Методичний посібник "Гендерна психологія у навчанні і вихованні"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ  СЛОВНИК  ГЕНДЕРНОЇ  ТЕОРІЇ   Андрогінія (андрогінна особистість) — поєднання в індивіді водночас жіночих (фемінних) і чоловічих (маскулінних) властивостей. А. о. убирає в себе найкраще з обох статевих ролей. Концепція андрогінії запропонована на початку 70-х років XX ст. американським психологом Сандрою Бем. Психологічна А. виражає високі показники водночас за шкалами маскулінності та фемінності. Вона пов'язана з високою самоповагою, наполегливістю, ефективним виконанням батьківської ролі, мотивацією до досягнень, внутрішнім відчуттям благополуччя. А. о. має багатий набір статеворольової поведінки і гнучко використовує його залежно від обставин. Андрогінність — це поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині (незалежно від статі). Андроцентризм — культурна традиція, яка зводить людську суб'єктивність до єдиної чоловічої норми, що репрезентується як універсальна об'єктивність, вважаючи жіночу суб'єктивність відхиленням від норми, маргіналією. А. є не просто поглядом на світ із чоловічої точки зору, а прийняттям чоловічих нормативних уявлень і життєвих моделей за єдині універсальні соціальні норми і життєві моделі. Термін А. активно використовують теоретики Гендерного підходу і феміністки для критики соціального світу культури, де характеристики чоловічого і жіночого є дихотомічними, мають різну вагу та ієрархічно структуровані: світ культури, природи реалізується (через наратив) від особи чоловічого суб'єкта, з точки зору чоловічої перспективи, а жіноче розуміється як "інше", "чуже" або взагалі ігнорується. Біологічний (статевий) детермінізм — принцип розгляду явищ, за якого визначальними для характеристики людини є біологічні, природні фактори. Критикується фемінізмом за довільне трактування "природних факторів" як незмінних. Бісексуальність — потяг індивіда до сексуальних контактів з представниками обох статей (гомо- і гетеросексуальна орієнтація). Гендер (англ. gender — рід) — стать як соціальна категорія на відміну від біологічної статі (sex). Це соціальний конструкт, який охоплює соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ до влади, сімейні ролі й репродуктивну поведінку. Є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства. Стосується він не анатомо-фізіологічних властивостей, за якими різняться чоловіки і жінки, а соціально сформованих рис, притаманних "жіночості" та "мужності". Гендерна асиметрія — непропорційна представленість соціальних і культурних ролей обох статей (а також уявлень про них) у різних сферах життя. Джерелом Г. а. є прихована дискримінація і панівні в суспільній свідомості патріархатні установки. Гендерна демократія — система волевиявлення обох статей (жінок і чоловіків) у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях, що законодавчо закріплена й реально забезпечена в політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур. Г. д. утверджує рівну суспільну цінність жінок і чоловіків (принцип Гендерного паритету), яка включає рівні права, обов'язки і відповідальність представників обох статей перед суспільством і однієї перед іншою. Гендерна дисфорія (порушення Гендерної ідентичності) — стан, за якого людина не може прийняти свій Гендерний статус чоловіка чи жінки і відчуває гостру незадоволеність. Може мати різні причини, зовнішні прояви і тривалість. Невідповідність фізичного вигляду хлопчика чи дівчинки Гендерним нормам називають Гендерною неконформністю; порушення Гендерних меж шляхом перевдягання — трансвестизмом. Найглибшою формою Г. д. є транссексуалізм — відкидання індивідом свого біологічного статусу, прагнення змінити його, в тому числі шляхом хірургічної операції, змінити паспортну стать тощо. Гендерна (статева) диференціація — процес, за якого біологічні відмінності між чоловіками і жінками наділені різним соціальним значенням і використовуються як засоби соціальної класифікації. Гендерна економіка — новий напрям економічних досліджень, який розкриває механізми Гендерної нерівності у формальному і неформальному секторах зайнятості; розглядає функціонування політичних, торговельних, фінансових інститутів з точки зору їх впливу на соціально-економічні статуси чоловіків і жінок; також розробляє індекси і показники економічного розвитку з урахуванням росту/переборювання Гендерної асиметрії. Гендерна ідентичність — ідентичність, яка характеризує людину з точки зору її належності до чоловічої чи жіночої статі, усвідомлене прийняття нею взірців мужності і жіночності в культурі. Г. і. є ширшим поняттям, ніж статеворольова ідентичність, оскільки включає в себе рольовий аспект і образ людини загалом. Г. і. не є синонімом поняття "сексуальна ідентичність". Гендерна ідеологія — система ідей і поглядів, понять і уявлень про побудову суспільства, взаємин в ньому жінок і чоловіків як двох соціальних груп. Г. і. є конструктивною, оскільки несе нову культуру стосунків між статями в ім'я досягнень соціальних цілей. Гендерна історія — спеціальна історична дисципліна, предметом вивчення якої є історична ретроспектива Гендерних стосунків. Гендерна культура — сукупність статеворольових цінностей у суспільних відносинах і відповідних до них нормативів поведінки, потреб, інтересів і форм діяльності. Зумовлена суспільним устроєм, національними шлюбно-сімейними звичаями і традиціями, релігійними віруваннями. Гендерна нерівність — соціальний устрій, за якого соціальні позиції чоловіків і жінок суттєво відрізняються. Гендерна політика — утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей, завдань і методів їх досягнення в діяльності політичних структур (держави, політичних партій, громадсько-політичних об'єднань). Гендерна психологія (психологія статі, психологія статевих відмінностей) — галузь психологічного знання, що вивчає характеристики Гендерної ідентичності, які детермінують соціальну поведінку людей залежно від їх статі. Структуру Г. п. утворюють психологія статевих відмінностей і Гендерна соціалізація. Перспективними у межах Г. п. є дослідження, спрямовані не на вияв відмінностей у психологічних характеристиках та особливостях поведінки чоловіків і жінок, а на пошук їх психологічної схожості; орієнтованість на вивчення продуктивних стратегій і тактик поведінки чоловіків і жінок в переборенні традиційних Гендерних стереотипів, на аналіз особистісних передумов успішної самореалізації жінок у професійній сфері, чоловіків — у сімейній. Гендерна рівність — справедливий розподіл можливостей для чоловіків і жінок у здобутті освіти, виконанні сімейних і соціальних ролей. Гендерна система — інститути, поведінка і соціальна взаємодія, які приписуються індивідам відповідно до їх статевої належності. Шведська дослідниця І. Хірдман характеризує Г. с. як сукупність Гендерних контрактів: у патріархальній ієрархії Гендерних ролей для жінки базовим був контракт "домогосподарки", для чоловіка — контракт "годувальника". Гендерна (статеворольова) соціалізація — процес засвоєння людиною соціостатевої Гендерної ролі, призначеної для неї суспільством з народження. Гендерна статистика — статистика про становище чоловіків і жінок у таких сферах, як населення, сім'я, охорона здоров'я, освіта, комунікації, зайнятість людини, політика. Гендерна стратифікація — ієрархічний розподіл у суспільстві економічних і соціальних ресурсів за статевою належністю. Гендерний аналіз — процес оцінки різного впливу на чоловіків і жінок існуючих чи пропонованих програм, законодавства, державного політичного курсу в усіх сферах життя соціуму і держави. Г. а. передбачає також збір якісної інформації і розуміння Гендерних тенденцій в економіці і суспільстві, використання цих знань для виявлення потенційних проблем і пошуку шляхів їх вирішення. Гендерний індекс людського розвитку — встановлені ООН показники, що відображають становище в країні чоловіка і жінки за такими базовими напрямами людського розвитку, як можливість вести здоровий спосіб життя і довго жити, доступність якісної освіти, рівень матеріального добробуту. Гендерний конфлікт — взаємодія чи психологічний стан, основою якого є протиріччя між сприйманими Гендерними цінностями, відносинами, ролями, що породжує зіткнення інтересів і цілей. Гендерний підхід (гендерний вимір) — ознака політичної культури, властива активній представницькій демократії, яка полягає у врахуванні інтересів обох соціально-статевих груп суспільства. Суттю Г. п. є усвідомлення того, що суспільні явища по-різному впливають на чоловіків і жінок, викликають неоднакові їх реакції. Гендерні дослідження — міждисциплінарна дослідницька практика, яка реалізує евристичні можливості Гендерного підходу для аналізу соціальних трансформацій і систем домінування. Г. д. (соціологічні, психологічні, етнографічні та ін.) відображають відмінності в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. Провідними напрямами Г. д. є вивчення Гендерної соціалізації, патріархальних та егалітарних стосунків, Гендерної атрибутики, Гендерної ідентичності та сексуальності, а також питань і явищ, що відображають зміни позицій статей в сучасному суспільстві. Основою Г. д. є не просто опис відмінностей у статусах, ролях та інших аспектах життя чоловіків і жінок, але аналіз влади і домінування, які утвердилися в суспільстві через Гендерні ролі та відношення. Гендерні (статеві) ролі — зразки поведінки жінок і чоловіків, які грунтуються на традиційних очікуваннях, пов'язаних з їх статтю; сукупність загальноприйнятих норм і правил поведінки людей в конкретній ситуації. Г. р. відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом. Гендерні стереотипи — набір консервативних, загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються статусу жінок і чоловіків, норм їх поведінки, мотивів, учинків і характеру потреб. Г. с. закріплюють існуючі Гендерні відмінності і взаємовідносини. Гендерні стратегії — суспільно значимі Гендерні спрямування в діяльності соціумів та їх організаційних структур, спрямовані на утвердження Гендерної демократії в суспільстві з метою розвитку Гендерної культури. Генетична стать — стать, яка визначається набором статевих хромосом. Гетеросексуальність — сексуальна орієнтація в поведінці і почуттях індивіда на осіб протилежної статі. Феміністична соціологія розцінює її як політичний інститут підпорядкування жінок чоловікам. Гомосексуальність — сексуальний потяг до особи тотожної статі і сексуальний контакт з нею. Гомофобія — поширена у суспільній свідомості думка про неприродність гомосексуальних стосунків. Дискримінація жінок — будь-які відмінності, винятки або обмеження за ознакою статі щодо реалізації жінками (незалежно від їх родинного стану) прав людини і основних свобод в політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській та будь-якій іншій сфері. Диференційна соціалізація — диморфічний (статевоспецифічний) спосіб, згідно з яким батьки, інші дорослі по-різному ставляться до хлопчиків і дівчаток, винагороджуючи і посилюючи статевотрадиційну поведінку кожної статі. Егалітарна державна політика (політика гендерної рівності) — політика, основою якої є принцип створення рівних умов для самореалізації особистості у всіх соціальних сферах незалежно від її статі. Емансипація — процеси соціальної мобільності жінок, пов'язані з їх соціальною диференціацією як окремої соціальної групи і виходом при-ватної сфери у сферу публічну. Жіноче підприємництво — бізнес, яким керують жінки. Жіночий рух — соціальна, культурна, політична діяльність жінок і жіночих груп, спрямована на захист інтересів жінок, зміну системи Гендерних відносин. Жіночість — (див. фемінність). Маскулінність (чоловічність) — система властивостей особистості, які традиційно вважаються чоловічими. Передбачає відповідність власній статевій приналежності, прийняття Гендерних стереотипів, дотримання чоловічих норм, вироблення типових для чоловічої статі форм поведінки, способів самореалізації. Матріархат — форма соціального устрою, за якого сімейна і політична влада належить жінкам. Патріархат — влада батька (патріарха) над усіма юридично недієздатними членами родини (жінками, дітьми, рабами). У феміністській теорії патріархат трактується як родинна, соціальна, ідеологічна і політична система, в якій жінка і жіноче (фемінне) завжди підкорені чоловіку і чоловічому (маскулінному). Революція сексуальна — масова переоцінка норм сексуальної моралі, послаблення репресивності у ставленні до інтимного життя. Притаманна була громадській думці у 60-ті роки XX ст. Репресивна статева мораль — система жорстких антисексуальних поглядів у суспільстві. Сексизм (статева дискримінація) — упереджене ставлення до людини, групи людей, пов'язане з їх належністю до певної статі; дискримінація за ознакою статі. Розрізняють С. щодо жінок і щодо чоловіків. Ідеї С. близькі до расизму, шовінізму та фашизму. Соціальна активність — поведінка соціальних суб'єктів, спрямована на зміну соціальних умов їх життєдіяльності. Сексуальна (статева) ідентичність — прийняття індивідом своєї сексуальної орієнтації (гомосексуальної, гетеросексуальної чи бісексуальної). Сексуальна культура — аспект культури, який стосується шлюбно-сімейних традицій, вірувань, ціннісних орієнтацій і поведінки статей. Сексуальна роль — прийняття індивідом певних нормативів сексуальної поведінки і дотримання їх в процесі побудови інтимних стосунків зі значущими іншими. Сексуальне життя — комплекс взаємостосунків чоловіка та жінки, який включає як статевий акт, так й інші вияви міжстатевого спілкування. Сексуальність — характеристика сексуального потягу, сексуальних реакцій, сексуальної активності і т. д. "Скляна стеля" — невидимі і формально не означені бар'єри, які перешкоджають кар'єрному зростанню жінок. Ці перешкоди зумовлені як Гендерними стереотипами про другосортність жінок, обмеженість їх здібностей, так і страхом успіху, який нерідко вражає працюючих жінок. Статева мораль — система моральних норм, що регулює всі аспекти сексуальної поведінки людини. Стать — сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, які забезпечують продовження роду і дають змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особини. С. біологічну визначають такі ознаки: 1) генетичні (набір хромосом); 2) гонадні (репродуктивна функція): у жінок — яєчник та яйцеклітина; у чоловіків — яєчка та сперматозоїди; 3) гормональні (статеві гормони): у жінок естрогени, у чоловіків — андрогени; 4) соматичні (сукупність будови статевих органів і розвиток вторинних статевих ознак). Фемінізм (жіночий рух) — теорія рівності статей, яка є основою руху жінок за свої права; громадський рух за визнання рівних прав жінки і чоловіка у всіх сферах сімейного і суспільного життя.   Фемінність (жіночність) — сукупність фізичних, психічних і поведінкових властивостей, яких очікують від жінки в певному соціумі. Відповідно до традиційних поглядів, це високий ступінь розвитку протилежних маскулінним якостей: пасивності, залежності, підлеглості, слабкості, емоційності, ніжності, тендітності тощо.

