В. Штернберг "Садиба Тарновського в Качанівці" (1837 р.)

Найвизначнішим портретистом свого часу був

Дмитро Левицький. У 28 років його знали як

видатного портретиста у арестократичних колах

Петербурга. Створив реалістичну школу

портретного малярства.

Найвидатніший його твір який зберігається у

женевському музеї " Портрет

Дідро" великого французького енциклопедиста. .

Портретист Володимир Боровиковський, через унікальність колорит, виключну майстерність передачі характеру персонажа. Його парадні портрети довгі роки вважалися взірцями жанру. Та найбільшого розквіту талант художника досяг у жіночих портретах. Невеликі за розміром схожі за композицію, вони дуже тонко відображали духовний стан,

Володимироб'єднуючи героїнь ніжним

Боровиковський сентиментальним почуттям.

В. БоровиковськийВ. Боровиковський

"Портрет М. Лопухіної"Портрет О. Наришкіно"

(1797 р.) (1799 р.)

Німець за походженням Василь Штерберг навчався в імператорській академії мистецтв.

Перший у своїй творчості відкрив чудові образи природи та українського селянина.

Він щороку на канікулах їздив в Україну, де знаходив мотиви для своїх етюдів. Його

картини передають красу української землі.

За що отримав "Золоту медаль другого ступеня".

Важливим досягненням українського мистецтва першої половини XIX століття стала творчість

Тараса Шевченка. Він - автор понад 130 портретів та серії "Мальовнича Україна" - перших в українській графіці офортів.

Першу групу в мистецькій спадщині Шевченка становлять його твори, виконані в 1830—1838 роки — у доакадемічний період.

Твори академічного періоду (квітень 1838 — березень 1845 року) становлять другу численну

групу в мистецькій спадщині Шевченка. Зустріч з

К. Брюлловим, робота під його керівництвом, знайомство з широким колом передових діячів літератури і мистецтва, нарешті, спільна праця з

Тарас Григоровичталановитою мистецькою молоддю — все це Шевченко позначилося на художній творчості Шевченка цього періоду.

 У творчості післяакадемічного періоду Шевченка 1845—1847 років переважає виконання портретів та пейзажів, причому провідне місце займає саме

архітектурний пейзаж

Т. Шевченко "Селянська родина" (1843)

Живопи́сна Украї́на, Мальовнича Україна — серія малюнків

Тараса Шевченка, виконаних у техніці офорту в 1844. Автор прагнув видавати по 12 естампів щороку, але через матеріальну

скруту цей грандіозний задум реалізувати не вдалося. Натомість було видано лише один альбом, куди увійшло 6 естампів.

Задум видання серії офортів, що оспівують красу України виник

у Тараса Шевченка в 1843 під час його подорожі

Батьківщиною, про що свідчать його малюнки та замальовки,     ^{Т. Шевченко}

зроблені під час цієї поїздки.Над   "Казка" цією серією він продовжував

роботу протягом всього 1844. Шевченко сам працює над

Т. Шевченко "Старости" виготовленням гравюр, в процесі роботи освоюючи складну техніку.

Наприкінці листопада 1844 вийшов друком повністю весь альбом офортів під назвою

«Живописна Україна». До автора продовжували надходити неофіційні та офіційні замовлення на це видання. Так, у листі від 13 грудня 1844 княжна

Рєпніна просить вислати їй "на перший випадок хоча б 100 примірників «Живописної України»".

Т. Шевченко "Судна рада"

У 1845 Шевченко запланував продовжити видання і підготувати до друку другий випуск

«Живописної України», але через брак грошей мав припинити цю справу. Перший випуск не приніс йому очікуваних коштів на запланований їм викуп з кріпацтва родичів    Т. Шевченко "Дари в Чигирині

                                                                                                                                                             Шевченка.                                           1649 року"