Яким шляхом він їхав на батьківщину, точно не відомо. Молодий поет побував на Київщині, Чернігівщині і Полтавщині, зокрема у селі Андріївка Гадяцького повіту Полтавської губернії ( тепер Роменського району Сумської області). В Андріівці зберігся дуб, якому понад 500 років і який в селі називають Шевченковим. Тут він завершував поему «Тризна».
У лютому 1844 року Тарас Шевченко разом із нашим земляком Пантелеймоном Кулішем, одним із найближчих друзів - письменником, поетом, істориком, етнографом, публіцистом, громадським діячом, вихідцем з містечка Воронежа Глухівського повіту, автором роману «Чорна рада», уперше відвідав Глухів.
Першу зупинку на Україні ( для ночівлі ) він зробив у селі Есмані ( де була тоді поштова станція ) Глухівського повіту Чернігівської губернії ( тепер селище Червоне Глухівського району ). Через це село Шевченко проїжджав неодноразово. Коли добирався з Петербурга на Україну і повертався назад.
Третя подорож Шевченка на Україну. В 1859 році після заслання Шевченко дістав дозвіл відвідати Україну, мріючи зустрітися там з близькими людьми, а, якщо «усміхнеться доля», то й назавжди серед них оселитися. Наш край і на цей раз мав нагоду першим привітати повернення Тараса Григоровича на батьківщину.
Вирушаючи з Петербурга, Тарас Шевченко домовився з Дмитром Олександровичем Хрущовим, що зустрінуться вони в Москві й далі їхатимуть разом. Хрущов — молодий харківський поміщик, з яким поет познайомився у Петербурзі. Був він людиною прогресивною, входив до складу Харківського губернського комітету «по влаштуванню селянського стану», брав участь у підготовці та здійсненні земельної реформи.
Повернення Шевченка на Україну. Поїздка Тараса Григоровича на Україну 1859 року була останньою. Повернувся він у Петербург тяжко хворим. 26 лютого ( 10 березня ) 1861 року поета не стало. За клопотанням земляків, найперше братів Лазаревських і П. О. Куліша, в кінці квітня 1861 року було одержано дозвіл на перевезення праху Т. Г. Шевченка на Україну.