 

План Вступ. Гендерний розвиток особистості.        Процес соціалізації особистості.        Розвиток  гендерних установок: а) гендерний розвиток дітей дошкільного віку  (парапубертатний період).            б) гендерний розвиток  особистості у молодшому шкільному  віці                    (препубертатний етап).                       в) гендерний розвиток у підлітковому віці  (пубертатний період).                       г) гендерний розвиток  особистості в старшому шкільному віці.      2.  Гендер у навчанні та вихованні.     .  Гендерна сегрегація в навчальному процесі. Шляхи подолання гендерної сегрегації в школі. Сутність гендерного виховання              Висновки              Література              Додатки

 

 

Вступ

     Сьогодні ми живемо в часи швидких змін. Звісно ж змінюються і взаємовідносини між чоловіками та жінками в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

    В останнє десятиріччя проблеми гендерної психології привертають все більшу увагу психологів, які намагаються з’ясувати, в якій мірі статеві відмінності зумовлені біологічними та соціальними факторами, а також якими є психологічні механізми виникнення статевих ролей. Гендерна психологія відносно молода наука, тому й визначення самого поняття «гендер» ще й досі є проблематичним.

Гендерна психологія – галузь психологічних знань, яка вивчає набуті в процесі соціалізації характеристики гендерної ідентичності, що детермінують соціальну поведінку ролей залежно від їх статевої належності.[1]

Утвердження гендерної рівності — важливий напрямок в Україні за останні роки.    

     Це питання проходить крізь всі проблеми сьогодення і є актуальним в житті кожного з нас. На суспільному рівні декларовані права та можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються, упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися, жінки та чоловіки як соціальні спільноти загалом мають неоднаковий доступ до соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади.

Інтеграція української держави у світове співтовариство вимагає переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їх рівноправну участь у всіх сферах життєдіяльності, і, зокрема, в політиці і державотворенні. Однак, сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, змісті суть гендерних стереотипів, поширених серед населення, офіційна гендерна політика дають підстави вважати, що станеться це не скоро. Підґрунтям для такого висновку є стан гендерних відносин в економічній, соціальній, правовій та політичній сферах українського суспільства, а також стан громадської свідомості, де досі успішно відтворюється низка глибоко вкорінених гендерних стереотипів.

Професійне зростання жінки в суспільстві має свої джерела, ознаки і тенденції. Вони є визначальними в усіх сферах життя та діяльності жінки, а особливо в освіті. Часто джерелом формування особистості майбутньої жінки і її професійного кредо є сім’я та школа. Гуманізація освіти в сучасних умовах розвитку суспільства, в ідеалі, передбачає повернення школи до дитини, особливо жіночої статі, повагу її особистості, гідності, довіру до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів, інтересів. І знову аналіз: чудові господарі класу – це дівчатка, здебільшого найкращими ученицями є також вони, найкращі редактори шкільних газет, кращі організатори колективних справ, вихователі своїх же однокласників. Прояви лідера-жінки, майбутнього професіонала, часто залишаються не поміченими, не підтриманими сім’єю, школою, позашкільним закладом, колом друзів. І тому на зламі століть відбувається переосмислення як проблем виховання молоді в цілому, так і виховання молодої генерації жінок України, що скажуть своє слово в школі й ВНЗ як обдаровані діти, а в житті – як лідери-професіонали національної системи розвитку держави й державності.

1. Гендерний розвиток особистості.
   1.        Процес  соціалізації особистості.

   Процес розвитку гендерних  ролей, як соціально зумовлених варіантів статевих ролей та статево-рольової поведінки, відбувається в контексті досить важливого для життя особистості процесу, який називається соціалізація. За більшістю означень, соціалізація особистості - це засвоєння людиною суспільного досвіду, суспільних норм і цінностей. Одною з основних складових соціалізації людини є засвоєння нею соціальних ролей. По-перше, в соціальних ролях закріплені норми і правила соціальної поведінки у вигляді нормативних вимог до виконання соціальних ролей. По-друге, рольова поведінка - це найважливіший вид соціальної поведінки, а соціальні ролі - це засіб включення особистості в групу, в соціум, форма соціальної адаптації і особистісного самовираження одночасно. Особливості рольової соціалізації полягають не лише в засвоєнні суспільних очікувань до соціальних ролей, а й рольовий розвиток особистості, тобто формування психологічних ролей, як соціальних, так і особистісних, міжособистісних, характерних, життєвих тощо.

    Серед великої кількості ролей, що їх засвоює людина, для нормальної соціалізації особистості велике значення мають статеві та гендерні ролі. Гендер в психології - це соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям  «чоловік»і  «жінка». Оскільки “стать” є біологічною категорією, соціальні психологи часто посилаються на біологічно обумовлені гендерні відмінності як на «статеві відмінності».Ці ролі тісно пов'язані з усвідомленням себе представником певної статі і з нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі. Статеві та гендерні ролі тісно пов'язані зі статевою та гендерною ідентичністюособистості. [1]

    Ідентичність - це одна з найістотніших характеристик людини, без якої вона не може існувати як свідома автономна особистість. Ідентичність - це збереження і підтримка особистістю власної цілісності, тотожності, нерозривності історії свого життя, а також стійкий образ «Я», усвідомлення у собі певних особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведінки, які визнаються своїми, достовірними. Психосоціальна ідентичність є запорукою психічного здоров'я особистості. Формування ідентичності починається з моменту відділення дитини від матері і продовжується все життя до самої смерті. [3]

     Рольова ідентичність - це, відповідно, усвідомлення себе суб'єктом психологічних ролей. Американський соціолог Чед Гордон виділяє такі 5 видів рольової ідентичності:

1.  Статева ідентичність, в основі якої лежить гендерна ідентифікація людини  як  чоловіка  або   жінки,   одна  з   найістотніших   із   усіх   рольових ідентичностей.

2.  Етнічна ідентичність, тобто ідентифікація людини як члена расової, релігійної, національної спільноти або мовної групи, субкультури чи іншої соціальної   структури.   Від   наявності   специфічної   етнічної   ідентифікації залежать цінності і стилі міжособистісної взаємодії людей.

3.   Ідентичності членства, що базуються на зв'язку між людиною й організаційним життям суспільства завдяки всім формам групового членства. Вони   спираються  як   на   формальний   зміст   («учень», «студент»,   «член   правління», ), так і на неофіційні форми асоціацій дозвілля (членство в специфічних гуртках, компаніях і групах).

4.  Політична ідентичністьбазується на таких самохарактеристиках, як ліберал, консерватор або радикал, які впливають на більш пізню ідентифікацію себе як республіканця або соціаліста. Набагато раніш, ніж стають істотними дорослі   політичні   відносини,   з  Я-концепцій  типу  лідера,   програного   або миротворця розвиваються типові відношення людини до конкуренції, влади і прийняттю рішення.

5. Професійна ідентичність, тобто система рольових ідентичностей щодо роботи, як в домашньому господарстві (дружина, батько, і т.д.) так і за його межами (адвокат, водопровідник, і т.д.). Вони і пов'язані з ними Я-концепції  Ч. Гордон не даремно вважає статеву чи гендерну ідентичність однією з найістотніших з усіх рольових ідентичностей. На підтвердження цього можна навести приклад транссексуалізму, згідно якому статева ідентичність (тобто, психічна якість) вважається більш істотною характеристикою людини, ніж її біологічна стать. [4]

    Гендер є  однією з базових характеристик особистості, що обумовлюють психологічний і соціальний розвиток людини. Як соціальний інститут гендер складається з:

1. Гендерних статусів –  соціостатевих ролей, норм, що соціально визначаються суспільством і закріплюються через поведінку, жестикуляцію.

2. Гендерного розподілення праці – розподілення виробничої і домашньої праці між членами суспільства, що наділені різним гендерним статусом. Робота, розподілена в залежності від чоловічого і жіночого гендерного статусу, збільшує оцінку суспільством цих статусів: так, чоловічому статусу, як правило, відповідає більш престижна і високооплачувана  робота.

3. Гендерно передбачуваної родинної ролі – тобто прав та можливостей для кожного гендерного статусу в родині. Статуси в системі родинних зв’язків відбивають та підсилюють престиж і владу, розподіляючи різні гендери.

4. Гендерних біологічних (статевих) сценаріїв поведінки – нормативних зразків сексуальних бажань, сексуальної поведінки, що належить відповідно гендерного статусу.

5. Гендерних якостей особистості – комбінацій характерних рис особистості, що моделюються тендерними нормами і надають певні почуття і поведінку членам різних гендерних статусів. Соціальні очікування інших у між особистісному спілкуванні постійно підтримують ці норми.

6. Гендерного соціального контролю – формальної і неформальної підтримки і винагороди за певний тип поведінки і, відповідно, покарання зневагою, соціальною ізоляцією, медичним лікування не конформістської поведінки.

7. Гендерної ідеології – що виправдовує існування гендерних статусів, особливо різниці в їхній оцінці суспільством. Домінуюча ідеологія (маскулінна) намагається придушити критичний прояв думок, нав’язуючи свої оцінки над природніми.

8. Гендерних іміджів (образів) – культурних репрезентацій гендера в символічній мові і творах мистецтва, що репродукують і легітимують гендерні статуси.

Культура – головна підтримуюча сила домінування гендерної ідеології.

Відносно індивіда гендер будується з:

1. Категорії біологічної статі – визначається з моменту народження на основі наявності первинних ознак (геніталій). Біологічна стать може бути змінена шляхом хірургічного втручання.

2. Гендерної ідентичності – особистісного осмислення і прийняття своєї належності до певної статі.

3. Гендерного шлюбного і репродуктивного статусу – показним є виконання або відмова від одруження, народження дітей, родинні стосунки.

4. Гендерних сексуальних орієнтацій – соціально і індивідуально прийнятих зразків сексуальних почуттів, бажань, практики і ідентифікації з ними.

5. Гендерної особистості – що характеризується інтернаціоналізованими моделями соціально схвалюваних почуттів, емоцій, що слугують скріпленню родових структур, інститутів батьківства.

6. Процесів з відтворювання гендеру – соціальної практики навчання гендерна «правильної»  поведінки, у тому числі і на вербальному рівні. Постійне репродукування гендерних відмінностей і домінування.

7. Гендерної презентації – показ, демонстрація себе як особистості, що має відповідні гендерні якості за допомогою одягу, косметики.

Багатокомпонентна структура гендера визначається чотирма групами характеристик:

• біологічна стать;
• гендерні стереотипи;
• гендерні норми;
• гендерна ідентичність.

   Гендерна ідентичність - аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе як представника певної особистості. Гендерна ідентичність особистості входить у структуру соціальної ідентичності. Усвідомлення власної статевої приналежності та становлення гендерної ідентичності людини - один з напрямків його соціалізації.

   Соціальна ідентичність - це ті компоненти  «Я» людини, які переживаються нею на рівні усвідомлення приналежності до будь-якої групи (статевої, вікової, етнічної, професійної й т.д.).

     Процес гендерної соціалізації визначається та керується за допомогою різних соціальних і культурних засобів. Для цього в кожному суспільстві існують певні гендерні ролі.

     У широкому змісті поняття ролі означає засіб поводження людей у системі міжособистих відносин, що залежать від їхньої позиції в суспільстві та відповідають прийнятому в даному суспільстві набору норм, уявлень та очікувань. Під гендерною роллю розуміють систему соціальних стандартів, уявлень, стереотипів, яким людина повинна відповідати, щоб її визнавали як хлопчика (чоловіка) або дівчинку (жінку). [5]

   Гендерна ідентичність - це особливий вид соціальної ідентичності, що співіснує в самосвідомості людини в єдності з поданнями про професійний, сімейний, етнічний, освітній й т.п. статуси. Вона починає формуватися з народження дитини, коли на підставі будови його зовнішніх статевих органів визначається його паспортна (цивільна, акушерська) стать. З цього починається процес гендерної соціалізації, у ході якого дитину цілеспрямовано виховують таким чином, щоб вона відповідала прийнятим у даному суспільстві уявленням про «чоловіче» та «жіноче». Саме на підставі існуючих у суспільстві еталонів формуються уявлення дитини про власну гендерну ідентичність та ролі, її поведінку, а також самооцінку.

Існує багато агентів гендерної соціалізації, які допомагають соціалізувати дитину згідно стереотипів, відповідно закріплених за кожною статтю. Серед них на першому місці знаходиться сім’я, система батьківських впливів на дитину, стиль сімейного виховання. На гендерну самореалізацію істотно впливають власні гендерні стереотипи та цінності батьків, їхні життєві сценарії, характер стосунків у подружжі та між батьками і дітьми. Можна без перебільшення сказати, що сім’я – це горнило формування гендеру. Гендерні ролі батьків – найперший зразок гендерної поведінки для дітей, які часто будують власну гендерну ідентичність згідно з батьківськими моделями життя. Інколи життєвий сценарій дітей повторює сценарії батьків, тому що в ранньому дитинстві маленька людина вирішила: “Буду таким, як тато (або такою, як мама)”. Також діти багато в чому копіюють ставлення батьків один до одного, формуючи стиль стосунків з протилежною статтю.
Сімейні традиції втілюються в такій формі групової свідомості, як сімейні міфи, що є метафоричною формою вираження сімейних стереотипів. Сімейні міфи – це система вірувань, що їх поділяють всі члени родини. В кожному міфі є частка істини. Вони ніколи не є зовсім безглуздими, тому в них так хочеться вірити.
З дитячих книг дитина також взнає про поведінку, яка розцінюється суспільством як така, що відповідає тому чи іншому гендеру.
     В процесі диференціальної соціалізації велика роль належить дитячим іграшкам. Згідно проведених досліджень, іграшки та ігри допомагають дівчаткам практикуватися у тих видах діяльності, які стосуються підготовки до материнства (ляльки) і ведення домашнього господарства (іграшкові пилосмоки, праски, мікрохвильові печі, пральні машини, дитячі кухонні плити, посуд, меблі та ін.), розвивають вміння спілкування і навички співробітництва. Інакша справа у хлопчиків: іграшки та ігри спонукають їх до винахідництва (конструктори), перетворення оточуючого світу (кубики), допомагають розвивати навички, які пізніше ляжуть в основу просторових і математичних здібностей, заохочують незалежну, змагальну і лідерську поведінку (спортивне знаряддя; машинки, пістолети, кораблі і т.д.).
     Немаловажливим агентом соціалізації вважають також ЗМІ, зокрема, телебачення, яке цілком здатне суперничати з батьками і вчителями в якості джерела рольових моделей для наслідування. Дослідження показали, що ЗМІ дуже важливі у гендерно-рольовій соціалізації, а аналіз інформації, що надходить до нас по телевізійним каналам, продемонстрував, що телебачення створює стереотипні, традиційні образи чоловіків і жінок Так, жінки в багатьох телепередачах та фільмах зображаються молодими, привабливими та сексуальними, і в більшості слугують швидше прикрасою, ніж діючим обличчям. Чоловіки значно частіше з’являються на телеекрані і при цьому їх показують більш сильними особистостями, ніж жінок; також чоловіків частіше зображають жорсткими, егоцентричними, налаштованими на агресію та суперництво.
Мова, якою ми спілкуємось, також може зробити свій внесок у стереотипне сприйняття чоловіків і жінок. Зарубіжні дослідники показали, що слів, які описують жінку з поганого боку, набагато більше, ніж слів, за допомогою яких можна погано сказати про чоловіка (варто пригадати, скільки існує способів, щоб сказати, що жінка розпутна). Використання матерних слів – взагалі є темою спеціальних досліджень. Отже, в цих словах міститься інформація про ту відповідну гендеру поведінку, яка прийнята в певній культурі. [6]

 

2.        Розвиток  гендерних установок:

 а) гендерний розвиток дітей дошкільного віку

(парапубертатний період)

 

   Гендерно-рольова поведінка людини має свою історію. Гендерні ролі не виникають зразу з народженням дитини, вони розвиваються в залежності від багатьох умов і факторів протягом людського життя. Цей розвиток має свої закономірності, протиріччя. Від нього залежить характер життєвого сценарію людини, стиль життя і стратегії поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях.

Сучасні малюки зовсім не схожі на колишніх, вони здобувають свій власний досвід статевої ідентифікації в цьому мінливому сьогоденні, де часом дорослому важко розібратися, хто перед тобою: чоловік чи жінка?

     Кожний індивід розвивається як представник конкретної статі. З'явившись на світ дівчинкою або хлопчиком, дитина в процесі соціалізації засвоює комплекс норм, правил, моделей поведінки, які наближають її до прийнятих у даному суспільстві зразків фемінності або маскулінності, сприяють формуванню відповідних якостей особистості.

     Маскулінність – це комплекс характеристик поведінки, можливостей та очікувань, які домінують у соціальній практиці тієї чи іншої групи, об’єднаної за ознакою статі, це те, «що додаєтьсядо анатомії для одержання чоловічої гендерної ролі.» [ 7]

    Під фемінністю розуміють «характерні форми поведінки, які очікуються в суспільстві від жінки, певний прояв того, що розглядається як позиції, внутрішньо притаманні жінці. «Жіночність – це «найвищий прояв людської краси, в цій красі відбувається народження нового життя, розвиток, ... жіночність – ценайвище втілення моральної чистоти і шляхетності, вище втілення людської гідності. Поважати жінку – означає поважати життя.[ 8]

     Питання статі стають небайдужими для дитини з того моменту, як вона починає усвідомлювати свою статеву належність, розуміти, що вона не лише дитина, а хлопчик або дівчинка. Статева ідентифікація – один з найважливіших елементів становлення особистості дитини, який впливає на все її подальше життя.

Психологи стверджують, що процес гендерної ідентифікації починається буквально з моменту народження дитини. Формування психологічної статі дитини залежить не лише від біологічного чинника, а й від соціального середовища, у якому вона розвивається. Сім’я завжди була і буде першим соціальним середовищем, яке визначає ціннісні орієнтації дитини. Першу модель взаємин між статями дитина бачить на прикладі своїх батьків. Якщо один з них допускає стосовно іншого брутальність, жорстокість і зневагу, то дитина може сприйняти це як норму, яка впливатиме на все життя. Крім сім’ї впливають заклади освіти, групи однолітків, відповідні засоби масової інформації, «значимі інші».

      Діти дошкільного віку починають усвідомлювати себе не лише людьми і неповторними особистостями, а й хлопчиками чи дівчатками. Ознайомлюються зі своїм тілом, вчаться ним керувати. Прагнуть усвідомити свої можливості, емоції і почуття. Вчаться ідентифікувати людей за статевою належністю. Починають порівнювати себе з іншими людьми. Виявляють увагу до різних частин свого тіла. Запитують про різницю між статями, цікавляться звідки беруться діти. У мовленні використовують займенники «він», «вона». Статеву належність зазвичай пов’язують з неістотними ознаками: різний одяг, зачіска тощо. Часто вважають,що стать можна змінити-побути хлопчиком, потім дівчинкою, або навпаки. Грають в ігри, яких навчають дорослі.

     Уже в три роки діти з упевненістю відносять себе до чоловічої або жіночої статі

( гендерна ідентифікація). У цей період діти починають помічати, що чоловіки і жінки по-різному виглядають, займаються різною діяльністю і цікавляться різними речами. Як тільки дитина починає помічати відмінності між чоловіками і жінками, у неї з’являється підвищена увага до рольових моделей її статі, обумовлене бажанням бути найкращим хлопчиком чи дівчинкою. Наслідуванням можна пояснити любов жінок до походів по магазинах і підготовці до свят і небажання чоловіків цим займатися. Поки дитина росте, вона бачить, що саме жінка займається такими справами, і якщо дитина — дівчинка, то це буде цікавити її набагато більше, ніж, якби на її місці був хлопчик. Не можна забувати, що гендерно-рольова соціалізація — це процес, що триває протягом усього життя людини, він відображає мінливі обставини і новий досвід.

    Але не треба думати, що труднощі гендерної соціалізації мають лише жінки. Хлопчик в процесі гендерного розвитку стикається з численними проблемами, в першу чергу пов'язаними з визнанням в оточенні однолітків, з лідерством, суперництвом тощо. Якщо для дівчинки проблема лідерства полягає в тому, що вона, з точки зору суспільних стереотипів, не повинна до нього прагнути, то для хлопчика - навпаки, суспільна думка змушує вважати його невід'ємною цінністю свого буття. Чоловік, не реалізований в сфері лідерства, часто тією ж громадською думкою вважається менш компетентним, ніж чоловік з високим статусом, інколи навіть - невдахою. Ця думка нерідко тисне на свідомість, змушує відмовлятися від покликання на користь сходження щаблями влади. Для хлопчика прагнення відповідати взірцям маскулінності (крім влади - це необхідність бути сильним, хоробрим, компетентним, емоційно стриманим тощо) є не стільки внутрішньою потребою, скільки суспільною нормою, і невідповідність їй спричиняє більш критичне ставлення до нього, ніж для дівчинки невідповідність стандартам фемінності.

     Щоб простежити за ростом статевої інформації, батьки повинні мати перед очима своєрідний еталон інтересів дитячої зацікавленості з питань народження людини. Учені класифікують це у такий спосіб:

• Від 2-3 років дітей цікавить власне тіло, зокрема й статеві органи. При цьому з'ясовуються розбіжності між хлопчиками і дівчатками, жінками і чоловіками;
• Від 3-4 років – цікавлять питання, звідкіля беруться діти? Хто їх приносить? Чому в жінок бувають такі великі животи?
• Від 5-6 років – як потрапляють діти в живіт матері та яким чином вони відтіля виходять? Як вони там ростуть і як розвиваються?
• Від 6-8 років – яка роль батька в появі дітей? Чому діти бувають схожими на своїх батьків? Чи можуть народитися діти в дітей? [ 9]

 

 

б) гендерний розвиток  особистості у молодшому шкільному  віці (препубертатний етап)

 

Молодший шкільний вік характеризується такими особливостями:

•                   формуванням, восновномувіграх, стереотипівінабуттямнавичокстатево-ролевої поведінки (війна, ляльки), інтенсивноюгендерноюсоціалізацієюдитини;
•       формуваннямхарактеру. На цьому етапі здійснюється вибір статевої ролі, яка найбільше відповідає психофізіологічним особливостям дитини чи її ідеалам;
•       формуванням мужності, жіночностімікросередовища.На цьому етапі здійснюється вибір статевої ролі, найбільш відповідний психофізіологічним особливостям дитини й ідеалам маскулінності (або фемінінності) мікросоціального середовища. Він характеризується інтенсивною соціалізацією дитини, формуванням у неї колективної свідомості . [ 10]

У цей період відбувається навчання спілкуванню з однолітками,удосконалюються і диференціюються емоційні реакції, формується характер.

        Але цьому віку властиві недостатній розвиток волі, імпульсивність поведінки, цікавість, довірливість, наслідування. Набуття особистісної незалежності не означає втрати контакту з батьками. Навпаки, батьки і їх взаємні стосунки стають об'єктом пильної уваги і наслідування. Правильна статево-рольова поведінкабатьківвизначаєформуванняадекватноїстатевоїроліудитини.При емоційно стриманому, вимогливо-владному ставленні матері і ласкавому, вседозволяючому ставленні батька дівчатка часто виявляють маскулінну, а хлопчики – ремінну поведінку. При спілкуванні з однолітками, в першу чергу в статеворольових, «сімейних» іграх, які потребують виконання визначених ролей,  апробується і закріплюється вибрана статева роль, яка відображає різні аспекти людських взаємин. Такого роду «сімейні»  ігри, в залежності від інформованості дітей, можуть відображати великий діапазон  статево рольової поведінки дорослих.

    Зі вступом до школи з'являються нові зразки для наслідування, збільшується роль спілкування з однолітками. На цьому етапі типовими є розподіл колективу і протиставлення один одному за статевими ознаками. Завдяки цьому антагонізму збільшуються вимоги до прояву мужності або жіночості, практично повністю виключаються компроміси у виборі статевої ролі. [ 11]

      В праці Є.П. Ільїна «Емоції та почуття»[ 12] відстежуютьсястатевовікові відмінності показників тривожності. На думку автора  «у молодших школярів... спостерігаються відмінності між хлопчиками і дівчатками за рядом емоційних станів. Показники тривожності у хлопчиків нижчі, ніж удівчаток». Автор пов'язує це з тим, що дівчатка збільшою усвідомленістю сприймають роль школяра. Хлопчики і дівчатка також розрізняються за домінуючими причинами тривожності (автор називає їх видами тривожності). За Є.П. Ільїним, у дівчаток шкільна тривожністьдомінує в 7-9 років, а в 10 років поступається своїм місцемтривожності самооцінки. У дівчаток молодших класів нафоні меншої, ніж у хлопчиків кількості невротичних реакцій найчастіше трапляються нестійкість настрою, примхливість, смуток, туга, сором’язливість, боязкість, схильність до страхів. У хлопчиків семи років домінує міжособистісна тривожність, шкільна тривожність переважає в 8-9-річному віці. При цьому у хлопчиків вже в 9 років показники тривожності самооцінки починають прирівнюватись до показників шкільної тривожності. На фоні більшої кількості невротичних реакцій у хлопчиків молодшихкласів спостерігається агресивність, забіякуватість, гіперактивність .

      У широкому спілкуванні з однолітками і, насамперед, під час

статеворольових («сімейних») ігор, які вимагають виконання дітьми певної ролі (батька, матері, нареченого, нареченої тощо), апробується ізакріплюється обрана статева роль, яка відображає різноманітні аспекти людських стосунків. Поступово зростає роль однолітків у формуванні адекватної статевої  поведінки.[ 13]

 

 

в) гендерний розвиток у підлітковому віці  (пубертатний період)

 

    Наступний (найважливіший) етап формування гендерної ідентичності - це підлітковий вік. Підлітковийвік – періоджиттялюдинивіддитинства до юності в традиційній класифікації  від 11-12 до 14-15 років. Це віковий період, коли актуалізуються гендерні проблеми. За цей час підліток проходить великий шлях в своєму розвитку: через внутрішні конфлікти із самим собою та з іншими, через внутрішні зриви та сходження він може набути почуття особистості [14].

Ганна Фрейд так описує особистісну нестабільність у підлітковому віці: «Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром Всесвіту і єдиним об'єктом, гідним уваги, та водночас у жоден із наступних періодів свого життя вони не здатні на таку відданість і самопожертву. Вони вступають у пристрасні любовні взаємини — лише для того, щоб обірвати їх так само раптово, як і розпочали. З одного боку, вони з ентузіазмом включаються у життя співтовариства, а з іншого — прагнуть самотності. Вони вагаються: сліпо підкорятися обраному лідеру чи зухвало бунтувати проти будь-якої влади. Вони егоїстичні й корисливі, та водночас сповнені піднесеного ідеалізму. Вони аскетичні, але раптово поринають у примітивну розпусту. Іноді їхня поведінка щодо інших людей груба і безцеремонна, хоча вони неймовірно чутливі. їхній настрій коливається між сяючим оптимізмом і найпохмурішим песимізмом. Іноді вони працюють із невичерпним ентузіазмом, а іноді повільні й апатичні».[15]

    В цьому віці відбуваються зміни підлітка і на морфологічному рівні, а саме такі, що пов'язані з перебудовою організму підлітка - статевим дозріванням. Усвідомлення і переживання статевої ідентичності передбачає наявність у підлітків певних зразків, тобто уявлень про найбільш привабливі і значущі якості особистості чоловіка і жінки, які виявляються в багатьох сферах життєдіяльності індивіда. Дані зразки включають як незалежні від статі моральні установки, стереотипи поведінки, так і специфічні, що пов'язані з розрізненням форм взаємостосунків чоловіків і жінок у суспільстві, діяльності, побуті. [16]
   До основних чинників, що впливають на статеворольову ідентифікацію відносять сім'ю, школу, однолітків, які в свою чергу є основними інститутами соціалізації.

