Презентація " Покоління Z хто вони? Як батькам порозумітися з ними"

Теорія поколінь Створена у 1991 році американськими вченими Нейвом Хоулом (економіст, демограф)та Уільямом Штраусом (драматург, історик). Прийшли до висновку: кожне покоління має спільну модель поведінки, не схожу ні на модель батьків, ні на модель власних дітей; Це залежить від умов, в яких умовах вона жила та виховувалася до 9-12 років. Ця модель поведінки зберігається протягом усього життя, роблячи унікальними, зовсім не схожими на інших.

Діти ХХІ століття: знайомтеся – центеніали, покоління Z

Які ж вони? Вони розумніші за попередні покоління (вищий IQ) Швидше навчаються Не ділять світ на реальний і віртуальний Їх життя повністю пов’язане з технологіями Ростуть «в обіймах» з ноутбуком, планшетом, смартфоном Менш сконцентровані, увага «розсіюється» на те, що цікаве для них Надають перевагу здоровому способу життя

Спілкування в мережі для них більш пріоритетне, ніж в реальності На них не діє реклама, вони її не помічають Сприймають інформацію візуально (інфографіка, відео) Толерантні (мова, національність, раса, матеріальний стан, стать співрозмовника не важливі) Талановиті, креативні, творчі Не схильні до субординації Їхні почуття – це смайли, статуси, емоджи Лідери

Вони інфантильні У підлітковому віці «цифрові» діти не такі «колючі», як були попередні покоління. Проте, і спроб відокремитися, досягти незалежності не роблять. Побут їх особливо обтяжує. Не носяться з життєвими цілями Зона зрілості «цифрових» — в інтернеті.

Лайф-серфінг Життя для «цифрових» — це пошук. Стосунки вони легко обривають одним повідомленням і одразу переглядають нові кандидатури в соцмережах. Школярі кидають недоробленим домашнє завдання, хоча здатні його виконати. А ті, хто вже встиг почати працювати або стажуватися, шокують кадровиків: вони можуть кинути проект через те, що в офісі незручна міні-кухня. Бо не терплять дискомфорту.

Що важливо для Z ? Освіта Біо+технології Безпека Відеоблогери (влогери)

Покоління Z йде від усього, що викликає дискомфорт. Якщо їм цікаво і вони самі цього хочуть — готові завзято працювати. Як тільки з’являється «треба» — активність знижується.

Що роблять: Сучасні діти збиваються у віртуальні «зграї». Повідомленням очевидців у Facebook та Instagram довіряють більше, ніж офіційним новинам. Довіряють більшості. Якщо попереднє покоління шукало однокласників у соцмережах, то нині діти  прямо там і заводять друзів. Своїх знайомих можуть описати одним абзацом, решта — не цікавить.

Публічність Блоги, в яких знімають дорогу до школи або поїдання сніданку, — це форма щоденника. Cубординація— незрозуміле поняття для цього покоління. Постійна публічність змушує покоління Z достроково відповідати на запитання: хто ти такий, який ти персонаж?

Що робити: У навчанні варто спиратися на любов до публічності. Основна мета  – спостерігати й спрямовувати. Швидше, бути партнерами та наставниками, бо всі спроби виховання й моралізаторства одразу зазнають фіаско.

Вміють орієнтуватися Вони одночасно вчать уроки, ведуть вайбер -переписку з трьома друзями й слухають музику, наспівуючи улюблені фрагменти. Ця здатність до потокового сприйняття та можливості робити кілька справ одночасно має зворотну сторону: мозок, привчений до високої швидкості обробки інформації, починає нудьгувати, коли інформації мало або вона нецікава – наприклад, на уроках.

Представники покоління Z не здатні утримувати увагу більше 15-20 хвилин. Тож потрібно розділити навчальний час на проміжки по 25-30 хвилин - у такий спосіб змінюватиметься вид діяльності учнів, вони не стомлюватимуться.

Структурування навчального процесу Покоління Z зростає в досить «упорядкованому» світі - тому вимагає такого ж порядку і логічності від навчання. Вимагає простих текстових матеріалів. Слід говорити коротко, писати розгорнуто і по пунктах. Довжина усного завдання повинна складати 25 слів. Хоче отримувати «концентровані» знання.  Свідомо ігнорує етапи навчання, спрямовані на закріплення матеріалу шляхом багаторазового повторення

Це діти - візуали Покоління Z найкраще сприймає саме візуальну інформацію, оскільки зростає в епоху демотиваторів та суцільної інфографіки. Наочність - головна умова.  Краще розуміє образи, ніж слова. Інструкції в картинках або у формі відеоролика – ось чого потребують сучасні учні. 

Вони звикли отримувати нагороди Представники покоління Z не можуть чекати. Покоління Z звикло до похвали, але не вважає її чимось особливим.  Похвала і нагороди не мотивують покоління Z, одначе їх брак або цілковита відсутність вибиває з колії.

Покоління Z любить зміни. Батькам варто враховувати особливості розвитку і формування покоління Z. Нам усім треба усвідомити, що центеніали – покоління незвичайне. З ними потрібно розмовляти на рівних, як з дорослими.

