Презентація " Поезія Гете, Гейне, Міцкевич"

Йоганн Вольфганг Ґете. «До моїх пісень...». Генріх Гейне. «Коли настав чудовий май...». Адам Міцкевич «Непевність». Розкриття у віршах впливу на людину почуття закоханості. Сиволоб Лариса Володимирівна

Кожна людина має свій шлях у житті, шлях радостей і печалей, турбот і піклувань, любові і розчарування, шлях вічності і шлях скінченності. Кожен шукає в житті собі друга, партнера, того, хто здатний зрозуміти, розділити радощі та печалі. Усі ми прагнемо любові, прагнемо любити і хочемо, щоб любили нас, а для цього потрібен об’єкт нашої любові. Саме це штовхає нас шукати ту єдину (єдиного), котра стане втіленням наших мрій і сподівань.

Людство зберегло багато поетичних творів, легенд про любов. А скільки є висловів про це прекрасне людське почуття! Чародії поезії, музики, театру залишили глибокі думки про одне з найпрекрасніших, найвищих, гірких і жагучих, сумних і радісних почуттів - кохання.

Йо́ганн Во́льфганг фон Ґете (28 серпня 1749, Франкфурт-на-Майні — 22 березня 1832, Веймар) — німецький поет, драматург, прозаїк, науковець, державний діяч, театральний режисер і критик. Серед його творів — епічні та ліричні вірші, проза та віршові драми, мемуари, автобіографія, літературна та естетична критика, трактати з ботаніки, анатомії та кольору, чотири романи.

Одним з найбільш відомих авторів, ім'я якого не сходить з вуст шанувальників класики ось уже третє століття, є Йоганн Фольфганг фон Ґете. Його твори по праву визнані неймовірними шедеврами, золотом, яке не втратить свій блиск і через тисячоліття. Книги письменника користуються надзвичайною популярністю і сьогодні, адже кожна його робота несе не тільки глибокий зміст, а й виконує певну місію. Використовуючи філософські міркування і історичний досвід, Ґете вдається створити щось досконале.

До моїх пісень. Йоганн Вольфганг Ґете. Ви, пісні мої короткі,Будьте свідками утіх, —Відійшли, мов сни солодкі,Дні веселощів моїх. Проведу я в путь кохануІ забуду вас, пісні. Я співати перестану. Й сльози литиму рясні. Та коли вона в осмутіТихий спів почує знов,Хай згадає дні забутіІ незраджену любов.

Тема: оспівування страждань ліричного героя через розтавання з коханою. Тема поетично відтворює переживання ліричного героя, його біль та розчарування через розлуку з коханою.Ідея: возвеличення щирого почуття, яке надихає та дарує сенс життя. Вірш виражає глибоке переживання ліричного героя, яке виникає зі зневіри та втрати коханої особи. Проте, через цю біль та страждання, поет висловлює ідею важливості і значущості справжнього почуття, яке пробуджує індивіда, надає йому силу та наповнює життя сенсом.

Поезія “До моїх пісень” Йоганна Вольфганга Ґете є інтимною ліричною творчістю, яка висловлює страждання та біль ліричного героя. Тема відтворює почуття втрати та розчарування через розлуку з коханою, але водночас акцентує увагу на важливості щирого почуття, яке надихає та надає сенс життя. Застосування художніх засобів, таких як епітети та римування, підкреслюють емоційність та гармонійність поезії.

Крістіа́н Йо́ганн Ге́нріх Гéйне (13 грудня 1797, Дюссельдорф, Німеччина — 17 лютого 1856, Париж, Франція) — один із найбільш визначних німецьких поетів та журналістів XIX століття. Був водночас і поетом романтики, і її підкорювачем. Він зробив мову повсякдення придатною для поетичних творів, підніс жанр фейлетонів та подорожніх розповідей до рівня мистецтва, та надав німецькій мові, не притаманну їй до цього стилістичну легкість та елегантність. Гейне вважають останнім поетом «романтичної епохи» і одночасно її очільником. Будучи критиком, політичним журналістом, есеїстом, сатириком та полеміком, він був об'єктом захоплень та негативного ставлення. Гейне належить до німецькомовних поетів, твори яких перекладено на найбільшу кількість мов світу.

