо популярним — це аксіома…» [День – 2020. – № 2-3. – С. 1].

«Проте головне, якщо коротко, — в Україні має бути ліквідоване всевладдя олігархів й олігархічні мас-медіа». [День – 2020. – № 5. – С. 1].

«Справа в тому, що автори законопроєкту вирішили у «турборежимі» зробити роботу, до якої років двадцять не доходили руки законодавців, — врегулювати, тобто навести лад в усій медіасфері країни». «Метою медійного нового закону є:..» «…друковані ЗМІ, телебачення, радіо, онлайн-медіа — та діяльність провайдерів, об’єднує кілька законів, прийнятих у середині дев’яностих років та оновлює загальну законодавчу базу». «…створити кращі умови для посилення захисту українського споживача медійних послуг від пропаганди, маніпуляції, фейків та дезінформації…» «Тут треба зазначити, що тема врегулювання діяльності інтернет-медіа для України вже 20 років залишається вкрай чутливою». «…систематизувати чинні норми права щодо регламентації діяльності у сфері медіапослуг,.» [День – 2020. – № 7-8. – С. 1].

За матеріалами з вільної енциклопедії слово мо́бінг (знущання, від англ. mob — юрба) — систематичне цькування, психологічний терор, форми зниження авторитета, психологічного тиску; булінг (англ. school bullying campaign) — загальний термін, який позначає систематичні переслідування з образами, упереджене ставлення у навчальному закладі.

Контекст газети: «У своїх піснях дівчина вскриває проблеми сучасної молоді, зокрема булінгу, депресії,..» [День – 2019. – № 235-236. – С. 2]. «Смутно, коли спостерігаєш, чуєш про мобінги в педагогічних колективах...      А всі так дружно обговорюють лише булінги…»

[День – 2020. – № 2-3. – С. 2].

Слово андрагогіка походить з грецької мови і позначає одну з назв галузі педагогічної науки, яка охоплює теоретичні та практичні проблеми освіти, навчання і виховання дорослих.

За контекстом видання: «Це є негативним явищем, оскільки не лише учні мають право на рівний доступ до освіти, а й вчителі з глибинок, для яких принципи андрагогіки є визначальними…» [День – 2019. – № 7-8. – С. 2].

Модне слово воркшоп англійського походження і має дві частини — work & shop (work — робота, shop – магазин). Етимологічно воркшоп — робоча майстерня, місце, де освоюються практичні навички, передається мистецтво. 

Різні значення має англійське слово QR-квести: жанр відеоігор, ігровий процес, який в основному складається з виконання різноманітних завдань; інтелектуальне змагання з елементами рольової гри, основою якого є головоломка тощо.

За Вікіпедією скаффолдинг («scaffolding» у перекладі з англ. «будівельні риштування») — метод метапрограмування для створення веб-застосунків, які взаємодіють з базою даних.

Подані лексеми газета презентує у контексті: «Для учителів проведено 19 майстерок, воркшопів, тренінгів, освітніх лекцій у дві паралелі на найрізноманітніші теми: інноваційні методики в освітній діяльності — комікси, QR-квести; ..методичні та математичні «фішки» інтерактивного уроку; практичні поради, як розвинути сьоме чуття та стати вчителем майбутнього; лабораторія скаффолдингу…» [День – 2019. – № 7-8. – С. 2].

Набирає популярність в інтернеті, а зокрема в соціальних мережах, форумах і блогах такі слова, як фейк та фейковий. За словником іншомовних слів фейк походить з англійської мови (англ. fake — підробка): інформаційна містифікація чи відверта дезінформація з метою уведення в оману; шахрайство.

Контекст газети «День»: «Ми розподіляємо маніпуляції зображенням на чотири категорії — це відверті фейки, постановочні фото, світлини, до яких застосовані графічні редактори, і фото з художніми прийомами задля художньої виразності…» «Війна змусила нас швидко вчитися, виявляти фейкову інформацію і спростовувати її». [День – 2019. – № 235-236. – С. 3].

Останнє десятиріччя в українській мові, передусім у мові засобів масової комунікації, активною є лексема Європа, а особливо компонент євро-, який став словотвірною основою багатьох нових слів нашого часу. За матеріалами Вікіпедії євро (латинською Euro, грецькою Ευρώ, кирилицею Евро) — офіційна валюта країн Європейського Союзу. 

Слово вживане у статті газети «День» так: «Тому в нас немає соціал-демократії та повноцінної євроінтеграції».

[День – 2019. – № 235-236. – С. 3].    

