Культура мовлення вчителя, мовний стиль та етикет. Мовленнєві помилки. Логічність та доречність як важливі комунікативні ознаки мовлення майбутнього вчителя. Василь Сухомлинський

Культура мовлення вчителя, мовний стиль та етикет. Мовленнєві помилки. Логічність та доречність як важливі комунікативні ознаки мовлення майбутнього вчителя. Василь Сухомлинський про словесну майстерність педагога

Культура мовлення людини свідчить про ерудицію, вихованні, інтелект. Гарне володіння словом дозволяє рости по кар’єрних сходах, бути душею компанії і знаходити порозуміння з людьми. Культура мовлення педагога – важлива якість у професійній діяльності.

Культура мовлення - широке і об'ємне поняття, але передусім це - грамотність побудови фраз, простота і зрозумілість викладу, виразність, яка досягається вмінням дібрати потрібні слова та синтаксичні конструкції.

Мовний стиль – це “усвідомлена суспільством підсистема в системі загальнонародної мови, закріплена за тими чи іншими ситуаціями спілкування, яка історично склалася й характеризується набором засобів вираження і певним принципом їхнього відбору”.

За образним висловом Дж. Свіфта, “стиль – це потрібні слова на потрібному місці”.

У сучасній українській літературній мові вирізняють такі функціональні стилі (які мають усну та писемну форму вираження):розмовний;науковий;офіційно-діловий;публіцистичний;художній;епістолярний;конфесійний.

Педагогічний етикет – це окрема складова великого поняття «етикет», адже вчитель допомагає учню не лише здобути певні знання, а і всебічно розвиватись, формувати власні оціночні судження про певні ситуації та вчинки оточення.

Мовленнєвий етикет вчителя – це вміння чітко та доступно структурувати власні думки та висловлювання. Мало досконало знати свій предмет та володіти певною термінологією, важливо ще й мати хист донести доступними поняттями тему дітям, щоб викликати захоплення та повагу учнів.

Високі моральні якості. Треба розуміти соціальну відповідальність перед дітьми та їх родинами. Саме тому, бажання до наслідування дій вчителя цілком закономірне, а отже і зразок дій має бути відповідним.

Пунктуальність. Завжди приходьте вчасно – це чудова звичка, а також гарний приклад для наслідування дітям.

Привітання. Попри посаду та вік першою вітається людина, яка заходить до приміщення.

Зовнішній вигляд вчителя. Сучасні погляди суспільства на життя дуже прогресивні, а вимоги етикету достатньо консервативні.

Мовленнєві помилки – порушення правил, норм і традицій слововживання, утворення граматичних форм, побудови словосполучень і речень, а також порушення комунікативної цілеспрямованості, вимог стилістики та культури мовлення.

С. Д. Абрамович і М. Ю. Чікарькова вважають найпоширенішими мовленнєвими помилками, яких слід уникати, такі: Неправильний наголос: іскра, статуя... Іноді від наголосу залежить і семантика (значення) слова. Неправильна вимова окремих звуків. Перш за все йдеться про вади вимови – шепелявість, гаркавість тощо, для виправлення яких існує система спеціальних вправ. Але, крім того, іноді й люди, що не мають вад вимови, неправильно вимовляють звуки, не дотримуючись норм орфоепії. Наприклад, пишемо "яєчня", але вимовляємо "яєшня". Неправильне вживання слів за семантикою. Помилки: тролейбусний білет – квиток, але екзаменаційний білет, а не квиток. Особливу увагу тут потрібно звернути на правильне вживання фразеологічних зворотів. Невміння розрізняти окремі морфеми в слові. Наприклад, префікси: "Він обирав капелюх в магазині" (не "обирав", а "вибирав"). Вживання дієслова-зв'язки "буде" (майбутній час) в контексті теперішнього часу. Наприклад: "Шевченко буде великий український поет" (не "буде", а "є"). Вживання вказівного займенника "це" перед словами "який", "котрий", "коли"у "де". Наприклад: "Невстигаючий – це який має двійки" (правильно: "Невстигаючий – це той, хто має двійки"). Тавтологія – повторення однокореневих слів. Наприклад: "прекрасний красень", "переконливо переконати", "мити миючим засобом", "в образі автор зображує ...". Використання плеоназмів (слів одного значення). Наприклад: "У віршах відображена дійсність, реальне життя", "моя автобіографія". Слова-паразити: ну, скажімо, зрозуміло, ось, по ходу, тобто тощо.

Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Логічність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічно правильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності.

Доречність. Це такий добір мовних засобів, що відповідає змістові, характерові, експресії, меті повідомлення. Доречність мовлення-це врахування ситуації мовлення, комунікативних завдань, складу слухачів (читачів), їхнього стану, настрою, зацікавлень.

В. О. Сухомлинський говорив, що немає сумніву в тому, що вчитель покликаний бути для учнів та їх батьків не лише професійно грамотною людиною, а й людиною з високим рівнем культури спілкування. Культури спілкування може досягти кожен учитель, якщо буде небайдужий до мови як власної, так і своїх вихованців. Слово вчителя – один із важливих засобів культури спілкування, «інструмент впливу» на душу вихованця, «це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність», адже без «живого трепетного, хвилюючого слова немає школи, педагогіки»