Павло Петрович походив із давнього відомого роду. Скоропадські - один з най-шляхетніших українських родів, який упродовж кількох століть грав провідні ролі у вітчизняній політичній та культурницькій історії. Ско- ропадський народився 3 (16) Травня 1873 року на німець- кому курорті Вісбаден. Освіту Павло Петрович розпочав з Стародубської гімназії. У 1886 році Павло Скоропадський вступає до Петербурзького Пажеського корпусу, і в 1893 успішно закінчує навчання, отримавши звання корнета.
Військова кар’єра складалася вдало — молодий гвардієць отримує чергові звання. Настає 1904 рік, а з ним — і російсько-японська війна на Далекому Сході. Як командир 5- ої сотні Чигиринського козачого полку він бере участь у боях з японцями і отримує за хоробрість золоту зброю. Згодом він одержує чин полковника і стає командиром 20–го Фінляндського драгунського полку. В 1911 р. Скоропадський бере під команду Лейб-гвардії кінний полк, а в наступному році стає генералом свити імператора.
Уже першого дня правління гетьман обнародував два документи: "Грамоту до всього українського народу" і "Закони про тимчасовий державний устрій України". В "Грамоті" наголошено, що відновлюється приватна власність, а "всі розпорядження колишнього українського уряду, а рівно Тимчасового уряду російського відмінюються і скасуються". Відновлено купівлю-продаж землі. Поряд з цим заявлено, що згодом буде викуплено землю у великих власників для наділення малоземельних. Проголошувалась свобода торгівлі і приватного підприємництва. У "Грамоті" підкреслено, що Центральна Рада розпускається. Українська Народна Республіка перейменовувалася на "Українську державу".
Прерогативи гетьманської влади було розписано в "Законам про тимчасовий державний устрій України". Гетьман призначав отамана (голову) Ради Міністрів, затверджував і призначав склад уряду, виступав найвищою посадовою особою у зовнішніх справах, верховним воєначальником, мав право оголошувати амністію, а також воєнний чи особливий стан. Усе це свідчило, що в Україні на зміну демократичній парламентській формі державного управління приходить авторитарний режим.
ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ГЕТЬМАНАТУ) 1. Генерал піхоти. Серпень 1918 р. 2. Козак 2-го полку Сердюцької дивізії. Серпень 1918 р. 3. Старшина 3-го полку Сердюцької дивізії, зимова уніформа. Серпень 1918 р. 4. Кіннотник 1-ї Козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії. Червень 1918 р. 5. Козак піхоти. Серпень 1918 р. 6. Старшина, приділений по кінноті. Серпень 1918 р. 7. Старшина флоту. Липень 1918 р.
14 листопада 1918р. на засіданні УНС для керівництва збройною боротьбою з гетьманом було створено Директорію УНР на чолі з В. Винниченком. 15 листопада у зверненні до населення України Директорія закликала до збройної боротьби з гетьманом. Через місяць, 14 грудня 1918 р. П. Скоропадський вирішив відмовитися від влади й підписав своє зречення. Воно звучало так: "Я, Гетьман усієї України, на протязі семи з половиною місяців прикладав усіх своїх сил, щоб вивести край з того тяжкого становища, в якім він перебував. Бог не дав мені сил справитися із завданням, і нині я, з огляду на умови, які тепер склалися, керуючись виключно добром України, відмовляюсь від влади". Через кілька днів П. Скоропадський із сім'єю виїхав до Берліна, у вигнання. Директорія оголосила його поза законом.