Таким чином, інститути соціалізації виступають соціально-психологічними чинниками, що безпосередньо впливають на формування та становлення статеворольової ідентифікації.
     Крім соціальних чинників на формування статево-рольової ідентифікації особистості в підлітковому віці впливають етнокультурні чинники . Культура впливає на всі сфери людського життя, зокрема на гендерні ролі.

Підліткова ідентичність стає центральним компонентом самосвідомості. Гендерна ідентичність дорослої людини являє собою важко структуроване утворення, що включає, крім усвідомлення власної статевої приналежності, сексуальну орієнтацію, «сексуальні сценарії» і гендерні переваги.     

     Становлення гендерної ідентичності індивіда не обумовлено прямо й безпосередньо наявністю гендерної ролі та включених до неї соціальних стереотипів, уявлень, очікувань. Вони повинні стати засобами усвідомлення власної статевої приналежності та гендерної ідентичності, тобто із зовнішнього, «заданого» соціумом, і культурою плану перейти до рівня внутрішнього, індивідуально-осмисленого прийняття гендерної ролі й відповідних їй установок. [ 17]

    У підлітковому віці  має місце гендерна інтентифікація, тобто посилення  статевих відмінностей . С. Носов вказує, що до 13 років відбувається завершення становлення статевої ролі, побудованої на грунті статевої ідентичності, здобутої до 6-річного віку .А.Чекаліна пов’язує значення підліткового віку для становлення гендерної ідентичності особистості із початком формування

психосексуальних орієнтацій, що триває до 26 років . Оскільки підлітковий вік та особистісна криза, характерна для нього, є сенситивним періодом для розвитку багатьох психічних процесів та явищ, можна говорити про комплексність гендерного розвитку уцей час: завершення становлення специфічних, індивідуально чоловічних чи жіночних, способів сприймання, мислення, експресії мовлення, репертуарів поведінки тощо. На тлі проблем прийняття

нової тілесності, домагань визнання дорослості, реалізації потреби в інтимно-особистісному спілкуванні, гендер підлітка зазнає змін,а гендерна ідентичність, відповідно, змінює свої підвалини. Підліток відкидає як неприйнятне не лише те, що не відповідає статі, але і те, що можна маркувати як «дитяче». Тож І. Романов слушно вказує на  «кризовий шлях переходу від дитячої, інфантильної статевоїідентичності до дорослих, зрілих її форм» , який припадаєна підлітковий вік. [18]

     І.С.Кон виділяє деякі особливості гендерної поведінки підлітків: [9]
1. Поділ любові й сексу. Юнацька мрія любові і образ ідеальної коханої часто позбавлені сексуального змісту, а образ, на який проектуються еротичні фантазії, нерідко являє собою тільки сексуальний об'єкт, позбавлений інших характеристик. Іноді цей еротичний образ може бути загальним для групи підлітків (в 13-14 років). Засобом “заземлити” хвилюючі їхні еротичні переживання (до яких вони психологічно й культурно часто не підготовлені) є брудні анекдоти й порнографія.
2. Експериментальний характер підліткової сексуальності. Відкриваючи свої сексуальні здібності, підліток намагається досліджувати їх з різних сторін. Тому в цьому віці спостерігається велика кількість випадків поведінки, що відхиляється, що у більшості випадків є природнім експериментуванням.
3. Масова мастурбація. Підліткова мастурбація є засобом розрядки статевої напруги, що викликана фізіологічними причинами. Також вона стимулюється психічними факторами: прикладом однолітків, бажанням пізнати себе, перевірити свої можливості, одержати задоволення.

4. Гендерні взаємини  як ознака по дорослішання. Для підлітків власні переживання, усвідомленні у світлі стереотипної гендерної ролі, іноді важливіші, ніж об'єкт прихильності. Цим і пояснюється значимість думки однолітків власної статі. І.С. Кон наводить приклад «епідемії закоханості»: коли в класі з'являється пара, то закохуються всі. Інтимна близькість так само може бути засобом самоствердження.
5. Поширеність гомоеротичних почуттів. Підліток має потребу в сильних емоційних прихильностях. Але психологічна близькість до осіб протилежної статі проблематична у зв'язку з власною незрілістю й численними соціальними обмеженнями. Також в підліткових еротичних контактах більшу роль грають ситуативні фактори. А до причин, названих Коном в 1989 році, сьогодні варто додати моду, що поширюється масовою культурою, на гомосексуальність. Гомоеротичні почуття в підлітковому віці найчастіше епізодичні й до кінця пубертатного періоду припиняються (в 15-16 років).

 

 

г) гендерний розвиток  особистості в старшому шкільному віці

 

     Старший шкільний вік – це особливий період самовизначення та самоствердження, час великих ілюзій, претензій та життєвих планів. Саме в цей період виникає найсприятливіша ситуація для цілеспрямованого формування особистості юнаків і дівчат, самовдосконалення якостей, пов’язаних з культурою взаємовідносин у шлюбно-сімейних стосунках, засвоєння тих норм і правил, які діють у суспільстві й регулюють взаємовідносини між статями. У підлітковому та старшому шкільному віці відбувається перебудова всієї системи відносин людини з дійсністю, формується світогляд особистості та її уявлення про власне призначення і сенс життя, а логіка психосоціального розвитку вимагає активного осмислення соціально вироблених способів поведінки. [ 10]
   Саме в підлітковому та старшому шкільному віці відбувається формування рольових позицій чоловіка і жінки. Старший підлітковий та ранній юнацький вік характеризується: почуттям дорослості, «чуттям статі», суперечністю між необхідністю наслідувати гендерні стереотипи і бажанням ствердити власні норми і цінності, виникненням потреби спілкуватись з однолітками протилежної статі, необхідністю самовизначення, вибору життєвого і професійного шляху, формуванням світогляду. Експериментально перевірено і доведено актуальність та ефективність спецкурсу з пом’якшення гендерних стереотипів; виявлено й окреслено незначні відмінності при здійсненні гендерного виховання в старшому підлітковому та  юнацькому віці.

Існує гендерна специфіка стилю життя у юнацькому віці. Основними змістовими характеристиками стилю життя юнаків є: прагнення до самоактуалізації, що проявляється в усвідомленому, рефлексивному ставленні до себе; наявність соціально-професійно орієнтованих стратегій поведінки, щоможуть бути як адаптивними, так і дезадаптивними; система усвідомлених життєвих цілей, соціально-професійного спрямування. Ключовими змістовими характеристиками стилю життя дівчат є: потреба в самоактуалізації, що проявляється в прагненні до незалежності, самостійності та активності;наявність особистісно-рефлексивних стратегій поведінки; система усвідомлених цілей, що стосуються міжособистісних взаємин. Натомість,юнацький вік характеризується андрогінністю гендерних уявлень, що маютьстатеву своєрідність. Андрогінні уявлення дівчат характеризуються спрямованістю на сімейно-побутову сферу, юнаків – соціально-професійну.Гендерна ідентичність дівчат в юнацькі роки характеризується більшою диференційованістю, ніж у юнаків. У юнаків гендерні уявлення не відповідають змістовим характеристикам ідентичності, що свідчить про більшустереотипність таких уявлень. Гендерна ідентичність юнаків відображає спрямованість особистості на професійну діяльність, матеріальний успіх,соціальні контакти; у дівчат – на інтимно-особистісне спілкування, виконання сімейно-побутових ролей та соціальну самореалізацію. [ 19]

      Становлення ідентичності відбувається протягом усього життя людини, але в юнацькому віційого результатом є виникнення певної цілісності та психосоціальної тотожності   (психосоціальна тотожність - баланс, узгодженість між внутрішніми психічними якостями особистості та її соціальними ролями, діяльністю й поведінкою [ 4] ) ,подальша трансформація якої відбувається фрагментарно, без будь-яких кардинальних змін. 

Становлення гендерної ідентичності від юнацького віку до зрілого пов’язане  з розв’язанням серії актуальних завдань:

•       прийняття себе як чоловіка або жінки (до 19 років);
•       прийняття нових гендерних ролей, обумовлених статусом сімейної людини і

батьківством (20-32 роки);

•       прийняття зміни якості гендерних ролей внаслідок сепарації дітей (33-60 років) . Для періоду дорослості здобута гендерна ідентичність має фундаментальне значення. [ 18]

 

 

2. Гендер у навчанні та вихованні.
   1.        Гендерна сегрегація в навчальному процесі.

 

В умовах сьогодення ідеї гендерної рівності, демократії знаменують нове бачення світо­вих перетворень в системі освіти, оскільки без них, як зазначено у провідних державних доку­ментах (Конституції та Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Концепції національного виховання, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Концепції освіти «Рівний – рівному» щодо здорового способу життя серед молоді України), неможливо утвердити пріоритет особистісно зорієнтованого виховання під­ростаючого покоління.

Тому в умовах глобалізації творення сучасного українського освітнього простору доцільно здійсню­вати на засадах відповідного – гендерного підходу в освіті, що передбачає створення особливого, гендерокомфортного середовища, вільного від стереотипів і спрямованогона розвиток особистості у відповідності до її природного потенціалу. Одним зневід'ємних елементів цього підходу є гендерна освіта – включення у навчально-виховний процес знань про соціальну поведінку чоловіків і жінок у суспільстві та відносини між ними.

     Освітні заклади поряд з іншими агентами соціалізації, визначають нашу ідентичність, а також можливості особистого, громадянського та професійного вибору. Школи вчать нас на власному прикладі. Сама організація освіти, як і панівні тут гендерні ролі, диктують нам жіночі й чоловічі статусні позиції. [ 20]

Гендерна сегрегація в системі освіти проявляється, зокрема, в представленні гендерних стереотипів у навчальних програмах. ЮНЕСКО виокремлює певні елементи статевої дискримінації в шкільних програмах. Відкритою дискримінацією вважається наявність різних навчальних програм для хлопчиків і дівчаток (уроки трудового навчання, предмет «Захист Вітчизни»). У школі також існує негласний розподіл навчальних дисциплін на «жіночі»  та «чоловічі». Відповідно до цього від дівчаток очікують успіхів у жіночих науках, а від хлопчиків – у чоловічих. До жіночих відносять літературу, іноземні мову, рідну мову, біологію, історію. До чоловічих – алгебру, геометрію, фізику, хімію. Чоловічі предмети вважаються важчими, для їх вивчення потрібні «вроджені здібності», а успішність з них – важливішою. Натомість вважається, що жіночі предмети не важко добре вивчити при достатній старанності. [21 ]
     Під час шкільного навчання активно продовжується започаткована батьками традиція формування різного типу поведінки хлопчиків і дівчаток. Тут важливою є поведінка самого вчителя. Те, з якими словами звертається вчитель до хлопчиків і дівчаток, які вчинки він схвалює і за які карає, все це орієнтує хлопчиків і дівчаток на відповідну діяльність.

     Окрім явно вираженого навчального плану у школі існує так званий прихований навчальний план, який часом зміцнює сексистські установки. Прихований навчальний план – це, по-перше, організація самого закладу, гендерні стосунки на роботі, гендерна стратифікація учительської професії. По-друге, сюди відносяться зміст предметів, а по-третє – стиль викладання. Ці три виміри невидимого навчального плану не просто відображають гендерні стереотипи, але й підтримують гендерну нерівність, віддаючи перевагу, чоловічому, домінантному й недооцінюючи жіноче і нетипове.

    Важливим каналом трансляції у формування соціокультурних стереотипів, чинником гендерної просвіти є також зміст навчального матеріалу підручників і посібників. У своїй більшості шкільні підручники і книги для дітей написані традиційною мовою, яка змальовує хлопчиків і чоловіків як людей, здатних на великі звершення (підкорення стихій, перемога у війні, створення нового), а дівчаток і жінок – орієнтованих тільки на успіхи в «приватній сфері»  сім’ї; при цьому традиційно жіноча» діяльність зображається, зазвичай, зневажливо, а жінки представлені як подруги, дружини або, в кращому випадку, помічниці, які сприяють успіхові чоловіків.

      Разом з тим варто зазначити, що сьогодні спостерігається певний прогрес у збереженні гендерної рівності засобами навчальної літератури. Новітні підручники репрезентують розширене коло занять жінок з їх наближенням до чоловічих професій і навпаки.

     По-різному ставляться вчителі  й до оцінки академічних успіхів учнів та учениць: у хлопчиків їх більше пов’язують із здібностями, у дівчаток – з терпінням і посидючістю. По-різному пояснюють учителі успіхи і неуспіхи своїх підопічних: неуспіх дівчаток пояснюється відсутністю здібностей, а неуспіх хлопчиків – нестатком старанності, працелюбства, наполегливих зусиль з окремого предмету. Така диференційована система навчання та виховання забезпечує підтримку духу змагань, наполегливості в досягненні мети в однієї статі та орієнтацію на пристосування, адаптування, невтручання в хід справ у іншої. Це породжує різне ставлення учнів до свого «Я». Як наслідок, хлопчики у процесі навчання мають очевидні переваги над дівчатками у можливості відкрити себе, ідентифікуватися з певними героями та оптимізуючи ми моделями гендерної поведінки, отримати психологічний простір для самоствердження.

      Однією з розповсюджених дидактичних помилок за умови існуючого спільного навчання учнів і учениць є установка на слухняність дівчинки, на те, щоб вона була малопомітною, мовчазною, не заважала. А хлопчик, зазвичай, може бути зовсім інший: галасливіший, рухливі ший, активніший, не орієнтований на образ «ідеального учня». Йому пишуть зауваження у щоденник, він приходить додому, де отримує «догану». Тому у хлопчиків частіше виникає неприязнь до школи, аніж у дівчаток. 

