Презентація "Профілактика захворювань людини"

Тема: Профілактика захворювань людини

ХВОРОБА, ЗАХВОРЮВАННЯ- це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок чого знижуються його пристосувальніможливості.

Нозологія -наука, що вивчає хворобиІ. Хвороби класифікують за причинами виникнення : 1.спадкові (генні, хромосомні, хвороби зі спадковою схильністю), 2.набуті (цукровий діабет, гастрит), 3.інфекційні (вірусні, бактеріальні), 4.паразитарні (дизентерія, малярія), неінфекційні (харчові отруєння, травми);

ІІ. За анатомо-фізіологічними системами1.хвороби органів травлення, 2.дихання, 3.кровообігу

ІІІ. За ознаками статі та віку, хвороби старості

ІV за екологічним принципом ендемічні, тропічні1. Ендемічні. 2. Тропічні. Флюороз зубів Малярія. Жовта гарячка. Хвороба, яку спричинює вірус Ебола. Хвороба, яку спричинює вірус Марбург. Гарячка Ласса. Гарячка Ріфт Валлі

Причини захворювань 1. Зовнішні (екзогенні) - тепло, холод, вітер), хімічні (надлишок солі, вплив кислот), біологічні( віруси, хвороботворні бактерії, тварини-паразити), психічні (напружені сімейні чи виробничі відносини2. Внутрішні (ендогенні) чинники-генетичні чинники та особливості будови тіла, порушення функцій.

Періоди розвитку захворювання1. Прихований (до появи перших ознак хвороби),2. Продромальний (до повного розвитку симптомів), 3. Період розпалу хвороби, 4. Період завершення хвороби 5. Період одужування.

ПРИЧИНИ ЗАХВОРЮВАНЬ ЛЮДИНИ

Згідно ВООЗ профілактика поділяється на первинну, вторинну і третинну.1. Первинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають виникненню захворювання, усуваючи його причини( вакцинація, раціональний режим праці й відпочинку, раціональне харчування, фізична активність, оздоровлення довкілля, використання рослин для зміцнення імунітету).

2. Вторинна профілактика - це сукупність заходів, що виявляють захворювання на ранніх стадіях, коли воно перебігає без симптомів, і своєчасне лікування може його зупинити. Профілактичних огляди, диспансеризація, спостереження, лікування та оздоровлення хворих.

3. Третинна профілактика – це сукупність заходів, що запобігають погіршенню або ускладненням захворювання після того, як його було виявлено. Реабілітація хворої людини, на повернення її в сім’ю й до суспільно-корисної діяльності .

Основні заходи профілактики неінфекційних захворювань. Неінфекційні захворювання – це хворобливі стани, що не передаються від людини до людини, мають тривалий перебіг і повільно прогресуючий характер. Згідно з даними ВООЗблизько 9 млн людей у світі помирають від неінфекційних захворювань не досягши і 60-річного віку. Чотири типи неінфекційних захворювань: 1. Серцево-судинні(інфаркт, інсульт, вроджені вади серця, ендокардит)2. Рак3. Хронічні респіраторнізахворювання (хронічна хвороба легень, астма) 4. Діабет

Чинниками ризику цих захворювань є: 1. метаболічні (підвищений артеріальний тиск, високий вміст глюкози, високий вміст ліпідів, надмірна маса тіла)2.поведінкові (тютюнокуріння, гіподинамія, нераціональне харчування, вживання алкоголю).

Загальнодержавними заходами профілактики неінфекційних захворювань 1.економічні (підвищення акцизу на тютюнові вироби, алкоголь та фінансування програм із популяризації здорового способу життя), 2.організаційні (заборона реклами цигарок та алкоголю, створення пунктів здорового харчування в школах,ВНЗ), 3.інформаційні (активний відпочинок , інформаційні заходи проти шкідливих звичок)

Профілактика хвороб системи кровообігу1. Контролюйте артеріальний тиск2. Підвищуйте фізичну активність3. Відмовтеся від куріння та обмежте вживання алкоголю4. Нормалізуйте масу тіла5. Контролюйте рівень глюкози6. Контролюйте рівень холестерину7. Правильно харчуйтеся

Профілактика інфекційних захворювань

ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ (від лат. infectio – зараження) – це захворювання, що його спричиняє й підтримує наявний в організмі хвороботворний чужорідний збудник. На сьогоднішній день науці відомо понад 1300 інфекційних захворювань та їх кількість, на превеликий жаль, збільшується.

Ознаки інфекційних захворювань1. Наявність патогенного мікроскопічного збудника.2. Схильність до широкого епідемічного поширення.3. Циклічність перебігу(послідовна зміна періодів)4. Ймовірність розвитку затяжних і хронічних форм5. Формування імунітету в макроорганізмів6. Властивість передаватися від хворого до здорового

Епідеміологія - наука, що вивчає джерела зараження, механізм і шляхи передачі інфекції, а також способи профілактики інфекційних захворювань,

До групи особливо небезпечні інфекції належать:1) Чума, холера, натуральна віспа, жовта гарячка, гарячка Денге, хвороби, які спричиняють віруси Ебола, Зіка, Марбурга (це т. зв. конвенційні хвороби, що підлягають дії Міжнародних санітарних правил);2) Висипний і поворотний тифи, грип, поліомієліт (хвороби, що підлягають міжнародному нагляду); 3) СНІД, сибірська виразка, сап, туляремія, орнітоз, ботулізм та ін. (хвороби, що підлягають регіональному або національному нагляду).

