Презентація "Поняття про емоції і почуття. Поняття про емоції і почуття"

Емоції. Види емоційних станів Автор: Оленіч Т.М. Практичний психолог Берестівського НВК “ЗОШ І-ІІІ ступенів – ДНЗ”

Емоції - реакції людей і тварин на впливи внутрішніх та зовнішніх подразників, що мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення. У процесі філогенетичного розвитку емоції стали для людини, по суті, першою «мовою», якою вона почала користуватись у спілкуванні з собі подібними. Емоції є одним із головних механізмів регуляції психічної діяльності й поведінки суб'єкта, спрямованих на задоволення актуальних потреб. Звичайно при задоволенні потреб людина зазнає позитивні емоції і, навпаки, у разі неможливості отримати бажане – негативні.

Емоції дітей:

Види емоційних станів: Настрій - загальний емоційний стан, який впливає протягом певного часу на поведінку людини. Настрій може бути різноманітним: радісним або сумним, веселим або пригніченим, спокійним або дратівливим. Настрій є емоційною реакцією не на безпосередні наслідки тих або інших подій, а на їх значення для життя людини в контексті її загальних життєвих планів, інтересів й очікувань.

Стрес - стан, що характеризується максимальною мобілізацією всіх сил, напругою. Чинник, який викликає стан стресу, називається стресором. Розрізняють фізіологічні стресори (надмірне фізіологічне навантаження, фізичні травми, інфекції, больові відчуття тощо) і психологічні стресори (загроза, небезпека, образа, інформаційне перевантаження і т. п.).

Афект - короткочасний, швидкоплинний емоційний спалах, що характеризується змінами у свідомості, порушенням вольового контролю. Будь-яке почуття може переживатися в афективній формі (захоплення, гнів, лють, релігійний екстаз та ін.). Афект виникає раптово у вигляді спалаху. При цьому змінюються увага й сприймання. Людина втримує в полі уваги тільки ті об'єкти, які пов'язані з переживанням. Усе інше усвідомлюється недостатньо, що є однією з причин практичної некерованості цим станом.

Пристрасть— сильні й тривалі емоції, що на певний час забарвлюють життя індивіда, істотно позначаються на спрямованості й динаміці його діяльності. Це виразний сигнал особистісного смислу предмета його потреби — мотиву, від якого залежить життя.

Особливості емоційного розвитку в дошкільному віці: - дитина освоює соціальні форми вираження почуттів; - змінюється роль емоцій у діяльності дитини, формується емоційне передбачення; - почуття стають більш усвідомленими, узагальненими, розумними, довільними; - формуються вищі почуття - моральні, інтелектуальні, естетичні.

До 3-х років емоційний розвиток дитини досягає такого рівня, що вона може себе поводити зразково. Однак те, що діти здатні до так званої “хорошої поведінки”, ще не значить, що вона постійно буде такою. Для молодшого дошкільника характерними є різкі перепади настрою, адже його емоційний стан залежить від фізичного комфорту. Якщо чотирирічний малюк дуже втомився чи переніс повний напруження день, він цілком може себе поводити, як менша віком дитина. І це є сигналом для дорослого, що в даний момент йому потрібна допомога та підтримка. На настрій малюка 3-4 років починають впливати  взаємостосунки з однолітками та дорослими. Він починає оцінювати поведінку оточуючих людей.

До 4-5 років дитина стає більш витривалою фізично. Це стимулює розвиток психологічної витривалості. Знижується втомлюваність, фон настрою вирівнюється, стає більш стабільним, менш сприятливим до перепадів. В дітей старшого дошкільного віку почуття панують над всіма їх сторонами життя. Дитина 6 років може бути стриманою і приховати страх, агресію, сльози. Але лише тоді, коли це дуже потрібно.

Психологи наголошують, що немає правильних і неправильних почуттів і емоцій, усі вони відіграють важливу роль в житті дитини. І що не менш важливо – емоції дитини дають самим дітям і дорослим інформацію про їхній стан. Позитивні емоції, такі як радість, задоволення, довіра, дають дітям відчуття безпеки та надійності. Завдяки цим емоціям діти відчувають, що в їхньому світі все гаразд, допомагають набувати нового досвіду і повторювати набуте. Від інших емоцій їм погано, бо вони попереджують про небезпеку і незадоволеність. Вони попереджують про те, що щось не так. Гнів означає, що дитині трапилася перешкода. Сум призводить до зниження енергії і дає час для того, щоб адаптуватися до втрати чи розчарування. Страх спонукає дітей до захисту. Тепло і ласка свідчать дітям про те, що їх люблять і цінують.

Якщо в ранньому дитинстві дитина частіше була об’єктом почуттів з боку дорослого, то дошкільник перетворюється на суб’єкт емоційних відносин, сам співпереживаючи іншим людям. Практичне оволодіння нормами поведінки також є джерелом розвитку моральних почуттів. Переживання тепер викликаються громадською думкою дитячого суспільства. Досвід таких переживань узагальнюється у формі моральних почуттів. Якщо молодші дошкільнята дають оцінку вчинку з точки зору його безпосереднього значення для оточуючих людей («Маленьких не можна ображати, а то вони можуть впасти»), то старші — узагальнену («Маленьких не можна ображати, тому що вони слабкіше. Їм треба допомагати, ми ж старші »). У цьому віці моральні оцінки вчинків з зовнішніх вимог стають власними оцінками дитини і включаються в переживання ним відносин до певних вчинків або дій.

Розвиток багатого емоційного світу неможливий без іграшок: іграшок з реального життя, іграшок, що допомагають «виплюхнути» агресію, іграшок для розвитку творчої фантазії і самовираження. Іграшки слід вибирати, а не купувати і збирати, враховуючи вікові потреби. Важливу роль в розвитку дитячої емоційності має казкотерапія. Власне через казки, звернені до серця дитини і не піддані впливу сучасної цивілізації, дитина отримує глибокі знання про людину, її проблеми і способи їх вирішення.

Рекомендації психологів з розвитку емоційної сфери Емоційному розвиткові сприяє така поведінка дорослих, яка робить їх джерелом комфорту і підтримки. Тепло Піл словом «тепло» розуміємо інтерес до дітей, доброзичливість і реакцію на їхні потреби. Діти відчувають, що їх люблять, цінують, приймають. Тепло виражається в тому, що дорослі: - завжди поруч; - торкаються ніжно дитини; - встановлюють і підтримують з нею зоровий контакт; - використовують можливість, щоб поговорити з дитиною; - розмовляючи з дитиною, нахиляються до неї так, щоб та їх бачила.

Чуйність Коли реакція дорослих доброзичлива і передбачувана, діти очікують безпеки і затишку. Постійна реакція батьків на дитину і стосунки, які виникають між ними, є найважливішим чинником, який визначає ступінь подальшого успіху. Ці взаємостосунки, засновані на щоденному контакті дитини і дорослого, роблять світ захищеним і передбачуваним. Дорослі можуть реагувати так: - щойно малюк починає плакати, треба з’ясувати причину сліз й усунути її; - треба погодити з іншими членами сім’ї, як поводитися з дитиною у певних ситуаціях; - потрібно застосовувати певні моделі поведінки, які відповідають особливостям дитини. Наприклад, коли Тетянка лягає спати, то любить, щоб їй розповіли казку, а Юрко – щоб його погладжувати по спинці; - пестіть дитину, коли є можливість.

Повага Повага до дітей означає віру в їхні здібності та потенціал розвитку. Щоб проявити повагу: - дізнайтеся про особливості, інтереси, потреби, схильності дитини; робіть так, що діти самі шукали власні рішення; - просіть дітей поділитися своїми ідеями.

Емпатія Здатність розуміти і приймати емоційний стан, недоліки, думки іншого і є емпатією. Навчатися емпатії – означає мати досвід такого самого ставлення до себе. Дорослі можуть виявляти емпатію до дітей різними способами: - пристосовуючись до настрою дитини; - виражаючи почуття дітей мімікою, голосом, жестами; - повторюючи за дітьми звуки; - називаючи емоції дітей просто і без оцінки: «Ти почуваєшся щасливим»; «Ти дуже розхвилювався»; «Ти засмучений»; - хвалячи дітей, коли вони виявляють зародки емпатії стосовно інших: «Як ти добре мене обійняв», «Ти пожалів Марійку»; - повторюють і розвивають сказане дитиною. Наприклад, дитина каже: «Черевик». Дорослий: «Ти хочеш знайти свій улюблений червоний черевик».

Щирість Щирість означає, що дорослі мають бути правдиві, розумні і мають хвалити дітей. Щирість виражається так: чесно зізнайтеся, коли щось не так. Уникайте вселяти в дітей помилкові надії; будьте поруч, коли діти чимось самостійно займаються, щоб підтримати і підбадьорити їх; - подякуйте дітям за допомогу чи спробу щось зробити; - пояснюйте дитині, чому ви просите її зробити щось, чого їй спочатку не хочеться. Для розвитку автономності і впевненості можна використовувати такі прийоми: - дати дітям можливість самостійного вибору. Нехай вони самі вирішують, з якої чашки пити, яку книжку розглядати, які фрукти їсти, чим зайнятися; дати дітям можливість самостійно обслуговувати себе. Вони можуть самі налити сік, одягтися (наскільки це можливо) і допомогти навести порядок після гри, заохочуйте подібні прагнення; - дати дітям можливість (не забуваючи при цьому про їхню безпеку) досліджувати матеріали, не коментуючи, як саме це слід робити; - дати дітям можливість фізично досліджувати навколишній світ – забиратися на гірку, ходити по колоді, стрибати з невисоких східців. Починаючи і повторюючи ці дії, діти вдосконалюються; - дати дітям доволі часу для роботи з різноманітними матеріалами, щоб вони експериментували, пробували, здійснювали вибір, бачили результати своїх дій.

Дякую за увагу!