Презентація "Психологічні особливості першокласника"

Відділ освіти, молоді та спорту Вільшанської сільської ради Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Підготувала практичний психолог Тимченко Р.В.

Велике слово – ШКОЛА! Це скарб найкращий кожного народу, це ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, це шлях до волі, до науки, до добробуту. У вселюдському житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу Софія Русова

Початок навчання у школі – визначний момент у житті дитини. Він кардинально змінює весь спосіб її буття. Властиве дошкіллю безпечне й безтурботне середовище змінюється світом, наповненим безліччю вимог, обов’язків і обмежень: жорсткий режим відвідування школи; систематична праця, укладена в більші часові рамки; нові норми і правила поведінки; виконання вказівок учителя

Новий статус «Я – школяр» Свій новий статус школяра дитина не завжди сповна усвідомлює, але обов’язково відчуває і переживає його: пишається тим, що стала дорослою; з’являється бажання бути успішною у навчанні. Для першокласника це означає те саме, що бути хорошим і улюбленим. Дитина переконана в тому, що у неї має все виходити, тому сильно переживає свої невдачі, не завжди розуміє їх причини.

Початок навчання є для кожної дитини сильним стресом Діти можуть без причини вередувати, дратуватися, плакати. Вони легко відволіка-ються, не здатні до тривалого зосередження, володіють низькою працездатністю і швидко стомлюються, збудливі, емоційні, вразливі. У зв’язку з таким станом традиційно для нашої школи на перші тижні припадає адаптаційний період, під час якого менша кількість уроків, незначне навчальне навантаження, режим дня схожий на той, до якого діти звикли до школи.

Зміна соціальної ситуації розвитку дитини Маленький школяр стає суб’єктом соціальних стосунків і наділяється суспільно значущими обов’язками, за виконання яких отримує громадську оцінку. У першому класі для дитини вчитель стає найбільш значущою персоною. Його похвала або осуд часто важливіші, ніж оцінка батьків.

В основі навчання молодших школярів перебуває взаємодія дітей і дорослих – гра, спільна праця, пізнання, спілкування. Поступово дитина стає активним учасником цього процесу. Вона спільно з учителем визначає мету, відкриває нові знання, засвоює навчальні дії, експериментує, несе відповідальність за свою роботу

У цей період життя змінюється психологічний портрет дитини, перетворюється його особистість, пізнавальні і розумові можливості, сфера емоцій і переживань, коло інтересів

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХІЧНИХ І ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ - формується здатність класифікувати об’єкти за різними ознаками - пізнавальні процеси стають усвідомленими і довільними. Дитина поступово вчиться управляти увагою, пам’яттю, мисленням. - пам’ять характеризується високою мірою механічного запам’ятовування на основі численних повторень. Однак її самоконтроль ще не сформований – добре, швидко й на тривалий час засвоюється те, що справило сильне враження - уява дітей у цьому віці досить розвинута, вона має нелише відтворювальний, а й творчий характер - для здійснення розумових операцій порівняння, ана- лізу, узагальнення, логічного висновку дітям необхідно спиратися на наочну основу

Емоційно-вольова сфера можуть диференціювати свої бажання і обов’язки, усвідомлювати себе частиною колективу. помітно зростає здатність оцінювати власну діяльність і вчинки. можуть узгоджувати свої дії з діями інших, проте не завжди нехтують своїми інтересами заради спільних, групових інтересів. у дітей цього віку недостатньо обмірковані імпульсивні дії і вчинки співіснують з окремими формами довільної поведінки.

Із сучасними дітьми треба домовлятися, повсякчас мотивувати на виконання певної роботи. Тепер не лише кожен урок буде розпочинатися так званим «мотиваційним моментом», а й кожен його етап чи навіть завдання. Слова дорослого не завжди відразу сприй-маються дітьми і тому вчитель повсякчас ілюструвати ме сказане, наприклад, готовими роботами, власним прикладом, практично (компетентнісно, життєво) зорієнтованими завданнями, обов’язковою умовою яких є близький дитині життєвий приклад

Під впливом хаотичного потоку інформації, що тисне на свідомість дитини, їй важко зосередитись, складно збагнути, що важливе. Такий стан називають «ситуацією розірваних зв’язків». Отже, дітям необхідне постійне зовнішнє стимулювання, яке вони звикли одержувати з екрану, тому їм складно сприймати усне мовлення вчителя чи інших учнів, у результаті – складнощі з розумінням текстів (написаних чи почутих).

Усім відомо про схильність дітей до ігроманії. Дедалі частіше чути нарікання батьків, що крім комп’ютера дітей нічого не цікавить. У зв’язку з цим на сполох б’ють не тільки психологи, які прирівнюють шкоду від ігроманії до алкоголізму та наркоманії, а й нейрофізіологи, які помічають у дітей виражену деградацію розумових проце- сів, зниження інтелектуальної лабільності, навіть ураження сірої речовини.

За спостереженнями психофізіологів, після комп’ютерної гри (в тому числі комп’ютерного тренажера) дитина може повернутися до нормального стану, в якому здатна сприймати навчальну інформацію, лише через 10-15 хвилин. Швидка зміна кадрів розгальмовує дитину, не дозволяє їй зосередитись

Урахування особливостей розвитку сучасних дітей у навчальному процесі дозволить вибудувати систему відносин на основі довіри і розуміння. Це важливо з огляду на те, що система відносин домінує над потребою традиційного надбання знань.

Мені хотілося, шановні батьки, побажати вам, щоб ваші сподівання здійснилися, щоб вашій дитині було добре, затишно і цікаво в нашій школі.