      Отже, освітні заклади відображають гендерну стратифікацію суспільства і культури загалом, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Адже учні бачать на прикладі шкільного життя, що чоловіки – це начальство, а жінки – підлеглі, деякі предмети і дисципліни чітко ідентифікуються у школярів зі статтю викладача. [22]

     Суттєвим недоліком навчальної діяльності школярів обох статей є невміння зробити її насправді спільною. У результаті багато випускників входять у доросле життя з досить туманними уявленнями про характер суспільно-корисного розподілу обов’язків між чоловіками і жінками, з невмінням організовувати ефективну взаємодію з представниками іншої статі, відчувають утруднення у спілкуванні з ними.

    Дослідження показують, що в школі вчителі неоднаково ставляться до учнів різної статі, хоча самі вчителі й не усвідомлюють цього, тобто відбувається гендерна дискримінація. У названому напрямку дослідження А.Толстокорова визначила такі проблеми шкільної освіти:

• дівчат менше залучають до участі в позакласній діяльності;
• жіночі постаті нехтуються в навчальних курсах і підручниках, зокрема з історичних дисциплін;
• невелика кількість творів письменниць і поетес включена до програми з літератури;
• інформація з репродуктивного та сексуального здоров’я більше спрямована на дівчат, ніж на хлопців;
• до занять із комп’ютерною технікою заохочуються переважно хлопці;
• до сімейного й подружнього життя, а також виконання батьківських функцій активніше готують дівчат, ніж хлопців;
• у викладанні теоретичних дисциплін, особливо на історичні теми, виокремлюють постаті видатних людей переважно чоловічої статі і нехтують роллю жінок у розвитку людства;
• на пришкільних майданчиках зазвичай виділяють місце для гри у футбол, волейбол та в інші активні види спорту, в яких переважно задіяні хлопці, а дівчата таких можливостей для фізичних занять не мають. [23]

 

2.        Шляхи подолання гендерної сегрегації в школі.

 

     Визнаючи нагальну необхідність зміни ситуації щодо такого підходу до статевої диференції у школі, Т.М. Титаренко, посилаючись на думку Д.Береза, стверджує, що формування ментальних та інстутиційних засад статевої соціалізації в школі має здійснюватись за таких умов:

• рівномірної репрезентованості осіб жіночої та чоловічої статі у педагогічному колективі;
• колективи, в яких хлопчики і дівчатка навчаються разом, потребують від учителів, як чоловіків, так і жінок, що працюють з ними, достатнього рівня гендерної соціальної зрілості; постійного діалогу вчителів з учнями, дівчаток з хлопчиками як засобу досягти взаєморозуміння та любові;
• робота у змішаних класах вимагає ретельного добору вчителів, які матимуть спеціальну необхідну підготовку для здійснення статевого виховання;
• робота з учнями різної статі не повинна мати узагальненого та уніфікованого характеру, вона має орієнтуватися на індивідуальні особливості, можливості та потреби кожної конкретної дівчинки та кожного конкретного хлопчика.  [ 9]

 

Вирішуючи соціально – культурні завдання гендерної освіти, необхідно враховувати ті соціальні зміни, які відбулися в кінці минулого століття. Так,

Д. Фельдштейн  у своїх дослідженнях зазначав, що в нашому суспільстві радикально переглядаються колишні соціальні цінності, скидаються сталі ідеали, місце яких займає більш утилітарна, прагматична ідеологія. Утворюється вакуум духовності, значно погіршується моральна атмосфера. Разом з тим відсутні впливові суспільні сили, які могли б затвердити високі моральні принципи. Є характерним серйозний дефіцит позитивних впливів на підростаючих дітей усіх інститутів соціалізації, що позначається, в свою чергу, і на загальноосвітній школі, як на одному з провідних інститутів соціалізації дітей.

      Згідно з Законом України «Про освіту» «основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства і держави визначається сама освіта, метою якої … є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого вибору…”
    Тому інтеграція гендерних підходів в освіту набуває активного розвитку в разі підготовки будь-яких навчально-методичних засобів. Стихійні процеси гендерної просвіти  у школах призводять до невміння педагогів усвідомлювати власні переконання,враховувати як свої гендерні особливості, так і інших учасників освітнього процесу, не дають змоги обирати ефективні педагогічні стратегії.
    У цьому ракурсі принциповим стає впровадження гендерної освіти в усі навчальні заклади, які, перебуваючи у стадії реформування, мають здійснити перехід від системи підготовки школярів, орієнтованої на накопичення знань, до системи, яка має на меті навчити їх застосуванню. У цій ситуації впровадження гендерної складової в систему освіти сприятиме не тільки підвищенню фахової майстерності вчителів, але й зміні стратегії освіти в бік соціально-гендерної толерантності всіх учасників освітнього процесу.  [ 20]

     Вимогою нашого часу і наріжними для педагогіки і психології залишаються ідеї В. Сухомлинського  щодо проблеми рівності статей, однакових соціальних вимог та очікувань щодо поведінки хлопчиків і дівчаток, подолання педагогами упередженого ставлення до статевовідповідних видів діяльності, виховання справжніх чоловіків і справжніх жінок – особистостей з андрогінними якостями.

[ 23]

 

 

 

 

 

3.        Сутність гендерного виховання.

   Важливим компонентом гендерної соціалізації особистості є гендерне виховання. Гендерне виховання — це цілеспрямований, організований і керований процес формування соціокультурних механізмів конструювання чоловічих та жіночих ролей, поводження, діяльності та психологічних характеристик особистості, запропонованих суспільством своїм громадянам залежно від їх біологічної статі.

      Мета гендерного виховання полягає не лише у формуванні правильного розуміння сутності моральних норм та установок у сфері взаємин статей, але й потреби керуватися ними в усіх сферах діяльності.

     Гендерне виховання пов’язане з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим. Наприклад, у процесі трудового виховання створюються уявлення дітей про те, що праця людей різної статі має свою специфіку, яка пов’язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини: праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв’язок гендерного виховання з фізичним аналогічний: на заняттях фізкультури підбирають такі вправи, які розвивають різні фізичні якості і формують певне ставлення до стилю поведінки (фігура, постава, хода, динаміка рухів). Гендерне виховання пов’язане з естетичним, наприклад, в організації дозвілля, де враховуються надання переваги дітьми, залежно від статевих відмінностей. Зв’язок гендерного виховання з моральним виявляється в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, роллю в суспільстві людей різної статі, орієнтації дітей на майбутню соціальну функцію.

     У процесі гендерного виховання дітей  шкільного віку мають враховуватись фізіологічні і психологічні особливості. Для нормального статевого розвитку і встановлення правильних стосунків між хлопчиками і дівчатками в цьому періоді важливо розвивати такі моральні якості, як соромливість, стриманість, готовність завжди надати допомогу тощо. Встановленню здорових стосунків між хлопчиками і дівчатками сприяють спільні відвідування музеїв, театрів, походи та інші заходи. Часом у дітей молодшого шкільного віку може виникати почуття симпатії і зазвичай воно спрямоване на старшу людину. При цьому діти намагаються бути ближче до цієї людини, лестяться, доглядають за нею. У таких випадках не слід фіксувати уваги дитини на її почуттях, оскільки така закоханість з часом проходить сама собою. [ 19]

      Поєднання таких обставин, як гендерна знеособленість навчального курсу, гендерні стереотипи в мас-медіа і часто непомітна дискримінація в самій навчальній атмосфері, призводить до формування статеворольової відчуженості у хлопчиків і дівчаток в юнацькому віці. Незважаючи на те, що в початковій школі, де дівчаткам більшою мірою властиве відчуття власної гідності і вони досягають кращих результатів у порівнянні з хлопчиками-однолітками в усіх видах життєдіяльності, у середній школі самооцінка дівчат різко падає, а до старшого шкільного віку стає досить низькою. Так, наприклад, показник коефіцієнта IQ у дівчат знижується приблизно на тринадцять позицій, а у хлопців – тільки приблизно на три. Дівчата відкривають для себе той факт, що їх цінують більше за зовнішність, ніж за їх таланти. Внаслідок цього дівчата проводять свої юнацькі роки в школі абсолютно не так, як хлопці . [ 21]

    Потрібно відзначити, що одним з головних чинників гендерного виховання учня є самосвідомість, яка розглядається, як «цілісне, інтегральне ставлення особистості до себе», і складається з певних взаємопов’язаних структурних елементів. Особливості структури самосвідомості, її будови багато в чому визначають, чи може індивід протистояти тиску соціуму, і чи може він жити у злагоді з собою. Самосвідомість передбачає єдність і тотожність позитивних образів «Я», але вони можуть бути досить неузгодженими між собою та соціумом і сприймати глибокі кризи розвитку особистості, ускладнювати її самовизначення в царині гендерного виховання.

    Згідно з дослідженням З.Фрейда, тільки за ідеальних умов виховання індивіда переходить у своєму розвитку від однієї психосексуальної стадії до іншої. Найчастіше через різні сімейні обставини люди залишаються на певній стадії, а симптоми фіксації на ній, або, так звані, сліди ранніх стадій, можуть виявлятися і зберігатись у структурі особистості все життя. Формування ставлення до себе як до чоловіка або жінки – це усвідомлення, прийняття власної статевої належності. Стать для формування гендерної самосвідомості є першою сходинкою, початковим етапом, оскільки дитина передусім усвідомлює власне «Я – хлопчик!» або «Я – дівчинка!». [24 ]

    Поряд з самосвідомістю учня важливе місце посідає гра, яка є досить своєрідною. Спілкування з однолітками – головний зміст гри у підлітків. Вони із запалом виявляють у ній свої переваги, симпатії й антипатії, самостверджуються, ризикують, змагаються, суперничають, сваряться і миряться, вчаться взаємодіяти й бути партнерами. Головним змістом гри є вибіркове, інтимно-довірливе спілкування. Тут важлива гра, спілкування, дружба. Поряд з іграми-розвагами, інтелектуальними і спортивними іграми виникають захоплення, які не є грою і не є серйозним заняттям. Це може бути збирання гербарію, каміння, «піротехнічні» досліди тощо. Також в цей період відбувається «друге народження» м’якої іграшки. Підлітки люблять дарувати їх один одному, вішати на шкільний рюкзак, класти до кишені або чіпляти на мобільний телефон. Їхня пухнастість, тактильна привабливість цілком відповідають підвищеній чуттєвості підлітка. За допомогою цих іграшок підліток виражає ставлення до себе й однолітків [ 6].

Розглядаючи під цим кутом проблему гендерного виховання, також необхідно зауважити, що існують певні особливості чоловічого і жіночого характеру, на які вчителю треба звертати увагу, здійснюючи педагогічний процес.

      Гендерне виховання як один з базових компонентів виховання особистості передбачає формування у підлітка уявлень про життєве призначення чоловіка і жінки, притаманних їм позитивних якостей характеру; розкриття фізіологічних, психологічних і етичних особливостей юнаків і дівчат; формування уявлень про жіночу та чоловічу гідність, етичний зміст краси дитинства, юності, зрілості, старості, а також справжньої та уявленої краси людини [14].

      У шкільному житті ми часто зустрічаємось ще з одним протиріччям: коли сам педагог забуває про свою гендерну роль, але, разом з тим, вимагає від учня виконання ролі представника своєї статі. Наприклад, часто можна спостерігати таку картину: вчителька разом з дітьми їде в тролейбусі. Розсадивши дітей на вільні місця, сама стоїть. Коли один хлопчик наважується запропонувати їй місце, то у відповідь чує: «Ні, ні, дякую, я постою». Педагог, забуваючи про свою статеву належність, не дає можливості проявити себе хлопчику як чоловікові. Для того, щоб розв’язати суперечності, які трапляються у шкільному житті, педагог не має забувати про те, що, насамперед, він сам єяскравим прикладом у виконанні тих ролей, які він виконує на даний момент. Тому вчителеві необхідно пам’ятати самому і допомогти дитині в оволодінні змістом соціально-статевої ролі людини.

Критеріями гендерно-вихованої особистості можна вважати:

• встановлення конструктивних стосунків між юнаками та дівчатами;
• прагнення до взаємопорозуміння;
• наявність рис, властивих юнакам: сміливість, майстерність у справі, лицарство, благородність, працелюбність;
• наявність рис, властивих дівчатам: доброзичливість, жіночість, чуйність, м’якість, терпимість, турбота, любов до дітей. [ 19].

     Для того щоб подолати проблему маскулінізації дівчат і фемінізації юнаків, яка склалася останнім часом, вчителю необхідно бути ініціатором позитивного спілкування хлопців і дівчат. Для цього необхідно проектувати партнерську діяльність, організовувати конкурси, бесіди, де можливе виявлення лицарської поведінки хлопців і жіночої поведінки дівчат, тренінги з подолання гендерних стереотипів , заняття, що сприяють правильному формуванню гендерних ролей  .

Сьогодні виділяють ряд напрямків виховної роботи з дітьми з доповнення й розширення можливостей їх соціалізації, альтернативні суто гендерному підходу:

 

– доповнення зон самореалізації дітей (наприклад, заохочення дівчат до занять спортом, а хлопчиків – до самообслуговування);

– організація досвіду рівноправного співробітництва хлопчиків і дівчаток у спільній діяльності;

– зняття традиційних культурних заборон на емоційне самовираження хлопчиків, заохочення їх до вираження почуттів;

– створення з дівчатками досвіду самозаохочення й підвищення самооцінки (наприклад, технологія щоденника з фіксуванням успіхів);

– створення умов для тренування міжстатевої чутливості (наприклад, через театралізацію, обмін ролями);

– залучення обох батьків (а не лише матерів) до виховання дітей.  [ 22]

     Таким чином, гендерний підхід у педагогіці й освіті це індивідуальний підхід до прояву дитиною своєї ідентичності. Цей підхід дає людині більшу свободу вибору і самореалізації, допомагає бути достатньо гнучким і вміти використовувати різні можливості поведінки.

Висновки

   В останнє десятиріччя проблеми гендерної психології привертають все більшу увагу психологів, які намагаються з’ясувати, в якій мірі статеві відмінності зумовлені біологічними та соціальними факторами, а також якими є психологічні механізми виникнення статевих ролей. Гендерна психологія відносно молода наука, тому й визначення самого поняття «гендер» ще й досі є проблематичним .