Коли настав чудовий май. Генріх Гейне. Коли настав чудовий май,Садочків розвивання,Тоді у серденьку моїм. Прокинулось кохання. Коли настав чудовий май,І пташок щебетання,Тоді я милій розказав. Мою журбу й кохання.

Жанр – елегія. Рід – лірика. Лірика – інтимна. Тема – зображення пробудження кохання в душі ліричного героя.Ідея – оспівування великого почуття, яке приносить і радість, і сум. Настрій – сумний, бо закоханого не помічають.

Цей вірш входить до збірки “Книга пісень” і присвячений нерозділеному коханню до кузини Амалії. Переживання ліричного героя виходять далеко за межі біографії митця. У вірші йдеться про високе почуття кохання, що дає життя людському серцю. У вірші “Коли настав чудовий май” Генріх Гейне застосував принцип фольклорного паралелізму – тобто проведення паралелей між світом природи і почуттями людей.

А́дам-Бе́рнард Міцке́вич (24 грудня 1798, заміський маєток Заосся (нині Брестська область, Білорусь) біля Новогрудка, Литовська губернія, Російська імперія — 26 листопада 1855, Стамбул, Османська імперія) — один із найвидатніших польських поетів, письменник, діяч польского національно-визвольного руху. Міцкевич — найвидатніший польский поет. Його роль для польської літератури можна порівняти з роллю Шевченка — для української. Міцкевич був родоначальником нової польської літератури й нової польської мови.

Адам Міцкевич. Непевність. Вдалині від тебе не тужу, не плачу, Розуму не трачу, як тебе побачу,А проте, як часом довго не стріваю,-Все чогось сумую, все когось шукаю. I в журбі до серця підплива питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Ти з очей зникаєш, і вже я не в силіОдновити в думці риси твої милі,Хоч мені й говорить прагнення щоденне,Що ти завжди близько, завжди біля мене. Та мене хвилює давнє запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Сумував я тяжко, та своєї скрути. Не давав ніколи я тобі відчути;Без мети блукав я і втрачав дорогу,А прибившись часом до твого порогу,Входив я, сховавши в серці запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Задля тебе навіть смерть була б легкою,В пекло я подався б для твого спокою,Хоч не маю зваги серцю наказати —I твоїм здоров'ям, і спокоєм стати. Сушить мені мозок те лихе питання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Як руки твоєї дотик відчуваю,Наче в любий спокій весь я поринаю. Я б заснув навіки в тую мить, здається,Коли б не будило серце, в котрім б'ється,Невідступно б'ється грізне запитання: Чи це тільки дружба, а чи це кохання?Коли я цю пісню віршував без тями,Віщий дух моїми не владав устами,Сам не знаю звідки, стежками якими. Узялися мислі і набігли рими,Як я в кінці вірша вкарбував питання: Що мене натхнуло — дружба чи кохання?

Твір є одним із найвідоміших польських віршів про кохання. Ліричного героя можна ототожнити з самим Міцкевичем. Під час перебування в Одесі поет закохався в Кароліну Собанську, сестру письменника Генрика Жевуського. Проте історія кохання не закінчилася щасливо. Після невдалого роману Міцкевич зав’язав стосунки з Йоанною Залевською, яка намагалася показати чоловікові байдужість Собанської. Однак поет не був певен, який у них зв’язок. Саме тоді було створено твір «Невідомість», який є поетичним вираженням сумнівів Міцкевича.

Весь вірш будується за принципом антитези, що підсилює відчуття невизначеності в назві. Кожна строфа починається з припущення певного почуття до жінки, після чого йде сумнів, символізований словами «проте», «хоча» або «але». Оратор зовсім губиться, тому кожна строфа закінчується риторичним запитанням («Чи це тільки дружба, а чи це кохання?»). Ліричного суб’єкта терзають сильні переживання й сумніви, тому й виникають гіперболи («Задля тебе навіть смерть була б легкою», «В пекло я подався б для твого спокою»).

Вірші про кохання українською мовою – це не рідкість. Більшим раритетом є вірші про любов, від яких затамовується подих. Бо якщо написати у пошуковику “вірш про кохання”, то результатів буде не тисячі, а десятки тисяч. Однак, найважливіше – це знайти отой єдиний вірш (чи навіть жменьку віршів), які хочеться розділити з близькою людиною.