ПРезентація " Редьярд Кіплінг. Якщо"

Редьярд Кіплінг. «Якщо…». Проблема духовного випробування людини та її моральної стійкості у вірші Р. Кіплінга «Якщо…». Сюжет і композиція вірша. Сиволоб Л. В.

Редьярд Кі́плінґ— англійський поет і прозаїк. Світову популярність здобув завдяки поезії про британських солдатів, що перебувають на службі в колоніях, та пригодницьким оповіданням, що стали класикою дитячої та підліткової літератури. Його вважали «співцем британського імперіалізму», проте він не відкидав культурну цінність поневолених народів.

У своїх творах оспівував колоніалізм як місію білої раси, обов'язком якої вважав пропагування засад європейської цивілізації. Юність провів переважно в Індії, що стала екзотичним тлом для його найвідоміших творів: роману «Кім» та фантастичних оповідань «Книга джунглів». У численних статтях та виступах письменник коментував найважливіші політичні події у світі. Його найвідоміші твори отримали змішані оцінки літературних критиків. 1907 року став лауреатом Нобелівської премії з літератури «за спостережливість, яскраву фантазію, зрілість ідей і видатний талант оповідача».

Письменник відомий як представник «літератури дії» — складової частини неоромантизму, культу, що проголосив домінанту мужнього оптимізму, життєлюбного світовідчування й енергійні пошуки самостійних рішень.

У 1886 р. з'явилася перша поетична збірка Редьярда Кіплінга «Департаментські пісеньки», що відразу привернула увагу читачів, але всесвітню славу авторові здобули збірки «Балади з" казарми» (1892), «Сім морів» (1896) і «П'ять націй» (1903).

Одним із найпопулярніших творів Кіплінга став вірш «Якщо...» (англійською «If» у деяких перекладах передається словом «Коли...», а ще деякі перекладачі ставили як заголовок цієї поезії «Заповідь» (М. Лозинський), «Синові» (В. Стус). Вірш уперше було надруковано в жовтневому номері «Американського журналу» за 1910 рік. Він одразу ж здобув широку популярність.

У цьому вірші автор розмірковує над етичними категоріями, які були особливо важливими для нього. Основна думка твору полягає в тому, що людиною має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим.

Життя зображене тут як гра, і завдання людини в ній не піддаватися захопленню в успішні миті й не занепадати духом під час негараздів. Рисою справжньої людини є здатність без жалю втрачати свої надбання й починати все знову: Як все, твоїми створене руками,Зробити зможеш ставкою у грі,Програти і знову працювати роками,Не згадуючи програші старі...

Усі образи твору є максимально конкретними. Перевага у тексті речень-настанов створює враження, ніби це не поетичний твір, а суцільне повчання. Але разом із тим йому властива досконалість ритму та рими, ретельний добір слів, які мають підкреслювати категоричність висловлюваних тверджень. Стрімкість і категоричність авторської думки передається за допомого таких художніх засобів, як анафора та антитеза.

Бути Людиною це мати…стійкістьсилугідністьвірутерпіннячесть

Що ж, на думку Кіплінга, треба зробити, щоб мати право називатися Людиною? - Бути стійким у випробуваннях, залишатися самим собою, робити добрі справи, не втрачати гідності, не шкодувати себе, постійно працювати над собою. Якщо ти зможеш так жити, то світ, випробувавши тебе, відступить і належатиме тобі, бо ти – Людина!

Людиною має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим.