Презентація: " Повсякденне життя українців кінець ХVІІІ початок ХІХ століття".

Селянські житла (на Київщині) скрізь збудовані з дерева, вони, як правило,

теплі взимку. Їх зовнішнє й внутрішнє планування всюди майже однакове... Майже всі хати вкриті соломою.

Загалом у селах будинки невеликі, у них рідко буває

більше однієї кімнати, перед

якою є сіни, з другого боку від сіней роблять комору без вікон. У кімнаті завжди є піч.

Господарювання впливало також на суспільне життя населення. Родючі ґрунти дозволяли українським селянам успішно

вести одноосібні господарства, на відміну

від їхніх північно-східних сусідів-росіян, де бідні ґрунти й суворий клімат змушували

селян об’єднувати свої зусилля для спільної праці. Мисливство у ХІХ ст. вже не

відігравало великої ролі в господарстві. У

всіх регіонах України, крім Полісся, селяни

не користувалися правом полювання. А для поміщиків протягом першої половини ХІХ ст. це було улюбленою розвагою. Вони

влаштовували полювання гоном на конях із великими зграями гончих собак.

Протягом ХІХ ст. риба, як і перше, посідала чільне місце у харчовому раціоні населення

українських земель. У чисельних

українських річках й озерах було

чимало раків, різних порід риби. Для бідних селян риболовля ставала засобом збагачення

їхнього харчового раціону.      Для бідних селян риболовля ставала

Водночас рибальство для засобом збагачення їхнього харчового _{більшості населення стало однією} раціону. Водночас рибальство для більшості населення стало однією з форм проведення з форм проведення дозвілля. дозвілля.

Їжа селян майже однакова як улітку, так і взимку. Борщ готують із салом або зі свининою, капустою, буряками,

щавлем влітку та з іншими овочами. Зрідка селяни їдять яловичину, частіше свинину, баранину або птицю, але лише на свято або в неділю.  Взагалі вони споживають багато картоплі, яку вирощують всюди, особливо на

піщаних ґрунтах, а також ячмінну, гречану, пшоняну

кашу та галушки, які готують з житнього, пшеничного

або іншого борошна, яєць, молока й сиру. Горіхи, бобові, кукурудза, часник, цибуля, свіжі або солоні огірки також належать до їхнього раціону. Для їжі вони користуються простим мальованим глиняним посудом. Ложки, якими вони користуються, виточені з дерева, відполіровані,

вкриті лаком і також складені рядочком у шафі. Виделки їм майже невідомі.

норми, якими у багатьох випадках змушені були

рахуватися церква й державні установи. Зокрема,

традиціями звичаєвого права освячувалася підлеглість

жінки чоловікові. Чимало історичних матеріалів свідчать,

що навіть в умовах традиційної української патріархальної сім’ї, тобто верховенства в ній батька, чоловіка, жінка була в ній першорядною особою. У цей період в українців існували два типи сімей: малі та великі.

Мала сім’я — сім’я, що складалася з однієї шлюбної пари

(або одного з батьків) із неодруженими дітьми (або без дітей). Велика сім’я — сім’я, що складалася з кількох шлюбних пар різних поколінь, які жили разом і вели спільне господарство.

Жінки не лише працювали на присадибній ділянці, а й вели домашнє господарство: ткали, шили одяг,

вишивали, готували їжу для всієї сім’ї, один раз на тиждень пекли хліб,

виховували дітей. Така велика кількість роботи розвинула в української жінки звичку до праці, працелюбність.  З посиленням феодально-кріпосної залежності жінки працювали і на

панщині. Тяжка, підневільна праця забирала здоров’я, рано зводила у могилу.