Презентація „Повість минулих літ” – найдавніший літопис нашого народу. Літописні оповіді: “Про заснування Києва”, “Про князя Олега”

Тема:„Повість минулих літ” – найдавніший літопис нашого народу. Літописні оповіді: “Про заснування Києва”, “Про князя Олега”

“Повість минулих літ” Найдавнішим з літописів є "Повість минулих літ". Ви ще можете почути такі варіанти назви "Повість врем’яних літ" або "Повість временних літ". Повна назва твору - "Се повісті минулих літ, звідки почалась Руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала буть". Первісний оригінал, як вважають вчені, створений славетним київським Нестором Літописцем, не зберігся. Залишилися лише його пізніші варіанти, переписані та відредаговані - Лаврентіївський (1377) та Іпатський (І-ІІ десятиліття ХVст.). Літопис розпочинається розповіддю про легендарний світовий потоп, далі йдеться про походження слов’ян, заснування Києва, в хронологічній (часовій) послідовності описані події, пов’язані з Київською Руссю.

А чи знаєте ви?! Науковці вважають, що автор був досить освіченою на свій час людиною. Він прийшов до Києво-Печерської лаври у 17 років і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом, але й літописцем, який може вважатися і письменником, й істориком. Нестор був знавцем і давньоруських літописів, і творів іноземних літописців. Він володів кількома мовами, зокрема грецькою. Його твір - зведення в одне ціле різних літописів, створених його попередниками. Нестор творчо опрацював їх, збагатив власними оповіданнями, з-під його безсмертного пера вийшла цілісна й тематично завершена книга, яка читається як справді захоплюючий твір на теми нашої історії. Автор літопису вважається першим професійним істориком Русі, батьком нашої історії. Заслуга літописця Нестора в тому, що він зв’язав руську історію зі світовою. Показав нашу землю серед інших держав світу, довів, що руський народ не без роду й племені, що він має свою історію, якою має право пишатися, - така мета, яку поставив собі автор повісті. Нещодавно в ближніх печерах Київської лаври знайдено прах майже дев’ятсот літ назад похованого тут Нестора. Після вивчення черепа історика скульптори виліпили його ймовірний портрет: високе чоло, аскетичне обличчя ченця, довге волосся. А ще раніше його живописний портрет з уяви написав історик Михайло Брайчевський: "Одягнений в чорну одіж, Нестор з пером у руках застиг перед чистим аркушем. Його губи міцно стиснуті, а у великих очах світиться неспокійна думка про минуле чи про сучасне".

“Про заснування Києва” Розповідь про засновників Києва довгий час вважалася вигадкою літописця. Та коли археологи почали робити розкопки в Києві, вони виявили, що в глибоку давнину на трьох сусідніх горах у Києві (а вони називаються Щекавиця, Хоривиця, Старокиївська) справді було 3 поселення, що злилися потім в одне місто. Легенда про заснування Києва зафіксована вірменським істориком VІІ ст. Зенобом Глоаком. Він розповідає про заснування Куара (Києва) Куаром, Хереаном і Ментеєм. Перші два імені нагадують імена Кия і Хорива. Ім’я сестри їхньої пов’язується з назвою річки Либідь, яка протікала на території древнього Києва, а сьогодні, одягнувшись в бетон, збереглася у вигляді підземного струмка.

“Про князя Олега” Олег був князем-завойовником. На човнах він поплив великим водним шляхом - "із варяг у греки", по дорозі підкоряв собі міста, чим сприяв об’єднанню земель в одну Руську державу на чолі зі столицею у місті Києві. Князь Олег пішов у похід на Константинополь (907) (Царгород, тепер Стамбул). Примусив греків укласти мир з русичами. Найголовніше право, завойоване Олегом, - право безмитної торгівлі для руських купців. Цей похід прилучив Київську Русь до багатовікової культури Візантії. Князь Олег прибив на ворота Царгорода свій щит.