Заголовок статті: «Три класи єврокомісарів Урсули Фон Дер Ляєн».  

«27 листопада 2019 року євродепутати проголосували за склад Європейської комісії на чолі з ексміністром оборони Німеччини Урсулою фон дер Ляєн».

«За її пропозицією в складі ЄК буде три класи єврокомісарів». «Палата громад парламенту Великобританії попередньо підтримала внесений урядом Бориса Джонсона законопроєкт про вихід Великобританії зі складу Євросоюзу — так званий Brexit». [День – 2019. – № 238-239. – С. 2]. 

«Під час Євромайдану мені пощастило спілкуватися з білоруським поетом і політиком Володимиром Нєкляєвим». [День – 2020. – № 2-3. – С. 2].  «…напередодні Євро-2012 його реконструкція обійшлася для державної казни у 7 мільярдів гривень». [День – 2020. – № 6. – С. 2]. 

Слово імідж за тлумачним словником - громадська думка, уявлення про когось, щось; репутація, образ. Вікіпедія подає лексеми імідж та популізм таким чином: імідж (англ. image, від лат. imago, imitari — «імітувати») — штучна імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об'єкта; популі́зм (лат. populus — народ) — політика або риторика, яка апелює до простих народних мас, їхніх надій, страхів, незадоволення життям тощо.

Контекст газети: «Тому слід усіляко (навіть жертвуючи іміджем і популізмом) зміцнювати збройні сили, максимально підсилювати спецслужби та проводити морально-психологічну мобілізацію всього українського суспільства». [День – 2019. – № 235-236. – С. 2].

Термін імператив має декілька значень. За матеріалом вільної енциклопедії: імперати́в (лат. imperativus — владний, від лат. impero — наказую).

Контекст видання: «Але там закладаються інші імперативи, аніж у нас в Україні». [День – 2019. – № 235-236. – С. 2].

За Вікіпедією фарва́тер (нід. vaarwater — «водні шляхи»): штучний або природний прохід для суден серед навігаційних небезпек, огороджений знаками навігаційного обладнання морських шляхів.

За контекстом газети лексему вжито в переносному значенні:  «Свого роду інформаційний продержавницький фарватер...»

[День – 2019. – № 235-236. – С. 2].

Слово «супервайзер» зустрічається на сторінках друкованої продукції досить часто: в оголошеннях з вакансіями, статтях на ділову тематику, рекламних публікаціях. Прийшло до нас з англійської мови та утворилося шляхом додавання до слова «supervise» характерного для утворення віддієслівних іменників суфікса -er-. Слово входить в один синонімічний ряд з такими одиницями ділової лексики, як «менеджер середньої ланки», «адміністратор», «прораб», «суперінтендант».

Газета пропонує такий контекст слова: «В разі, якщо компанія-супервайзер оскаржує дії або бездіяльність забудовника в суді, необхідно встановити прискорену процедуру судового розгляду у схожих справах».

[День – 2020. – № 2-3. – С. 3].

У контексті газети «День» вжито цікаве слово фрила́нсер (англ. freelancer — «вільний митець») — вільнонайманець: «Що ж таке, ще вчора, коли була просто пішоходом, а не фрилансером, доводилося й трьома мовами розмовляти…» [День – 2019. – № 235-236. – С. 2].

За Вікіпедією слово комюніке (франц. communiqué, від латів. (латинський) communico — повідомляю), це офіційне повідомлення про результати міжнародних переговорів, про міжнародну угоду, про важливі події у внутрішньому житті країни.

Контекст видання: «У комюніке вдалося відобразити не лише гуманітарні та безпекові питання, а й політичні, хоча й у дуже загальних рисах».

[День – 2019. – № 238-239. – С. 2].

Часто в публікаціях журналістів вживається доволі новий термін англійського походження меседж, що в перекладі означає повідомлення, звернення або попередження; ідея, послання, лист.

Контекст газети: «За кожною такою невдачею стоять різні причини: недостатнє знання — не так мови, як реалій, бажання змінити меседж твору заради сучасних потреб, невміння одягти чужу думку у свої шати...»  [День – 2020. – № 2-3. – С. 1].

У суспільно-політичній сфері досить часто вживається англіцизм аплікант. За контекстом газети: «Ще одним її важливим аспектом є те, що вона спонукає до нових підходів завдяки вимогам, які висуваються до аплікантів…» [День – 2020. – № 2-3. – С. 2].

Іншомовні терміни зустрічаються і в наукових статтях, у яких ідеться про екологію, кіномистецтво, літературні здобутки, професії, чергове відкриття вчених, нову розробку чи діяльність, пов’язану з передовими технологіями тощо.