   Серед великої кількості ролей, що їх засвоює людина, для нормальної соціалізації особистості велике значення мають статеві та гендерні ролі. Гендер в психології - це соціально-біологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям «чоловік»  і  «жінка». Оскільки  «стать»  є біологічною категорією, соціальні психологи часто посилаються на біологічно обумовлені гендерні відмінності як на «статеві відмінності». Ці ролі тісно пов'язані з усвідомленням себе представником певної статі і з нормативами поведінки, характерної для представників цієї статі. Статеві та гендерні ролі тісно пов'язані зі статевою та гендерною ідентичністю особистості.

    Гендерно-рольова поведінка людини має свою історію. Гендерні ролі не виникають зразу з народженням дитини, вони розвиваються в залежності від багатьох умов і факторів протягом людського життя. Цей розвиток має свої закономірності, протиріччя. Від нього залежить характер життєвого сценарію людини, стиль життя і стратегії поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях.

    В умовах глобалізації творення сучасного українського освітнього простору доцільно здійсню­вати на засадах відповідного – гендерного підходу в освіті, що передбачає створення особливого, гендерокомфортного середовища, вільного від стереотипів і спрямованого на розвиток особистості у відповідності до її природного потенціалу. Одним з невід'ємних елементів цього підходу є гендерна освіта – включення у навчально-виховний процес знань про соціальну поведінку чоловіків і жінок у суспільстві та відносини між ними.

      Гендерний підхід в освіті, як механізм досягнення гендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості передбачає: відсутність орієнтації на «особливе  призначення»  чоловіка чи жінки; заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; пом’якшення гендерних стереотипів; врахування соціально-статевих відмінностей. Гендерний підхід є необхідною передумовою реалізації Гендерного виховання і виступає складовою особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу.

     Сутність гендерного виховання полягає у запереченні принципу «рівність у тотожності» та прийнятті ідеї «рівність у відмінностях». Визначено взаємозв’язок та взаємозалежність між категоріями «гендерне»  і  «статеворольове» виховання як пов’язаними, проте не тотожними аспектами статевого виховання. Конкретизовано методи реалізації гендерного виховання (тестування, міні-лекція, відкрите і приховане педагогічне спостереження, дискусія, проблемний виклад матеріалу, метод незалежних характеристик, незакінчених речень, тренінг, рольові ігри, мозковий штурм, кейс-метод, побудова уявних і реальних педагогічних ситуацій, метод вільних асоціацій); уточнено зміст понять  «гендерне виховання»,  «гендерна вихованість»; визначено його основні фактори (сім’я, школа, засоби культури).

    Метою гендерного виховання є  «гендерна вихованість», яка включає когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти. Когнітивний компонент спрямований на формування уявлень про: себе як представника певної статі; зміст гендерних ролей; усвідомлення ролей і функцій гендерних стереотипів; те, що зміст сучасних гендерних ролей ширший, ніж той, що випливає з біологічних відмінностей; чоловіки і жінки мають незначні психологічні відмінності, причому внутрішньостатеві відмінності переважають міжстатеві. Емоційно-ціннісний компонент включає усвідомлення «переваг та недоліків»  статі, ціннісних орієнтацій, потреб та мотивів, які пов’язані з моральним розвитком особистості, зокрема: формування позитивного ставлення до власної статі та повагу до іншої; усвідомлення рівних можливостей для осіб різної статі; акцент на загальнолюдські цінності; орієнтацію на партнерські взаємини та егалітарний шлюб. Поведінковий компонент включає засвоєння моделей гендерних ролей і реалізацію їх у житті, що знаходить вираження у: спільній діяльності на засадах гендерної рівності, взаємоповаги, взаємозамінності; включенні в нетипові для статі види діяльності; відсутності в поведінці проявів неповаги до іншої статі, зокрема у спілкуванні.  [ 22]

      На сучасному етапі вивчення питання гендерної рівності є досить цікавим, а головне – актуальним. Лише рівність чоловіка і жінки у всіх життєвих проявах дасть можливість суспільству зрозуміти чимало незрозумілого, стати на вищий щабель розвитку і, без сумніву, усвідомити, що життя може бути набагато кращим.
 

 

 

 

 

 

Література:

1. Берн Ш.П. Гендерная психология. - СПб.: Нева, 2001. - 320 с.
2. Гендерна психологія.М.Г. Ткалич . «Академвидав».-навч.посібник.-2001 р.
3. Мниховский А. Женственность.-3-е узд.-К.,1985.-74 ст.
4. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис/ Э.Эриксон. – М.: Прогресс, 1996. – 344с.
5.  Москаленко В.В. Соціальна психологія / В.В.Москаленко: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – С.316-368.
6. Говорун Т.В. Гендерна психологія та педагогіка: Навч. прогр. з інтегр. курсу для вчителів та студ. Вищих навч. закл. зі спец. “Психологія”, “Соціальна педагогіка”, “Соціальна робота”/ Т.В. Говорун, В.П. Кравець, О.М. Кікінеджі; Тернопільський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Гнатюка. Центр гендерних студій. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2004.
7.  Говорун Т. В. Гендерна психологія–[навч. посіб.] / Т. В. Говорун, О. М. Кікінежді.– К. : Видав. центр «Академія», 2004. – 308 с.
8. Іващенко О. Гендерна наукова перспектива: від світогляду до політики / О. Іващенко// Соціологія: теорії, методи, маркетинг. –1998. – № 6. – С. 78–90
9.  Титаренко Т.М. Хлопчики і дівчатка: Психологічне становлення індивідуальності / Т.М.Титаренко. – К.: Тово Знання, 1989. – 48 с.
10. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет).-М.,1997.-Р.ІІ,гл.7
11. Крайг Грейс. Психология развития. - СПб.: Питер, 2003. - С. 555-594.
12. Ельконин Д.Б. Емоции и чувства.-М.,1989.
13. Толстокорова А. Проблеми сімейного виховання: гендерний аспект //Психолог. – 2003. - №10-11. – С. 45-48.
14.   Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська та ін. - К.: Просвіта, 2001. - С. 175-232.
15.   Анна Фрейд . Введение в детский психоанализ. Норма и патология детского развития.-Попури,-2009.
16. Ижванова Е.М. Развитие полоролевой идентичности в юношеском и зрелых возрастах: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.13/ Московскийгос. ун-т.им. Ломоносова. - М., 2004. -19
17. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник.-К., 1995. - С.235-236, С. 238-239.
18. Чекалина А.А. Гендерная психология/ А.А.Чекалина: Учебное пособие. – М.: Ось-89, 2006. – 256с.
19. Цокур О.С. Основи гендерного виховання / О.С. Цокур, І.В. Іванова//Гендерний розвиток у суспільстві: конспекти лекцій. – К., 2009. – С.183-222.
20. Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві. Програма розвитку ООН в Україні, Програма рівних можливостей ПРООН / Інститут соціології НАН України, Центр соціальних експертиз. – К., 2007. – 80 с.
21. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. – Минск: Пропилен, 2000.
22. Прохорова О. Гендерное образование в средней школе // Образование и общество // www.education.rekom.ru
23. Толстокорова А. Проблеми сімейного виховання: гендерний аспект //Психолог. – 2003. - №10-11. – С. 45-48.
24. Лопаткина О.С. Деятельность педагога-воспитателя по формированию гендерной культуры учащихся //Проблемы воспитания. – 2002. - №4.
     

 

 

 

 

Додаток 1

Тренінгове заняття «Гендерна рівність»

Хід заняття

Вправа   «Знайомство»

Напишіть своє ім’я, або як би Ви хотіли б, щоб до Вас зверталися.

Гра-розминка    «Побажання»

Тренер пропонує учасникам послідовно, один за одним, обмінятися побажаннями. Наприклад:Я бажаю тобі, щоб усі твої мрії збулися.Звертатися обов’язково по імені!

 

Правила роботи в групі

1. Цінувати час

За досить короткий проміжок часу нам доведеться розглянути досить складні проблеми. Тому давайте приймемо це правило, яке зобов’язує нас бути уважними, не відволікатися від запропонованої теми обговорення. Група погоджується з цим правилом?

 

2.               Говорити по черзі

 Говорити по черзі, не перебиваючи одне одного.

3.               Говорити коротко, по темі
4.               Говорити тільки від свого імені

Я думаю…, Я так вважаю…, На мій погляд…

Якщо наводиться інформація, отримана з певних джерел (книг, статей, повідомлень ЗМІ), то потрібно зазначити це джерело.

5.               Бути позитивним до себе та інших

Давайте домовимось висловлювати позитивні ідеї, шанувати себе та інших. Це правило напівповної, а не напівпорожньої  склянки.

6.               Правило поваги до своєї і протилежної статті.

Ми домовилися шанувати себе і інших. Але цей світ складається з чоловіків і жінок. Тому не будемо утискати права людей протилежної статі. Накладемо заборону на образливі висловлення щодо статі, дурні і недоречні жарти. Будемо уважнішими до проблем людей різних статей. Повагу також слід виявляти і у мові.

7.               Правило добровільної активності

Всі присутні мають право пропонувати тільки свою кандидатуру для виконання певних завдань.

8.               Правило конфіденційності

Інформація про приватне життя присутніх, яка прозвучить на занятті, не повинна обговорюватися, вона має залишитися в нашому дружньому колі.

 

   Вправа  «Очікування»

Учасники на стікерах записують свої очікування від тренінгу. Потім, виголошуючи свої очікування, приклеюють їх  на плакаті.

 

             Міні-лекція

    Стать – це одна з основних категорій, за допомогою яких людина сприймає та пізнає світ. З одного боку, стать можна обмежити лише біологією: хромосоми. Гормони, вторинні статеві ознаки. З цього погляду стать людини – це певна сума цих ознак, і більшість людей належать до однієї з двох окремих груп – чоловічої або жіночої.З іншого боку, стать, в сучасних умовах гендер, - це ще і культурний та психологічний термін, що визначає кількість мужності або жіночності в людині.

    «Гендер» – поняття, що увійшло у вжиток із соціології і визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступу до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства.

     В сучасних умовах світової культури еволюціонує контекст стосунків «жінка-чоловік», змінюються їхні поведінка та інтелект, становище у світі та приватному житті.

     В українському суспільстві наразі однією з основних соціально-психологічних проблем є існування гендерних стереотипів. Поняття стереотипу було введено в наукову термінологію американським психологом Ліппманом в 1922 році.

     Під стереотипом розуміється відносно стійкий і спрощений образ соціального об’єкта (людини, групи, явища, події), що складається в умовах дефіциту інформації як результат спілкування, власного досвіду індивіда і нерідко упереджених уявлень, що прийняті в суспільстві.

     Чоловічий рольовий стереотип полягає у виявленні домінантності, агресивності, незалежності, орієнтованості на індивідуальні досягнення, здатності виявляти нетерпіння, критичне ставлення. Жінці ж «пасує» комфортність, повага, ввічливість, емоційна орієнтація на інших, увага до міжособистісних стосунків, поступливість, тактовність. До пов’язаних із трудовою діяльністю ділових рис чоловіка належать активність, ініціатива, конкурентність, незалежність, орієнтованість на справу, честолюбство, розвинута ділова мотивація. Для жінки характерні висока здатність до соціальної адаптації, пасивність, працьовитість, схильність до співпраці. Серед інтелектуальних особливостей чоловіків визначають винахідливість, спритність, логічність. Серед рис, пов’язаних з подружньо-батьківськими ролями, чоловіки повинні виявляти прагнення до влади і здатність до підтримки, а жінка повинна бути турботливою господинею і люблячою матір’ю.

 

       Дискусія    «Гендер і сім’я’»

Аудиторія поділяється на 3 групи, кожна з яких готує для презентації свої теми. Підготовка 10-15 хв. Для наочності можна використовувати схеми, малюнки.  теми для обговорення у групах:

1.  Гендерний розподіл домашньої праці.

2. . Участь батька, матері у вихованні дітей.
3. .Права та обов’язки чоловіків та жінок у сім’ї.

 

Гра-розминка ‘’Ми йдемо полювати на лева’’

 

       Вправа  «Моя найкраща гендерна риса»

Кожен учасник бере папір та ручку і описує власні риси, які, як йому здається, він має в очах інших. Треба писати дуже швидко і спонтанно, без роздумів. Зачитується написане. Обговорення.

       Вправа  «Особливості статі»

Учасники об’єднуються у 3 підгрупи: дівчата, хлопці, мішана підгрупа. У кожному колі під певною позначкою слід написати відповідно сильні та слабкі якості та риси чоловічої і жіночої статі.

Запитання для обговорення:

• Які сильні якості та риси притаманні хлопцям?
• Які сильні якості та риси притаманні дівчатам?
• Які слабкі якості та риси притаманні хлопцям?
• Які слабкі якості та риси притаманні дівчатам?
• Як ви гадаєте, чи є дівчата з якостями та рисами притаманними хлопцям, і навпаки?

 

До уваги тренера!

В результаті обговорення учасники мають зрозуміти, що між чоловіками і жінками існують розбіжності. Але уявлення про те, що жінки – слабка стать, а чоловіки – сильна, є стереотипом, прийнятим у суспільстві. Юнаки та дівчата рівною мірою здатні самі приймати рішення і самі нести відповідальність за нього.

 

Вправа   «Гендерні стереотипи і упередження»

Реклама 1 . Прихований зміст: жінки сексуальні, провокують чоловіків, є сексуальними об’єктами, домагаються влади тільки за допомогою сексу.

Реклама 2 . Прихований зміст: Жінки доступні, легковажні.

Реклама 3. Прихований зміст: чоловіки домінують, контролюють жінок, владні, упевнені в собі, сильні, люблять владу над жінками.

Реклама 4 . Прихований зміст: чоловіки привабливі, тільки якщо вони сильні, засмаглі і високі; жінки привабливі, якщо вони стрункі, з гарною фігурою, бездоганною шкірою, розкішним волоссям.

 

Гра- рефлексія  «Оплески»

Тренер пропонує учасникам за командою Починаймо! виразити свій емоційний стан оплесками. Тренер починає плескати в долоні першим.

Вправа   «Очікування»

Вправа  «Коло вражень»

Всі учасники сідають в коло і кожен висловлює своє враження від заняття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

Гендерна рівність у творчості української та російської літератур ХІХ ст.

