Презентація. Поради і прийоми виховання від Мері Попінс

Поради і прийоми виховання від Мері Попінс

Не бійтеся посміхатися чи сміятися. Ви – зразок для наслідування всіх емоцій. Покажіть дітям, що можна бути серйозною, веселою – різною. І це добре!

Будьте чарівником,не втратьте свою магію. Трапляються дні, коли ви розчаровані та надто втомлені. Підготуйтесь до такого дня, заховайте у шухлядці маленьку шоколадку чи шоколадну монетку, або напишіть короткого листа та скажіть, що все буде добре. Це стане маленьким чудом, яке дозволить вам й надалі творити чудеса.

Не забувайте, завтра довгий - довгий день. Важливо піклуватися про себе. Особливо наприкінці напруженого дня. Важливо й уміти очистити свої думки, адже завтра буде новий день, що принесе зміни.

Будьте добрими, але майте тверду позицію– Скільки вже разів, – пробурчала вона, – скільки разів, цікаво мені знати, я тобі казала: скидай пальто, увійшовши до теплого приміщення?І вона розстебнула на Джейн пальто, обережно зняла його з дівчинки й рівненько поклала на повітря поруч із капелюшком.

Розмовляйте ввічливо– Нема тут нічого чудного, – сказала вона, обернувшись до Джейн і Майкла, – Я знаю цю корову. Вона була щира приятелька моєї матері, і я буду вам вельми вдячна, якщо ви розмовлятимете з нею чемно.

Дотримуйтесь етикету,будьте вихованим– Дякую, – багатозначно промовила Мері Поппінс. Але Шпак так допався до їжі, що не помітив докору. – Я сказала «Дякую», – знов озвалася Мері Поппінс, цього разу трохи голосніше. Шпак підвів голову.

Не шкодуйте грошей на мрії– Чотири пенні та три фартинги, та... та й усе, – зітхнув Майкл, склавши всі свої гроші на купку.– В скарбничку для бідних? – пирхнула Мері Поппінс, кинувши погляд за канапу.– О, ні, – докірливо сказав Майкл. – Це мої. Я собі наскладав.– Ух! Мабуть, на якийсь там гореплан, – зневажливо промовила Мері Поппінс.– Ні, на слона – щоб у мене був свій слон, такий, як Лізі в Зоопарку. Я тоді вас кататиму, – сказав Майкл, ніби й не дивлячись, а все-таки нишком зиркаючи на Мері Поппінс: як вона дивиться на цю пропозицію?– Гм,- сказала Мері Поппінс. – Вигадки!Але діти помітили, що вона вже зовсім не така сердита, як була.

Доречно вбирайтеся– Ще двоє з поздоровленням, ваша милість, – шанобливо сказав Ведмідь. Усі змії зацікавлено повернули голови до дітей. Мері Поппінс не поворухнулася. Зате вона озвалась:– Я б хотіла знати, де твоє пальто, – спитала вона і сердито глянула на Майкла, наче зовсім не здивувалася. – А твій капелюх і рукавички де? – невдоволено звернулася вона до Джейн.

Телячі ніжності під час виховання - зло Мері Поппінс не визнає жодних ніжностей. Проте, як не дивно, за весь цей день вона не зронила і єдиного сердитого слова. Щоправда, вона взагалі майже нічого не говорила. Здавалося, вона про щось глибоко замислилась і, коли діти її про щось запитували, відповідала абияк, недбало. Нарешті Майкл не витримав:– Ну, будь ласка, Мері Поппінс, розсердіться! Розсердіться знову! Ви самі на себе не схожі! Я так боюсь!

Чемно поводитися в громадських місцях Задоволена усмішка майнула обличчям Мері Поппінс, торкнувши і вуста, і трішки задертий ніс, і сині очі. Але відразу й зникла. – Будьте так ласкаві, пригадайте, що ми – в Громадському Парку, а не в Зоопарку. Як ви поводитесь?! І де, дозвольте запитати, ваші рукавички?

Виховуйте відповідальність За сніданком Мері Поппінс виявила, що рисових баранців одному з дітей не вистачає.– Що ж, доведеться Джейн їсти кашу з рисового борошна, – сказала вона, ставлячи на стіл тарілки, й сердито пирхнула, бо не любила варити кашу з борошна, яке неодмінно збивалося в грудочки.– Чому це? – завела Джейн. – Я теж хочу баранців!Мері Поппінс сердито глянула на неї:– Бо ти найстарша!

Вчіть знати міру– Чому у мене болять зуби, а у Джейн ні? – зітхнув Майкл і щільніше обмотав щоку шарфом, що йому дала Мері Поппінс.– Тому що ти вчора з'їв дуже багато солодкого, – безжально пояснила Мері Поппінс.– Та це ж у мене був день народження! – заперечив він.– Це не означає, що треба забувати міру! Ось у мене не болять зуби після дня народження!Майкл подивився на неї сердито. Часом, йому хотілося, щоб Мері Поппінс була не настільки бездоганною досконалістю. Але він ніколи не насмілювався сказати про це вголос.

Капризи дітей переборюйте спокоєм. Мері Поппінс гнівним поглядом спостерігала кінець усієї сцени. – Що я тобі сказала? – спитала вона Джейн таким спокійним голосом, аж страшно стало. – Що коли я почую бодай Одне Слово... І ось що я бачу! Ти ні кроку не ступнеш сьогодні з цієї кімнати, – хіба що я буду китайцем!Мері Поппінс говорила рівним голосом, та в ньому чулося щось моторошне.– А я й не хочу нікуди! Краще сидітиму тут. – Джейн заклала руки за спину й безжурно подалася вимірювати кроками кімнату. Вона анітрішечки не каялась. І раптом Джейн кинулась через усю кімнату й припала до постаті в накрохмаленому білому фартусі.– Ох, – похнюпилася вона, – о, Мері Поппінс! Я більше ніколи не вередуватиму!