Чи можна Мазепу вважати байронічним героєм?Байронический герой… жестокость мира принуждает убегать от его реалий. Одинокую душу охватывает ощущение мировой скорби и светлой печали из-за пылкой любви. Стремление к мировой гармонии и счастью удерживает поэта в таком жестоком и равнодушном мире. Холодное отчаяние, разочарование в людях приводят к бунту против существующих социальных отношений. Финалом жизни может быть смерть во имя свободы…
Видатний козацький гетьман Мазепа (1640—1709) уславився своєю боротьбою за незалежність України і, зокрема, за її відокремлення від Росії. З цією метою Мазепа вступив у союз із шведським королем Карлом XII (1682—1718), який воював з Росією. У битві в 1709 р. під Полтавою війська Петра І розгромили шведську армію, а Карл XII і Мазепа змушені були рятуватися втечею.Історична основа поеми
насамперед, у контексті власних свободолюбних бунтарських настроїв, Байрон сприймав його життя як гідний наслідування приклад героїчного служіння батьківщині. саме так Мазепу сприймали в Європі, де він став одним з найшанованіших діячів української історії.Інтерес Байрона до Мазепи був викликаний кількома причинами:
Вольтер розповів про одну незвичайну пригоду, що сталася з Мазепою в його молоді роки. Він «виховувався як паж Яна Казимира, при дворі якого набув певної обізнаності в красному письменстві. Коли було викрито любовний зв'язок, що він мав з дружиною одного польського магната, розлючений чоловік звелів прив'язати його, зовсім голого, до дикого коня і відпустити в такому стані на всі чотири сторони. Кінь, приведений з України, примчав туди Мазепу, напівмертвого від утоми й голоду. Місцеві селяни виходили його.
Вольтер, як пише дослідник байронівського «Мазепи» Д. Наливайко, «вмістив цю історію в своїй книжці, внісши доповнення, яке виявилося надзвичайно істотним і провока-тивним: про дикого коня, який примчав прив'язаного Мазепу за кілька днів на береги Дніпра. Це доповнення зробило банальну історію із життя молодого Мазепи неймовірною, фантастичною і воднораз перевело її із сфери побутової у сферу міфопоетичну. Цей міфопоетичний потенціал, що з'явився у розповіді Вольтера, блискуче реалізував уже в добу романтизму Байрон — у поемі "Мазепа"».
Мазепа як романтичний герой. Мазепа чудово підходив на роль романтичного героя байронічного типу і захопив уяву Байрона, як і багатьох інших письменників-романтиків. Як зазначає польський дослідник Я. Островський, «його історія, заснована на екзотичних реаліях, містила сюжет нещасливого кохання і жорстокої кари. Нескінченний галоп коня (мотив, що сам по собі дуже впливав на романтичну уяву) є водночас знаряддям долі, яка готувала Мазепу до великих політичних звершень. Навіть остаточна поразка гетьмана приносить йому додатковий німб мучеництва».
Образ Мазепи у всесвіті«... Яке полум'яне творіння, який широкий і швидкий пензель!» — висловлював своє захоплення сценами шаленого бігу коня в байронівській поемі Олександр Пушкін. Захоплення англійського аристократа Джорджа Байрона історією далекої країни було логічним у його неспокійному житті та творчості і не поодиноким для європейської літератури й мистецтва доби романтизму. До прикладу, такі митці, як Ежен Делакруа, Теодор Жеріко, Олександр Орловський, поет Віктор Гюго, Юліуш Словацький, композитор Петро Чайковський та Ференц Ліст присвятили Мазепі свої твори. Поема «Мазепа» Джорджа Байрона вперше окремим виданням у вільному перекладі Дмитра Загула потрапила до українського читача далекого 1929 року. Втім, і сьогодні вона – одна з найяскравіших пам’яток української Байроніади.