Мокрокалигірська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Мокрокалигірської сільської ради Катеринопільського району Черкаської області Народознавство7 клас. Дідук Л. Т., вчитель –методист, вищої кваліфікаційної категоріїРільництво: обробіток ґрунту, черговість висівання культур, відпочинок земельної ділянки. Дво- і трипільна система рільництва
Рільництво у трипільців. Сіяли пшеницю, просо, вирощували льон, садово-городні культури. Обробіток землі здійснювали дерев’яною мотикою з кам’яним чи кістяним наконечником, пізніше – ралом. Збіжжя жали серпами:кістяними із крем’яними вкладками або крем’яними. Зерно на борошно мололи кам’яними зернотерками (жорнами)Розводили велику рогату худобу, коней, свиней Рільництво як галузь землеробства зародилося на теренах України не пізніше 2,5 тисячоліття до н. е.
Агротехнічний процес вирощування культурних злаків становить органічну єдність матеріального і духовного. У цілісній системі народно-традиційної культури, особливо на ранніх етапах розвитку українського етносу, вагомого значення, безумовно, набувала агротехніка. З одного боку, це був суто матеріальний, виробничий процес, покликаний виконувати важливу соціально-економічну функцію, з іншого — духовне осягання буття через сферу абстрактно-містичного світосприйняття
Обробіток ґрунту. Агротехнічний процес - сума операцій, кожна з яких окреслюється як суттєва частина процесу вирощування злаків: системи рільництва, удобрювання поля, обробіток грунту, сівба, догляд за рослинами, жнива. Системи рільництва - це своєрідна стадія агротехнічного процесу вирощування культурних злаків відбиває ступінь пізнання властивостей грунту, природного середовища, що свідчить про загальний етнокультурний рівень. Повсюдно дотримувались чотириетапної сезонної оранки: весняна оранка під ярові культури; оранка чорного пару; літня оранка толоки і обробіток стерні під озимі культури; і, нарешті, зяблева оранка.
Черговість висівання культур. Черговість хліборобського використання поля з відповідними періодами його відпочинку прийнято називати системою рільництва: це двопілля, трипілля та ін. Організована зміна посівних і парових ділянок як ефективний агрономічний захід щодо відновлення природних сил грунту свідчить про поглиблення знань хлібороба про справжню природу грунту, ботаніку рослин.
Рільництво базувалося на трьох елементах: * відпочинок експлуатованої ділянки (польової чи лісової), * обробіток грунту * певна черговість висівання культур. Перший елемент виступав у відносно пасивній формі, тоді як активність другого і третього залежала від рівня загальної аграрної культури, що, у свою чергу, зумовлювалося рівнем розвитку продуктивних сил.
Відпочинок земельної ділянки. Застосування парового обміну стало переломним моментом в історії розвитку хліборобства. Враховуючи усвідомлену необхідність підтримання родючості землі, емпірично було і найдено досить простий спосіб вдосконалення процесу зерновирощування. Однією з умов виникнення парової системи було застосування тяглових орних знарядь — і не лише шунтувальних, а й таких, за допомогою яких можна було якщо не перевертати грунт, то хоч горизонтально підрізати його, щоби домогтися часткового знищення бур'янів, проникнення атмосферних мікроелементів у грунт тощо.
Дво- і трипільна система рільництва. Найпростішою паровою системою було двопілля. Двопільною паровою системою рільництва послуговувалися на етнічній території України, у її степовій частині, ще у XVIII — на початку XIX ст. На паровому двопіллі переважно вирощували зернові культури. Наприклад, одного року висівали жито, тобто озимий посів, на другий рік поле відпочивало. Існувала своєрідна черговість культур, коли половину поля засівали не один рік, а два-три роки поспіль (залежно від родючості грунту), потім стільки ж часу воно облогувало.
Трипільна система рільництва у процесі зерновирощування видозмінювалася щодо тривалості періоду ротації, черговості висівання культур та збільшення терміну парування поля тощо. Подекуди від трипілля залишалась лише ідея парового клину, бо поле інколи членувалось на 4, 5 чи навіть 6 і 8 ділянок.
Заборони, містифікації під час проведення сівби Понеділок і субота — важкі («тверді») дні; В перший тиждень після свята Паски («провідний») не можна сіяти ні льону, ні коноплі, щоб ніхто в хаті не помер;Під час сівби заборонялось позичати посівний матеріал, будь-що виносити з хати, особливо вогонь...
Вислови про хліборобську працю. Всяке насіння знає свій час. Де хазяїн ходить, там і хлібець родить. До Миколи не сій гречки, не стрижи овечки. Казав ячмінь: — кидай мене в болото, то я вберу тебе в золото. Не вважай на врожай, сій жито —хліб буде. Ранній пар родить пшеничку,— пізній мітличку. Сій добірне зерно, в засіках буде повно. Хто в полі не трудиться як слід, у того ніколи не родить хліб. Сій хліб — не спи, будеш жати — не будеш дрімати. (Сій хліб своєчасно). Без хазяїна земля — сирота. Виори мілко, посій рідко, то й уродить дідько. Від колосу до колосу не чути й голосу.