Презентація " Повість М. Коцюбинського "Тіні забутих предків" "

Гуцульщині “Тінями забутих предків “ М. Коцюбинський поставив в українському письменстві пам’ятник. Антон Крушельницький

Гуцули – етнографічна група українців, нащадки найстародавнішого племені уличів, що живуть у Карпатах (Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області)

Історія написання повістіВід першого короткого перебування в Карпатах у Коцюбинського залишилось велике враження. Про нього він писав М. Горькому: «Коли б Ви знали, який це чудовий, майже казковий куточок, з густо зеленими горами, з вічно шумуючими гірськими ріками, чистий і свіжий, ніби вчора народився. Костюми, звичаї, весь уклад життя гуцулів … настільки своєрідні і мальовничі, що почуваєш себе перенесеним у якийсь новий невідомий світ. Як було б добре, аби ви хоч раз з'їздили в Карпати»У 1910 році Коцюбинський у відповідь на наполегливе запрошення Володимира Гнатюка по дорозі з Італії відвідав Карпати.

На другий рік (1911 р.) Коцюбинський знову їде в Карпатитепер уже на більш довгий час,оселяється у великому мальовничому селі Криворівня.

Пишучи твір «Тіні забутих предків», М. Коцюбинський зізнався: «Коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений».

Інші назви:«Тіні минулого»«Голос віків»«Відгомін предковіку»«Дар предків забутих»“Голоси передвічні” Письменник довго не міг дібрати назву творові. Підтвердженням цьому є те, що він перебирає аж тринадцять варіантів. Коцюбинський розумів важливість заголовка і хотів, щоб він передавав і таємничість Карпат, і їх несхожість з іншими територіями.

Особливої принадності й неповторності надають повісті діалектизми — живе мовлення гуцулів. Наприклад: кечера — безлісна гора, плай — гірська стежка, вориння — огорожа з дерев’яних лат, стая — дерев’яний намет для проживання вівчарів і виготовлення бринзи, бовгар — коров’ячий пастух, козар — козячий пастух, маржина — худоба, ватра — вогнище, трембіта — довгана сажень сурма з дерева і кори, гоц — водопад, крутіж — вир, поліг — скошене сіно. Деякі слова автор пояснює в тексті твору: «…збирав квітки і косичив ними свою кресаню (бриль), а утомившись, лягав десь під сіном…». Або: «Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім». «Одного разу він покинув своїкорови і подряпався на самий грунь (верх)».

Полонина – безліса ділянка верхнього поясу Карпат, що використовується як пасовисько та для сінокосу.

Флояра – різновид флейти, має довжину 30 – 80 см. Споконвіку трембіта була єдиним засобом зв'язку чабанів із селом. Так попереджали про небезпеку, сповіщали про народження дитини, припрошували людей на весілля, плакали, коли проводжали людину в останню путь. Трембіта — унікальний український інструмент, який потрапив до Книги рекордів Гіннеса. Трембіта є найдовшим інструментом світу, його довжина від 3 до 8 метрів.

Художні особливості твору. Сюжет і композиція Для передачі подій твору автор обирає тип мовлення розповідь,що охоплює все небагате подіями життя Івана від народження до смерті. Повість складається з 14 розділів. У першому розповідається про народження Івана, його дитинство, смерть батька і у зв’язку з цим занепад господарства, кохання Івана та Марічки. Розділи з другого по дев’ятий включно розповідають про перебування Івана на полонині. Подій тут небагато. Увага зосереджена на описі поетичних картин природи, думок та переживань юнака. Ці розділи привертають увагу народнопісенним ладом оповіді. Три наступних розділи — це розповідь про життя Івана та Палагни. Кульмінаційний момент повісті міститься в тринадцятому розділі, в якому йдеться про зустріч Івана з нявкою Марічкою, потім з веселим Чугайстром і врешті про смерть Івана. Розв’язка твору, всупереч трагедійності події, звучить оптимістично, бо автор стверджує життя з його радощами, поглядом у майбутнє.

Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі ХІХ – ХХ ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями.Ідея: оспівування високого й красивого почуття — кохання.

Проблематика творугармонія між людиною і світом природи;проблема добра і зла;сила кохання і неможливість існування без нього;вплив мистецтва на людину;вибір між життям і смертю.

Система образів повісті Михайла Коцюбинського

Іван Палійчук«Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс … Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не "сокотилася" баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки - і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня», тому мати називала його «обмінником»«Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків»Як у творі розповідається про творчу уяву Івана, про його талант?

«Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля — одален,матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля, і коли оповідав про все те вдома, мати непевно позирала на нього: може воно до нього говорить… Міг би розказати і прорусалок, що гарної днини виходять з води на берег, щоб співати пісень, вигадувати байки і молитви, про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці. Всякі злідухи заповнюють скелі, ліси, провалля, хати й загороди та чигають на християнина або маржину, щоб зробити їм шкоду. Не раз, прокинувшись уночі, серед ворожої тиші, він тремтів, сповнений жахом. Весь світ був як казка, повна чудес, таємниць, цікава й страшна». Чи талановитою була Марічка?

Поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її. Марічка кохає Івана, але передчуває, що щасливо жити їм разом не судилося. Згодом, коли Іван пішов в найми, гине в Черемоші під час повені.  Від самого початку кохання Івана й Марічки було трагічним, бо на перешкоді закоханим стояла давня ворожнеча родів. Марічка – то дитя казкового світу гуцульських співанок. Її пісні народжувалися з усього, що її оточувало – сонце, небо, гори, рослини, і під чарівні звуки Іванової сопілки всі вони оживали, набували сили. В уявленнях про світ тут сплітається в одне християнство та язичницькі вірування. Марічка Гутенюк

«Марічка обзивалась на гру флояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч...»

Коломийки— це початково танцювальна пісня, яку й досі співають до танцю, стала улюбленою формою ліричної пісні на західноукраїнській території. Коломийками також називають коротенькі пісеньки (співаночки), що можуть виступати як приспівки до танцю

Гуцульські Ромео і Джульєтта1. За яких обставин уперше зустрілися Іванко і Марічка?

Знайомство Івана й Марічки«… А ти нащо коло воза стояла? Вона подумала трохи, не знаючи, що одповісти, і почала шукати щось за пазухою. Витягла, врешті, довгий цукерок. — Ади! Половину вкусила, а другу поважним, повним довір'я рухом подала йому. — На! Він завагався, але узяв».

1. За що Іван і Марічка покохали одне одного? 2. Що лежало в основі гармонійних стосунків закоханих? 3. Як сприйняла Марічка звістку про вимушену розлуку?4. Розкажи про життя Івана на полонині. Про які традиції гуцулів ти дізнався?5. Які епізоди свідчать про те, що кохання Івана було сильним?Міркуємо над прочитаним

Виготовлення бринзи

Річка Черемош – священна вода Карпат. Як юнак переніс втрату Марічки?

Палагна«була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди, але то байка!”Чи зрадив Іван Марічку, одружившись із Палагною? Чому він це зробив? Розкажи про подружнє життя Івана та Палагни. Чи була Палагна парою для Івана, як кажуть, його «половинкою»?

Мольфар Юра. У культурі гуцулів так називають наділену надприродними здібностями людину. Як вважають місцеві жителі, мольфари бувають добрі або злі. Для лікування людей та керування силами природи (наприклад, хмарами) мольфари використовують замовляння, спеціальні пристрої та трави. Що штовхнуло Палагну на відносини з Юрою?

«Став проти хмари, одна нога наперед, і склав руки на грудях. Закинув назад бліде обличчя і вперся похмурим оком у хмару. Тоді Юра підняв до хмари ціпок, що тримав у руці, і крикнув у синій клекіт: «Стій! Я тебе не пускаю!..» Юра заклинав її йти «у безвісті, у провалля», але не на сіножаті, бо пропаде худоба. Нарешті хмара скорилася».

«Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. У своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров'я маржинки й людини». Як Іван сприйняв замах на своє життя?

«Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком. Спивала, нарешті, місяць, щоб було темно, як йде до чужої худоби. Не один присягався, що бачив, як вона терницю доїть: заб'є у неї чотири кілки, неначе дійки,— і надоїть повну дійницю». Відьма баба Хима. Слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає, відає», звідки розвинулося подальше «ворожка», а пізніше — «зла, сварлива жінка».

«На камені, верхи, сидів «той», щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру». Щезник. За давніми віруваннями гуцулів, щезник — це чорт, що раптово з'являється, раптово зникає.

Образ Чугайстра (Чугайстрина, діда, лісового чоловіка, гая, ночника) не відомий іншим слов'янам. Його знають тільки в українських Карпатах. «Він був без одежі. М'яке волосся покривало все його тіло, оточало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді і звисало на грудях. Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере». Чугайстир

Чугайстир виступає у досить невизначеному окресленні: іноді як високий чоловік, одягнутий у біле, іноді як покритий довгим волоссям. Поведінкою нагадує лісовика. За повір'ями, колись він був звичайною людиною, але його закляли чаклуни. У лісі він ловить нявок і поїдає їх. Проте до людей чугайстир ставиться доброзичливо. Поспілкувавшись із ними при зустрічі, він відпускає їх, не заподіявши шкоди.

Танець Івана з чугайстром

Нявка – казкова лісова істота в образі гарної оголеної дівчини з довгим розпущеним волоссям; лісова німфа. Нявка. Чого прагне Іван, йдучи за Марічкою-нявкою, рятуючи її ?

«Іван бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває». У чому виявилось благородство Івана по відношенню до мавки ?

Пригадай сцену похорону. Що здалося тобі незвичайним? Як ти оцінюєш поведінку Палагни-вдови? Велика туга за щасливим минулим, душевний протест проти безрадісного животіння приводять Івана до передчасної смерті.

Сергій Параджанов (Саркіс Параджанян) (1924 – 1990)У 1964 році режисер Сергій Параджанов та оператор Юрій Іллєнко зняли однойменний фільм. Юрій Іллєнко(1936 – 2010)

Фільм "Тіні забутих предків" отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 Гран-прі) у 21 країні й увійшов до Книги рекордів Гіннеса. 

Іван Миколайчук (1941 – 1987)Лариса Кадочникова(нар. 1937 р.)