У присутності Z-покоління всі соціальні статуси анулюються. Найбільшими авторитетами для цього покоління є 13-річні Instagram- та YouTube-блогери, а ще незалежні 20-річні репери, що мають мільйони переглядів та сотні тисяч підписників. Природньо, що кожен із Z мріє повторити успіх своїх кумирів. Це бажання можна використати у якості мотивації для занять музикою чи іншим мистецтвом. Підтримайте дитину в бажанні ділитись успіхами у соцмережах – для сучасних дітей фідбек важливий більше, ніж сам процес.

Проблеми, з якими зустрічаються Депресії та інші душевні розлади Дуже залежні від оцінок Тролінг, кібербулінг Самотність

Світлана Ройз Дитячий сімейний психолог Пам’ятайте про те, що покоління 2000-х — це покоління більшої швидкості.У сприйнятті інформації, в діях, навіть в обмінних процесах. Хороша новина — ці діти вловлюють інформацію швидше, ніж ми навіть закінчимо речення. Вони здатні більш об'ємно підійти до рішення. Погана новина — їм нудно. Вони швидко перемикають увагу, і така «кліповість»не дає можливості сконцентруватися на чомусь одному. Пересичення інформацією викликає у них втому. Багатьом дітям, народженим після 2000 року, нецікаві мультфільми нашого дитинства, книги. Вони не відповідають їх темпоритму. Цікаво, що ці діти не вписуються і в звичні вікові норми. Важливо пам’ятати, і це не норма взагалі, що середній вік першого перегляду порно — близько 8 років. У багатьох дівчаток місячні починаються в 9 років. Діти дозрівають раніше, а сексуальна енергія, неосвоєна, незрозуміла, але захоплива, перестимулює гормональну сферу. І поки що питання, що з цим робити.

2. Дітям цього покоління дістався світ з величезною кількістю віртуальних стимулів.  Реальному світу все складніше конкурувати з віртуальним. Ми не можемо вилучити у дитини планшет, але важливо доповнювати його своєю близькістю і реальними заняттями творчістю, спортом. Велику частину інформації діти отримують з візуальних джерел, часто на шкоду іншим каналам сприйняття. За фактом — на шкоду стимулюванню інших відділів мозку. Тому чим більше дитина зможе торкатися, відчувати аромат, відчувати щільність, температуру, чим більше здійснювати рухів, тим більш інтегрованим, гармонійним буде її розвиток.

3. З ними не проходить авторитарний стиль виховання.  Це покоління дітей добре бачить різницю між авторитарністю і авторитетністю і йде за авторитетами. При цьому їм дійсно все одно, який у інших людей колір шкіри, з якої вони країни, яка їх сексуальна приналежність. Ера інтернету робить їх більш відкритими

4. Дітям 2000-х складніше даються навички самопідтримки і емпатії, їм дуже важлива близькість.  У людському мозку є області, пов’язані з прихильністю, з близькістю. У цих частинах мозку активізуються рецептори окситоцину і вазопресину — біологічних речовин, які впливають на формування почуття безпеки, близькості і підтримки. Вони активізуються в досвіді ігр та емоційного контакту з дорослими. Завдяки їм в ранньому віці формуються навички самопідтримки. Опановуючи ними, дитина або підліток може впоратися зі складними ситуаціями. Саме з цими частинами мозку пов’язане відчуття жертовності або, навпаки, впевненості в собі. Сучасне покоління часто позбавлене ігор з батьками, ігор у дворі, їх сьогодні замінюють профільним навчанням, де ці частини мозку не надто активні. Не активізуються вони і коли дитина спілкується в соцмережах. Тому нинішнє покоління дітей ще й дуже самотнє покоління. При величезній кількості зовнішніх контактів їм важлива наша близькість. Тому що близькість їм замінюють лайки, а любов — гордість від віртуального визнання. Це покоління більш нарцисичне. І часто ми самі їх до цього стимулюємо.

5. Ще одна риса народжених після 2000-х років — страх пропустити щось у віртуальному світі.  Телефон стає продовженням їх тіла. Вони знімають блокування екрану — не для того, щоб відповісти на повідомлення, а щоб перевірити, чи не пропустили чого. Це ознака тривожності. Віртуальний світ пропонує безліч стимулів, з якими складно конкурувати реальному світу. А нам важливо допомогти їм утриматися в реальності.

6. На відміну від дорослих, сучасні діти прямо говорять про свої потреби, і нам варто вчитися цьому у них.  А їх, навпаки, навчити коректності та дбайливого ставлення до іншої людини. Нам важливо навчитися не боятися сильних емоцій дітей. Так, їх радість, гнів, страх можуть проявлятися більш яскраво, ніж у нас. Так само, як і глибокі запитання — про смерть, про любов — вони почнуть ставити раніше. Коли я питаю у підлітків, що найважливіше ви хотіли б донести до дорослих, відповідь така: вірте в нас. І не порівнюйте нас з собою, ми інші. Так, така відповідь могла бути в усі часи. Але вони дійсно відрізняються від нас.