 

 Мета: познайомити учнів із поняттям гендерна рівність,  дослідити особливості розкриття  тематики  жіночої  долі  у  творчості українських і  російських  класиків за часів кріпаччини,  розвивати культуру зв̕язного мовлення, вміння робити грунтовні і виважені висновки;  виховувати шанобливе ставлення до жінки в усіх її іпостасях (жінка-мати, жінка-кохана), риси  чуйності,  доброти, людяності.

Тип  уроку: бінарний, комбінований.

Засоби  навчання:мультимедійні  презентації    «Гендерна рівність»,                        «Доля жінки у творчості  Т.Г Шевченка»,  «Женщины – музы  в жизни поэтов»;  мультимедійна дошка (таблиці  з назвами творів,  фотогалерея);  музичний супровід для мелодекламування (аудіозаписи творів  Вівальді,  Бетховена,  Шуберта,  Равеля), аудіозаписи  декламування  поезій  (В.Лановой,  І.Смоктуновський),  аудіозаписи романсів  -  «Я встретил вас»(І. Козловський) ,                                                     «На заретыее не буди»  (невідома співачка).

Обладнання: тексти  творів, учительська та учнівські презентації, мультимедійна дошка,  проектор,  ноутбук,  музичний центр.

ПЕРЕБІГ  УРОКУ

І. Ознайомлення з поняттям  «гендерна рівність» 

- Всі люди народжуються рівними – це гарантують їм Конституція та численні закони.  А ще всі люди народжуються хлопчиками або дівчатками.   І виправити таку нерівність значно важче, ніж будь-яку іншу.  Гендерна політика … Що це? 
Це поняття з’явилось в Україні нещодавно.  А саме, що ж таке гендер?                                                                                                

Слайд 1. Гендер – це поняття, що визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини – чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності.

Зараз під цим терміном розуміють розподіл між  економічним, політичним, соціальним, культурним і психологічним.

Слайд  2. Таким чином, гендерна політика– це утвердження політики партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей  і завдань, методів  їх  досягнення  в діяльності політики держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань.

Слайд  3.  Гендерна культура – це сукупність статеворольових цінностей у суспільних сферах буття. Це поняття є суспільно – необхідним, бо культура між жінкою і чоловіком є важливою.

Слайд  4.  Боротьба між правами жінки та чоловіка велася давно. І все почалося від жіночої емансипації. Жінка з давніх-давен не мала прав, а якщо мала, - то лише обов’язки, які повинна була виконувати.

Можна назвати багато жінок, що зробили свій вагомий внесок у становленні рівноправ’я.

Найвідоміші з них (фотопрезентація)
Маргарет Тетчер Хіларі Клінтон

 Жанна Д’Арк       Леся Українка

І зараз ще існує поняття дискримінації жінок в буденному житті:
їй  зраджують, її забувають, б’ють і гвалтують, витісняють і висміюють.

Слайд  5.  З’явились жінки з пріоритетами в політичному, економічному, соціальному життікраїни.
І  в  Україні є впливові, сильні жінки-лідери (фотопрезентація).

І раніше теж були жінки-політики, і вони нікуди не зникали!  Жінки з сильним характером були, є і будуть. Але, як таке, поняття «гендер», «гендерна політика», «гендерна демократія», «гендерна культура»  не існувало.

Українські жінки працюють нарівні з чоловіками, заробляють значно менше і  часто не мають доступу до влади.

Слайд 6.   В Україні загострилися проблеми з дотриманням прав жінок і зберігається гендерна нерівність:                                                                                                                                                                             - жінки працюють за тими ж умовами, що і чоловіки, а отримують на 30% менше,                                                                                                                                                 - українські жінки не мають доступу до влади,
- тільки 8% жінок представлено  в українському парламенті,
- жодної жінки не має у складі Кабміну.                                                                                          Слайд  7. Дуже часто в Україні жінок змальовують стереотипно, що жінки тут є предметом естетичної насолоди, краси, задоволення.

Отже, для встановлення єдиної, правової, демократичної держави суспільство в Україні повинно бути рівноправним.Жінка  заслужила право  бути рівною з чоловіком!

ІІ. Тема жіночої долі у творчості  Т. Г. Шевченка.

1. Вступне слово учителя української літератури

Не можна говорити, що гендерне питання надто гостро стоїть сьогодні в Україні.                                                                                                                                 Але за часів кріпацтва доля жінки була не просто складною -  трагічною:                                                             -  саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою;                                                                                            -  поневірялась на панщині;                                                                                                                                                      -  зносила тяжкі кари;                                                                                                                                                                     -  нерідко змушена була стати  жертвою тваринної похоті поміщиків.                                                      Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській  губернії, наприклад, за  один тільки  1839рік покінчили самогубством життя  37  дівчат-покриток.

2.  Учнівська пошуково-дослідницька презентація ( додається)                                                                             «Доля жінки у творчості Т.Г Шевченка»  з  мелодекламуванням напам̕ять поезій:                                   

Слайд  1.     Від перших до останніх сторінок  «Кобзаря», який починається поемою «Причинна»  і аж до останніх сторінок, писаних слабкою рукою поета на порозі вічності, – невпинні роздуми про роль жінкив людському суспільстві.(вірш«У нашім раї на землі…»)                                                                                                                          

Слайд  2. Для Т.Г. Шевченка жiноча недоля була згустком болю,                                           що запiкся в його серцi.

• Хлопчик-кріпак не бачив біля себе взірця жіночого щастя.
• Крiпацька неволя - це доля рідної матерi, яку передчасно «у могилу нужда та праця положила».(вірш«Сон» (На панщині пшеницю жала).

Слайд  3.  Жорстоко повелася доля і з сестрами поета:«Сестри! Горе вам, мої голубки молодії, Для кого в світі живете? Ви в наймах виросли чужії, у наймах, сестри, й умрете!»(вірш «Сестри»)           

 Слайд  4. Т.Г. Шевченко гнівно виступав проти жіночого безправ'я. Вiн нiби зiбрав воєдино у своєму зболеному серцi страждання поневолених жiнок усiх епохi схвильовано розповiв про них цiлому свiтовi.(вірш«Думка» ).

Слайд 5. Творча особистість Т.Г.Шевченка формувалася в епоху, коли жінка перебувала під подвійним тиском:  з боку родинних традицій, громадських звичаїв, економічних умов, правових нормативів, церковної моралі, влади монархічної держави. (балада «Тополя» )                                                                                                                                                   

Слайд  6. Головним «полем бою»  жінки за свою  людську гідність і суверенність для Шевченка, як і для багатьох його сучасників, були інтимні стосунки. Навколо права на вільне щасливе кохання і розгортаються колізії переважної більшості балад, поем, ліричних творів на сторінках «Біблії українського народу» – «Кобзаря» .                    

Слайд  7. Не піддаючи жодному сумніву цього права, автор радить дівчатам: «Кохайтеся, любітеся, як серденько знає!», хоча і сам поки що не може вказати позитивного виходу з любовної колізії.

  Кохання  у кращому випадку приводить героїнь до трагічних фольклорних символів («Лілея», «Тополя»),  а частіше закінчується реальною трагедією їх життя й загибеллю («Причинна»,   «Катерина») (уривок із поеми «Причинна»).

Слайд 8. Зазначимо, що материнствовиступає у творах Шевченка як закономірний і навіть бажаний елемент повноцінного особистого життя жінки. Навіть на фоні нелюдських страждань матерів-покриток ще сумнішою вважає поет долю самотньої жінки, позбавленої світла материнства (вірш«Лілея»).

Ще одна iз сторінок Шевченкiвських  віршів – це удовине горе, коли єдиного сина забирають у солдати (вірш «Сова» ).

Слайд 9.   Тарас Григорович бачив у жiнцi, передусiм, духовну красу, обожнював материнство, уславлював вiрнiсть i щирiсть, але не прощає аморальностi й жорстокостi.

Слайд  10.   Висновки.

Шевченко  зробив ставлення до жінки мірилом справедливості, морального здоров’я, соціальної розвиненості людської спільноти, поставив її у центр обертання всього суспільного життя.

Неоціненний внесок Кобзаря в розробку жіночої теми у світовій літературі  наблизив нас до ствердження майбутнього паритету в стосунках двох статей в людській спільноті.

 

III.  Жіноча доля  у творах російських класиків.

1. Вчитель світової літератури.

Тема жіночої долі характерна не тільки для української літератури, а й російської        (та й світової взагалі).                                                                                                                                                 Не залишала вона байдужими не тільки поетів, але й композиторів, співців, акторів.                                                                                                                                       Ми пропонуємо вам послухати розповідь про жінок, які надихали митців на створення шедеврів мистецтва.                                                                                                                                          Ви почуєте романс на вірші Тютчева у виконанні Козловського, а також поезію у виконанні Інокентія Смоктуновського, Василя Ланового та інших російських акторів.

 

 2.Учнівська  презентація «Женщины-музы» (додається)

Слайд 1. Розповідь  про жіночу тему  у  Миколи Некрасова

•                Важка доля жінок. Але немає жодного поета, який би залишався байдужим  до жіночої краси. Немає ні одного поета, який би не писав про кохання.  Все минає, лише кохання вічне.

Слайд 2. Розповідь про жінок-муз Федора Тютчева  і Афанасія Фета.                                        

Мелодекламування поезії Ф. Тютчева під музику Мусоргського  - читає   В.Лановой.

Аудіозапис поезії  А. Фета - читає  І.Смоктуновський.

 

Слайд 3-4. Прослуховування аудіозаписів романсів:

 

«Я встретил вас» - виконує І. Козловський 

«На зареты ее не буди» - романс у виконанні невідомої співачки

 

IV.   Висновки-узагальнення.

Заключне слово учителя.

 Жінка – це одвічна загадка природи. Вона одночасно може бути мрією, радістю і сумом, вона може перетворити життя і на рай, і на пекло.

Але замислюючись над  долею наших героїнь, хочеться побажати всім тільки щасливої долі і щасливого кохання. Хай кохання окриляє вас і надихає на створення таких же шедеврів, які ви сьогодні почули.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток  3

Година спілкування

«Стосунки рівності й поваги»

Мета: надати учням інформацію з гендерних питань в доступній для них  

формі, показати, що дівчатка й хлопчики мають рівні права та рівні можливості. Розширити уявлення дітей про соціальні ролі жінки й чоловіка. Включити хлопчиків і дівчаток у спільну роботу. Сприяти згуртуванню дитячого колективу. Прищеплювати повагу до представників протилежної статі. Виховувати почуття дружби, взаємоповаги, власної гідності.

Обладнання: виставка малюнків учнів, картки, мультимедійний проектор.

 

Хід проведення

І. Вступна бесіда.

 Кожна людина є неповторною, зі своєю радістю й тугою, сподіваннями і розчаруваннями. Кожна людина має індивідуальне бачення та сприйняття, бо багато в чому відрізняється від інших.

 Погляньте одне на одного і поміркуйте: чи схожі ви між собою? Гадаю, що кожен із вас на це запитання відповість: «НІ». Правильно, адже у кожного із вас свій характер, свої звички, своя зовнішність, уподобання. Не існує двох абсолютно однакових людей, навіть близнюки мають особисті відзнаки. Проте не можна казати, що у вас не може бути нічого спільного.

От, наприклад:

1. піднесіть руку ті, хто любить своїх батьків;
2. у кого очі сірого кольору;
3. плесніть в долоні, якщо ви любите дарувати квіти;
4. посміхніться ті, що вважають себе щасливими.

 

- Подивіться один на одного, на дівчинку, яка поруч з вами, на хлопчика і скажіть, чим відрізняється характер хлопчиків від характеру дівчаток?

(Відповіді дітей)

- Так, за поведінкою, хлопчики і дівчатка поводяться по-різному, отож, у них різні характери.

 Добре. Зараз ми з вами спробуємо знайти ці відмінності. Дівчатка, заплющують очі, будь ласка, і уявіть наших хлопців.

 Скажіть про них щось добре та приємне. Я почну. Мені дуже подобається, що наші хлопці такі веселі, спритні…

 (Дівчатка: сильні, сміливі, розумні, красиві, добрі, уважні, турботливі, пустотливі…)

- Діти, від ваших добрих слів стає тепло і приємно в кімнаті. Ви відчуваєте? А тепер заплющіть очі хлопці. Уявіть собі наших дівчаток. Уявили? На кого вони схожі? Я почну. Наші дівчатка схожі на різнокольорових метеликів…

 (Хлопці: на сонечко, на тендітне деревце, на квіточку…)

А тепер спробуємо охарактеризувати дівчаток. Які вони? Я почну. Наші дівчатка веселі…

 (Добрі, милі, охайні, уважні, красиві, турботливі…)

- Я дуже рада, що ви такі добрі й уважні. А ви помітили, що коли ми характеризували дівчаток і хлопчиків, деякі визначення в нас повторювалися.

- Які саме?

- Що ж виходить? Дівчатка і хлопчики схожі? (Так.)

Хлопці - це сила, а дівчатка – краса.

Хлопчики та дівчатка мають багато подібного і небагато відмінного.

 

ІІ. Оголошення теми заходу.

 Сьогодні ми будемо вести розмову про те, що і хлопці і дівчата мають рівні права.   У 1991 році, коли Україна стала незалежною державою, Президент нашої країни підписав Міжнародний договір – Конвенцію про права дитини.

 Одним з найважливіших прав дитини – є право на життя. Наша держава визнає право кожної дитини на життя з моменту її народження, гарантує їй право на охорону здоров’я, сприяє створенню умов для здорового розвитку, незалежно від того, дівчинка це чи хлопчик.

 

ІІІ. Взаємовідносини хлопців і дівчат в колективі.

У народі кажуть, що колектив – велика сила. Погляньте на парти. У вас у всіх лежать гілочки. Як ви гадаєте, для чого вони сьогодні нам потрібні?

 (Відповіді учнів)

А хто пам’ятає казку «Батьківський заповіт»?

Про кого ця казка?

А тепер попробуйте переламати ці гілочки.