У контексті газети «День» подається неологізм англійського походження копірайтер: «В одній з анотацій до серіалу малограмотний копірайтер, пишаючись, вочевидь, своєю асоціативною знахідкою, написав, що…»

[День – 2019. – № 235-236. – С. 2]. Значення лексеми: спеціаліст, який професійно займається копірайтингом, тобто написанням статей — копірайту: слоганів, текстових креативів.

Також подано англіцизм буфер, але цей термін має багато значень: «Насамперед, напевно, найбільш актуальне для українців питання — ці ліси часто є тим «буфером», який приймає на себе значні опади, зменшуючи їхні потоки в долину». [День – 2019. – № 235-236. – С. 2].

Слово кейс ((від англ. сase) — опис конкретної ситуації) подано в контексті видання так: «Також подається кілька практичних кейсів, як правильно зчитати і перепрочитати зображення в контексті сучасної війни». [День – 2019. – № 235-236. – С. 3].

Енерджайзер (від англ. energizer) – гіперактивна людина, сповнена енергії: «Здається, це було містечко Плунге, де старші бібліотекарки — 60+, але дуже цікаві енерджайзер-жінки, — реалізували цікавий проєкт». [День – 2019. – № 235-236. – С. 3]

Лексема  арт-гауз (від англ. art house, де art – мистецтво, house – дім) - жанр фільмів, які відрізняються від масового кіновиробництва тим, що вони розраховані на вузьке коло глядачів.

За контекстом газети «День»: «Наостанок: хай «Малюка Джо» і не назвеш удалою роботою, все ж як зразок формального досліду між атракціоном жахів і арт-гаузом він своє місце займає…» [День – 2019. – № 237. – С. 1].

Дедлайн (від англ. deadline) — англіцизм, який має декілька значень.

За контекстом видання: «Досі картаю себе за те, що вчергове проґавив дедлайни і не відправив світлини». [День – 2019. – № 238-239. – С. 1].     

Кросфіт (з англ. CrossFit) — брендова методика фітнесу. Газета подає слово у контексті так: «У нас ніби час зупинився: ні штучного покриття, і нормальних майданчиків, ні залу на кросфіт…» [День – 2020. – № 1. – С. 1].

У контексті статті видання вживаний багатозначний термін експліка́ція (лат. explicatio, від explico — пояснюю, розгортаю): «Вона принесла власну інсценівку та режисерську експлікацію вистави «Тіні забутих предків» за повістю Михайла Коцюбинського»

[День – 2020. – № 2-3. – С. 3].

Слово відеохостинг ((анг. video hosting) — веб-сервіс) вживано в контексті газети: «…на відеохостингу YouTube понад 155 мільйонів переглядів…» [День – 2020. – № 6. – С. 1].

Гранд-тур (фр. Grand Tour ), що означає «велику подорож», подається на рівні контексту так: «Саме з цієї причини завершення гранд-туру британського рок-гурту відбудеться в Кореї…» [День – 2020. – №7-8. – С. 1].

Англіцизм стейкхолдер  (фізична і юридична особа, яка має легітимний інтерес у діяльності організації) за контекстом видання: «Тема Давосу цього року — капіталізм стейкхолдерів…» [День – 2020. – №7-8. – С. 3].

Дуже часто вживається модне слово англійського походження тренд: «Давос закріплює і робить глобальним тренд, початок якому поклав Американський круглий стіл бізнесу…» [День – 2020. – №7-8. – С. 3].

За матеріалами Вікіпедії слово   подкаст (англ. podcast) — цифровий медіа-файл або низка таких файлів, які розповсюджуються інтернетом для відтворення на портативних медіа-програвачах чи персональних комп'ютерах. За контекстом газети «День»: «Хочу анонсувати: ми плануємо зробити серію подкастів…» [День – 2020. – №7-8. – С. 3].

Отже, запозичення дуже часто використовуються журналістами. Хтось намагається за допомогою іншомовного слова посилити емоційне забарвлення фрази, наприклад, за допомогою порівнянь, протиставлень, а хтось навпаки намагається приховати її справжнє значення. Часто те, що в українській мові ми пояснюємо кількома фразами, в іншій мові вміщається в одне поняття. Це особливо важливо при формуванні заголовка, тому що в одне-два слова вмістити весь сенс статті дуже важко.

2.2. Аналіз вживання іншомовної лексики на сторінках газети «День»

Іншомовні слова найчастіше використовуються у статтях суспільно-політичної тематики. В основному це політичні та економічні терміни, які міцно увійшли до лексичного складу української мови та активно використовуються не тільки в публіцистиці, а й у розмовному стилі.