За природою збудників розрізняють:1. Вірусні (кір, грип, СНІД, вірусні гепатити А, В, С, D, Е), 2. Пріонні (фатальне сімейне безсоння, губчаста енцефалопатія), 3. Бактеріальні (холера, чума, дизентерія, стафілококова і стрептококова інфекції, сальмонельоз), 4. Грибкові (епідермофітія, аспергільоз, кандидоз, мукоромікоз)

За механізмом передачі усі інфекційні захворювання об’єднують у групи:1) кишкові інфекції з фекально-оральним механізмом передачі (холера, бактеріальна дизентерія, сальмонельози, ботулізм); 2) інфекції дихальних шляхів з повітряним механізмом передачі (грип, дифтерія, скарлатина, кашлюк, пневмонії,туберкульоз); 3) кров’яні інфекції з трансмісивним механізмом передачі (чума,туляремія, висипний тиф); 4) кров’яні інфекції з нетрансмісивним механізмом передачі (зараження ВІЛом, гепатитом В під час ін’єктування, переливання крові, плазми); 5) інфекції зовнішніх покривів з контактним механізмом передачі(вірусна хвороба Ебола, герпес).

Шляхи передачі інфекції – це чинники, що забезпечують перенесення інфекційного агента від хворого організму або від організма-носія до здорового. Це повітря, вода, харчові продукти, ґрунт, предмети вжитку, живі переносники.

Інфекційні хвороби

Заходи профілактики інфекційних захворювань За даними ВООЗ,смертність хворих інфекційних захворювань посідає 2-ге місце у світі.1.Ізоляція хворих людей. 2. Розрив механізму передачі хвороби(ватно-марлеві пов’язкияки кип’ятіння води,термічна обробка харчових продуктів,особиста гігієна, дезінфекція (знищеннязбудників захворювання), дератизація(боротьба з гризунами-переносниками),дезінсекція (боротьба з членистоногими-переносниками).3. Формування несприйнятливості людини до захворювань( вакцина під час щеплення для формування штучного активного імунітету).

Виготовлення протидифтерійної сироватки1 – 4 – багаторазове введення в організм коня знешкодженого дифтерійного токсину; 5 – забір крові з антитілами; 6 – 7 – виготовлення препарату, що містить антитіла;8 – ампули з готовим препаратом;9 – введення препарату хворій людині

Профілактика інвазійних захворювань людини

За даними ВООЗ, інвазійними збудниками заражено понад 4,5 млрд людей. В Україні кількість інвазійних заражень може досягати 5 млн

Інвазійні захворювання (від лат. invasio - вторгнення, напад) - це хвороби, збудниками яких є тваринні паразитичні організми. Інша назва - паразитарні захворювання. Збудниками інвазій можуть бути твариноподібні організми малярійний плазмодійтрипаносомидизентерійна амебалямбліїлейшманії

паразитичні черви кліщі, комахи,деякі види риб сисуниціп’яки, стьожакиаскариди, гострикип'явкикоростяний свербунзалозник вугровийвошівольфартова мухасомик кандіру

Характерною особливістю збудників інвазій є специфічність. Багато паразитів трапляються лише в людини, і джерелом цих інвазій завжди є людина. Такі специфічні паразити людини спричиняють інвазійні захворювання, що називаються антропонозними

Частина збудників інвазій трапляються у тварин, але можуть уражати й людину (наприклад, печінковий сисун, блохи, воші, кліщі). Джерелом інвазії у цих випадках є зазвичай тварини. Такі захворювання називаються зоонозними.

Особливості інвазійних захворювань1. Збудниками є паразитичні тварини2. Специфічність3. Наявність складних життєвих циклів4. Тривалий хронічний перебіг із компромісними відносинами5. Формування нестерильного імунітету в хазяїв6. Здатність передаватися від людини до людини або від тварин до людини

Більшість інвазій людини характеризується тривалим хронічним перебігом, що не супроводжується розвитком гострих симптомів, а в разі деяких хвороб спостерігається навіть безсимптомний перебіг. Гельмінти в тілі любителя суші

Основними шляхами проникнення збудників інвазій в організм людини є такі:аліментарний - збудник потрапляє з їжею через травну систему (наприклад, цисти дизентерійної амеби або яйця аскариди з немитими фруктами, фіни ціп'яків зі свининою);водний - зараження відбувається під час пиття або випадкового заковтування води (наприклад, цисти лямблій, личинки печінкового сисуна);контактно-побутовий - через предмети побуту (наприклад, зараження коростяним свербуном), під час контакту з хворими домашніми тваринами (наприклад, ооцисти токсоплазми з шерсті кішок, яйця ехінокока - з шерсті псів);контактно-статевий (наприклад, таким шляхом передається сечостатева трихомонада);трансплацентарний - проникнення збудника з організму зараженої вагітної жінки в організм плода через плаценту (зараження плода токсоплазмою, малярійним плазмодієм);трансмісивний - під час укусів кровосисних кліщів, комах (наприклад, муха це-це є переносником трипаносом, москіти - лейшманій).

Основні методи профілактики:•Біологічні методи боротьби зі збудниками інвазій спрямовані на використання природних ворогів, речовин, що впливають на поведінку або розмноження, лікарських рослин.•Хімічні методи (хіміопрофілактика) передбачають використання антипаразитарних засобів, щоб запобігти захворюванням тварин й людини або позбавити організм збудників. Ефективні ліки від паразитів в організмі людини можуть бути синтезованими (наприклад, протигельмінтні засоби широкого спектра дії декарис, пірентол, вермокс) або створеними на основі лікарських рослин (наприклад, пижма, граната, полину, часнику).•Імунологічні методи перебувають на стадії розроблення (наприклад, запроваджуються щеплення проти лейшманіозу, розробляється вакцина проти малярії).•Соціальні методи спрямовані на дотримання правил особистої та громадської гігієни.