 

- Ось так у житті. Кожного з вас окремо легко скривити, образити, а якщо ви будете разом, у гурті, то ніякі вороги вас не здолають, і всі негаразди ви легко подолаєте.

 Ось і ми з вами зберемо наші гілочки у пучечок і перев’яжемо стрічкою. Цей пучечок стане символом єдності нашого класу, символ дружби.

 Підведемо підсумок. То що ж таке колектив?

 (Відповіді учнів)

- Нас багато, усі ми різні, але живемо поруч, працюємо разом. Тому колективні стосунки між людьми мають починатися з доброзичливості, поваги, дружби. Ми маємо навчитися вболівати один за одного, допомагати один одному.

 

1. Робота в групах.

     Вміння допомагати один одному і підтримувати ми зараз покажемо, працюючи в групах.

    Перша і друга групи працюють над оповіданням В.Сухомлинського «Ярок через дорогу».

Завдання:

І група - придумати кінцівку твору.

ІІ група - прочитати, як автор закінчив оповідання.

                       Визначити головну думку твору.

Третя і четверта група працюють над оповіданням В.Сухомлинського «Як Павлик списав у Зіни задачу».

Завдання:

ІІІ і ІV групи - розказати, як далі можуть скластися стосунки Зіни.

 

- То про, що ми дізналися з цих оповідань? Що вони вас навчили? Як потрібно поводитись зі своїми однокласниками, друзями?

Хлопчики та дівчатка можуть бути друзями. Вони повинні поважати один одного, підтримувати у важку хвилину, вміти виправити свої помилки.

 

2. Робота в парах.

Завдання:

Скласти прислів’я і пояснити їх зміст.

Чоловік без друга – як їжа без солі.

Сила птаха в крилах, а людини в друзях.

Дружба як скло, розіб’єш – не складеш.

 

Під час роботи в групах, в парах працювали і хлопчики, і дівчатка. Висловлювали свої думки, сперечалися, допомагали один одному і не було різниці чи це хлопчик, чи дівчинка.

У дружбі, у праці і хлопці, і дівчата – рівні.

 

3. Фізкультхвилинка.

Дуже важливе і складне питання ми розглядаємо сьогодні. Бачу – ви трішки стомилися. Мабуть, час відпочити, тим паче ви маєте і таке право.

 

ІV. Рівноцінність чоловіків і жінок у сім’ї.

Дружні стосунки хлопчика і дівчинки з часом переростають в що? (В кохання)

Утворюються сім’ї. Народжуються діти.

- Як ви вважаєте, хто голова сім’ї: тато чи мама? (Відповіді дітей)

Давайте спробуємо визначити обов’язки тата, чоловіка і мами, дружини.

1.Обов'язки мами і тата.

Тато                                                         Мама

- Виховати дітей.    - Помити посуд.

- Захищати родину.   - Прибрати в квартирі.

- Затишок в оселі.    - Приготувати обід.

- Годувати сім’ю.    - Відвести дитину в дитсадок.

- Відвідати дідуся і бабусю.  - Відремонтувати меблі.

 

- Який головний обов’язок батьків?

- Чи відрізняються обов’язки батьків?

- А ви маєте домашні обов’язки?

 Назвіть.

- Чи відрізняються обов’язки у родині хлопчиків і дівчаток вашого віку?

 (Переважно не відрізняються)

- Чи співпадають обов’язки дівчаток з обов’язками мами і хлопчиків з обов’язками батька?

Висновок: Розподілу обов’язків на «жіночі» і «чоловічі» у добрій родині не може існувати. Спільна праця, спільний відпочинок, спільне виховання дітей згуртовують батьків і дітей. І це є проявом підтримки і поваги.

2. Прислів’я про сім’ю.

Народна мудрість також про це говорить.

- Які прислів’я про сім’ю ви знаєте?

 Коли сім’я разом, і серце на місці.

 Сім’я міцна – горе плаче.

 Чоловік у домі голова, а жінка – душа.

 Сім’я – школа добра.

 

3. Гра «Павутинка».

- А ви є помічником в сім’ї?

 Складіть «павутинку добрих слів, які дадуть підставу вашим батькам пишатися вами.»

(Я подякую мамі, помию посуд, приготую чай…)

 

V. Рубрика «Це цікаво!»

Прочитати мовчки. Зробити висновок.

 Шведські вчені провели експеримент у супермаркеті. Повісили велике дзеркало, в яке було вмонтовано приховану камеру. Камера зафіксувала, щ о упродовж дня уважно розглядали себе у дзеркалі 428 жінок і 735 чоловіків.

 (Не тільки жінки звертають увагу на свою зовнішність, а й чоловіки. Вони – рівні.)

 

VІ. Професії жіночі та чоловічі.

   З часом кожна людина обирає собі професію. Давайте прослідкуєм, які професії жіночі, а які чоловічі.

 (На слайдах малюнки: шофер, сантехнік, електрик, механік, пілот, продавець, секретар, вчитель, лікар, перукар, журналіст, офіціант).

- Представників яких професій ви бачите?

 Назвіть. Виділимо серед них чоловічі і жіночі професії.

Висновок: Відмінності між чоловічими і жіночими професіями умовні.

 

VІІ. Складання асоціативного куща.

На закінчення нашої розмови давайте назвемо в чому ж полягає рівність хлопчиків і дівчаток?

Рівність хлопчиків і дівчаток

Їжа – Імена – Праця – Професія – Лікування – Навчання – Ігри – Спорт

Звичайно, діти, зовні ми відрізняємося один від одного: маємо різного кольору очі, носимо різні зачіски, по-різному одягаємося. У нас різні інтереси, здібності, риси характеру. Проте коли народжується дитина, будь то хлопчик чи дівчинка, природа дарує їм одні і ті ж якості: добро, увагу, здатність любити. Нам усім однаково потрібні доброта, увага, турбота, ніжність і любов, тому будьте щедрими на ласку, любов, добро й усмішку!

 

- І останнє слово, діти, за вами.

 Проведемо тренінг:

«Я пишаюся тим, що я …(хлопчик. дівчинка) тому, що я …»

- У кожної людини є достоїнства і недоліки.

 Хто цього не знає?

 Недоліки і достоїнства є у дівчаток і хлопчиків. Потрібно розуміти один одного. Поважати, прощати і любити.

 

VІІІ. Підсумок.

Підведемо підсумок всього сказаного.

- Чи згідні ви з цими висновками:

1. Потрібно допомагати друзям у біді.

2. Міцна сім’я – це щастя дитини.

3. Колектив – велика сила.

4. Хлопчики і дівчатка – рівні.

5. Любов, добро, усмішка – завжди з нами.

- Дякую вам за дружну роботу, за співпрацю. Мені було приємно з вами поспілкуватися.

 

 

 

Додаток 4

Психологічна гра з елементами тренінгу

«Мій гендерний дисплей»

Цілі:

 

•  сприяти самовираженню учасників (з акцентом на статеву ідентифікацію учасників);
•  формування вміння організовувати оптимальне спілкування з особами протилежної статі, попереджати і конструктивно вирішувати конфлікти, здійснювати емоційну та поведінкову саморегуляцію;

 

• Сприяти усвідомленню власної позиції в спілкуванні в контексті статевих відносин;

 

• Прищеплення поваги до представників протилежної статі.

 

Обладнання та матеріали:  м'ячик; плакати; аркуші ватману, маркери, аудіо записи, ноутбук.

 

Хід гри

Вступне слово психолога-ведучого.

Доброго дня, шановні колеги! Чоловіки та жінки! Я рада вітати Вас у цій залі. Сьогодні ми приймемо участь в одній цікавій та пізнавальній грі. А пізнаватимемо як самі себе так і оточуючих. Гра називається «Мій гендерний дисплей». Але спочатку познайомимося ближче.

 

  Знайомство(приклад ведучого).

Кожен, по черзі, тримаючи в руках м’яч, називає при цьому своє ім'я та позитивну рису свого характеру.

 

На занятті діятимуть такі принципами:

1. принцип активності.Активними мають бути всі учасники групи;
2. принцип дослідної творчої позиції.Суть цього принципу у тому, що в ході тренінгу учасники групи відкривають ідеї, вже відомі в психології, а також свої особисті ресурси, можливості, особливості;
3. принцип усвідомлення поведінки.У процесі занять поведінка учасників переводиться з імпульсивного на об'єктований рівень, що дозволяє робити зміни в тренінгу;
4. принцип  партнерського спілкування. Партнерським спілкуванням є таке, при якому враховуються інтереси інших учасників;
5. принцип довірливого спілкування.Базується на створенні позитивного клімату групи.
6. принцип конфіденційності. Тобто, учасники  не мають виносити зміст спілкування, що розвивається в процесі заняття, за межі групи.

Діятимуть такі правила:

• цінувати час;
• бути позитивним;
• не перебивати;
• не критикувати;
• правило «вимкненого телефону»

 

Вправа   «Гендерна роль»

•             Роль - це те, у що ми граємо, вона мас свою ціль, тактику й стратегію. Гендерна роль- церозподіл праці, правта обов'язків у відповідності до статі. Усвідомлювати, які ролі ми граємо, впізнавати, які ролі грають оточуючі, необхідно для більш ефективної взаємодії з іншими людьми. Будь яка роль несе, з одного боку, вигоду, з іншого боку, створює певні труднощі.

Зараз ми розділимось на дві групи: групу чоловіків і групу жінок. Ваше завдання полягає в тому, щоб з використанням ватманів та маркерів описати сімейні ролі (чоловікам — роль  «домогосподарки», жінкам -  роль «здобутчика») за наступними параметрами:

•      лозунг (ідея ролі);
•      переваги ролі;
•      недоліки ролі;
•      цінності (цілі, переконання);
•      дії, в яких вона себе проявляє;
•      необхідні здібності (вміння);
•      сфера реалізації ролі (дім, виробництво).

 

 

•       А зараз кожна з груп зачитає опис ролі, яку частіше всього доводиться виконувати представникам не своєї, а протилежної статі.

Групова рефлексія:

• Які труднощі були при виконанні вправи?
• Яка гендерна роль має більше негативних сторін?
• У чому Ви бачите негативні наслідки прийняття в сім'ї лише одної роді?
• Чи змогли б Ви взяти на себе в повному об'ємі виконання цієї ролі в своїй сім'ї?

 

•       Шановні учасники гри, зараз я пропоную скласти своєрідні оди для статевих груп, які Ви щойно презентували. Кожній команді я даю структуру японського сенкану.  За його допомогою Ви маєте виразити своє відношення до представників протилежної команди {чоловіки - про жінок, а жінки - про чоловіків).

 

Структура сенкану:

•  один іменник;
•  два прикметника;
•   три дієслова;
•  фраза з чотирьох слів (що виражає відношення);
•  одне слово - асоціація на задану тему.

 

Захист сенканів.

 

Релаксаційний момент.

Звучить музика Й. Штрауса, вальс «Весняні голоси».

Учасники заплющують очі і повторюють за ведучим :«Я буду дбати про свій душевний стан. Я буду навчатися керувати своїми емоціями. Я буду уважнішим до інших людей. Я буду без упередження ставитись до всіх, хто поряд. Я усвідомлюю, що світ, який є навколо, наповнений любов'ю, світлом і теплом. Мені нічого боятися. Навколо мене позитивно настроєні люди, мені спокійно і радісно».

 

V.    Вправа - «Психологічні позиції в спілкуванні» (розвиток рефлексії, аналіз учасниками своїх статевих позицій)

 

•                        Я пропоную Вам продовжити незакінчені речення, (на аркушах, що лежать у Вас на столах)

 

Всі жінки...                                          Жінки  ніколи… Всі чоловіки                                        Чоловіки ніколи… Я завжди...                                           Жінки завжди… Я ніколи...                                            Чоловіки ніколи

 

Згідно Е.Берну, існує чотири типи психологічних позицій, які приймаються людиною відносно себета інших:

 

1 . «Я - о'кей. Ви - о'кей». Це позиція Принців та Героїв, Принцес та Героїнь. Це психологічно здорова позиція. Люди з такою позицією можуть конструктивно вирішувати свої проблеми, визнають значимість інших людей.

 

2.«Я - о'кей. Ви - не о'кей». Цепозиція людей, які почувають себе  обманутими. Вони докоряють інших у своїх помилках,обманюють   тапринижують оточуючих.

 

3. «Я - не о'кей. Ви - о'кей». Це позиція людей,які відчувають своє безсилля, колипорівнюютьсебе з іншими. Така позиція призводить де віддаленості від людей, до депресії.

 

4 . «Я - не о'кей. Вн - не о'кей». Позиція тих, хто губить інтерес до життя, позиція відчайдушності та марності.

 

Таких позицій в людини дві: одна є загальною, друга - статевою. Деякі люди приймають позицію, вважаючи, що одна стать - о'кей, а інша- не о'кей. наприклад: «Дівчата завжди по своїй вдачі м'які, а юнаки - грубіяни». Прийнявши таку позицію, людина старається закріпити її вона стає його життєвою позицією.

 

Давайте зараз проаналізуємо свої записи речень з точки зору психологічних позицій, які за ними криються.

 

 

Вправа «Подорож у дитинство»

 

Звучить музика В. Моцарта «Маленька нічна серенада».

•                  Подумайте та пригадайте приємний випадок зі свого  дитинства.  Заплющте очі та створіть картинку в уяві. Згадайте і відчуйте ті позитивні емоції й переживання, які опанували вас у той час. Відчуйте зараз той стан. Поділіться з нами своїми емоціями і розкажіть, що ви відчували тоді й зараз.

 

Обговорення

• Які були переживання та емоції?
• Легко чи важко говорити про свій дитячий досвід?

 

Підсумкова вправа

Всі учасники сідають в коло, кожен по черзі висловлює свої враження про заняття, зауваження та пропозиції.

•       Таким чином, сьогодні кожен зучасників гри зробив для себе спробу в гендерній самоідентифікації, віртуально намалював свій гендерний дисплей, перевірив свої гендерні почуття та ідеали. Всі ми різні, але кожен з нас мас право на існування та повагу. Щасти Вам, дорогі друзі!