Слухання казки. Народився у тата Вітрюгана і мами Бурі маленький синок Вітерець. Не пускали його самого гуляти. Набридло малому гратися іграшковими кульками. Полетів він у поле. А був малюк нерозумним, пустотливим. Побачив людину, яка йшла дорогою, і жбурнув їй в обличчя жменю пилюки. Людина закашлялася. А Вітерець засміявся і полетів собі далі. Бачить — вітряк стоїть. Дмухнув на крило. Крутиться! А люди радіють. Розвеселився Вітерець — цікава робота. І зрозумів розбишака, що бути корисним значно цікавіше. Дискусія «Вітер — це добре, чи погано?»