Чому “Сталий розвиток”? Зараз, коли так очевидний вплив діяльності людини на стан навколишнього середовища, а значить і на якість життя, актуально вести мову про цілеспрямоване конструювання майбутнього, про гармонізацію соціально-економічного сталого розвитку, про врахування інтересів і потреб не тільки нинішнього, а й майбутніх поколінь.
Освіта сталого розвитку покликана: - сприяти поширенню знань про навколишнє середовище, його стан; дати критерії, стандарти, рекомендації стосовно прийняття рішень у сфері охорони довкілля і комплексного розв’язання соціально-економічних, екологічних проблем; демонструвати можливості розвитку економіки при збереженні довкілля; показати значущість екологічних трагедій та економічних цілеспрямованих прийомів господарювання різних народів для виховання дбайливого ставлення до природо-культурної спадщини; - сприяти саморозвиткові, самореалізації, самоактуалізації учнів; - створити можливості для виховання бережливого ставлення до людей, природи, культурних цінностей; почуття відповідальності за стан навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів
СИСТЕМОСТВОРЮЮЧА ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ ШКОЛИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ Для покращення та удосконалення виховного процесу школи сталого розвитку необхідно: Розробити та ввести факультативний курс «Сталий розвиток сучасного суспільства» з 1 класу в усі навчальні заклади. Здійснювати інтеграцію змісту освіти для сталого розвитку у зміст інших предметів. Впроваджувати нетрадиційні, творчі форми і методи роботи з екологічної освіти та екологічного виховання з використанням місцевих матеріалів. В програми, календарні плани навчально-виховної роботи у навчальних закладах обов’язково вводити матеріали про традиції, звичаї народу щодо збереження, зміцнення та відновлення природних багатств(етнічний аспект освіти для сталого розвитку), формування екобезпечного способу життя, правил екологозберігаючої поведінки, здійснити методичне забезпечення цього процесу. Здійснювати виховний процес щодо засад сталого розвитку на основі знань народної педагогіки, з використанням народних рухливих ігор, святкової обрядовості, багатовікового досвіду культури народу.