Презентація "Пряма й непряма мова"

Пряма і непряма мова. Інтонування речень з прямою мовою

БАБУСИНА НАУКА Гумор такою ж мірою відображає духовний світ народу, як його пісні, казки, легенди. Український народний гумор — образний, добре приперчений, оптимістичний, необразливий, викликає усмішку, а не брутальне «ги-ги». «Як спалось? Чи сухо всталось?» — запитувала мене малу ранком бабуся. Якщо я довго затримувалась у ванній, приказувала: «Не мийся так довго, бо станеш біла-біла, ворона подумає, що сир, і вкраде». Коли я сумувала, ра­дила: «Бий лихом об землю, як швець мокрою халявою об лаву». А ще зи­чила: «Дай тобі Бог здоров'я в ручки, у ніжки і в животик трішки». Від баби Люби почула я такі розповіді. Везуть помираючого від голоду на цвинтар, а назустріч йому стара: «Чоловіче, візьми сухарик, з'їси та й одужаєш». А він у відповідь: «Та це ж треба води накачати, та наносити, та сухар розмочити... Поганяй до ями!» Пам'ятаю бабусині приказки: «Дай Боже нашому теляті вовка з'їсти», «Не дай Боже свині роги, а мужику — панства» і улюблену — «Що громаді, те й бабі» (/. Ганюкова).

Намалювати схеми до речень з прямою мовою. Пояснити розділові знаки.1. «Гарна музика»,— шепнула заслухано Дарка (І. Вільде). 2. Махнові ж своє муляло: «Перекази козацькі, вони хай трохи постороняться, розкажи, які перекази про нас складають». 3. Вус Яворницького сердито ворухнувсь: «То не ідеал, до якого йдуть через руїни» (О. Гончар). 4. «Антон не з таких,— ска­зав Мартин Джура,— проти своїх Антон не піде» (П. Панч). 5. «Свій мед, пер­шої взятки,— не втерпів боцман, щоб не похвалитись. І звертаючись до Марії, додав: — Уже чотири вулики маємо, ціла пасіка...» (О. Гончар). 6. «А куди ви їдете, люди добрі?» — осмілився спитати Павлусь (А. Чайковський).

«П»,— а. 2. А: «П». 3. А: «П». 4. «П,—а,—п»5. «П,—а: —П…» 6. «П?» — а.

Дослідження-трансформація на основі тексту. Стародавні орачі говорили, що земля дає все і забирає все. А їхні на­щадки відзначали землю як матір, яка всіх годує і пестить. Селяни ж навчали своїх дітей не випускати землі з рук, триматися міцно за неї, бо вона єдина не зрадить ніколи. Глибоку повагу відчувала людина до землі-трудівниці, яка «парує та людям хліб готує». Упевнений у собі лицар-козак клявся землею, цілуючи її і навіть з'їдаючи. Землею лікувалися, прикладаючи її до ран, як оберіг землю брали з собою в дорогу (За В. Супруненком).

Дослідження-відновлення1. Береться морозець. 2. Сідай, Оксанко. 3. Ви б, може, й плащ наділи? Воно таке, як на дощ... 4. Як же, дочко, весілля справлятимемо? По-старому чи по-новому? 5. Купи, гарний, хустку своїй нареченій. Не хустка — весна. 6. Павлуша — золото, уважний, витриманий... Золото!»(3 тв. Г. Тютюнника).

Речення прямої мови. Засоби зв'язку. Прикладипряма мованепряма мова. Розповіднесполучники: що, ніби, щоб. Передихнула, про­мовила вголос: «Я вільна» (Р. Іваничук). Передихнула, про­мовила вголос, що вільна. Питальнесполучники чи спо­лучні слова: хто, що, який, чий, котрий, де, коли, як тощо«А куди ви їдете, люди добрі?» — осмі­лився спитати Пав-лусь (А. Чайковський). Павлусь осмілився спитати, куди вони їдуть. Речення прямої мови. Засоби зв'язку. Прикладипряма мованепряма мова. Спонукальнесполучник щоб«Тосю, ану йди сюди!» — закричав Юрко (Є. Гуцало). Юрко закричав, щоб Тося підійшла.

Дослідження-трансформація1. «Що ж ти, Петре, стоїш, заступаючи півнебокраю?» (О. Забужко). 2. «У справжньому художньому творі не можна вийняти один вірш, одну строфу, одну фігуру, один такт із свого місця і поставити в інше»,— зазначав Лев Толстой. 3. Кажу дітям: «Подивімося в небо...» (В. Сухомлинський). В одній зі своїх статей письменник Сергій Носань гнівно запитує: «Чому ж ми самі часто нехтуємо мовою материнською, цим скарбом, з якого виростаємо?» 4. «Любіть Україну, всім серцем любіть!» — закликав Володимир Сосюра. Перебудувати подані речення у складні. Записати їх.

Домашнє завдання«П»,— а. 2. А: «П». 3. А: «П». 4. «П,—а,—п»5. «П,—а: —П…» 6. «П?» — а.