Багато запозичених неологізмів у статтях про культурне життя. Вони позначають нові напрями в мистецтві, останні досягнення технічного плану для обробки музики, це може бути також молодіжний сленг, який є частиною лексичного запасу як молоді, так і старшого покоління, та не потребує пояснень.

Слова іншомовного походження є невід’ємною складовою сучасної публіцистики. Кожне з них має свою історію та свій шлях потрапляння до української мови. Деякі стали загальновживаними за кілька місяців, інші – за кілька років, а то й більше. Мовний аналіз запозичення може дати інформацію щодо походження, розвитку та адаптації слова в мові-реципієнті.

У всіх статтях газети «День» вживаються слова іншомовного походження. Вони надають експресивного забарвлення тексту рубрики «Культура», характеризують ситуацію в економіці держави та на політичній арені, дають оцінку спортивним досягненням. Усі запозичені слова на своєму місці і будуть зрозумілі пересічному читачеві.

Отже, використання запозичень замість українського еквівалента часто допомагає зробити фразу більш привабливою, престижною, крім того менш відоме слово, напевно, приверне читача і "підстьобне" до прочитання публікації.

ВИСНОВКИ

 Сучасні засоби масової інформації відображають основні соціально-економічні процеси в суспільстві і процеси перетворень у мові. Будь-яке явище чи подія в тому чи іншому вигляді знаходить відображення на сторінках газет і журналів, на екранах телевізорів, у новинних стрічках інтернет-порталів. Не секрет, що вплив ЗМІ на розвиток мови досить значний. Ті чи інші словотворення, принесені в мову засобами масової інформації, міцно входять у нашу мову, вкорінюються в ній. Запозичення становлять суттєвий пласт лексики ЗМІ. У проведеному дослідженні ми з’ясували особливості вживання запозиченої лексики у друкованих засобах масової інформації. 

Запозичення - це досить складний компонент мовної структури, який наочно демонструє зміни, що відбуваються в мові. Більшість таких слів увійшла в наш лексикон досить давно, тому ми абсолютно не замислюємося про їх походження; визначити справжню мову-джерело в цьому випадку можуть тільки вчені.

В останні двадцять років українська мова все інтенсивніше поповнюється за рахунок іншомовної лексики. Це відбувається тому, що країна вступила в нову суспільно-політичну формацію, а також вільні ринкові відносини. Запозичення є термінами, які належать певній сфері - економічній (девальвація, криза), суспільно-політичній (сенат, соціалізм), технічній (комп'ютер, ресивер). З розвитком нової галузі, її актуалізацією, ці запозичення стають широковживаними, виходять з рамок певної професії. Провівши дослідження, ми виявили та охарактеризували особливості вживання запозичених слів у публікаціях авторів газети «День».

У журналістських текстах такі поняття зустрічаються досить часто, але можуть вживатися не заради "красного слівця", а тільки тому, що в українській мові відсутні їх еквіваленти; ці явища увійшли в наше життя вже зі своїми найменуваннями. Саме тому додаткового емоційного навантаження в тексті вони не несуть.

Слід сказати, що нерідко іншомовні слова входять в українську мову не через відсутність відповідного найменування, а лише через те, що іноземне слово виглядає престижніше, ніж "наше". У цьому випадку запозичення можна вважати невиправданим. Дане явище найбільше поширене серед підлітків, які, "схопивши" нове поняття в газеті чи по телевізору, виносять його у широкий вжиток. Проаналізувавши походження і значення запозичень, ми з’ясували, що їх використання в текстах мають позитивний вплив на поповнення української лексики новими словами, термінами та словосполученнями. У ході дослідження нами було виявлено та проаналізовано 63 одиниці лексичних запозичень з різних мов, які вживаються журналістами під час написання статей різної тематики. Найбільшу кількість становлять терміни англійського походження.

Журналісти навчилися майстерно оперувати запозиченнями. Доречність їх використання і міра включення в текст залежить від кількох факторів: по-перше, від жанру, стилю публікації і подій, що відбулися, по-друге, від майстерності самого автора, по-третє, потрібно враховувати, до якого читача звернена та чи інша мова , який його розумовий рівень, ступінь розвитку, освіти, начитаності. Від цього залежить питання про допустимість іноземних слів у тому чи іншому тексті. Якщо слово є єдиним найменуванням, то його вживання ні в кого не викличе заперечень. Але якщо ж слово може бути замінене без смислових і виразних втрат, його наявність у тексті невиправдано.

