Презентація "Погляд вічності. Портрети й автопортрети Т. Шевченка"

Погляд вічності Портрети та автопортрети Т. Г. Шевченка

Дума про Шевченка День народження і день смерті Тараса Шевченка стоять поряд – 9 і 10 березня.між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю нашого народу, тріумфальним початком і вершинним досягненням нової української літератури. І все-таки день народження і день його смерті, фатально ствши поряд, обпікають душу невимовним болем, спонукають глибоко відчути:

у мученицькому житті нашого Кобзаря, заповненому по вінця титанічною боротьбою за право кожної людини називатися людиною, за право кожного народу називатися народом, не було чи майже не було місця для життя в звичайному розумінні, для повного відчуття того людського щастя, про яке мріяв Тарас, коли виливав свою тугу в улюблену пісню: “Зоре моя вечірняя, зійди над горою…” Маємо всі підстави сказати: зоря великого поета засяяла по його смерті.

Пам‘ять про Кобзаря Увіковічнений Шевченко в бронзі і граніті, віршах і думах, малюнках і картинах, портретах та автопортретах. Любов народу до великого пророка не має меж і кордонів.чи думав він, що створюючи атопортрети, він не просто залишає по собі живописну спадщину, він ще й увіковічнє себе у пам‘яті народній.

Найраніший автопортрет Це він чи образ молодої волі? Яка різниця… В ризниці старій академічної церковці антресолі приставлено – майстерня! Возрадій, Тарасе:несподівана майстерня і -- на короткий час! – твоє житло…

В солдатах . Перший портрет Кобзаря з періоду заслання був написаний 1847 року (Орська фортеця). Тяжка муштра вже встигла накласти свій відбиток на обличчя в‘язня.

Автопортрет Кобзаря-солдата в Седневі Згаданий автопортрет Шевченка побував і на Чернігівщині. Кобзар прислав його в Седнів Андрію Лизогубу, зкотрим потоваришував ще до заслання. Подарований Шевченком портрет зберігався в сім‘ї Лизогубів як дорогий сувенір – образ великого поета.

Поету властиве почуття гумору В живописній творчості Шевченка-реаліста є й автошаржі. Вони свідчать про те, що йому, незважаючи на життєві незгоди, завжди було властиве почуття гумору…

Його автопортрети – його автобіографія Нема надій на звільнення. Нема! Кругом неволя і кругом тюрма. Нудьга. Жара. Безвітряність. Пустеля брудна, мов заяложена шинеля. Безвихідь. Безпорадність. Непроглядь.

Автопортрет зі свічкою …Три тіні поглипують з-поза плеча: Солдатчина, смерть, забуття на чужині. Але ще так молодо сяє свіча! І тіні чаяться, ховаються тіні! …Зведи ж свої крила і серце зведи У вічнім, гіркім, геніальному леті, Лети в суховії, лети в холоди, Пергу перетворюй на віск і меди І промінь, мов сонячний штрих, поклади На тім недокінченім автопортреті…

Автопортрет зі свічкою

В очах “і ніжність, і печаль” Останні роки свого життя Кобзар провів у Петербурзі. Працюючи над автопортретами, інколи користувався фотографіями ранніх років.В цей період створив пройняті глибоким ліризмом автопортрети “В темному костюмі”, “З бородою в кожусі і шапці” та інші. За словами великого російського письменника, справжнього прихильника таланту Шевченка Івана Тургенєва, в них “і ніжність, і печаль”.

“З бородою в кожусі і шапці”

Інші портрети Т.Г.Шевченка… Писав він і молодим і вже у солідному віці, в години радості і в години смутку. Дивится Кобзар на нас не з полотен художників, а з портретів, створених власноручно. Вони дають нам можливість і сьогодні бачити його таким, яким він був 200 років назад…

До автопортретів утрачених або невідомих Якщо все повертає на круги своя, Якщо в славу неслави приходить ім‘я, А міста воскресають із праху румовищ, А рукописи – з попелу, книги – зі сховищ, З мерзлоти заполярної – вбиті поети, -- Повертайтесь Шевченкові автопортрети!

Той, дитячий, написаний вуглем на клуні, Той, несмілий, зухвало дарований Дзюні. Той, у Вільні, розтерзаний Енгельгардтом, Той, Сошенкові вручений з болісним жартом, Той, для брата Микити, -- як воля в конверті, Той, що юних сестер причарує до смерті, Той, веселий і в‘їдливий, бо – “натщесерце”, Той, де бритва в руці блискотить дотепер ще, Той і той, що могли б заслужити медалі,

Той, настінний, -- він там, в казематнім підвалі, Той – мов зойк з того світу, з розпуки страшної, Що навряд чи потрапив до рук Рєпніної, Той, фельдфебелем вкрадений і пропитий, Той доносом до допиту навхрест прибитий, - Поверніться! Смертельний скасовано вирок, Поверніться, подерті, затерті до дірок, Із бундючних колекцій, комодів захланних, З-під приватних запорів неподоланних,

Поверніться! Постаньте перед людьми. Тут Шевченко присутній. Присутні і ми. Ми – повітря Шевченкове. Простір і тло, Де мов сонце засвічується чоло. Гасне маска посмертна. І меркнуть свічі. І народ сам собі вдивляється в вічі… Роман Лубківський 1987 – 1989 рр.

До Дня народження Кобзаря… Кобзар не пішов від нас.. Він з нами… З нами і буде… Вічно…