Презентація "Риторичні фігури"

РИТОРИЧНІ ФІГУРИПідготувала: вчитель української мови та літератури Новозапорізької школи Бабашкіна О. А.

Риторичні фігури – це - своєрідна синтаксична побудова фраз для посилення виразності й емоційності мови та уникнення одноманітності.

До риторичних фігур відносять: Риторичне запитання. Риторичне звернення. Антитезу. Градацію. Повторення

АНТИТЕЗА - протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, думок, людських характерів. Найчастіше можна зустріти антитезу в афоризмах, прислів’ях та приказках. «Ситий голодного не розуміє».!!! Не плутайте із порівнянням - словесним виразом зіставлення двох схожих у якійсь характеристиці предметів або явищ із метою визначення певних рис одного з них через порівняння з іншим.!!! На відміну від порівняння, при антитезі об’єкти мають бути протилежні за своїм лексичним значенням («…темні, як нічка, ясні, як день…»).

Завдання: у поданих уривках знайдіть і випишіть антитезу.а) Трудно навіть розказати, Що за лихо стало в краю, - Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, мов у раю... Пан гуляв у себе в замку, У ярмі стогнали люди, І здавалось, що довіку Все така неволя буде... б) “В мужика землянка вогка, В пана хата на помості; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панів біліші кості! У мужички руки чорні, В пані рученька тендітна; Що ж, недарма люди кажуть, Що в панів і кров блакитна..!” (Леся Українка. Поема “Давня казка”)

Градація - нанизування виразів з усе зростаючим чи спадаючим значенням. Отак, куме, і наш лях З русином мудрує: Тут нас топче, там уріже, Ніде не дарує. Тут притлумить, припече, Заплює, зогидить. Та ще й злий, що з тої праці Та добра не видить. “А най, - каже, - тую Русь Трясця покоцюбить – І б’ю її, й печу її, Й ще мене не любить! (І. Франко. “Майстер Свирид”) Градація стає ще більш вираженою в поєднанні з анафорою (єдинопочаток). Наприклад, давайте згадаємо найпопулярніший вираз Юлія Цезаря: «Прийшов, побачив, переміг.

Завдання: у поданому тексті знайдіть градацію, визначте, з якою метою її вжито. Так, мабуть, і в часи Бояна. Квітчалася пора весняна,І накрапали молоді дощі,І хмари насувалися з Таращі,І яструби за обрій углибали,І дзвінко озивалися цимбали,І в пралісах озера голубіВглядалися в небесну дивну ясність. Все — як тоді. А де ж вона сучасність?Вона в найголовнішому: в тобі. (В. Мисик, «Сучасність»)

Завдання: трансформуйте подані уривки так, щоб у них не було градації. Порівняйте оригінал і перетворений текст, зробіть висновок про значення градації.1. “Не вертаються три брати. // Плаче стара мати, // Плаче жінка з діточками // В нетопленій хаті. // Сестра плаче, йде шукати // Братів на чужину… // А дівчину заручену // Кладуть в домовину”. 2. “Реве, стогне хуртовина, // Котить, верне полем; // Стоїть Катря серед поля, // Дала сльозам волю.”3. “А Ярина // То клене, то просить, // То замовкне, подивиться // І знов заголосить.”

Повторення - повторення однакових слів або виразів, що сприяє запам’ятовуванню основної думки, підвищує переконливість промови. До повторів належать: Анафора (єдинопочаток)Епіфора (єдинозакінчення)Рефрен. Асонанс. Алітерація

Анафора (або єдинопочаток) – фігура мови, коли на початку речення або рядків повторюються однакові слова, словосполучення. 1) Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело!2) Летять стежини до Дніпра,Летять хмарки, летять дороги,Зібгавши куряву під ноги. Летять студенти і монахи,Летять мундири і папахи,Летять солом’яні брилі,Летять кленові костилі,Летять берлини і підводи,Летять віки, летять народи.

Епіфора – повторення однакових слів і звукосполучень у кінці рядків або строф із метою посилення виразності. Я був молодий і красивий. Невже молодий і красивий? Це я молодий і красивий Із далечі в далеч ішов!2) Як розплутать клубок розлук? Випить дотик коханих рук? Як, притишивши серця стук, Віднайти найчистіший звук?

Рефрен – повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків у строфах. Ти мене любиш Зоряно-тихо, Ти мене любиш Ніжно-прозоро, Ти мене любиш, - Трави притихли. Ти мене любиш В світлих узорах.

Асонанс – повторення однакових голосних звуків з метою надання милозвучності. Не втікатиму більше від долі,Не здійматимуть віхоли снів,Мрій, фантазій, ілюзій… Доволі!Я не вірю! – хай гаснуть пісні. О – спів, радість, відвага, сила духу.І – спокій, ніжність, кохання, висота, переляк. А – голосіння, голосний крик, радість, страх. У – сум, біль, страх передчуття смерті

Алітерація – повторення приголосних звуків для посилення інтонаційної і смислової виразності.1) Сипле, стеле сад самотній Сірий смуток — срібний сніг, — Сумно стогне сонний струмінь, Серце слуха смертний сміх…2) Гримить! Благодатна пора наступає, Природу розкішная дрож пронимає, Жде спрагла земля плодотворної зливи, І вітер над нею гуляє бурхливий, І з заходу темная хмара летить – Гримить! Г – грім, гамір, битва, натовп. Р – рішучість, героїзм, рух, трагізм. Л – любов, ласка, ніжність. Ж, ч, ш, дж, з, с – шелест листя, плин ріки, сум, смерть, вітер