Формування української лексики відбувалося не за одне століття й не тільки з допомогою запозичення "чужої" лексики. Наша лексична система - це величезний комплекс сукупних частин, які й допомагають збагачувати нашу мову. Запозичення представляють лише частину цієї системи, але їх вплив так само великий, як і будь-якого іншого елемента.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архипенко Л.М. Етапи і ступені адаптації іншомовних лексичних запозичень в українській мові (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХ– початку ХХІ століття) / Л.М. Архипенко – Х.: ХНЕУ, 2014. – 167 с.
2. Брейтер М.А. Англіцизми в українській мові: історія та перспективи / М.А. Брейтер. -: Діалог МГУ, 2007. - С. 132 - 135.
3. Вакуленко В.Ф. Запозичення з грецької і латинської мов у мовній картині світу українців / В.Ф. Вакуленко – К., 2017 – 75 с.
4. Вівчарик М.М. та ін. Українська нація: шлях до самовизначення: [Монографія] / М.М.Вівчарик, П.П. Панченко, В.І. Чмихова. – К.:Вища школа,2001. – 287с.
5. Газета «День» №235-236, 20.12.19; №237, 24.12.19; №238-239, 27.11.19; №1, 09.01.20; №2-3, 10.01.20; №4, 14.01.20.; №5, 15.01.20; №6, 16.01.20; №7-8, 17.01.20.
6. Гаранін В.М. Не бійтеся заглядати у словник...[статті] / В.М. Гаранін: Астропринт, 2012 – 61 с.
7. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О.Б.Беренштейн, Н.А.Зіневич, В.Т.Зінич та ін.: За ред.В.І.Наулка. – К.: Голов. спеціалізм. ред. літ. Мовами нац. меншин України, 2001. – 424с.
8. Караман С.О. Сучасна українська літературна мова / С.О. Караман, О.В. Караман, М.Я. Плющ. – К.: Літера ЛТД, 2011 – 560 с.
9. Крисін Л.П. "Своє" і "чуже" у сучасній українській лексиці / Л.П. Крисін. - Сб. Питання культури й мови. Вип.5.М., 2014. - 195 с.
10. Крисін Л.П. Іншомовні слова в сучасній українській мові / Л. П. Крисін – Мерещенко В.М..: Наука, 2010- 207 с.
11. Мазуро Ж. Словник лінгвістичних термінів / Ж. Марузо. - М.: Вид-во іноземної літ-ри, 2013. - 436 с.
12.  Нечволод Л.І. Сучасний словник іншомовних слів / Л. І. Нечволод. – Х.: Торсинг плюс, 2013. – 768 с.
13.  Пономарів О.Д. Лексика грецького походження в українській мові/

О.Д. Пономарів. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2015. – 127 с.

14.  Розенталь Д.Е. Словник-довідник лінгвістичних термінів/Д.Є. Розенталь.- М.: Наука, 2007. - 375 с.
15.  Розенцвейг В.Ю. Мовні контакти / В.Ю. Розенцвейг. - М.: Наука, 2012. - 178 с.
16.  Серебренніков Б.А. Про взаємодію мов // Питання мовознавства. - М., 2011. - № 1. - С. 7-25.
17.  Сімонок В.П Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу / В.П. Сімонок. – Х.: Нац. юрид. академія України ім. Я.Мудрого, 2012. – 478 с.
18.  Терещенко В.М. Навчально-методичний посібник: Методика реалізації Українського правопису в новій редакції у закладах загальної середньої освіти / В.М. Терещенко, А.О. Панченков. – Харків: Соняшник, 2019. – 256с.
19.  Скачкова В.В. Немецкие лексические заимствования в современном украинском литературном языке / В. В. Скачкова. – Х.: Харьковский ун-т, 2000. – 16 с.
20.  Сучасний словник іншомовних слів: тлумачення, слововживання, словотвір, етимологія / Баш Л.М., Боброва О.В. та ін. - Вид-е 6-е, стереотипами. - М.: ЦИТАДЕЛЬ - ТРЕЙД, ІКТЦ ЛАДА, РИПОЛ КЛАССИК, 2015. - 960 с.
21.  Ужченко В.Д. Актуальні питання розвитку української мови. Вступ. Лексикологія. Фразеологія: посіб. для магістрантів / В.Д. Ужченко. – Луганськ : Альма-матер, 2015. – 148 с.
22.  Українська мова: енциклопедія. – К.: Вид-во "Укр. енциклопедія" імені М.П. Бажана, 2004. – 824 с.